Зміст і структура магістерської роботи

 

У виданні «Дипломна робота» (див. Пояснювала записка) обсяг магістерської роботи встановлено в межах 4–4,5 авторських аркуші (або 90–100 сторінок). Оскільки магістерська робота звукорежисера передбачає виконання авторської професійної звукорежисерської роботи або створення фахової методичної розробки, обсяг тексту може бути скорочений до 3–3,5 авторських аркушів (або 70–80 сторінок).

Тема магістерської роботи повинна бути, по можливості, короткою, відповідати суті (змісту) роботи, вказувати на мету дослідження і його завершеність.

Магістерська робота, за визначеним стандартом, містить титульний аркуш (див. Додаток А), зміст (див. Додаток Б), вступ, основну частину (розділену на розділи та підрозділи), висновки, список використаних джерел (див. Додаток В) і додатки.

ВСТУП (4–5 сторінок) розкриває сутність наукової проблеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, стан розробленості, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подається загальна характеристика дипломної роботи магістра у наведеній послідовності.

Актуальність теми. Актуальним є будь-яке корисне для суспільства (галузі, фаху, особистого досвіду) об’єктивне дослідження. Актуальність теми зумовлюється також її недостатньою вивченістю або необхідністю переосмислення на основі раніше недоступних джерел.

Мета магістерської роботи може полягати у:

- систематизації, узагальненні, розширенні, закріпленні певних теоретико-практичних основ фахових дисциплін;

- вивченні, поглибленні і розробці окремого конкретного фахового питання на основі теоретичних, методологічних і наукових підходів;

- розробленні конкретних заходів і пропозицій щодо розв’язання, вдосконалення та оптимізації певного питання, явища, феномена у професійні або фахово-педагогічній сфері тощо.

Сформульована мета дослідження дозволяє визначити ряд поетапних завдань, які б дали змогу її досягти. Так, основними завданнями магістерської роботи можуть бути:

- вивчення стану розробленості проблеми в сучасній науці;

- підбір та опрацювання літератури з теми дослідження;

- розширення, закріплення та систематизація теоретичних і практичних знань;

- формування навичок аналізу певних явищ, ситуацій, питань тощо;

- закріплення вміння використовувати здобуті знання при розв’язанні конкретних практичних завдань у фаховій сфері;

- самостійне здійснення наукового експерименту з обраної теми;

- обґрунтування свого погляду на досліджувану проблему;

- розв’язання практичних завдань та підготовка узагальнених схем і оцінок конкретних явищ, концепцій, засад тощо.

Об’єкт та предмет дослідження співвідносяться як «загальне» та «часткове». Об’єкт – це частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі є «полем» наукових пошуків дослідника. Предмет – це елемент, частина, сторона, властивість об’єкта або ж певний «кут зору», під яким вивчається об’єкт.

Методи дослідження, застосовані при виконанні магістерської роботи. Як правило, їх поділяють на теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, аналогія, систематизація, класифікація та ін.) та емпіричні (експеримент, спостереження, опис, анкетування, опитування та ін.). необхідно вказати, на яких етапах і яким чином були використані ті чи інші методи.

Наукова новизна – це коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов’язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих.

Практична значимість повинна розкривати шляхи можливого впровадження одержаних результатів у навчальній та фаховій сферах.

Інформаційна база дослідження передбачає перелік основних блоків літературно-інформаційних джерел, використаних при написанні роботи (довідкові видання, підручники і навчальні посібники, збірники наукових праць, фахові періодичні видання, електронні ресурси тощо).

Практична база дослідження вказується у роботах, які передбачають створення звукорежисерської роботи, – зазначається студія, радіостанція, телеканал тощо, на базі якого була здійснена практична частина роботи.

Апробація результатів дослідження: наводяться дані щодо участі автора у наукових конференціях, семінарах, колоквіумах, а також (за наявності) – бази впровадження результатів роботи.

Публікації: наводиться список опублікованих праць автора (статей, матеріалів конференцій, методичних публікацій).

Структура роботи: вказуються основні розділи роботи та загальний обсяг сторінок.

ОСНОВНА ЧАСТИНА (60–70 сторінок) магістерської роботи складається, як правило, з 2-х або 3-х розділів (глав), кожний з яких поділяється на підрозділи (параграфи); якщо необхідно, підрозділи можуть поділятись на пункти (див. Додаток Б).

Назви розділів і параграфів не повинні дублювати назву теми магістерської роботи, вони мають бути лаконічними та відповідати їх змісту.

