Ресурсний напрям теорії конкурентних переваг.

Історично основою ресурсного напряму теорії конкурентних переваг стала теорія ресурсної бази. Основні положення цієї теорії:

1. Погляд на фірму з позиції наявних у неї ресурсів веде до висновків, суттєво відмінних від одержуваних за традиційного продуктового підходу.

2. Є можливість визначити типи ресурсів, які зумовлюють ви­сокі прибутки підприємств.

3. Стратегія підприємства повинна передбачати досягнення рів­новаги між експлуатацією існуючих ресурсів і розвитком нових.

К. Прахалад і Г. Хемел наголошують на динамічному підході до розвит­ку спроможностей фірми. За такого підходу стратегічний мене­джмент розглядається як процес «колективного навчання», спря­мований на створення і використання унікальних ключових компетенцій, відтворення яких конкурентами є дуже складним. Стратегія підприємства має являти собою чітку довгострокову орієнтацію, фронтально достатньо ши­року, щоб дозволяти реалізовувати різні специфічні проекти зале­жно від завдань і можливостей, що виникають.

Також К. Прахалад і Г. Хемел застосовують поняття «стра­тегічних намірів», які підприємство свідомо встановлює з пев­ним перевищенням відносно наявних ресурсів. Концепція стратегічної платфо­рми (Стратегічна платформа підприємства об'єднує його ресурси, базові компетенції та організаційні мож­ливості в такий спосіб, який забезпечує підприємству довготри­валу конкурентоспроможність).

Сучасні підходи:

1) Системний підхід: Основні елементи системи управління конкуренто-спроможністю підприємства: мета, об’єкти, суб’єкти, принципи, функції, методологія, процес, механізм, галузеві особливості, ефективність.

2) З позиції процесного підходу управління конкурентоспроможністю підприємства являє собою процес реалізації певної сукупності управлінських функцій (ціле встановлення, планування, організація, мотивація, контроль).

Сутність та види економічної конкуренції. Об’єкт, суб’єкт та предмет економічної конкуренції.

Конкуренція – це процес взаємодії, взаємозв'язку й боротьби виробників і постачальників при реалізації продукції, економічне суперництво між відособленими товаровиробниками або постачальниками товарів (послуг) за найбільш вигідні умови збуту.

Конкуренція – це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку й боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців.

Об’єкт конкуренції

Потреби групи споживачів, що формують певний сегмент ринку, обраний підприємствами-суперниками.

Суб’єкти конкуренції

Підприємства-виробники та фірми, що надають послуги, транснаціональні корпорації, регіони (регіональні угруповання), держави.

Предмет конкуренції

У вузькому смислі

Товар або послуга, через які підприємства-суперники намагаються завоювати прихильність та гроші споживача.

У більш широкому смислі

Певне благо, що його втілює у собі товар чи послуга.

Види економічної конкуренції:

- за територіальною ознакою - внутрішньогалузева (конкуренція між окремими підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання прибутку) та міжгалузева (специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу; здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші, в результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку);

- за видом конкурентної поведінки – конкуренція між продавцями та покупцями; між виробниками (обумовлена існуванням “ринку покупця” - пріоритет на ринку покупців над виробниками-продавцями); між споживачами (обумовлена існуванням “ринку продавця” – пріоритет на ринку продавців над споживачами-покупцями).

- з точки зору конкурентної ситуації в галузі і на ринку досконала (чиста) та недосконала (монополістична або олігополістична);

- за критерієм результативності - ефективна та неефективна конкуренція;

- з дотриманням норм законодавства – добросовісна та недобросовісна;

- за методами конкурентної боротьби - цінова і нецінова.

Ефективна конкуренція це динамізм, стимулювання до отримання надприбутків за рахунок переваги у витратах і якості продукту.

Основними методами добросовісної конкуренції є: підвищення якості продукції, зниження цін («війна цін»), реклама, розвиток до- і післяпродажного обслуговування, створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТР.

Недобросовісна конкуренція визна-чається як дії суб'єктів господарювання з дискредитації конкурентів і за основні методи має є: економічне та промислове шпигунство; поширення помилкових або неточних даних про конкурента; незаконне використання товарного знаку, фірмового найменування чи маркірування конкурента; підкуп і шантаж.

 

Конкурентоспроможність суб’єкта конкуренції та її основні ознаки.

Конкурентоспроможність – це стабільна можливість задовольняти певні потреби покупців краще, ніж конкуренти, та завдяки цьому вдало продавати продукцію з прийнятними фінансовими результатами для виробника.

Конкурентоспроможність – це потен-ціальна або реалізована здатність економічного суб’єкта до функціонування у релевантному зовнішньому середовищі, яка ґрунтується на конкурентних перевагах і відображає його позицію відносно конкурентів.

Ознаки конкурентоспроможності як одного з критеріїв ефективностіекономічного суб’єкта є:

- відносний (порівняльний) характер – конкурентоспроможність проявляється тільки через порівняння характеристик економічного суб’єкта з характеристиками інших суб’єктів даного ринку;

- релевантний характер критерію конкурентоспроможності, який означає, що траєкторія руху даного економічного суб’єкта (його конкурентна позиція) відносно інших суб’єктів може бути визначена тільки в межах релевантного зовнішнього середовища;

- часовий характер (динамічність) критерію конкурентоспроможності характеризує положення суб’єкта у конкурентному полі в координатах часу як результат його конкурентної діяльності.

Підходи до класифікації конкуренто-спроможності:

- за територіально-географічною ознакою - міжнародна і внутрішньонаціональна конкурентоспроможність; конкурентоспроможність в межах окремих регіонів (районів);

- залежно від масштабності економічних об'єктів - конкурентоспроможність товару, підприємства-виробника, галузі і/або комплексу галузей, національної економіки;

- у тимчасовому прояві - конкурентоспроможність на певну дату або проміжок часу у минулому, поточна конкурентоспроможність, конкурентоспроможність в перспективі.

Конкурентоспроможність товару відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, представленими на ринку.

Конкурентоспроможність під-ва -Здатність фірми, компанії конкурувати на ринках з виробниками й продавцями аналогічних товарів за допомогою забезпечення більш високої якості, доступних цін, створення зручних умов для покупців, споживачів.

Конкурентоспроможність галузі визна-чається наявністю у неї технічних, економічних і організаційних умов для створення, виробництва і збуту (з витратами не вище за інтернаціональні) продукції високої якості, що задовольняє вимогам конкретних груп споживачів.

Конкурентоспроможність економіки - концентрований вираз економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових і інших можливостей, що реалізовуються в товарах і послугах, що успішно протистоять конкуруючим з ними зарубіжним товарам і послугам як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Конкурентоспроможність країни – це її спроможність забезпечувати своїм громадянам і під-вам досягати більш високих результатів у більш стислий період, ніж інші країни.