Під час ведення наступального бою на морському узбережжі

 

345. Наступальні дії на морському узбережжі батальйону (роти) можуть бути як наступ уздовж морського узбережжя або як дії морського десанту з висадкою на берег, зайнятий противником, з веденням наступального бою.

Наступ уздовж морського узбережжя несуттєво відрізняється від наступу за звичайних умов. Командир під час підготовки наступу вздовж морського узбережжя повинен виконати усі заходи, які виконуються у звичайних умовах.

Додатково командир повинен ретельно вивчити обстановку на морі. Йому необхідно зрозуміти характер дій воєнно-морських сил противника і як вони можуть вплинути на підрозділи, що наступають, а також можливість висадки морського десанту противника у фланг і тил підрозділам; з’ясувати завдання наших ВМС, що вирішуються в інтересах підрозділів. Під час організації взаємодії на ці питання командир повинен звернути особливу увагу.

Прикриття приморського флангу підрозділів, що наступають, від можливої висадки морських десантів противника є важливим обов’язком командирів.

346. У ході наступу вздовж морського узбережжя намагання противника висадити морський десант у фланг нейтралізується силами підрозділів, що наступають, і підрозділів ВМС.

347. Метою висадки батальйону (роти), який діє в морському десанті, є оволодіння призначеним районом (рубежем).

348. Під час висадки морського десанту батальйон може діяти в передовому загоні або в складі головних сил десанту.

Від батальйону, який діє в передовому загоні, може виділятися десантно-штурмова група в складі до посиленої роти.

Батальйону, який діє в морському десанті, для висадки призначається пункт висадки шириною до 2 км.

349. Батальйону, який діє в передовому загоні, вказується найближче, подальше завдання і напрямок продовження наступу, а батальйону (роті) першого і другого ешелонів десанту, десантно-штурмовій групі – найближче завдання і напрямок продовження наступу. Батальйону, який висаджується для сприяння військам, що наступають уздовж узбережжя, вказується найближче завдання.

Найближче завдання батальйону, який діє в передовому загоні, полягає в знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону та оволодінні ними. Подальше завдання полягає в розгромі противника у взаємодії з ТакПД у глибині району оборони батальйону, оволодінні плацдармом у пункті висадки, забезпеченні висадки і введенні в бій першого ешелону десанту. Плацдарм у пункті висадки повинен не допускати ведення противником артилерійського вогню прямим наведенням по десантно-висадочних засобах і повинен бути не менше ніж 2 – 3 км по фронту і 3 – 5 км углибину. Напрямок продовження наступу призначається з таким розрахунком, щоб у взаємодії з першим ешелоном забезпечити виконання завдання щодо оволодіння плацдармом висадки.

Найближче завдання батальйону першого ешелону десанту полягає в розширенні плацдарму в пункті висадки, розгромі противника у взаємодії з передовим загоном, ТакПД і сусідами в глибині оборони, оволодінні плацдармом висадки, що не допускає ведення противником артилерійського вогню по десантно-транспортних засобах військових частин (підрозділів) другого ешелону. Напрямок продовження наступу призначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання подальшого завдання (бригади) полку.

Найближче завдання батальйону другого ешелону десанту полягає в розгромі противника у взаємодії з підрозділами першого ешелону в глибині протидесантної оборони та оволодінні рубежем, який забезпечує виконання подальшого завдання (бригади) полку. Напрямок продовження наступу призначається з таким розрахунком, щоб забезпечити досягнення кінцевої мети висадки десанту.

Найближчим завданням десантно-штурмової групи є знищення противника в пункті висадки та оволодіння рубежем, який не допускає ведення противником прицільного вогню зі стрілецької зброї по головних силах передового загону та забезпечує їх висадку і введення в бій. Напрямок продовження наступу призначається так, щоб забезпечити виконання найближчого завдання передового загону.

Найближче завдання батальйону, який висаджується для сприяння військам, що наступають уздовж узбережжя, полягає в знищенні противника в пункті висадки, оволодінні прибережним об’єктом (рубежем) і утриманні його до підходу частин, які діють уздовж узбережжя.

