Теоретико-методологічні засади інституціоналізму. Загальна характеристика трьох класичних течій інституціоналізму.

Теоретико-методологічні засади інституціоналізму. Загальна характеристика трьох класичних течій інституціоналізму.

Основні методологічні принципи інституціоналістів:
1) філософія соціального позитивізму і прагматизму;
2) історико-генетичний метод, тобто розгляд суспільних явищ у їх еволюції, визначення факторів та виділення етапів суспільного розвитку; інтерес до історичного методу стимулювався еволюційною теорією Дарвіна;
3) широке використання емпірико-описового та статистичного методів;
4) інтеграція економічних досліджень з іншими соціальними науками і заперечення „чистої” економічної теорії;
5) принцип технократичного детермінізму, бо в основі економічного розвитку, вважали інституціоналісти, лежить поступальний рух науки і техніки;
6) вихідною та основоположною в дослідженнях є категорія інституту (сукупність правових норм, звичаїв, традицій). Спираючись на технократичний детермінізм та категорію інституту інституціоналісти використовували методологічний прийом дихотомізації, тобто розглядали суспільне виробництво через взаємодію технологій (використання знань для досягнення корисних цілей) та інституцій (реальні форми організації економічної діяльності, мотиви та норми поведінки).
Інституціоналізм, таким чином, є якісно новим напрямом економічної думки. Він увібрав у себе кращі теоретико-методологічні дослідження кон'юнктури ринку попередніх шкіл економічної теорії, а також методологічний інструментарій історичної думки Німеччини (для дослідження проблем „соціальної психології" суспільства).

Течії інституціоналізму

- Соціально-психологічний інституціоналізм (Веблен):

Критикуючи паразитичний спосіб життя заможних класів, вчений вважав, що майбутнє за суспільством, звільненим від влади бізнесу і функціонуючим в інтересах усього соціуму. Для цього необхідно реформувати суспільство, суть реформи полягає в прискоренні НТП і зростанні ролі науково-технічної інтелігенції.

- Соціально-правовий інституціоналізм (Дж. Коммонс)

Як і більшість інституціоналістів, він вважав систему бізнесу неефективною, оскільки капіталізм вільної конкуренції досяг фінансової стадії, яка характеризується посиленням "соціальних конфліктів" через монополістичну "нечесну" конкуренцію підприємців. Усунення соціальних протиріч у суспільстві ознаменує перехід до стадії адміністративного капіталізму. У цьому переході особливу роль повинен відіграти, на думку вченого, уряд, який має бути підконтрольним суспільній думці і здійснювати демонополізацію економіки. Правові рішення, прийняті таким урядом, сприяли б реалізації інтересів колективних інститутів (корпорацій, політичних партій і т. ін.).

- Кон'юнктурно-статистичний інституціоналізм (Мітчелл)

Єдиним механізмом подолання протиріч, що виникають у різних фазах ділових циклів, є державне регулювання в сфері кредитно-грошового і фондового ринків у поєднанні з вирішенням соціально-культурних проблем.

 

 

Єдиним механізмом подолання протиріч, що виникають у різних фазах ділових циклів, є державне регулювання в сфері кредитно-грошового і фондового ринків у поєднанні з вирішенням соціально-культурних проблем.

 

Норма як базовий елемент інститутів та як підґрунтя раціонального вибору.

Норма — базовый регулятор взаимодействий людей. Нормой определяется, как должен себя вести индивид в различных ситуациях, при атом выполнение предписания носит добровольный характер либо основывается на санкциях (социальных, экономических» юридических).

Элементы, из которых конструируются нормы, таковы:

• атрибуты, они определяют группу людей, на которую распространяется норма;

• фактор долженствования (может, должен или не должен);

• цель;

• условия, при которых действует норма;

• санкции.

 

Теорія суспільного вибору в інституційній економіці.

