Умови праці: сутність і значення.

Умови праці (УП) - це сукупність взаємопов”яз. виробнич., саніт-гігієн, психофізіолог, естетичн. і соц. факторів конкретної праці,обумовлених рівнем розвитку продуктивн. сил сусп-ва,які визначають стан виробнич. Середовища та впливають на здоров”я і працездатність людини.

Виділ. 4 фази працездатності в процесі одного труд. циклу(дня,зміни):

- пристос-ня до праці (час,протягом якого людина адаптується до майб. умов праці)

- стійка працездатність (найвища якість праці при оптим. рівнях функц-ня фізіолог. систем організму)

- субкомпетенція (початок розвитку втоми,якість праці ще зберігається,але лише за рах. перенапруження відповідн. функцій організму)

- втома (зниження якості роботи за подальшого погірш. функціонального стану людини)

Наступною фазою життєдіяльн-ті людини повинна бути фаза відновлення працездатності( відпочинку )

Згідно рекомендацій МОП визначають такі фактори виробнич. середовища, що впливають на працездатність людини в процесі вироб-ва:

-фізичне зусилля (переміщ. вантажів певної ваги в роб зоні тощо)

-нервове напруження (складність розрахунків, складність управл-ня механізмом, апаратом, приладдям)

86 Умови праці та фактори їх формування.

Згідно рекомендацій МОП визначають такі фактори виробнич. середовища, що впливають на працездатність людини в процесі вироб-ва:

-фізичне зусилля (переміщ. вантажів певної ваги в роб зоні тощо)

-нервове напруження (складність розрахунків, складність управл-ня механізмом, апаратом, приладдям)

Є такі види напруження: незначне, середнє, підвищене-робоче положення (полож. тіла людини і його органів відносно засобів вироб-ва)

Розрізн. роб. положення: обмежене, незручне, незручно-стиснене і незручне.

-монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітн., короткочасних операцій, короткочасн. операцій, дій, циклів). Монотонність може бути: незначна,середня, підвищена

-температура,вологість,теплове випрм-ня в роб зоні (градуси за Цельсієм,% вологості,калоріі на 1см за хв) Стадії впливу зазнач. Факторів поділ на:незначні,підвищені або знижені,середні, високі,дуже високі

-забруднення повітря. Ступінь забруднення повітря-незначний,середній,підвищ-ий,сильний,дуже сильний

-виробничий шум(частота шуму в герцах,сила шуму в децебелах). Розрізн помірний,підвищений і сильний шум

-вібрація,обертання,поштовхи(амплітуда на хвилину,градуси і к-ість обертів або поштовхів за хвилину).

Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені,сильні,дуже сильні

-освітленість у роб зоні:нормальна,недостатня або осліплююча

На працездатність також впливають особистісні фактори: настрій,ставлення до праці,стан здоров”я. Фактори вир середрвища мають фізіологічні та психологічні межі. Психологічна межа характ-ся певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискрмфорту. Фізіологічна межа характ-ся такими нормативами, перевищ-ня яких потребує припинення роботи

Атестація провод атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колект дговором, але не рідше 1 разу на 5 років. Осн мета атестації -регулювання відносин між власником чи уповнов ним органом і працівником щодо реалізації їхніх прав на здоров”ї і безпечні умови праці,пільгове пенсійне забезпечення тощо

Взаємозв’язок організації праці і організації виробництва.

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх вироб­ників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних ре­зультатів.

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні на­прями: поділ і кооперація праці; організація та обслуговування робочих місць, які сприяють раціональному використанню робочого часу; нормування праці; організація підбору персоналу та його розвиток; оптимізація режимів праці і відпочинку; раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду; поліпшення умов праці; зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників мотивація й оплата праці.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях вироб­ництва здійснюється в конкретних формах, які залежать від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів і особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, обумовле­них характером завдань, які вирішуються в різних ланках систе­ми управління.

Організація праці на п-ві здійснюється на підставі законочав і нормат-прав актів України, нормативно-розпорядчих нормативів п-ва, норми відповідно галузевої, регіональної і генеральної угод, норми колективного договору, трудовий договір і контракт.

Завдання організації праці

На Макс рівні

- запобігання виникненню ек та соц витрат

- забезпечення повного використання людських ресурсів

- перерозподіл працівників між галузями економіки та між регіонами

В межах підпр-ва

- розстановка працівників у виробництві на основі регіонального поділу праці і суміщення професій

- узгодження діяльності працівників

- нормування і планування праці

- забезпечення змістовності праці

- забезпечення здоров’я і працездатності працівників

На робочому місці

- впровадження прогресивних робочіх прийомів

- гуманізація праці

- рівномірне та постійне забезпечення робочого місця

- обладнання робочого місця

- створення належних умов праці

Нормування працi як провiдна складова ii орг-цii.

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi.

Нормування працi — складова органiзацii працi i виробництва. Воно e важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготовки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'eмною частиною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин. Норми працi e основою системи планування роботи пiдприeмства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на продукцiю, управлiння соцiально-трудовими вiдносинами тощо. Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка ii кiлькiсть потрiбна для виконання кожноi конкретноi роботи i якою маe бути ii якiсть. Норми працi e основою для визначення пропорцiй розвитку галузей економiки, складання балансу використання трудових ресурсiв, визначення виробничих потужностей. Норми працi на пiдприeмствi можуть використовуватися для визначення трудомiсткостi окремих видiв продукцii i вiдповiдних затрат працi для виконання виробничоi програми. Отже, нормування працi e засобом визначення як мiри працi для виконання тiei чи iншоi конкретноi роботи, так i мiри винагороди за працю залежно вiд ii кiлькостi та якостi. В умовах розвитку ринкових вiдносин, поглиблення економiчноi самостiйностi пiдприeмств нормування працi набуваe великого значення як засiб скорочення затрат живоi працi, зниження собiвартостi продукцii, пiдвищення продуктивностi працi тощо.

Подальше вдосконалення нормування праці передбачає:

-максим. охопленя нормами праці різних видівробіт з обслуговування вироб-ва та управління ним

-широке впровадження техн. обгрунт. норм(розроблення норм виробітку,часу,обслуг-ня з урах-ням можливостей суч. техніки,передових методів праці)

-поліпш-ня якості нормування на основі наук-техн рекомендацій

-шир застос-ня методів прямого нормув-ня,що дає змогу визначити трудомісткість робіт і нормованиих завдань,встановлювати оптим. завантаж.працівників,ширше використ-ня прогрес форм матеріальн. стимул-ня

-підвищ. кваліфікац. рівня нормувальників

Функцii нормування працi.

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi.

Нормування працi — складова органiзацii працi i виробництва. Воно e важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготовки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'eмною частиною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин.

Норми працie основою системи планування роботи пiдприeмства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на продукцiю, управлiння соцiально-трудовими вiдносинами тощо. Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка ii кiлькiсть потрiбна для виконання кожноi конкретноi роботи i якою маe бути ii якiсть.

Кожноi конкретн. роботи i якою маe бути ii якiсть. за доп. норм працi здiйснюються планово-органiзац розрах-ки, внутр.заводське i цехове оперативне планування, складаються бiзнес-плани пiдприeмств, плануються обсяги вироб-ва,розрах-ся завантаження устаткуванняi роб мiсць;узгоджуeться взаeмодiя цехiв, бригад, вiддiлiв пiдприeмства.

Норми труд. затрат необхiднi для органiзацii працi не лише робiтникiв вiдрядчикiв, а й робiтникiв-почасовикiв, професiоналiв, фахiвцiв та технiчн службовцiв; норми працi e складовим елементом органiзацii зароб плати т. я. виконання норм e умовою отримання заробiтку,вiдповiдного тарифу або окладу,установленого для даного працiвника

90 Об'єкти нормування праці.

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi.

Під час нормування праці виробн процес поділяється на операції та їх елементи.

Вирбнича операція -частина виробн. процесу,що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на роб місці.

Елементами операції є: установка,технолог. і допоміжн переходи,позиція.

Установка -одноразове закріплення оброблювальної заготовки або деталі.

Позиція характер-ся фіксованим положенням предмета праці,де він підлягає технолог впливу устаткування.

Перехід -частина операції,що характ-ся незмінністю установки та позиції,режиму роботи устаткув-ня та інструменту.

Під час виконання виробн операції працівник застосовує певні труд прийоми,дії,рухи

Труд рух -одноразове переміщення робочого органу людини-руки,ноги(напр.,простягнути руку,взяти інструмент)

Трудова дія -сукупність трудових рухів,що виконуєтьсябез перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці (напр.,взяти деталь)

Трудовий прийом —сукупність труд дій,що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину операції(напр., установка заготовки в пристосування)

Залеж. від особливостей виробництва об”єктами нормування можуть бути: обсяг роботи за певний період- годину,зміну,місяць; зона обслуговування( для багатоверстатників у текстильній промисл-ті );чисельність персоналу( обслуговування потужних технолог.,енергетичних,транспортних систем )

91 Нормування як засіб регламентування трудової діяльності

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi.

Нормування як засіб регламентування трудової діяльності включає в себе нормативи з праці, нормативи режимів роботи устаткування, нормативи часу, нормативи обслуговування, нормативи чисельності.

Вихідними даними для визначення величини і рівня норми часу є нормативи з праці, які становлять регламентовані величини режимів роботи устаткування, затрат часу на виконання елементів виробничого завдання, затрат праці на обслуговування одиниці устаткування (або одного робітника, бригади, дільниці), порібної кількості робітникв для виконання одиниці виробничого завдання або виробничої операції. Якість нормативів праці визначає і якість технічно-обгрунтованих норм.

Нормативи режимів роботи устаткування – це регламентовані величини параметрів роботи устаткування, які забезпечують найдоцільніше їх використання з урахуванням типу виробництва, виду устаткування, виду устаткування, оброблюваних матеріалів, хар-ру оброблення, застосовуваних інструментів і особливостей продукції.

Нормативи часу – це регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів роботи або операцій.

Нормативи обслуговування – це регламентовані величини затрат праці на обслуговування одиниць устаткування, робочогго місця, робочої бригади.

Нормативи чисельності – це регламентована кількість працівників, які потрібні для виконання певної роботи.