350. Вогневе ураження противника під час бою за висадку і ведення бойових дій десанту на березі включає вогневу підготовку висадки і вогневу підтримку дій десанту на березі.

До вогневої підготовки висадки рішенням старшого начальника можуть залучатися вогневі засоби батальйону, заздалегідь підготовлені для ведення вогню з десантних кораблів. Вогнева підготовка висадки починається за сигналом командира сил висадки і закінчується з виходом десантно-транспортних (висадочних) засобів з передовими підрозділами десанту на рубіж, з якого противник може ефективно уражати їх з переднього краю оборони (2 – 3 км від берега).

Вогнева підтримка дій десанту на березі починається за сигналом командира сил висадки безпосередньо після закінчення вогневої підготовки і продовжується до оволодіння десантом основними опорними пунктами протидесантної оборони противника (першою позицією) на глибину 3 – 5 км, а іноді й більше. Вона здійснюється вогнем авіації, корабельної артилерії, мінометної (доданої артилерійської) батареї.

Проходи в мінних загородженнях у морі, у тому числі на мілководді, проробляються підрозділами сил висадки і позначаються добре видимими буями (віхами). Пророблення проходів в районі пункту висадки, а також перед переднім краєм оборони противника здійснюється інженерними підрозділами десанту і сил висадки. Кількість проходів, що пророблюються у районі висадки, – один-два на роту.

351. Підготовка батальйону (роти) до виконання бойового завдання, крім звичайних питань, включає: тренування підрозділів у посадці (навантаженні), висадці (вивантаженні) та захопленні пункту висадки; тренування груп розгородження; підготовку озброєння, техніки і запасів матеріальних засобів до навантаження і вивантаження, а також танків, техніки, яка плаває, і десантно-транспортних засобів для подолання водного простору своїм ходом; вивчення правил поведінки на кораблях і способи боротьби за їх живучість.

352. Під час отримання завдання на дії в морському десанті командир батальйону (роти) усвідомлює завдання морського десанту і свого батальйону, замисел старшого командира, об’єкти (цілі), які уражаються його засобами під час висадки і бою за оволодіння плацдармом, наявність тактичного повітряного десанту в напрямку дій батальйону і порядок взаємодії з ним, авіацією і силами висадки, а також порядок забезпечення висадки та час готовності до посадки (навантаження).

Якщо батальйон висаджується в інтересах військ, які наступають уздовж узбережжя, командир батальйону (роти), крім того, з’ясовує завдання військових частин, що виходять на з’єднання з морським десантом і порядок взаємодії з ними.

Під час оцінювання обстановки командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає: характер протидесантної оборони противника і місцевості в районі пункту висадки і майбутніх дій батальйону, наявність загороджень у воді і на березі, способи їх подолання; уточнює місце, порядок посадки (навантаження) батальйону, способи ведення бою за пункт висадки і черговість висадки; вивчає умови переходу морем і в пункті висадки.

353. Під час прийняття рішення на висадку морського десанту, крім звичайних питань, командир батальйону (роти) визначає завдання підрозділам щодо знищення противника в пункті висадки та в зазначеному районі на березі, розподіл штатних підрозділів і засобів підсилення по десантно-транспортних засобах і черговість їх посадки (навантаження) і висадки (вивантаження).

354. Під час постановки завдань командир батальйону в бойовому наказі вказує:

ротам – засоби підсилення, завдання щодо знищення противника в пункті висадки та під час подальших дій, місця висадки, десантно-транспортні засоби для переходу морем, черговість посадки (навантаження) і висадки (вивантаження);

підрозділам артилерії та іншим вогневим засобам – завдання щодо підтримки бою на березі, місця на десантно-транспортних засобах, черговість посадки (навантаження) і висадки (вивантаження).

355. Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) додатково узгоджує дії підрозділів під час захоплення пункту висадки, висадки і подолання протидесантних загороджень, а також дії підрозділів з вогнем корабельної артилерії, ударами авіації і діями повітряного десанту, якщо він застосовується.

Перед посадкою (навантаженням) підрозділи батальйону розташовуються в районі очікування, де завершують підготовку до десантування.

У підрозділах створюються підвищені запаси матеріальних засобів. Медичний пункт батальйону може підсилюватися медичним персоналом і засобами медичної допомоги.

