Адмiнiстративні і побутові будiвлі та примiщення

6.3.1. Улаштування адміністративних та побутових приміщень повинно відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.

6.3.2. Галузевi нормативи по забезпеченню санiтарно-побутовими примiщеннями, обладнанням та санiтарнi характеристики процесiв наведенi у додатку 2.

6.3.3. Площі та обладнання санітарно-побутових приміщень (гардеробних, душових, сушіння, обезпилення, обігріву, охолодження, вбиралень, умивальних, пристроїв питного водопостачання тощо) повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.

6.3.4. В гардеробних кiлькiсть вiддiлень в шафах та гачкiв вiшалок для домашнього та спеціального одягу необхiдно приймати рiвною облі­ковій чисельності працюючих; для вуличного одягу - чисельностi у двох сумiжних змiнах.

6.3.5. У разі облікової чисельностi працюючих на пiдприємстві до 50 чоловік допускається передбачати загальнi гардеробнi для всiх груп виробничих процесiв.

6.3.6. У гардеробних, окрiм вiдокремлених гардеробних для вуличного одягу, необхiдно передбачати комори спецодягу, вбиральнi, примiщення для чергового персоналу з мiсцем для прибирального інвентарю, мiсця для чищення взуття, сушіння волосся.

6.3.7. Кiлькiсть душових, умивальникiв та спецiальних побутових улаштувань необхiдно приймати за чисельністю працюючих в змiнi або частини цiєї змiни, що одночасно закiнчує роботу.

6.3.8. Вбиральні у багатоповерхових побутових, адміністративних та виробничих будiвлях повиннi бути на кожному поверсi.

У разі чисельностi працюючих на двох сумiжних поверхах 30 чоловік або менше вбиральнi слід розмiщувати на одному поверсi з найбiльшою чисельнiстю працюючих.

У разі чисельностi працюючих на трьох поверхах менше 10 чоловік допускається передбачати одну вбиральню на три поверхи.

Вбиральні і душові не дозволяється розміщувати над робочими приміщеннями правлінь, конструкторських бюро, приміщеннями для учбо­вих занять, громадського харчування, пунктів здоров'я, культурного обслуговування та громадських організацій.

6.3.9. Допускається передбачати загальну вбиральню для чоловiкiв i жiнок при чисельностi працюючих в змiні не бiльше 15 чо­ловік.

6.3.10. Вхiд у вбиральню повинен передбачатися через тамбур з дверима, якi самозачиняються.

6.3.11. Вiдстань вiд робочих мiсць у виробничих будiвлях до вбиралень, місць куріння, примiщень для обiгрiву або охолодження, напiвдушiв, пристроїв питного водопостачання повинна прийматись не бiльше 75 м, а вiд робочих мiсць на промплощадцi пiдприємства - не більше 150 м.

6.3.12. Приміщення для особистої гігієни жінок слід розміщувати у вбиральнях із розрахунку 75 чоловік на одну установку. В цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання та умивальник.

6.3.13. Для прання спецодягу на виробничих пiдприємствах або групі пiдприємств слід передбачати пральнi з вiддiленнями хiмiчного очищення.

6.3.14. Експлуатація пралень повинна відповідати вимогам Правил охорони праці при експлуатації пралень і лазень і ГОСТ 12.2.084-93.

6.3.15. У пральнях необхiдно передбачати примiщення для ремонту спецодягу за розрахунком 9 м² на одне робоче місце.

6.3.16. Допускається розміщення прального цеху вище першого поверху при умові застосування пральних машин і центрифуг завантажувальною масою не більше 25 кг.

6.3.17. Приміщення приймання, зберігання і сортування білизни пральних і сушильно-прасувальний цех повинні мати природне ос­вітлення.

6.3.18. Для прибирання приміщень приймання білизни, прального цеху, приготування пральних розчинів і душових слід передбачати поливні крани з холодною і гарячою водою.

6.3.19. Відведення стічної води від пральних цехів слід передбачати лотками або трубами у загальний збірний приямок, обладнаний гідравлічними затворами і знімними кришками.

6.3.20. Тиск пари для пральних машин повинен бути 2-3 кгс/см², для сушильних машин - 6-8 кгс/ см², для приготування мильно-лужного розчину - не більше 2 кгс/см².

6.3.21. У пральному і сушильно-прасувальному цехах, відділенні приготування пральних розчинів слід передбачати припливно-витяжну вентиляцію зі штучним збуджуванням. Подачу повітря у пральному і сушильному відділеннях слід передбачати у верхню зону з направленням повітря у робочу зону.

6.3.22. Сушильно-прасувальні машини повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.

6.3.23. Витяжне вентиляційне обладнання місцевих відсмоктувачів повинно бути зблоковане з відповідним виробничим устаткуванням.

6.3.24. В приміщеннях з вологим і мокрим режимами улаштування ніш у зовнішніх стінах для розміщення нагрівальних приладів не допускається.