Теория общественного выбора изучает прежде всего юридические нормы, отражающие результат политического выбора и фиксируемые в праве. Для объяснения юридических норм используется неоклассическая модель рационального выбора. В частности, предполагается, что «политика — это сложный институциональный процесс, на основе которого люди выбирают различные альтернативы, сопоставляя их со своими ценностями, подобно тому, как они на рынке выбирают товар, руководствуясь лишь собственными предпочтениями»6. Иными словами, нормы и правила появляются

в результате взаимодействия индивидов на политическом рынке

Теорія ігор та моделювання взаємодії в інституційній економіці

Теорія ігор у достатній мірі узгоджується з

основними припущеннями інституціоналізму:

 займається аналізом ситуацій, у яких поведінка індивідів взаємо-

обумовлена;

 не вимагає повної раціональності індивідів;

 передбачає існування кількох варіантів рівноваги.

У теорії ігор розглядаються задачі, у яких рішення приймаються

кількома учасниками. Оптимальне значення цільової функції кожного

залежить від того, яке рішення буде прийнято іншим контрагентом.

Гра являє собою сукупність правил, які визначають можливі виграші

гравців. Ігри можна класифікувати за різними критеріями:

 залежно від кількості учасників: з двома і більше (в останньому

випадку можливе створення коаліцій);

 за кількістю стратегій: скінченні та нескінченні ігри (ми

розглядатимемо дві-три можливі стратегії);

 за властивостями платіжної функції: ігри з нульовою сумою

(виграш одного дорівнює програшу іншого) та ігри з ненульовою

сумою;

 залежно від характеру попередньої домовленості: кооперативні,

некооперативні;

 за описом: ігри в розгорнутій формі (відомо, які ходи можуть

робити гравці, які варіанти можуть обирати, які можливі виграші)

та ігри в нормальній формі (опис полягає в тому, що розглядаються

всі можливі стратегії гравців та визначаються платежі, що

відповідають кожному набору стратегій);

 за інформаційним забезпеченням: ігри з повною інформацією

(учасникам відомі попередні ходи) і з неповною інформацією.

 

 

Сутність «інституційних рамок» ведення бізнесу/економічної діяльності

інституційні рамки визначають умови виникнення і розвитку організацій. Бізнес-середовищу властиві відповідні інституційні межі, якими визначаються підходи до обґрунтування стратегії інституційного проектування бізнес-середовища: структурно-функціональний (визначення структури, зв'язків та механізму функціонування інститутів, їх цільове формування через обґрунтування стратегічних пріо­ритетів) та компромісно-еволюційний (спонтанна адаптація інститутів до проблем, що виникають у процесі розвитку). При цьому, потрібно враховувати інституційну структуру бізнес-середовища як упорядковану систему інститутів, які продукують моделі економічної поведінки та встановлюють обмеження для суб'єктів господарювання в межах економічної системи; інституційну насиченість бізнес-середовища, яка забезпечує достатній регуляторний вплив на економічні процеси та знижує загрози деформалізації правил і норм взаємовідносин між владою і бізнесом; рівень трансакційних витрат від реалізації управлінських функцій; здатність інститутів до скоординованої модернізації при зміні моделі та умов соціально-економічного розвитку.

 

Теорія контрактів в інституційній економіці

дозволяє аналізувати вплив інституційного середовища на процеси укладання і виконання контрактів. В цьому випадку домінуючими є "правила гри", засновані на формальних (конституційних) нормах (конституційне право, адміністративне і майнове право, різні законодавчі і нормативні акти).

 

 

Інститут інновацій та його вплив на розвиток ринкової економіки.

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти — державна науково-методична установа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Головне завдання

Реалізація державної політики в галузі освіти, задоволення потреб освіти у науково-методичному забезпеченні, удосконаленні змісту і методів навчання та виховання молодого покоління на всіх рівнях і в усіх ланках національної системи безперервної освіти.