356. Під час організації управління командир батальйону, крім звичайних питань, визначає: порядок розміщення особового складу і техніки командно-спостережного пункту батальйону, штатних і доданих підрозділів на десантно-транспортних засобах; місця та час їх розгортання після висадки на берег; порядок організації зв’язку при переході морем і з початком висадки.

На одному десантно-транспортному засобі разом з командиром батальйону знаходяться корегувальний пост корабельної артилерії і пункт управління авіаційного навідника.

357. Штаб батальйону (командир роти) під час організації бою, крім звичайних питань, здійснює розрахунки на посадку (навантаження) і висадку (вивантаження) підрозділів і запасів матеріальних засобів, крім того, на основі вказівок командира корабля здійснює розрахунок особового складу для боротьби за живучість корабля і ліквідації наслідків застосування противником засобів ураження.

Розрахунок часу під час планування висадки ведеться від визначеного старшим командиром часу (“Ч”) початку висадки на берег передових загонів десанту.

358. За наявності часу з підрозділами батальйону проводяться заняття з навантаження (вивантаження) особового складу, техніки та озброєння на кораблі (десантно-переправні засоби), а також вивчаються способи дій підрозділів під час виконання завдань на березі.

359. Для посадки (навантаження) батальйону на десантно-транспортні засоби призначається пункт посадки (навантаження).

Висування до пункту посадки (навантаження) здійснюється в колонах підрозділів з урахуванням черговості підходу десантних кораблів за сигналами командирів.

Навантаження озброєння, військової техніки, ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів на корабель здійснюється з урахуванням забезпечення якнайшвидшого їх вивантаження і ведення бою на березі. Послідовність навантаження озброєння і техніки повинна бути зворотною у порядку їх вивантаження.

Посадка особового складу здійснюється після навантаження озброєння, військової техніки та запасів матеріальних засобів.

З моменту отримання наказу на посадку підрозділів на десантно-транспортні засоби і до закінчення висадки командир батальйону (роти) переходить у підпорядкування командира загону кораблів, на яких батальйон робить перехід морем.

360. Під час переходу морем командир батальйону (роти) уточнює бойові завдання підрозділам з урахуванням нових розвідувальних даних про протидесантну оборону, порядок взаємодії, доводить до підрозділів гідрометеорологічні умови в районі висадки.

361. Під час дій батальйону в передовому загоні командир батальйону з підходом десантно-транспортних засобів до пункту висадки уточнює підрозділам місця, порядок висадки і завдання на березі, а також завдання вогневим засобам щодо подавлення протидесантної оборони. Підрозділи десанту готуються до висадки, ОВТ звільняється від кріплень, приводяться до готовності вогневі засоби десанту, які залучаються до подавлення оборони противника.

Плаваючі танки, БМП (БТР) можуть сходити на воду до підходу десантних кораблів до пункту висадки і просуватися до берега своїм ходом. У цьому випадку за ними до пункту висадки підходять десантні кораблі з підрозділами, які висаджуються безпосередньо на берег.

Якщо десантні кораблі не можуть підійти до берега впритул, при глибині води не більше ніж 1 м підрозділи висаджуються у воду, при цьому воєнна техніка, яка не плаває, вивантажується в місцях, де глибина і ґрунт дна дозволяють їй рухатися до берега своїм ходом.

Десантно-штурмова група, використовуючи удари авіації і вогонь корабельної артилерії, висаджується на берег, атакує противника в пункті висадки та захоплює рубіж, який забезпечує висадку, розгортання і атаку підрозділів батальйону.

Підрозділи батальйону під прикриттям ударів авіації, вогню корабельної артилерії і своїх засобів, а також дій десантно-штурмової групи прямують до берега на БМП (БТР), швидкохідних десантно-висадочних засобах, висаджуються на берег, з ходу розгортаються в бойовий порядок, переходять до атаки, знищують противника і захоплюють пункт висадки на глибину, яка забезпечує висадку головних сил десанту. У подальшому батальйон у взаємодії з підрозділами першого ешелону десанту розширює захоплену ділянку і продовжує виконувати завдання на березі.

