Загальна характеристика цільових фондів місцевих бюджетів.

 

Відповідно до статті 68 Бюджетного кодексуоргани місцевого самоврядування можуть утворювати цільові фонди, які є складовою спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. Порядок формування та використання цільових фондів визначається Положенням про ці фонди, що затверджується відповідною місцевою радою.

Місцеві цільові фонди є спеціалізованими неприбутковими установами. Вони є юридичними особами, що мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки із своїм найменуванням.

Організаційно-правова форма фондів та порядок створення їх спостережних рад визначаються статутними документами.

Місцеві цільові фонди можуть створюватися для:

- надання додаткових до державних соціальних гарантій;

- додаткового пенсійного забезпечення;

- соціального захисту найбільш незахищених верств населення (інвалідів, дітей - сиріт, тощо);

- соціального захисту матерів та дітей;

- підтримки індивідуального житлового будівництва;

- підтримки малого підприємництва;

- сприяння розвитку культури та мистецтв;

- сприяння розвитку окремих галузей господарства територіальної громади (сільського машинобудування, будівництва, сільського господарства, туризму та відпочинку тощо);

- для інших цілей у відповідності з рішеннями органів місцевого самоврядування.

Виходячи з цільової орієнтації у складі місцевих бюджетів формуються - фонди охорони навколишнього природного середовища:

- цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади. 3 1998 р. до місцевих бюджетів надходить частина зборів за забруднення навколишнього природного середовища. Цей збір є екологічним податком. Він справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин

стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднювальних речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів.

Кошти місцевих цільових фондів можуть формуватися за рахунок:

- бюджетних призначень на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

- частини справлених місцевих податків і зборів - за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування;

- частини сум, що нараховуються контролюючими органами за відповідні порушення, штрафів та інших санкцій, що надходять до місцевих бюджетів - за рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування;

- грантів або дарунків (у вартісному обрахунку), одержаних розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

- разових добровільних зборів, встановлених внаслідок запровадження відповідно до законодавства самооподаткування. Члени громади села, селища, міста можуть безпосередньо приймати рішення щодо разових добровільних зборів відповідно до законодавства та статуту територіальної громади;

- частини прибутку підприємств комунальної власності - за рішенням представницького органу місцевого самоврядування;

- коштів підприємств, установ, організацій та окремих громадян, залучених на договірних засадах для цільового використання;

- інших не заборонених законодавством надходжень.

Підприємства можуть перераховувати кошти до місцевих цільових фондів виключно за рахунок прибутку підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством України.

Відрахування підприємств до таких фондів здійснюються на добровільних засадах.

Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляють так: 20% - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються в складі сільських, селищних, міських бюджетів; 50% - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються в складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів; 30% - до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється в складі Державного бюджету України

Так, згідно зі ст. 21 Закону України "Про плату за землю" для централізованого виконання робіт з охорони землі, підвищення родючості ґрунтів, фінансування утворення земельного інноваційного фонду, відшкодування витрат власників землі та землекористувачів, що пов'язані з господарюванням на землях гіршої якості й інших заходів, 30 % коштів від земельного податку, які поступили на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, централізуються на спеціальному бюджетному рахунку Державного Комітету України по земельних ресурсах, а 10 % - на спеціальних бюджетних рахунках АРК і областей.

Схожий механізм застосовується відносно розподілу коштів, що поступають від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, введеного Законом України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства".

Кошти місцевих цільових фондів використовуються виключно за напрямами, передбаченими їх статутними документами.

Закупівля товарів, здійснення робіт, надання послуг за рахунок коштів місцевих цільових фондів виконуються шляхом реалізації комунального замовлення відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 1 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" витрати, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розміри та цільове призначення визначається місцевими бюджетами цих громад; витрати, пов'язані із здійсненням районними й обласними радами заходів щодо забезпечення загальних інтересів територіальних громад - відповідними обласними і районними бюджетами.

Місцеві цільові фонди мають право володіти і користуватися закріпленим за ним майном відповідно до мети своєї діяльності, законодавства України, рішень органів місцевого самоврядування.

Місцеві цільові фонди мають право:

- укладати цивільно-правові угоди;

- самостійно організовувати оперативну та перспективну діяльність;

- одержувати в установленому законодавством України порядку від органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали;

- нагромаджувати фінансові та матеріально-технічні ресурси, використовувати і розпоряджатися ними під час провадження діяльності відповідно до Статуту.

Для контролю за правильністю та ефективністю використання коштів місцевих цільових фондів рішенням органів місцевого самоврядування створюються їх спостережні ради.

Рішенням органів місцевого самоврядування затверджуються також кількість та персональний склад спостережних рад.

Члени спостережних рад місцевих цільових фондів здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

До компетенції спостережних рад місцевих цільових фондів належить:

- визначення стратегії діяльності місцевих цільових фондів та контроль за забезпеченням її реалізації;

- затвердження інструкції про порядок використання коштів місцевих цільових фондів;

- затвердження річного бюджету та поточного плану діяльності місцевих цільових фондів, звітів про їх виконання;

- виконання інших функцій відповідно до рішення органів місцевого самоврядування та статуту.

Контроль за цільовим використанням коштів здійснюють виконавчий орган місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських рад), обласні, районні державні адміністрації.

За нецільове та понадкошторисне витрачання коштів Фонду посадові особи несуть відповідальність згідно із законодавством.

Звіти про формування та функціонування місцевих цільових фондів є оперативними, місячними, квартальними та річними.

Місячний звіт про формування та функціонування місцевих цільових фондів подається місцевій раді не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.

Квартальний звіт про формування та функціонування місцевих цільових фондів подається місцевій раді не пізніше ніж через 15 днів після закінчення звітного кварталу.

Річний звіт про формування та функціонування місцевих цільових фондів подається місцевій раді не пізніше 1 лютого року, наступного за звітним.

Ліквідація фондів або їх реорганізація проводитися за представницьких органів місцевого самоврядування після затвердження звіту про діяльність такого фонду.

Хронологію нормативних документів, які регламентують утворення цільових фондів місцевого самоврядування можна представити наступним чином:

1.3аконУкраїни«Про бюджетну систему Української РСР» від 5 грудня 1990 р. У цьому нормативному документі вперше визначено, що Ради всіх рівнів мають право утворювати і використовувати позабюджетні фонди. До обов'язків Рад віднесено затвердження статуту або положення фонду, яким визначається сфера його діяльності, мета, завдання, структура та методи формування

2. Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 7 грудня 1990 р. У цьому документі вперше з'явилось поняття про єдиний позабюджетний фонд, у межах якого можуть бути створені цільові фонди. Визначено джерела формування єдиного позабюджетного фонду. Місцевим радам надано право створювати валютні фонди. Законодавчо закріплено самостійність місцевих рад у використанні коштів єдиного позабюджетного і валютних фондів.

3.ЗаконУкраїни«Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 26 березня 1992 р. Місцевим радам надано право утворювати позабюджетні, цільові та валютні фонди. Уточнений перелік доходних джерел позабюджетних та цільових фондів.

4. Закон України «Про бюджетну систему України» від 29 червня 1995 р. Установлено, що централізовані та децентралізовані фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами, включаються до бюджетів в доходи та видатки. Заборонено використовувати бюджетні кошти для фінансування позабюджетних фондів

5.3аконУкраїни«Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. Органам місцевого самоврядування надано право формувати позабюджетні, в тому числі валютні, фонди, кошти яких повинні зберігатися на спеціальних рахунках в установах банків

6. Бюджетний кодекс України від 22 червня 2001 р. Заборонено створювати позабюджетні фонди органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами