Зміст розділів робочої навчальної програми

2.2.1. Титульна сторінка. Зразок титульної сторінки робочої нав­чальної програми представлений у додатку 1.

2.2.2. Опис навчальної дисципліни містить такі характеристики дисципліни як: кількість кредитів, модулів, змістових модулів, загальну кількість годин для вивчення дисицпліни, кількість тижневих годин для денної форми навчання: (аудиторних та самостійної роботи студента) та кількість годин на лекційні, практичні, семінарські, лабораторні та самостійні заняття студентів.

2.2.3. Мета та завдання навчальної дисципліни. У цьому розділі необхідно сформулювати мету та завдання дисципліни відповідно до її змісту; чітко визначити – що повинен знати і уміти студент після опанування дисципліни і вказати місце у структурно-логічній схемі підготовки фахівців.

2.2.4. Програма навчальної дисципліни містить перелік змістових модулів і назви тем, що входять до них.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов’язаний перед по­чатком відповідного семестру подати на кафедру робочу навчальну прог­раму, складений ним конспект лекцій (авторський підручник, навчальний по­сібник) та контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, пе­редбаченого навчальним планом.

Тематика лекцій подається у такій формі: коротка анотація (перелік питань, що розглядаються в темі лекції); посилання на літературні джерела. При цьому слід вказувати не більше 2–3-х джерел основної літератури, що є в наявності у бібліотеці чи в електронному вигляді. Необхідно обов’язково вказати сто­рінки з кожного питання і в кожному джерелі літератури (напр., [2, с. 28–45]). Якщо дисципліна вивчається в 2-х і більше семестрах, то подається поділ усіх видів занять у кожному семестрі.

2.2.5. Структура навчальної дисципліни. Особливістю розроблення робочої програми при використанні кредитно-модульної технології навчання є структурування дисципліни за модульним принципом, який передбачає по­діл навчального матеріалу на логічно завершені частини теоретичного і прак­тичного матеріалу. При структуруванні навчального матеріалу слід уникати його дублювання в різних темах та порушень логічної цілісності подачі матеріалу дисципліни.

За результатами структурування навчального матеріалу розробляєть­ся структура навчальної дисципліни. Якщо дисципліна вивчається більше одного семестру, то структурування виконується для кож­ного семестру окремо з обов’язковим підсумком навчального навантаження з усіх запланованих видів робіт по семестрах і з дисципліни в цілому.

2.2.6. Теми лабораторних (практичних, семінарських) занять. Лабораторне заняття – форма навчального заняття, під час якого студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні екс­перименти чи досліди з метою підтвердження окремих теоретичних поло­жень навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабора­торним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірю­вальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкрет­ній предметній галузі.

Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчаль­них лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо). В окремих ви­падках лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища (наприклад, у школі, на виробництві, в наукових лабораторіях).

Практичне заняття – форма навчального заняття, під час якого викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних по­ложень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом сформульованих завдань.

Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабо­раторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислю­вальною технікою.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, під час яких викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах.

Тематика усіх видів практичної роботи подається у вигляді таблиці, в якій зазначається тема лабораторного (практичного, семінарсь­кого) заняття, кількість аудиторних годин на опрацювання кожної теми.

2.2.7. Самостійна робота студентів. При розробці цього розділу робочої навчальної програми дисципліни слід керуватись “Положенням про організацію самостійної роботи студентів”, затвердженого науково-методич­ною радою університету, протокол № 2 від 12.02.2007 р.

Самостійна робота студента (СРС) є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять, і є невід’ємною складовою процесу вивчення конкретної дисципліни. Її зміст визначається робочою навчальною програмою, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Самостійна робота студента забезпечу­ється системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни, а саме: підручниками, навчальними та ме­тодичними посібниками, конспектами лекцій, практикумами, методичними вказівками тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів по­винні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студентів. Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсум­ковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних занять.

ЗмістСРС з конкретної дисципліни може складатися з таких видів роботи:

− підготовка до аудиторних занять (лекцій, практичних, семінарсь­ких, лабораторних тощо);

− виконання практичних завдань протягом семестру;

− самостійне опрацювання окремих тем навчальної дисципліни згід­но з навчально-тематичним планом;

− переклад іноземних текстів встановлених обсягів;

− виконання контрольних робіт студентами заочної і дистанційної форм навчання;

− підготовка і виконання завдань, передбачених програмою прак­тичної підготовки, в тому числі курсового проектування, тощо;

− підготовка до усіх видів контролю, в тому числі до курсових, мо­дульних і комплексних контрольних робіт та підсумкової державної атестації (державних іспитів, виконання випускної кваліфікаційної роботи бакалавра чи спеціаліста/магістра);

− інші види діяльності, що ініціюються університетом, факультетом, кафедрою й органами студентського самоврядування.

При складанні плану самостійної роботи студента необхідно виходи­ти з загального обсягу годин, що відводиться на самостійну роботу з дисцип­ліни, видів самостійної роботи, що плануються для виконання студентом, загального тижневого бюджету часу студента, фізіо­логічно обґрунтованих норм навчального навантаження тощо.

Нереальність виконання домашніх завдань через великі обсяги, не­достатнє методичне забезпечення дисципліни призводять до зниження якості навчання, перешкоджають виконанню завдань з інших дисциплін, що вивча­ються у семестрі.

2.2.8. Індивідуальне навчально - дослідне завдання виконується студентом під керівництвом викладача і полягає у ви­конанні індивідуальних завдань, що є однією з форм організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Індивідуальні завдання (реферати, розрахункові, графічні, курсові проекти чи роботи тощо) видаються студентам в терміни, передбачені робочою навчальною програмою. Виконання інди­відуальних завдань створює умови для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріп­лення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосу­вання знань на практиці.

Індивідуальна робота студентів під керівництвом викладача вико­нується, якщо у робочому навчальному плані спеціальності вона передбаче­на. Індивідуальні завдання виконуються самостійно і не входять до тижневого аудиторного наванта­ження студента. Викладач контролює виконання індивідуального завдання на консультаціях, графік яких розробляється і затверджується завідувачем ка­федрою на початку семестру.

До індивідуальних завдань відноситься: написання рефератів, есе, виконання розрахункових, графічних робіт, аналіз практичних, проблемних ситуацій, підготовка результатів власних досліджень до виступу на конфе­ренції, участь в олімпіадах тощо. Особливим видом індивідуальних завдань є виконання курсових і дипломних робіт (проектів), яке здійснюється відповід­но до робочого навчального плану та існуючих вимог щодо їх змісту.

2.2.9. Методи контролю та розподіл балів, що присвоюється студентам. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та се­мінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форми проведення поточного контролю під час навчальних занять визначаються кафедрою і відображаються у робочому плані дисципліни. Тестовий контроль можна проводити як на практичних, так і на лекційних заняттях.

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його завершальних етапах. Підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студента.

Семестровий контроль проводиться за однією із таких форм: се­местровий іспит, диференційований залік або залік з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програ­мою, і в терміни, встановлені навчальним планом.

Форма проведення іспиту може бути різною – письмова, усна, тес­това, письмово-усна (комбінована) тощо, вона затверджується кафедрою і ві­дображається у робочій навчальній програмі дисципліни.

Під час семестрового контролю враховуються результати здачі усіх видів навчальної роботи згідно із структурою залікових кредитів.

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів, заліків та курсових робіт).

Ø максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;

Ø при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.