362. Батальйон, який діє в складі головних сил десанту, висаджується на берег після захоплення пункту висадки передовим загоном. З підходом транспортів до берега здійснюється перевантаження підрозділів на висадочні засоби.

Підрозділи батальйону, які входять у перший ешелон десанту, вступають у бій послідовно окремими підрозділами з підходом до пунктів висадки хвиль десантно-транспортних засобів і висадки з них. Після висадки, не скупчуючись у прибережній смузі, підрозділи з ходу розгортаються в бойовий порядок і, використовуючи успіх передового загону, розвивають наступ у глибину.

363. З початком висадки командир батальйону (роти) веде спостереження за противником, вивчає місцевість у напрямку висадки, уточнює результати вогневої підготовки і орієнтири на місцевості. У разі зміни раніше прийнятого рішення командир батальйону (роти) узгоджує його з командиром сил висадки, уточнюючи разом із ним завдання кораблям вогневої підтримки і підрозділам батальйону (роти).

Командно-спостережний пункт батальйону (роти) висаджується разом з передовими підрозділами. Командир батальйону (роти) і штаб уточнюють обстановку, підсилюють розвідку, за потреби уточнюють завдання підрозділам, які висадилися, і порядок висадки інших сил і засобів.

 

Особливості підготовки та дій батальйону (роти)

при веденні наступального бою з форсування водної перешкоди

 

364. Форсування водних перешкод здійснюється з ходу. Якщо форсування водної перешкоди з ходу не вдалося або якщо цього вимагають умови обстановки, воно здійснюється з розгортанням головних сил бригади (полку) біля водної перешкоди.

Батальйон (рота) форсує водну перешкоду в складі головних сил бригади, полку (батальйону), а під час дій у передовому, рейдовому загонах або авангарді (головній похідній заставі) – самостійно.

У всіх випадках форсування водних перешкод вимагає ретельної підготовки і проведення необхідних заходів з метою недопущення скупчення особового складу і техніки на переправах, а також суворого дотримання заходів безпеки та повинно проводитися без зниження темпів наступу.

З цією метою необхідно: заздалегідь організувати розвідку водної перешкоди і противника на підступах до неї та на протилежному березі; завчасно прийняти рішення та поставити бойові завдання підрозділам на форсування ще до підходу їх до водної перешкоди; раптово і швидко форсувати водну перешкоду; вчасно нарощувати зусилля для розвитку наступу на протилежному березі; вміло управляти підрозділами на переправі.

365. Батальйону, який діє в передовому загоні, ставиться завдання щодо захоплення з ходу переправ (мостів), вигідних ділянок форсування, плацдарму на протилежному березі та утримання їх до підходу головних сил. Крім звичайних сил і засобів, батальйону додаються самохідні десантно-переправні засоби. Глибина плацдарму не повинна дозволяти танкам і протитанковим засобам противника вести по переправах вогонь прямим наведенням.

Батальйону (роті), який діє в авангарді, ставиться завдання щодо знищення противника на підступах до водної перешкоди, забезпечення сприятливих умов безперешкодного виходу до неї головних сил і розгрому (у взаємодії з передовим загоном) противника на протилежному березі й утримання плацдарму.

Завданням роти, яка діє в головній похідній заставі від передового загону, є знищення противника на підступах до водної перешкоди, форсування її з ходу, знищення його у взводному опорному пункті на протилежному березі та оволодіння рубежем, який забезпечує форсування водної перешкоди з ходу головними силами передового загону (авангарду).

366. Батальйону, який діє в складі головних сил бригади (полку), під час форсування водної перешкоди призначається ділянка форсування, яка включає основні і запасні переправи, а роті – переправи (основна і запасна). Під час форсування з розгортанням головних сил бригади (полку) біля водної перешкоди батальйону також призначається вихідний район для форсування безпосередньо біля водної перешкоди або на віддаленні, який вказано старшим командиром. Під час дій батальйону (роти) у складі головних сил, ділянка форсування (переправа) обладнується за планом старшого командира.

На ділянці форсування організуються десантні і поромні переправи, переправи танків убрід або під водою. Кількість і види переправ визначаються, виходячи з наявності переправних засобів, характеру водної перешкоди і встановленого порядку переправи батальйону (роти).

