Основні підходи до прийняття рішення щодо заміни старої техніки новою аналогічного зразка та вибору альтернативного варіанту

Щоб дане рішення було обґрунтованим, необхідно здійснити в динаміці аналіз співвідношення між постійними і змінними витратами на техніку.

В умовах застосування методів прискореної амортизації в перші роки експлуатації техніки супутні витрати на її утримання дещо знижуються за рахунок постійних витрат (зниження амортизації з часом). Проте, в міру старіння техніки супутні витрати починають зростати через збільшення витрат на енергію, ремонт. Це відбувається тоді, коли зниження постійних витрат не в змозі компенсувати зростання змінних витрат. Якщо в результаті такого зростання супутні витрати досягають їх початкової величини (у І рік), то це і є сигналом для порушення питання про заміну старої техніки на нову.

Проте для прийняття рішення слід детально обгрунтувати вибір оптимального варіанту. Кожен варіант заміни потребує різних капітальних витрат і поточних витрат. Вибір на основі цих показників можливий лише тоді, коли їх привести до однієї розмірності (до одного року або до всього строку служби). Показником порівняння економічної ефективності є приведені затрати:

або (26)

При обмеженій кількості варіантів можливо здійснювати вибір через коефіцієнт порівняльної економічної ефективності:

(27)

Використання методики визначення порівняльної економічної ефективності можливе за умови використання вимог:

І. Варіанти повинні вирішувати одну задачу, але з різними КВ і С.

ІІ. Якщо варіанти різняться за обсягом виробленої продукції, то їх необхідно привести до співставного виду. Перераховувати КВ і С на однаковий обсяг продукції через коефіцієнт приведення:

. (28)

Ш. Необхідно застосовувати єдину методику і єдині ціни.

IV. Варіанти не повинні відрізнятися за часом затрат і одержання ефек­ту.

При визначені економічного ефекту від впровадження нової техніки необхідно забезпечувати тотожність ефектів: 1 — за продуктивністю машини; 2 — за строком служби машини.

Для тотожності по 1 використовують коефіцієнт, що враховує ріст продуктивності:

. (29)

Строк служби вираховується через коефіцієнт реновації та нормативний коефіцієнт ефективності (Е_н=0,15):

(30)

Ефект від впровадження новоїмашини:

ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Лізинг є особливою формою кредитних відносин, а саме товарним кредитом в основних засобах, за якою право користування майном відокремлюється від права володіння ним.

Лізингові платежі — це плата яку здійснює лізингоодержувач за використання наданого йому майна, вона встановлюється у розмірі що забезпечує покриття витрат на придбання майна та одержання прибутку лізингодавцю.

Згідно Закону України «Про лізинг» лізингові платежі включають в себе:

1. Суму амортизації об’єкта лізингу нарахована за термін за який вноситься платіж.

2. Суму що сплачується лізингодавцю як % за залучений ним кредит для придбання об’єкту лізингу.

3. Лізингова маржа або винагорода, прибуток лізингодавця.

4. Відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкту лізингу.

5. Інші витрати лізингодавця передбаченні угодою.

Методика визначення кожної складової загальновідома. Найскладніше визначити розмір лізингової маржі.

Згідно Закону України «Про лізинг» операції і сплати лізингових платежів за умовами договорів фінансового лізингу не є об’єктом оподаткування. Обґрунтування доцільності придбання майна на умовах лізингу спирається на порівняння вартості майна придбаного на умовах лізингу.

Вартість майна на умовах лізингу:

, (31)

де Вмл — вартість майна на умовах лізингу ;Епр — економічний прибуток; Лп — лізингові платежі.

Вартість майна, придбаного в кредит (Вм кр):

, (32)

де ∑К – сума кредиту, %К - відсоток за кредит, Е_К – економія прибутку за рахунок сплати відсотків за кредит, Е_АВ – економія прибутку за рахунок сплати АВ.

Якщо вартість майна придбаного за умов лізингу менша, ніж вартість майна придбаного в кредит, то укладання лізингової угоди є доцільним.