Діяльність

· розробка та визначення державних стандартів освіти для різних її рівнів (дошкільна, загальна середня, професійно-технічна, вища та післядипломна),

· проведення експертизи та сертифікації сучасних дидактичних засобів навчання і шкільного обладнання, комп'ютеризації освіти і впровадження нових інформаційних технологій в навчально-виховний процес,

· запровадження сучасних методів і засобів автоматизованого управління закладами освіти та інформаційно-телекомунікаційне забезпечення їхнього функціонування.

· організація видання навчально-методичної літератури для різних типів навчальних закладів України, їх експериментальна апробація та експертиза, забезпечення навчального процесу новим поколінням підручників та посібників.

· робота з обдарованою талановитою молоддю, проведенням масових заходів (олімпіад, наукових конкурсів, турнірів тощо), створенню навчально-методичного інструментарію задоволення її пізнавальних інтересів і уподобань, вивченню та поширенню вітчизняних і зарубіжних педагогічних інновацій, новітніх освітніх технологій, впровадженню в навчальний процес прогресивних педагогічних технологій, проведенню науково-практичних конференцій і семінарів з проблем освіти.

· сприяння інтеграції української системи освіти із світовою, паритетне її входження у світовий освітній простір, вивчення функціонування світових освітянських систем, дослідження тенденцій їх розвитку.

Теоретико-методологічні засади інституціоналізму. Загальна характеристика трьох класичних течій інституціоналізму.

Основні методологічні принципи інституціоналістів:
1) філософія соціального позитивізму і прагматизму;
2) історико-генетичний метод, тобто розгляд суспільних явищ у їх еволюції, визначення факторів та виділення етапів суспільного розвитку; інтерес до історичного методу стимулювався еволюційною теорією Дарвіна;
3) широке використання емпірико-описового та статистичного методів;
4) інтеграція економічних досліджень з іншими соціальними науками і заперечення „чистої” економічної теорії;
5) принцип технократичного детермінізму, бо в основі економічного розвитку, вважали інституціоналісти, лежить поступальний рух науки і техніки;
6) вихідною та основоположною в дослідженнях є категорія інституту (сукупність правових норм, звичаїв, традицій). Спираючись на технократичний детермінізм та категорію інституту інституціоналісти використовували методологічний прийом дихотомізації, тобто розглядали суспільне виробництво через взаємодію технологій (використання знань для досягнення корисних цілей) та інституцій (реальні форми організації економічної діяльності, мотиви та норми поведінки).
Інституціоналізм, таким чином, є якісно новим напрямом економічної думки. Він увібрав у себе кращі теоретико-методологічні дослідження кон'юнктури ринку попередніх шкіл економічної теорії, а також методологічний інструментарій історичної думки Німеччини (для дослідження проблем „соціальної психології" суспільства).

Течії інституціоналізму

- Соціально-психологічний інституціоналізм (Веблен):

Критикуючи паразитичний спосіб життя заможних класів, вчений вважав, що майбутнє за суспільством, звільненим від влади бізнесу і функціонуючим в інтересах усього соціуму. Для цього необхідно реформувати суспільство, суть реформи полягає в прискоренні НТП і зростанні ролі науково-технічної інтелігенції.

- Соціально-правовий інституціоналізм (Дж. Коммонс)

Як і більшість інституціоналістів, він вважав систему бізнесу неефективною, оскільки капіталізм вільної конкуренції досяг фінансової стадії, яка характеризується посиленням "соціальних конфліктів" через монополістичну "нечесну" конкуренцію підприємців. Усунення соціальних протиріч у суспільстві ознаменує перехід до стадії адміністративного капіталізму. У цьому переході особливу роль повинен відіграти, на думку вченого, уряд, який має бути підконтрольним суспільній думці і здійснювати демонополізацію економіки. Правові рішення, прийняті таким урядом, сприяли б реалізації інтересів колективних інститутів (корпорацій, політичних партій і т. ін.).

- Кон'юнктурно-статистичний інституціоналізм (Мітчелл)

Єдиним механізмом подолання протиріч, що виникають у різних фазах ділових циклів, є державне регулювання в сфері кредитно-грошового і фондового ринків у поєднанні з вирішенням соціально-культурних проблем.