Тема 4: «Бюджет, бюджетна сист.»

Тема 4: «Бюджет, бюджетна сист.»

Екон. сутність держ.бюджету

Держ.бюджет -план форм. і викор. фін. ресурсів для забезп. ф-ій, що здійсн.органами держ.влади на різних рівнях. За доп.держ.бюджету держава з одного боку мобілізує кошти необхідні для забезпечення розвитку країни з ін..витрачає їх з метою вик-ня фун-ій, що здійсн.на різних рівнях. Таким чином частка ВВП концентрується в складі держ.бюджету і викор.з метою забезп.екон.розвитку країни, вирішення соц..проблем, утримання органів держ.упр-ня і забезп.обороноздатності країни.

Бюджет включає доходи і видатки в залежності між співвідношенням доходів і видатків розрізняють види бюджету: збалансований, зведений з «+» сальдо, зведений з дефіцитом.

Бюджет – керівний документ, яким визн.діял-ть уряду.

Функ-ії бюджету:

1)розподільча- розподіляючи майже половину ВВП бюджет формує багато чисельні фонди цільового призначення. Ця фун-ія проявляється у всіх сферах сусп.відносин, викор.державою для регулювання екон.і соц. Розвитку.

2)контрольна – бюджет об’єктивно через формування і викор. фонду гр.коштів держави відображає екон.процеси, які протікають в структ.ланках економіки.

3)функція по забезп.існ-ня держави – ставить своїм завданням створення матер.фін. бази функт.державою, утворення апарату упр-ня державою, президентської влади, правоохоронних та фін.органів.

Бюджетна система та принципи її побудови

Бюджетна сист.Укр. – сукупність держ.бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урах.екон.відносин держ.та адмін..терит. устроїв.

Структура:державний, обласні, районні, бюджет АРК Києва і Севастополя, районні в містах, селищні, сільські, поселкові – зведений(консолідований) бюджет.

До основ побудови бедж.сист.Укр. відносять такі принципи:

1)збалансованості – витрати повинні відповідати обсягу надходження до бюджету.

2)повноти – врах.всі надходженя та витрати бюджету.

3)ефективності – заплановані цілі повинні досягатися при залученні мін обсягу коштів для досягнення мак результату.

4)публічності і прозорості – бюджети та звіти про їх виконання затвердж.відповідними радами.

5)відповідальності – кожний учасник бюдж.процесу несе відпов.за свої дії або за бездіяльність.

Джерела доходів держ.бюджету.

Надходження до держ.бюджету – кошти, що залучаються до складу доходів держ.бюджету з метою фін-ня запланованих видатків. Надходження включають доходи бюджету та кошти, що залучаються на основі позики.

Класифікація:

1)податкові – доходи, що залуч.до складу держ.бюджету у формі заг-держ. місцевих податків, зборів і обов’язкових платежів.

2)неподаткові – включають доходи, що одержує держава від власності, підп.діял-ті, фін.санкцій та ін.., що не відносяться до обов’язкових податків і зборів.

3)доходи від операцій з капіталом – доходи від продажу дорогоцінних металів, каміння, держ.запасів, товарів з держ.резервів.

4)трансферти – кошти, одержані бюджетом на безоплатній та безповоротній основі.

Видатки держ.бюджету і їх класиф.

Видатки держ.бюджету – законодавчо-визначені норми і напрямки викор.бюдж.коштів, соц..екон.сутність яких визначається:

1)природою формами держави;

2)рівнем розвитку країни;

3)формою надання бюджетних трансфертів

4)розгалуженістю зв’язків держ.бюджету з нац..економікою.

Видатки бюджету можна згрупувати за різними ознаками:

1)за сусп..призначенням: видатки на економіку – екон.дія-ть і наука ., на соц..заходи – соц.заходи і соц..культурну сферу. на оборону, на уп-ня – видатки на органи держ влади та упр-ня, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну і податкову службу, зов.політ.діяльність.

2)зв формою бюдж.фін-ня:проектне – фін-ня з бюджету інвестц.проектів., бюджетні кредити – надання фін.допомоги з бюджету суб’єктам підпр.діял-ті на поворотній основі, кошторисне – виділення бюдж.асигнувань на підставі кошторису, бюджетні трансферти – субсидії, субвенції, дотації.

