До виконання самостійних робіт

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНИХ РОБІТ

СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

5.03050401 «Економіка підприємства»

денної форми навчання

з дисципліни Фінанси

Складені викладачем

Ротань Н.В.

 

Розглянуті і схвалені на засіданні

 

Ц(П)К Бухгалтерського обліку

 

Протокол № _____ від ____2012р.

 

Голова комісії О. О. Комліченко

 

Херсон – 2012 р.

ПЕРЕЛІК ТЕМ САМОСТІЙНИХ РОБІТ

 

Самостійна робота № 1 Вплив фінансів на розвиток суспільного виробництва.

Самостійна робота № 2 Види, форми і методи фінансового контролю

Самостійна робота №3 Кошторис витрат і види кошторисів бюджетних установ

Самостійна робота № 4 Податкова служба і податкова робота в Україні

Самостійна робота № 5 Державні доходи і видатки

Самостійна робота № 6 Бюджетний процес, його етапи

Самостійна робота № 7 Державний кредит.Управління державним боргом. Способи коригування позикової політики

Самостійна робота № 8 Фондовий ринок і фондова біржа в Україні.

Самостійна робота № 9 Характеристика діяльності МВФ та ЄБРР

Самостійна робота № 1

Тема: Вплив фінансів на розвиток суспільного виробництва.

 

1. 06’єкти й суб'єкти розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту.

2. Влив фінансів на розвиток суспільного виробництва.

3. Моделі фінансових відносин у суспільстві.

 

Єкти й суб'єкти розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту.

 

Характеристика фінансових відносин пов язана з виділенням їх об’єктів і суб'єктів.

Об’ єктами є:

- валовий внутрішній продукт - заново створена в суспільстві вартість (додана вартість, вироблена у країні виробниками товарів, робіт, послуг у поточному році (амортизація, заробітна плата, прибуток, рента, непрямі податки))

- національне багатство - вартість нагромаджених матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів (основні засоби, матеріальні ресурси, страхові запаси, золотий запас, валютний запас, природні ресурси)

Схема 1

 

 

 

 

 

 

Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. Фінанси виконують роль сполучної ланки між кількома виробничими циклами, без них неможливе відтворення виробництва - ні просте, ні розширене. Тому, з одного боку, розподіл ВВП є закономірною необхідністю. З іншого боку, саме ВВП як об/єкт фінансових відносин характеризує нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює.

За умов, коли об'єктом є національне багатство, для формування доходів використовується те, що створене попередніми поколіннями або дане природою. Закономірним таке явище можна назвати тільки в тому разі, коли існують зайві основні засоби чи матеріальні ресурси, які не використовуються, а також коли є значні запаси природних ресурсів, що перевищують потреби даної країни. В інших випадках розпродаж національного багатства означатиме звичайне " проїдання" ресурсів. У свою чергу, це може бути викликане економічною чи фінансовою кризою,коли іншого виходу практично не існує,чи безвідповідальною фінансовою політикою.

Суб'єктами є:

- держава, підприємці, робітники і службовці

Схема 2

Права підприємців та робітників відображають їх незаперечні права власності на вироблений ВВП. У межах державного сектора економіки такі самі права власності належать державі, яка в даному випадку є звичайним підприємцем.

Права держави як керуючої структури суспільства визначаються об'єктивнимн потребами встановлення системи фінансового забезпечення виконання державою її функцій.

Необхідні державі кошти вона може акумулювати таким чином:

- заробляти як власник засобів виробництва;

- отримувати від природних ресурсів, що перебувають в її власності;

- мобілізувати шляхом перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб.

Права держави у розподільних відносинах регламентуються в законодавчій формі.

 

Схема 3

Схема 4

Самостійна робота № 2

Тема: Види, форми і методи фінансового контролю

 

1. Сутність фінансового контролю

2. Види фінансового контролю

3. Форми фінансового контролю

4. Методи фінансового контролю

 

Види фінансового контролю.

Залежно від взаємозв'язку об'єкта контролю — фінансової діяльності, і суб'єкта — органу контролю, фінансовий контроль поділяється на два основні види: внутрішній і зовнішній.