Для організованого форсування водної перешкоди батальйону (роті) призначаються: вихідний рубіж для форсування за 1 – 2 км, а під час зайняття вихідного району біля водної перешкоди – за 100 – 300 м від урізу води; район посадки (навантаження) на переправно-десантні засоби і район герметизації танків у прихованих місцях на відстані 5 – 6 км від водної перешкоди, а під час зайняття вихідного району для форсування безпосередньо біля водної перешкоди – і ближче.

Для підтримання встановленого порядку на ділянці форсування батальйону на переправах призначаються коменданти з командирів підрозділів інженерних військ, а на переправах танків під водою, вбрід і на плаваючих бойових машинах – з офіцерів підрозділів, які переправляються.

367. Під час підготовки до форсування водної перешкоди командир батальйону (роти) повинен завчасно організувати розвідку водної перешкоди, прийняти рішення на форсування, поставити завдання підрозділам та організувати взаємодію.

Для розвідки водної перешкоди до намічених місць переправ висилаються відповідні розвідувальні органи. З виходом до водної перешкоди вони встановлюють, чи зайнятий противником протилежний берег, наявність і стан мостових переправ і бродів, найбільш зручні місця для обладнання десантних, поромних переправ і переправ танків убрід і під водою. За відсутності противника розвідувальні органи самостійно переправляються на протилежний берег. На основі даних розвідки командир батальйону (роти) уточнює місця переправ і порядок використання доданих переправних засобів.

368. Під час організації форсування, крім звичайних питань, командир батальйону (роти) визначає порядок розгрому противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі, місця та види основних і запасних переправ, розподіл переправних засобів, маршрути і порядок висування до водної перешкоди, порядок підготовки ОВТ, а також послідовність переправи підрозділів.

369. Під час постановки завдання на наступ з форсуванням водної перешкоди командир батальйону (роти) у бойовому наказі додатково вказує:

ротам (взводам) – завдання з підходом до водної перешкоди, під час форсування і на протилежному березі, місця основних і запасних переправ, район герметизації танків, місця посадки особового складу і навантаження озброєння та військової техніки на самохідні переправно-десантні засоби, вихідний рубіж для форсування та час його проходження;

артилерії, мінометній батареї, гранатометному і протитанковому підрозділам – завдання щодо підтримки підрозділів під час форсування водної перешкоди і бою на протилежному березі, а також вогневі позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи;

підрозділу ППО – завдання щодо прикриття підрозділів від повітряного противника під час виходу до водної перешкоди, в ході форсування, під час бою на протилежному березі, а також стартові (вогневі) позиції, час готовності до відкриття вогню і порядок переправи;

доданим підрозділам інженерних військ – завдання щодо інженерної розвідки місць переправ, обладнання та утримання переправ, підготовки шляхів висування до них, а також місця переправно-десантних засобів під час висування до водної перешкоди.

370. Організовуючи взаємодію під час наступу з форсуванням водної перешкоди, командир батальйону (роти), крім звичайних питань, погоджує: дії підрозділів першого ешелону щодо розгрому противника на підступах до водної перешкоди і на протилежному березі; порядок виходу до водної перешкоди і форсування її підрозділами першого ешелону, переправи другого ешелону, штатних і доданих вогневих засобів, підрозділів технічного і тилового забезпечення, звертаючи особливу увагу на недопущення їх скупчення перед переправою; місця і час посадки (навантаження) на переправно-десантні засоби першого і наступних рейсів.

371. Під час форсування водної перешкоди рухом бойових машин управляє командир підрозділу, що переправляється.

Управління переправою плаваючих бойових машин здійснює командир роти з командно-спостережного пункту, розташованого на вихідному березі, або переміщується безпосередньо за бойовими порядками підрозділу.

Переправою танків по глибокому броду та під водою керує командир батальйону з командно-спостережного пункту, розташованого на вихідному березі.