3)за рівнем бюдж.ситс.: видатки держ.бюджету -витрати держави на загально-держ.рівні, які необх.для викон.державою її функцій. видатки місцевого бюджету – екон.відносини, які виник.у зв.з розподілом централізованих коштів, що перебувають у розпорядженні відповідних органів влади та децентралізованих коштів, які є власністю місцевих органів влади.

4)за роллю у розширеному відтворенні: поточні – витрати бюджетів на фін-ня мережі підпр., установ, організацій і органів на поч.. бюдж.року, а також на фін-ня заходів із соц.захисту населення та ін.., що не належать до видатків розвитку., капітальні – видатки на створення і розширення дія-ті діючих підпр.,установ і закладів.

Бюдж.дефіцит

Бюджетний дефіцит – перевищення видатків над його доходами.

Причини бюдж.дефіциту: 1)спад і скорочення обсягів вироб.

2)зниження ефект.функц.окремих секторів економіки

3)несвоєчасне проведення структ.змінв економіці або її тех..переоснащення.

4)наявність тіньового сектору економіки.

5)надмірні держ.витрати за окремими статтями видатків

6)низька податкова дисципліна

7)збільшення держ.внутр.боргу.

Види бюджет.дефіциту:

1)стійкий – існує в довгостроковому періоді і породжується соц..екон. факторами

2)тимчасовий – виникає у зв.з тимчасовими касовими розривами при виконанні бюджету або зумовлюється непередбачуваними обставинами.

Методи фінансування бюдж.дефіциту:

1)емісія грошей – випуск в обіг додатк.маси грошей для фін-ня саме бюдж.дефіциту.

2)зов.запозичення- викор.як спосіб залучення гр..коштів для покриття бюдж.дефіцитів на всіх рівнях бюдж.сист.,здійсн.на зов.ринках і в іноз.валюті.

Внутр.запозичення – проводяться на нац.ринку і в нац..валюті.

Посилення контролю за своєчасністю, повнотою і сплатою податків.

Скорочення бюдж.дотацій.

Секвестр – якщо в процесі викон.бюджету має місц перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень, дохідних джерел бюджету, то вводиться механізм секвестору видатків. Він полягає у пропорційному зниженні бюдж.видатків на 5,10,15% щомісячно по всіх статтях бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фін.року.

Тема 5: «Дежкредит, держ.борг»

Поняття та форми держ.кредиту.

Держ.кредит – сукупність відносин у яких держава виступає в ролі позичальників коштів, кредитора або гаранта. За доп.держ.кредиту залучаються вільні фін.ресурси суб’єктів підпр.дія-ті та громадян, які викор.для задоволення потреб держави.

Метою запозиченя коштів є:

1)покриття бюдж.дефіциту

2)регулювання гр..обігу

3)залучення коштів від інвестиційних програм.

Функції держ.кредиту:

1)фіскальна – сприяє акумуляції додат.коштів доцентралізованих та децентралізованих

Фондів держави.

2)регулююча -регулює гр..обіг за доп.операцій на відкритому ринку, що впливає на пропозицію грошей і відповідно на позичковий %.

Відмінності держ.кредиту від банків:

1)потреба підпр.і організацій в банк.кредиті виникає у зв.з нерівномірністю руху вартості в процесі вироб.і обміну. Потреба в держ.кредиті виникає через фін.труднощі в державі.

2)при банк.кредиті екон.інтереси позичальника і кредитора співпадають, незмін.і форма власності на гр.кошти, що надаються до позики; при держ.кредиті екон.інтереси учасників відносин відокремлені.

3)банк.кредит має цільове призначення і викор.для забезп.своєчасного гр..обігу; держ.кредит викор.глобальніше, його розмір не залежить від екон.-вироб.показників підпр.

4)банк.кредит пов'язаний з тією частиною гр.обігу, де гроші викон.ф-ію засобу платежу. При держ.кредиті гроші викор.не тільки як платіжний засіб, але і як засіб обігу.

5)банк.кредит є джерелом росту готівки в обігу; держ.кредит сприяє скороченню готівки в обігу, зниженню додат.випуску грошей.

