Розвиток кредитних відносин в україні

Історія розвитку кредитних відносин в Україні ще досить коротка. Складалась вона на базі тих кредитних відносин, які існували у колишньому Радянському Союзі.

Перші ринкові зміни в кредитних відносинах відбулися в кінці 80-х років. Уже в 1988 р. у Російській Федерації, а у 1989 р. і в Україні почали формуватись комерційні та кооперативні банки.

Особливо ринок міжбанківських кредитів пожвавився у 1993 р., коли почала працювати система електронних платежів, запроваджена НБУ.

Не сприяла нормальним кредитним відносинам банків з клієнтами відсутність у чинному українському законодавстві до березня 1994 р. норми, яка передбачала б відповідальність за зловживання з кредитами.

У 1995—1996 рр. Банки майже відмовилися від кредитування реальної економіки, що спричинило поглиблення тривалої економічної кризи. З 1996 р. почав відновлюватись споживчий кредит.

Лише з 1999—2000 рр. ситуація щодо кредитування реальної економіки почала поступово виправлятись. Комерційні банки все більше почали кредитувати реальну економіку, особливо підприємства агропромислового комплексу.

Повільно, але все ж набувають поширення кредити, пов'язані з вексельним обігом, лізинговим і факторинговими операціями банків тощо, хоча тривала платіжна криза в країні значно гальмує цей процес. У 2001—2002 рр. НБУ почав проводити більш ліберальну монетарну політику.

 

Сутність та вимірники процента

Процент (від лат. pro cеntum — на сотню) — сота частка будь-якого числа, що взяте за ціле.

Норма позичкового процента — це відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку, помножене на 100. На практиці норма позичкового процента виступає у формі процентної ставки — відносної величини доходу за фіксований проміжок часу, тобто відношення доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу. Процентна ставка визначається в процентах і у вигляді десяткового чи звичайного дробу. Інтервал часу, до якого застосовується процентна ставка, називається періодом нарахування процентів.

Теорія вибору портфеля активів

У другій половині XX ст. в економіці розвинутих країн відбулися радикальні зміни, зумовлені бурхливим нарощуванням інвестицій, зокрема портфельних. На місці окремих ізольованих регіональних фінансових ринків виник єдиний міжнародний фінансовий ринок.

Традиційний підхід в інвестуванні, що переважав до появи сучасної теорії портфельних інвестицій, мав два суттєві недоліки:

1) основна увага приділялася аналізу поведінки окремих активів (акцій, облігацій);

2) основною характеристикою активу в ньому була виключно дохідність, тоді як інший фактор — ризик — не отримував чіткої оцінки при інвестиційних рішеннях.

Нинішній рівень розроблення теорії портфельних інвестицій долає ці недоліки. Таким сформованим підходом фактично завершився тривалий період (ще з кінця 20-х років XX ст.), названий у фінансовій теорії первинним етапом розвитку теорії інвестицій.

Сучасну теорію портфельних інвестицій започаткував економіст Г.М. Марковіц. Він запропонував математичну модель формування оптимального портфеля цінних паперів і методи побудови таких портфелів за певних умов. Розглянувши загальну практику диверсифікації портфеля, він показав, як інвестор може знизити ризик шляхом вибору портфеля для комплектації некорельованих акцій.

 

58.

Поведение процентных ставок изучается

с помощью модели спроса и предложения на рынках облигаций и денег. Согласно теории спроса на активы, величина спроса на актив: а) прямо зависит

от богатства, б) прямо зависит от его ожидаемой доходности по сравнению с

ожидаемой доходностью альтернативных активов, в) обратно зависит от риска

данного актива относительно риска альтернативных активов, г) прямо зависит

От ликвидности данного актива относительно ликвидности других активов.

Модель спроса и предложения облигаций (часто называемая моделью рынка

заемных средств) предназначена для теоретического объяснения факторов,

Определяющих изменение процентных ставок. Согласно этой модели, про-

Центные ставки изменяются при изменении спроса (в результате изменения

Богатства, ожидаемой доходности, риска или ликвидности) или предложения

(в зависимости от доходности потенциальных инвестиций, реальных издержек

заимствования или деятельности правительства).