Перший розділ (або перший та другий, якщо всього розділів три) являється теоретичною базою дослідження і носить реферативний характер: презентує огляд літератури з теми, аналізує стан розробленості проблеми, містить необхідні екскурси в історію та теорію питання, намічує шляхи розв’язання поставлених завдань.

При написанні цієї частини студент повинен навчитися не лише знаходити потрібну наукову інформацію, але й грамотно її проаналізувати, скомпонувати, порівняти, зробити висновки. Викладаючи позицію того або іншого автора, не можна допускати суцільного списування. Бажано, щоб студент висловив свою думку по кожному з порушених питань і обґрунтував її.

Другий розділ (або третій, якщо всього розділів три), як правило, являє собою практичну частину магістерської роботи. В ньому розглядається, аналізується та коментується авторський підхід до вирішення поставленої проблеми та подається послідовний, детальний хід виконання практичної (звукорежисерської чи методичної) роботи, яка підтверджує отримані результати.

У цьому розділі обов’язково аналізуються, пояснюються та аргументуються сценарний план твору, музично-шумова партитура та звукова експлікація (для теле-, кіно-, відео-, радіо-, концертно-видовищної або театральної роботи). Якщо звукорежисерська робота передбачала студійний запис музичного колективу чи соліста, подається характеристика музичних інструментів та співацьких голосів, що брали участь у записі. Крім того, здійснюється комплексний (музично-історичний та музично-теоретичний) аналіз музичних творів, представлених на звуконосії. Також у цьому розділі подається детальна інформація щодо використаної звукорежисерської техніки та апаратури, її якісна оцінка.

У роботі педагогічного напрямку ґрунтовно аналізуються результати апробації авторської методичної розробки.

У кінці кожного розділу подаються проміжні висновки, виходячи із змісту досліджених питань.

ВИСНОВКИ (2–3 сторінки) подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. У цій частині роботи підбиваються підсумки всього дослідження, визначається головний сенс його здійснення. Авторові необхідно простежити виконання кожного з поставлених завдань і зробити загальний підсумок на прикладі виконаної практичної частини. Необхідно виявити (за наявністю) недоліки в роботі, визначити причини появи та засоби їх усунення. В деяких випадках виникає необхідність вказати шляхи продовження дослідження обраної теми, форми і методи її подальшого вивчення, а також конкретні завдання, які майбутнім дослідникам доведеться вирішувати в першу чергу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ складається за алфавітом та єдиною загальною нумерацією у такій послідовності: українські та російські літературно-довідкові джерела, джерела іноземною мовою. Електронні ресурси, залежно від мови, включаються в загальний список використаних джерел і оформлюються за визначеним порядком (див. Додаток В).

Кожне заявлене в списку джерело повинно містити: прізвище та ініціали автора (авторів), повну назву праці та:

· для паперових носіїв – місце видання, видавництво, рік видання, загальний обсяг сторінок або посилання на конкретні сторінки;

· для електронних ресурсів – точну вказівку web-сторінки.

У список необхідно включати тільки ті літературно-інформаційні джерела, які безпосередньо використовувались при написанні курсової роботи.

ДОДАТКИ оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках. Додатки містять допоміжний матеріал, необхідний для повного сприйняття роботи: таблиці, ілюстрації, малюнки, фотографії тощо. Додаток повинен мати заголовок, надрукований у верхньому рядку сторінки. Над заголовком посередині рядка друкується слово «Додаток_» і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б». Один додаток позначається як «Додаток А».

Магістерська робота звукорежисера завжди містить додатки: звуковий носій з виконаною звукорежисерською роботою або оригінал публікації методичної розробки (допускається варіант комп’ютерного набору).

Звуковий носій подається на компакт-диску CD чи DVD у відповідному футлярі (пластиковому чи паперовому) з обов’язковим зазначенням на ньому: 1) назви роботи; 2) прізвища і року випуску студента. Футляр з диском вкладається у конверт чи прозорий файл, котрий брошурується після останньої сторінки тексту.

Якщо методична розробка подається у вигляді комп’ютерного набору, вона вміщується у розділ ДОДАТКИ за загальною нумерацію сторінок. Якщо ж у вигляді окремої публікації, брошура вкладається у прозорий файл і підшивається після останньої сторінки тексту.

Також у додатках (за необхідністю) подаються: сценарій, сценарний план, музично-шумова партитура, звукова експлікація, необхідні ілюстрації, фотоматеріали, нотні тексти, тексти пісень, театральні та концертні програмки, тексти проведених інтерв’ю, ксерокопії статей і рецензій, використані в ході педагогічного експерименту навчально-методичні матеріали тощо.