Причини виник.держ.кредиту:

1)потреба у виконанні державою своїх фу-ій

2)бюдж.дефіцит

3)постійно зростаючі потребі держави.

Форми держ.кредиту:

1)держ.позики – є осн.формою держ.кредиту.

2)гр..речові лотереї

3)викор.коштів держ.позичкового фонду.

4)викор.частини вкладів населення в ощадних установах.

Тема 6: «Фінанси суб’єктів господарювання»

Тема 7 Фінансовий ринок

1. Сутність та складові фін ринку

Фін ринок – система екон відносин, що склалися при купівлі продажу фін ресурсів під впливом попиту та пропозиції.

Об'єктами відносин на фінансовому ринку є:

- цінні папери

- фінансові послуги

- грошово-кредитні ресурси

Суб'єктами:

- держава

- підприємства різних форм власності

- окремі громадяни

Функції фінансового ринку:

- тимчасова мобілізація вільних фін ресурсів

- розподіл акумульованих вільних коштів між кінцевими споживачами

- забезпечення умов для мінімізації фін ризиків

- прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації екон процесів в державі

Найпоширенішими підходами до визначення структури фін ринку є:

- за видами фінансових активів поділяється на: кредитний ринок; ринок цінних паперів (фондовий ринок); валютний ринок (іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують її); страховий ринок (страховий захист); ринок золота (срібло, платина) ринок фінансових послуг (кредитні операції та ін.).

- за періодом обертання фінансових активів: ринок грошей; ринок капіталів.

- за регіональною ознакою: місцевий фінансовий ринок; регіональний фінансовий ринок; національний фінансовий ринок; світовий фінансовий ринок.

- за швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють: ринок з терміновою реалізацією угод (як правило, до 3 днів); ринок з реалізацією угод в майбутньому.

- за умовами обертання фін інструментів (первинний, вторинний).

Принципи на фінансовому ринку:

- вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку;

- прозорість ринку і реальний захист інвесторів;

- конкурентність та ефективність;

- відповідність міжнародним стандартам.

1. Валютний ринок

Валюта – грошова одиниця певної країни, що використовується для вимірювання вартої товарів та послуг.

Основні учасники валютного ринку: комерційні банки, зовнішньоторгівельні організації, міжнародні інвестиційні компанії, центральні банки, валютні біржі.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку: національні банки, уповноважені валютно-кредитні установи, валютні біржі.

Об’єкт – валютні операції з продажу та обміну нац та іноз валюти.

Валютні операції – це вид дія-сті під-в, банківських і фін-кредитних установ юрид. та фіз. осіб щодо купівлі-продажу розрахунків та надання в позику іноз валюти.

Види:

Готівкові (спот) – використання валютної готівки на момент оформлення угоди або протягом доби.

Термінові (форвардні, ф’ючерсні) – платежі здійснюються в узгоджений термін (1 тиждень – 5 років) за курсом на момент укладання угоди.

Форвардні – строкові операції, що полягають у купівлі-продажі валюти між 2 суб’єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом визн в момент укладання контракту.

Ф’ючерсні – строкові операції, в який сторони зобов’язані купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановлений в момент укладання угоди.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Форми валютного курсу:

Що коливається — вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції і заснований на використанні ринкового механізму.

Плаваючий — різновид валютного курсу, що коливається, зумовлюючий використання механізму валютного регулювання.

Фіксований - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних паритетах.

Валютне котирування – встановлення курсів іноз валют відповідно до чинних закон норм, що склалися на практиці.

Пряме котирування – при якому курс одиниці іноземної валюти (базова валюта) виражається в національній валюті (валюта, що котирується).

Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній.

1. Ринок ЦП

Ринок ЦП – особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фін ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб’єктів екон дія-сті.