6.3.25. У пральнях повинно бути заземлення електроустаткування відповідно до вимог ПУЕ.

6.3.26. Проводи електромереж силових струмоприймачів пральних цехів і приміщень для приготування розчинів повинні бути з мідною жилою у пластмасовій ізоляції та прокладатися у підлозі в оцинкованих водогазопровідних трубах. Кінці труб повинні бути виведені не менше ніж на 0.3 м вище рівня підлоги і надійно загерметизовані від проникнення вологи до труб.

6.3.27. У разі чисельностi працюючих у змiну більше 200 чоловік необхідно передбачати їдальню, яка працює на напівфабрикатах; до 200 чоловік - їдальню-роздавальню.

У разі чисельності працюючих у зміну менше 30 чоловік замість їдальні-роздавальні допускається передбачати кімнату прийому їжі.

 

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО УЛАШТУВАННЯ ОСВІТЛЕННЯ

Загальні вимоги

7.1.1. Природне та штучне освітлення території підприємства, виробничих та допоміжних приміщень повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79 і ПУЕ.

Освітлення виробничих, адміністративних і побутових приміщень виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Норми освітленості у разі штучного освітлення на робочих поверхнях наведені у додатку 6.

7.1.2. Усі виробничі та допоміжні приміщення з тривалим перебуванням у них людей повинні мати природне освітлення.

7.1.3. Освітлювальні мережі повинні вибиратися з урахуванням їх призначення, умов навколишнього середовища, класу вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщень, ділянок, зон згідно з додатком 3.

Електричне освітлення, що монтується у вибухопожежонебезпечних зонах виробничих та допоміжних приміщень, повинно відповідати вимогам розділів 7.3 і 7.4 ПУЕ, в інших приміщеннях - розділів 2.1 і 6.1 ПУЕ.

7.1.4. У виробничих приміщеннях повинні застосовуватися дві системи штучного освітлення:

система загального освітлення;

система комбінованого освітлення, при якій у зонах розміщення робочих місць крім загального освітлення використовується додаткове місцеве освітлення.

7.1.5. Як джерела штучного освітлення повинні застосовуватися люмінісцентні лампи і лампи розжарювання.

7.1.6. Для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватись напруга не вище 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованій нейтралі і постійного струму.

7.1.7. У приміщеннях без підвищеної небезпеки для усіх стаціонарних світильників незалежно від висоти їх встановлення допускається застосовувати напругу не вище 220 В.

7.1.8. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватись напруга:

- в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В;

- в приміщеннях з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних - не вище 42 В.

Світильники з люмінісцентними лампами напругою 127-220 В допускається застосовувати для місцевого освітлення за умови недоступності їх струмопровідних частин для випадкових доторкань.

У приміщеннях вологих, особливо вологих та жарких застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається лише в арматурі спеціальної конструкції.

7.1.9. Місцеве освітлення повинно мати індивідуальні вимикачі.

Освітлювальна арматура для місцевого освітлення шаф, пультів з електроапаратурою повинна приєднуватися перед ввідним вимикачем.

7.1.10. Для живлення ручних електросвітильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних повинна застосовуватись напруга не вище 42 В.

У разі наявності особливо несприятливих умов, а саме, коли небезпека ураження електричним струмом підвищується наслідком тісноти, незручного положення працівника, стикання з великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в силосах, бункерах, топках і газоходах виробничих печей) для живлення ручних світильників повинна застосовуватись напруга не вище 12 В.

Для освітлення внутрішніх поверхонь бункерів та силосів для зберігання борошна слід застосовувати переносні світильники у вибухобезпечному виконанні напругою 12 В постійного стуму.

Скляний ковпак світильника для освітлення топок і газоходів печей повинен бути захищений металевою сіткою.

7.1.11. Переносні світильники, що застосовуються для роботи у вибухопожежо-небезпечній зоні, повинні бути підвищеної надійності проти вибуху.

7.1.12. Електропроводка до світильників місцевого освітлення вище 42 В повинна виконуватися у межах робочого місця у трубах або гнучких рукавах.

7.1.13. У вибухопожежонебезпечних зонах можуть застосовуватися електричні світильники за умови, якщо рівень їх вибухозахисту або ступінь захисту відповідає таблиці 7.3.12 ПУЕ або є більш високими.

7.1.14. На підприємствах не рідше одного разу на рік та після реконструкції освітлювальних установок повинен проводитися контроль освітленості на робочих місцях. Вимірювання штучної освітленості слід проводити у вечірній або нічний час, щоб виключити дію денного освітлення.

7.1.15. Люмінісцентні і інші ртутні лампи, що вийшли з ладу, повинні зберігатися в упакованому стані у спеціальному приміщенні і періодично вивозитися у спеціальне місце для розкривання таких ламп і видалення з них ртуті.