При внутрішньому контролі фінансова діяльність кожного суб'єкта контролюється ним самим через спеціальні підрозділи — контрольно-ревізійні відділи, управлін­ня тощо. Такий контроль має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка доцільності та обґрунтованості окремих фінан­сових операцій, їх відповідності фінансовій стратегії і тактиці да­ного суб'єкта.

Зовнішній контроль полягає у перевірці фінансової діяльності того чи іншого суб'єкта відповідними уповноважени­ми органами контролю. Метою цього контролю є перевірка від­повідності фінансової діяльності чинному фінансовому законо­давству. Цей контроль за ознакою суб'єктів його здійснення поділяється на державний, відомчий, внутрішньокорпоративний, незалежний і суспільний.

Державний — це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінанса­ми. Він покладається на спеціальні органи фінансового контролю (в Україні це Рахункова палата і Контрольно-ревізійна служба) та на органи управління фінансами і фінансовою системою (Мініс­терство фінансів, Державна податкова адміністрація. Державне ка­значейство. органи управління державними цільовими фондами). Це найбільш організований та дійовий вид контролю, який охоп­лює мікро- та макрорівень розподілу і перерозподілу створеного ВВП, а відповідно і реалізацію загальнодержавної фінансової по­літики. У разі виявлення порушень застосовуються фінансові санкції, а винні особи можуть притягуватися до адміністративної, а в окремих випадках і кримінальної відповідальності.

Відомчий та внутрішньокорпоративний контроль полягає у перевірці фінансової діяльності суб'єктів, що підпорядковані міністерствам і відомствам або входять до складу корпоратив­них об'єднань. Цей контроль охоплює три напрями. По-перше, відповідність фінансової діяльності чинному фінансовому за­конодавству. По-друге, її узгодженість із фінансовою страте­гією і тактикою міністерств, відомств, корпоративних об'єднань. По-третє, внутрішньовідомчі (внутрішньокорпоративні) роз­подільні та перерозподільні відносини. Цей вид контролю спрямований насамперед на виявлення та усунення порушень і недоліків у фінансовій діяльності підвідомчих підприємств і організацій. За результатами контролю приймаються адмініст­ративні рішення відповідно до чинного законодавства та ста­тутних документів.

Незалежний фінансовий контроль здійснюється незалежними контролюючими органами — аудиторськими фірмами. Цей конт­роль теж спрямований на перевірку законності фінансової діяль­ності і доцільності здійснення окремих фінансових операцій. Од­нак висновки за результатами контролю мають рекомендаційний характер. Вони визначають відповідність чи невідповідність фі­нансової діяльності чинному законодавству, реальність та повно­ту її відображення у фінансовому обліку та звітності.

Суспільний фінансовий контроль — це контроль з боку суспі­льства за фінансовою діяльністю держави. Він не має, як прави­ло, організованих форм (певною мірою функції цього контролю виконує Рахункова палата) і здійснюється за рахунок відкритості, гласності й прозорості фінансової діяльності держави. Кожний громадянин повинен мати право на ознайомлення, наприклад, з процесом складання і виконання бюджету, який формується пере­важно за рахунок доходів юридичних і фізичних осіб. Контрольні функції громадян реалізуються також через виборчу систему — обираючи певні партії чи окремих депутатів, виборці обирають чи відкидають і певну фінансову політику.

 

3. Форми фінансового контролю .

 

Залежно від стадії здійснен­ня контролю він поділяється на попередній, поточний і наступний.

Попередній контроль здійснюється до початку руху грошових потоків. Його мета — перевірити доцільність і надійність даної фінансової операції, виявити рівень ризику, що пов'язаний з нею, та передбачити конкретні способи його хеджування, з'ясувати відповідність даної операції чинному фінансовому законодавст­ву, інтересам підприємства чи фізичної особи. Важливим напря­мом цього контролю є перевірка контрагента — отримувача кош­тів: його юридичного статусу, фінансового стану, ділових рис, партнерської відповідальності тощо.