372. Вогневе ураження противника під час форсування водної перешкоди організовується по двох періодах: вогнева підготовка форсування та вогнева підтримка форсування і атаки. Тривалість вогневої підготовки форсування і атаки, час початку і закінчення визначається так само, як і під час наступу у звичайних умовах, але з урахуванням ширини водної перешкоди і відстані переднього краю оборони противника від урізу води на протилежному березі. Під час форсування вузьких і середніх водних перешкод вогнева підготовка може закінчуватися з виходом підрозділів на вихідний рубіж для форсування, а широких – з початком форсування. В окремих випадках під час форсування великих водних перешкод, коли передній край оборони противника віднесений від урізу води на значну відстань, його вогневе ураження може організовуватися по періодах: вогнева підготовка і вогнева підтримка форсування та вогнева підготовка атаки і вогнева підтримка атаки.

373. Штаб батальйону розробляє графік форсування з розрахунком розподілу сил і засобів батальйону по переправах.

374. Під час підготовки батальйону (роти) до форсування водної перешкоди, крім звичайних заходів, проводиться підготовка бойової техніки та особового складу до переправи під водою та на плаву. Під час підготовки до форсування великих річок з особовим складом підрозділів можуть проводитися заняття з водіння бойових машин на плаву.

375. Батальйон, який діє в передовому загоні, не вступаючи в бій за окремі опорні пункти противника на підступах до водної перешкоди, стрімко виходить до неї, захоплює мости, інші переправи і вигідні для форсування ділянки.

Використовуючи удари авіації і вогонь артилерії, по захоплених мостах, на плаваючих бойових машинах і переправно-десантних засобах форсує водну перешкоду, захоплює плацдарм на протилежному березі та утримує його до підходу головних сил. Якщо на напрямку дій передового загону висаджено ТакПД, то батальйон швидко з’єднується з ним і виконує поставлене завдання у взаємодії з десантом.

Батальйон (рота), який діє в авангарді (головній похідній заставі), знищує противника, що прикриває підступи до водної перешкоди, виходить до неї, за сприятливих умов з ходу форсує її і розвиває наступ на протилежному березі. Якщо форсувати водну перешкоду з ходу не вдалося, авангард (головна похідна застава) своїм вогнем завдає ураження противнику і забезпечує її форсування головними силами.

376. До водної перешкоди батальйон (рота) висувається з максимальною швидкістю в готовності до форсування її з ходу.

Підготовка плаваючих бойових машин до форсування здійснюється перед виходом до водної перешкоди. При цьому особлива увага звертається на щільність закриття люків, бійниць, дверей, а також на справність насосів, які відкачують воду, наявність і щільність закриття водозливних пробок. Особовий склад, який розміщений у машинах, надягає рятувальні жилети. Підготовка танків для переправи під водою здійснюється у вихідному районі для форсування і завершується в районі герметизації танків.

Частина артилерії, танків, ПТРК і гранатомети з виходом до водної перешкоди займають вогневі позиції для стрільби прямою наводкою, завдають ураження противнику і підтримують форсування та бій підрозділів на протилежному березі.

Механізовані підрозділи, використовуючи результати вогню, під прикриттям аерозолів (димів) на плаваючих бойових машинах і переправно-десантних засобах форсують водну перешкоду, знищуючи противника вогнем усіх засобів на плаву, і захоплюють протилежний берег.

Початком форсування (“Ч”) уважається момент входу у воду плаваючих бойових машин підрозділів першого ешелону.

Форсування водної перешкоди починається і здійснюється на обраних ділянках усіма силами першого ешелону одночасно.

Підрозділи, призначені для переправи на самохідних переправно-десантних засобах першим рейсом, навантаження озброєння, військової техніки і посадку особового складу здійснюють в прихованих місцях, звідки стрімко виходять до водної перешкоди і з ходу переправляються на протилежний берег. Навантаження озброєння, військової техніки і посадка особового складу наступних рейсів здійснюється на водній перешкоді.

Танки під час форсування водної перешкоди використовують броди, мости, пороми або переправляються під водою. Переправа танків під водою здійснюється після захоплення механізованими підрозділами протилежного берега і ретельної розвідки водної перешкоди. Подолавши водну перешкоду, танкові підрозділи стрімко виходять на свої напрямки і виконують поставлені завдання.