Розрізняють такі РЦП:

- за сферою поширення - світові, національні, регіональні та місцеві;

- за стадією обігу - первинний (первинні угоди купівлі-продажу тільки-що випущених ЦП) і вторинний (подальший обіг ЦП);

- за формою організації вторинного ринку – біржовий (ринок з найвищим рівнем організації, що максимально сприяє підвищенню мобілізації капіталу, формуванню реальних ринкових цін на фін вклади, що перебувають в обігу) і позабіржовий (охоплює операції з ЦП поза біржою, при цьому відбувається первинне розміщення, а також перепродаж ЦП тих емітентів, які не можуть з об’єктивних причин виставити свої активи на біржу);

- за емітентами - ринок корпоративних ЦП, випущених юридичними особами; ринок муніципальних ЦП, випущених органами місцевого самоврядування; ринок державних ЦП, випущених державою;

Суб'єкти РЦП:

- емітенти (компанії, товариства, підприємства, держава) – випускають ЦП;

- інвестори (фізичні та юридичні особи) покупці ЦП;

- посередники (брокери, ділери, андеррайтери);

- органи регулювання (ДКЦПФР, біржі, асоціації брокерів та ділерів тощо);

- інфраструктурні учасники (депозитарії, зберігачі, реєстратори, трасти, продавці інформації про РЦП).

Основні функції Фондового ринку

- регулювання сфери грошового обігу та кредиту;

- забезпечення переливу капіталу між галузями та сферами економіки;

- розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій (АТ), контроль за їхньою діяльністю;

- залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання;

- забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

1. Ринок фін послуг

 

Ринок фінансових послуг — це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.

Об'єктами відносин на цьому ринку є фінансові послуги, операції з фінансовими активами.

Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю.

Фінансові послуги: фін посередництво, страхування, консалтинг, аудит та інформаційні послуги.

Фін посередництво – відносини, які склалися на фін ринку в процесі руху фін ресурсів і грош коштів. Вони здійснюють мобілізацію тимчасово вільних ресурсів та їх продаж.

Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи — юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи.

Страхування – сукупність фін послуг з приводу формування колективно них страхових фондів і фін відшкодування різних втрат і збитків.

Фін консалтинг – сукупність консультативних послуг широкого кола питань екон дія-сті під-в, орг-цій, установ.

Аудиторські послуги – незалежна перевірка фін дія-сті і звітності окремих суб’єктів.

Інформаційні послуги – полягають у наданні фін та нефін інформації суб’єктам необхідної для прийняття рішень в сфері фін діяльності.

Функції: 1) надання первинної інформації, викон. інформаційні агенції 2) надання аналітичної інформації, викон. рейтингові агенції

Найхарактерніші фін послуги – лізинг - підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об’єкт – рухоме та нерухоме майно, що згідно з законом віднесене до осн фондів. Суб’єкт – продавець лізингового майна.

Дає можливість лізингоодержувачу економити на затратах, пов’язаних з володінням майном, встановлювати за погодженням з лізингодавцем порядок здійснення лізингових платежів.

Факторинг – система фін обслуговування господарських структур, при якій ці структури передають банку право отримання платежів від платників за поставлені товари, виконанні роботи чи надані послуги.

 

 

Тема 4: «Бюджет, бюджетна сист.»

Екон. сутність держ.бюджету

Держ.бюджет -план форм. і викор. фін. ресурсів для забезп. ф-ій, що здійсн.органами держ.влади на різних рівнях. За доп.держ.бюджету держава з одного боку мобілізує кошти необхідні для забезпечення розвитку країни з ін..витрачає їх з метою вик-ня фун-ій, що здійсн.на різних рівнях. Таким чином частка ВВП концентрується в складі держ.бюджету і викор.з метою забезп.екон.розвитку країни, вирішення соц..проблем, утримання органів держ.упр-ня і забезп.обороноздатності країни.

Бюджет включає доходи і видатки в залежності між співвідношенням доходів і видатків розрізняють види бюджету: збалансований, зведений з «+» сальдо, зведений з дефіцитом.

Бюджет – керівний документ, яким визн.діял-ть уряду.

Функ-ії бюджету:

1)розподільча- розподіляючи майже половину ВВП бюджет формує багато чисельні фонди цільового призначення. Ця фун-ія проявляється у всіх сферах сусп.відносин, викор.державою для регулювання екон.і соц. Розвитку.

2)контрольна – бюджет об’єктивно через формування і викор. фонду гр.коштів держави відображає екон.процеси, які протікають в структ.ланках економіки.

3)функція по забезп.існ-ня держави – ставить своїм завданням створення матер.фін. бази функт.державою, утворення апарату упр-ня державою, президентської влади, правоохоронних та фін.органів.