Поточний контроль здійснюється у процесі руху грошових потоків. Його мета — забезпечити реальність проходження грошових потоків, реалізацію їх адресності й цільового призна­чення та дотримання встановлених термінів проведення фінан­сових операцій.

Наступний контроль проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період. Його мета — перевірка реалізації стратегії і тактики фінансової ді­яльності того чи іншого суб'єкта, а в масштабах суспільства — процесу реалізації фінансової політики. Наступний контроль дає повну і вичерпну інформацію про фінансову діяльність як кожного суб'єкта, так і суспільства у цілому.

 

Методи фінансового контролю

Методи фінансового контролю розрізняються за харак­тером його здійснення, за комплексністю і технологією конт­ролю, його спрямованістю, оформленням результатів. Виділя­ються такі основні методи контролю: ревізії, тематичні пере­вірки, обстеження.

Ревізія є методом комплексного контролю усієї фінансової і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідності чинному законодавству.

Тематичні перевірки полягають у контролі за окремими сторонами фінансової дія­льності. Зокрема, це камеральні (у податковій інспекції) і до­кументальні (у платника) перевірки податкових декларацій та звітів.

Обстеження являє собою ознайомлення з окремими напря­мами фінансової діяльності з метою виявлення проблем та шля­хів їх удосконалення. За результатами ревізій і перевірок склада­ються акти, за результатами обстеження — довідки.

 

Самостійна робота № 3

Тема: Кошторис витрат і види кошторисів бюджетних установ

1. Сутність та характеристика діяльності бюджетних установ

2. Поняття та види кошторисів бюджетних установ

3. Структура кошторису бюджетної установи

Самостійна робота №4

Схема 5.

 

Самостійна робота №5

 

Схема 2

Система державних видатків

 

 

Самостійна робота №6

Самостійна робота № 7

Самостійна робота № 8

Функції фондової біржі

 

Фондова біржа виконує три основні функції:

1. посередницьку,

2. індикативну,

3. регулятивну.

Суть посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й усебічні умови для торгівлі цінними па­перами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Тор­говельні угоди на біржі укладають брокери. Вони діють від імені своїх клієнтів — інвесторів, емітентів чи фінансових посередників, купуючи або продаючи цінні папери. При цьому права власності на куплені цінні папери чи отримані від їх реалізації гроші належать клієнтам. Дохід брокера становлять комісійні від укладених угод. Крім того, у торгівлі на біржі беруть участь дилери. Вони купують через брокерів цінні папери для їх наступного перепродажу. Їх дохід формується на основі різниці в цінах купівлі й продажу цінних паперів.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котиру­вання цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку. Це створює пе­редумови для надійного і достовірного механізму торгівлі, хоч і не ви­ключає можливостей цілеспрямованих махінацій з метою спекуляції цінними паперами.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі цінними паперами. Біржа встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладення і ви­конання угод, механізм контролю за діяльністю суб'єктів біржової торгівлі. Мета контрольної діяльності біржі — забезпечення до­стовірності котирування цінних паперів та надійності біржової торгівлі.

 

Самостійна робота №9

Функції ЄБРР

Функціями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є:

- сприяння переходу до ринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання;

- підтримка приватної підприємницької ініціативи;

- заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори;

- мобілізація внутрішнього та зовнішнього капіталу;

- допомога в діяльності інших інституцій.

Фінансування ЄБРР залежить від конкретності проектів і надається як на зміцнення фінансових інституцій або структурну реорганізацію великих компаній, так і у вигляді дрібних кредитів компаніям, що мають навіть кілька працівників.

Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРР співпрацює з багатьма міжнародними інституціями, і насамперед із Групою Світового банку (СБ).

ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.

Пряме — це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктури, проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади.

Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНИХ РОБІТ

СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

5.03050401 «Економіка підприємства»

денної форми навчання

з дисципліни Фінанси

Складені викладачем

Ротань Н.В.

 

Розглянуті і схвалені на засіданні

 

Ц(П)К Бухгалтерського обліку

 

Протокол № _____ від ____2012р.

 

Голова комісії О. О. Комліченко

 

Херсон – 2012 р.