Для прикриття мостів, переправ від ударів з повітря стартові (вогневі) позиції підрозділів ППО вибираються завчасно на відстані 300 – 400 м від об’єкта прикриття. Підрозділи ППО переправляються на протилежний берег, як правило, у складі відділень на своїх бойових машинах за ротами, що прикриваються. Окремі стрільці-зенітники можуть переправлятися на бойових машинах механізованих підрозділів.

Додані батальйону артилерійський, протитанковий і гранатометний підрозділи, а також мінометна батарея переправляються на плаваючих машинах і переправно-десантних засобах, використовуючи броди, мости і пороми, таким чином, щоб забезпечувалася безперервність підтримки і прикриття наступу батальйону на протилежному березі. При цьому першими переправляються протитанкові засоби і самохідна артилерія.

377. Батальйон, який діє в складі головних сил (бригади) полку, використовуючи успіх передового загону (авангарду) і тактичного повітряного десанту, по захоплених ними переправах або на переправно-десантних засобах (механізовані підрозділи, крім того, на БМП, БТР, а танкові – під водою) безупинно в міру підходу до водної перешкоди форсує її, з ходу атакує противника, розширює плацдарм, стрімко розвиває наступ у глибину та у взаємодії з іншими підрозділами (бригади) полку знищує противника.

Батальйон, який виконує бойове завдання на ділянці, де передовий загін (авангард) не діє, форсує водну перешкоду з ходу після вогневої підготовки форсування і атаки та продовжує наступ на протилежному березі за підтримки вогню танків і інших засобів, виділених для стрільби прямою наводкою зі свого берега.

378. При форсуванні з розгортанням головних сил безпосередньо біля водної перешкоди батальйон (рота), який діє у складі першого ешелону головних сил бригади (полку), посадку в БМП (БТР) і на самохідні переправно-десантні засоби здійснює в укритих місцях і висувається до водної перешкоди під час вогневої підготовки форсування і атаки.

Сигнал про початок висування командир батальйону (роти) подає, виходячи з встановленого часу початку форсування (“Ч”) і часу, необхідного для подолання відстані від місця посадки до урізу води. Підрозділи стрімко висуваються до водної перешкоди й у встановлений час за підтримкою вогню артилерії й інших вогневих засобів форсують її і безупинно розвивають наступ у глибину оборони противника.

379. Узимку форсування водних перешкод може здійснюватися по льодових переправах. Якщо товщина льоду не дозволяє танкам, БМП (БТР) та іншій важкій військовій техніці подолати водну перешкоду по льоду, то спочатку її форсують механізовані підрозділи в пішому порядку. ОВТ переправляються на протилежний берег після підсилення льоду або по поромних, десантних переправах, обладнаних у майнах, а також по захоплених мостах. Танки, крім того, за сприятливих умов можуть долати водну перешкоду по глибоких бродах, а іноді й під водою.

380. Інженерні підрозділи ведуть інженерну розвідку водної перешкоди, обладнують, маскують і утримують переправи та шляхи підходу до них, пророблюють проходи в інженерних загородженнях на берегах і у воді, організують і несуть комендантську службу на обладнаних ними переправах.

Підрозділи МТЗ батальйону, а також автомобілі механізованих підрозділів переправляються на переправно-десантних засобах, поромах і по мостах за артилерійськими підрозділами.

Переправа поранених і хворих на свій берег здійснюється переправно-десантними засобами, які повертаються після висадки підрозділів, а за потреби і спеціально виділеними для цього переправними засобами.

 

Особливості підготовки та ведення наступального бою

у місті (населеному пункті)

 

381. Батальйон (рота), що діє в напрямку міста (населеного пункту), з ходу знищує противника, який обороняється на підступах до нього, вривається в місто (населений пункт) і безупинно розвиває наступ у глибину. Якщо місто (населений пункт) захопити з ходу не вдалося, підготовляється його штурм.

Умови, за яких ведеться наступ у місті (населеному пункті), характеризуються обмеженістю зон огляду й обстрілу, складністю маневру і управління підрозділами. На ведення бою в місті також впливають: розмір, конфігурація, планування і забудова міста (населеного пункту), міцні будинки і споруди, розгалужене підземне господарство, велика кількість перешкод і важкопрохідних ділянок, характер оборони противника, наявність місцевого населення та інші умови обстановки, що ускладнюють ведення наступу. Наступ у місті (населеному пункті) складається з окремих місцевих боїв і відрізняється складністю.