Альтернативная теория, объясняющая поведение процентных ставок, — мо-

Дель предпочтения ликвидности на основе анализа спроса и предложения на

Рынке денег. Согласно этой модели, процентные ставки изменяются при из-

Менении спроса (вследствие изменения богатства или уровня цен) или пред-

Ложения денег.

Увеличение денежной массы вызывает четыре эффекта (ликвидности, дохода,

Уровня цен и ожидаемой инфляции), которые могут повлиять на процентные

Ставки. Согласно эффекту ликвидности, рост денежной массы ведет к сни-

Жению процентных ставок; остальные эффекты действуют в противополож-

ном направлении. Практические примеры показывают, что эффекты дохода,

Уровня цен и ожидаемой инфляции превалируют над эффектом ликвидности.

Следовательно, рост денежной массы приводит, скорее, к повышению, чем к

Снижению процентных ставо

РИЗИКОВА ТА СТРОКОВА СТРУКТУРИ ПРОЦЕНТНИХ СТАВОК

Процентна ставка — це ціна, яку сплачують інвестору за залучені грошові кошти.

Дохідність будь-якого активу, що перебуває в обігу на ринку, насамперед відображає його ризиковість та загальний стан ринку.

На ефективно діючих ринках більш ризикові активи забезпечують, як правило, вищу дохідність. Якщо фінансовий ринок перебуває в стадії формування, він не завжди гарантує встановлення таких ринкових цін на активи, які відповідали б їх ризиковості. В таких випадках на ринку можуть бути в обігу активи одного рівня дохідності, але різного ступеня ризику.

На будь-якому фінансовому ринку є в обігу активи, які забезпечують інвесторам мінімальний дохід і при цьому вважаються без ризиковими(короткострокові держ.папери). Реальна дохідність 2—4%. Середньо- та довгострокові державні папери важаються більш ризиковими і характеризуються переважно вищим рівнем дохідності. Безризикова процентна ставка — це номінальна процентна ставка за короткостроковими державними цінними паперами, яка є, в свою чергу, сумою двох складових — реальної процентної ставки та поправки на інфляцію

Способи нарахування процентів

Існують різні способи нарахування процентів, які залежать від умов договору позички. Відповідно застосовують різні види процентних ставок, кожна з яких має свої ознаки. Зокрема, проценти розрізняються за базою, яка береться для їх нарахування. Прикладом можуть бути наднаціональні процентні ставки, які застосовуються на євроринку валют. При цьому змінною вважається Лондонська міжбанківська ставка пропозиції — ЛІБОР. До ЛІБОР додається надбавка (спред) за кредитами. При цьому для розрахунків береться постійна або послідовно змінна база. В останньому випадку за базу береться сума, отримана на попередньому етапі нарощення, або дисконтування, інакше кажучи, проценти нараховуються на проценти. При по­стійній базі використовуються прості, а при змінній — складні процентні ставки. Процентні ставки можуть бути фіксованими або «плаваючими». В останньому випадку фіксується не сама ставка, а лише базова ставка і розмір надбавки до неї.

Функції та роль процента

Функції процента визначають його роль у суспільстві. Насамперед процент сприяє більш ефективному використанню кредиту, зміцненню комерційного або господарського розрахунку. Адже повернути позичку і сплатити проценти легше тому, хто отримає більший прибуток від прокредитованого проекту. Неефективні проекти просто відсікаються. Водночас процент збільшує доходи банків, сприяючи зміцненню їх стійкості.

Процент сприяє й більш ефективному використанню суб'єктами господарювання своїх власних грошових коштів. Тримаючи їх у банку на поточному чи депозитному рахунку, вони мають можливість отримати додаткові доходи. Певною мірою це полегшує для них можливість користування банківськими кредитами, а часто ще й на пільгових умовах, бо кожен комерційний банк заінтересований у клієнтах, які забезпечують його грошовими ресурсами.