Сутність, особливості функціонування та інструменти грош. ринку.

Грош. ринок – це особливий сектор ринку на якому здійснюється купівля і продаж грошей, як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на даний спец. товар. Передумовою формування грош. ринку є наявність вільних грошових коштів та небажання їх втрачати з боку 1-го ек. суб’єкту та нестача в потрібних грошах у іншого ек. суб’єкту. На гр. ринку здійснюється передача грошей від одного ек. суб’єкту до іншого і дана передача виступає актом купівлі-продажу грошей, яка є умовним актом.

Особливості гр. ринку:

1) Власник грошей або продавець не втрачає право власності на відповідну суму грошей;

2) Продаж гр. не є еквівалентною операцією, на відміну від тов. ринку, оскільки не відбувається зустрічного руху тов. вартості;

3) Покупець гр. Отримує тільки право розпоряджатися грошима як ліквідністю;

4) Гр. передаються на тимчасове користування на певний період, по закінченню якого вони повинні повернутися до власника грошей;

5) На відміну від тов. ринку, де гроші виступають інструментом, який опосередковує рух товарів, на гр. ринку гроші виступають як об’єкт угод;

6) Ціль купівлі-продажу грошей одержання додаткового доходу як плати за тимчасову відмову від користування цими грошима продавцем. Ця плата набуває форми проценту.

Фін.інструменти певні зобов’язання покупців перед продавцями.

2 видизобов’язань.:

не боргові (акції, паї) і вони є свідоцтвом про участь у капіталі покупця і надаються на не визначений термін;

боргові -надаються на певний строк.

Усі види інструментів грошового ринку можна виділити у такі 3 групи:

позичкові угоди, на підставі яких здійснюються відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів;

цінні папери, з допомогою яких реалізуються переважно прямі відносини між продавцями і покупцями грошей;

валютні цінності, які викорся у взаємовідносинах між власниками двох різних валют.

Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб'єктів. Суб'єктами цього ринку є юр. та фіз. особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей.

Призначення гр. ринку полягає в урівноваженні попиту та пропозиції гр. Та встановленні рівноважної ставки % як ціни грошей.

Інституційна модель грош. ринку.

Інституційна модель гр. ринку відображає взаємозв. між суб’єктами гр. ринку, які реалізуються через потоки грошей та інструменти ринку.

Категорії суб’єктів:

1) суб’єкти, які заощаджують гр.(первісні інвестори чи кредитори);

2) суб’єкти, які запозичують гр.(первісні позичальники);

3) посередники гр. Ринку (брокери, дилери), допомагають пересувати гр. від первісних інвесторів до первинних позичальників;

4) фін. посередники, які акумулюють та розміщують гр. кошти від власного імені. Інституційна модель гр. ринку склад. з окремих секторів:

1 сектор прямого фінансування - передача грошей від первісних інвесторів до первинних позичальників здійснюється безпосередньо. Гр. можуть пересуватися тільки через посередників, які полегшують процес розміщення гр. коштів. Це розміщення відбувається по 2-ох каналах грошей:

- канал капітального фінансування (гр. залуч. назавжди у капітал позичальника і інструментом виступають акції);

- канал запозичень, по якому покупець тимчасово залучає гроші в свій оборот, інструментом виступають облігації, позичкові зобов’яз.

2 Сектор опосередкованого фінансування, зв’язки між первісними інвесторами і первинними позичальниками реалізується через фін. посередників. Фін. посередники мають можливість створювати власні зобов’яз., які є самостійними інструментами ринку. У складі ф. Посер. Виділяють банки, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди.

Структура грошового ринку за окремими критеріями. Хар-ка та взаємозв'язок окремих сегментів ринку (графік).

Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:

- за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців;

- за інституційними ознаками грошових потоків;

- за ек. призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

3 критеріїструктуризації гр. Ринку:

1) за інституціональною ознакою гр. потоків: фондовий ринок (обслуговує рух поза банківського позичкового капіталу), ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських кредитних установ (обслугов. рух позичкового капіталу та кредитного капіталу);

2) За видом інструментів, які застосовуються для переміщення гр. Від продавців до покупців: ринок позичкових зобов’яз. у формі кредиту, ринок цінних паперів, валютний ринок;

3) За ек. призначенням гр. коштів, що купуються на ринку.

Виділяють:

- ринок грошей (це такий сектор, де гр. Купуються для фінансування потреб оборотного капіталу, строк користування грошима до 1 року, % ставка є дуже чутливою до змін кон’юнктури гр. ринку, гр. Виступають необхідними як платіжний засіб),

- ринок капіталу (його призначення полягає у фінансуванні основного і оборотного капіталу, призначення гр. - отримання додаткового доходу від використання гр. у якості капіталу як само зростаючої вартості, % ставка постійна, нечутлива до ринкових факторів, строк користув. понад 1 рік).

Ринок капіталів забезпечує розвиток, на відміну від ринку грошей, який задовольняє поточне споживання.

Попит на гроші: сутність, цілі та мотиви попиту на гроші. Чинники, що вплив-ть на попит на гроші. Крива попиту на гроші (графік).

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні ек. суб'єкти на певний момент.

Щодо цілей накопичення грошей, то вони випливають із самих функцій грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження багатства. У першому випадку метою є створення запасу купівельних і платіжних засобів, достатнього для задоволення поточних потреб ек. суб’єктів у товарах та послугах, у другому – накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід у вигляді процента. Мотиви:

1) Трансакційний мотив полягає в тому, що ек. суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на рівні своє особисте та вир. споживання.

2) Мотив завбачливості зводиться до того, що юр. і фі. особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої не передбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей.

3) Спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, цю ек. суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фін. інструменти, а при погіршенні цих умов перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова.

Чинники.

1) Зміну обсягів вир-ва (або обсягів національного доходу). Вплив обумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей – чим більший обсяг вир-ва ВНП, а отже і нац. доходу, тим більшим може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій.

2) Зміна обсягу ВНП, у свою чергу, визначається 2 самостійними чинниками – динамікою рівня цін та рівня реального обсягу вир-ва, кожний з яких може діяти незалежно один від одного. Вплив кожного з цих чинників є прямо пропорційним – у міру зростання цін чи/та збільшення фіз. обсягу вир-ва відповідно зростатиме попит на гроші, а при їх зниженні попит буде скорочуватися.

3) При макроек. підході викор-ся чинник швидкість обігу грошей.

4) При мікроек. підході викор-сячинник зміни норми процента.

Сучасна теорія грошей, крім цих 3 почала визнавати ще ряд чинників впливу на: накопичення багатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон'юнктури ринку та ін.

Графік.

Сукупність кривих , , відображає функціональну зміну попиту на гроші залежно від 2 груп чинників: зміни номінального обсягу ВНП та зміни норми очікуваного доходу. Криві , , , відбивають зміну поточної каси як трансакційної складової попиту на гроші.