У місті (населеному пункті) батальйон наступає в складі бригади (полку) по одній-двох магістральних вулицях із прилеглими кварталами на фронті до 1000 м. Рота наступає по одній вулиці або в середині кварталу.

Під час захоплення міста з ходу завдання батальйону (роти) по глибині такі самі, як і у звичайних умовах.

При штурмі міста найближчим завданням батальйону є захоплення опорного пункту або одного, а іноді двох-трьох кварталів, подальшим завданням – оволодіння важливими об’єктами (кварталами) у глибині оборони противника.

Найближчим завданням роти є оволодіння будинком (частиною великого будинку або декількома невеликими будинками) в опорному пункті противника.

Під час наступу в місті (населеному пункті) більша частина гранатометного і протитанкового взводів (протитанкового відділення роти), мінометної батареї, артилерійського дивізіону (батареї) додаються ротам (взводам).

382. Командир батальйону (роти) завчасно по великомасштабній карті (плану, фотознімках) вивчає місто (населений пункт), особливості оборони противника в ньому та організує розвідку.

Під час організації наступу командир батальйону (роти), крім звичайних питань, визначає найбільш важливі райони, об’єкти (будинки), якими необхідно оволодіти щонайперше, кількість і склад штурмових груп, способи ВУП з урахуванням особливостей будинків, споруд та інших об’єктів.

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) погоджує: порядок виходу підрозділів до об’єкта атаки, у тому числі з використанням прихованих підступів і підземних комунікацій; дії підрозділів під час атаки (штурму) будинку і ведення бою всередині нього; порядок взаємодії з сусідами і заходи для недопущення підходу резервів противника і проведення ним контратак; порядок забезпечення флангів рот (штурмових груп), боротьба з диверсійно-розвідувальними групами противника в тилу підрозділів; способи розпізнавання своїх військ, сигнали для позначення свого положення в середині об’єкта (будинку), що атакується, та інші питання.

383. З підходом військ до міста (населеного пункту) артилерія придушує і знищує противника в опорних пунктах одночасно на підступах до нього і на його околицях. З виходом підрозділів до околиць міста (населеного пункту) артилерія переносить вогонь по будинках й інших спорудах у глибині опорних пунктів і перешкоджає підхід резервів противника до об’єктів атаки.

Батальйон (рота), використовуючи проміжки і слабкі ділянки в обороні противника, а також результати вогневого ураження, з ходу вривається в місто (населений пункт) і, наступаючи вздовж вулиць, послідовно захоплює будинки і квартали (важливі об’єкти).

Танки діють у бойових порядках механізованих підрозділів або за ними і своїм вогнем знищують противника насамперед у підвалах, нижніх поверхах будинків й інших укриттях. БМП (БТР) діють за танками маневром від укриття до укриття та вогнем гармат і кулеметів знищують противника, який перешкоджає просуванню танків і своїх підрозділів.

Зенітні, а також інші виділені для боротьби з повітряним противником засоби розміщуються на площах, у скверах й інших місцях, які забезпечують можливість ведення вогню, а стрільці-зенітники можуть займати позиції і на дахах будинків.

Для прикриття флангів і відбиття контратак противника, а також для блокування окремих укріплених будинків командир батальйону (роти) може виділити бойову охорону, а головними силами продовжувати розвивати наступ.

384. Штурм міста (населеного пункту) здійснюється після ретельної підготовки атакою батальйону одночасно з декількох напрямків.

Для захоплення великих споруд або важливих об’єктів міста (населеного пункту), підготовлених до оборони, створюються штурмові загони і штурмові групи.

У штурмовий загін виділяються до механізованого батальйону. У ньому створюються штурмові групи. До складу штурмового загону (груп) включаються танки, гармати, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети, а також підрозділи інженерних військ і підрозділи РХБ розвідки.

Штурмовий загін (групи) забезпечується підривними зарядами, аерозольними (димовими), запальними і сигнальними засобами, пристосуваннями для штурму будинків і подолання перешкод.