Закон України : « Про Державний бюджет України » (30)

Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» у V розділі, який регулює взаємовідносини Державного бюджету України та місцевих бюджетів, Ст.48 встановлено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2005 році належать:1) податок з доходів фізичних осіб (крім податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань установ, що утримуються із державного бюджету, які є джерелом доходів цих осіб);2) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва та фіксований податок (крім частини цих податків, що зараховується до Пенсійного фонду України, та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування) і у повному обсязі фіксований сільськогосподарський податок;3) акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим,  до доходів бюджету Автономної Республіки Крим, у тому числі тих, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;4) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами  до доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та міських бюджетів міст Києва і Севастополя;5) дотації та субвенції з Державного бюджету України;

6) плата за надані в оренду водні об'єкти місцевого значення;7) штрафні санкції, отримані внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод із суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів;8) доходи, що підлягають зарахуванню до загального фонду місцевих бюджетів згідно із статтями 64, 66, 69 Бюджетного кодексу України.Податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.Фіксований податок на доходи від підприємницької діяльності зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для податку з доходів фізичних осіб.

 

Фінанси та їх місце в системі суспільних відносин (30)

А) Фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами і населенням з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які повинні регулюватися правовими нормами. Як специфічна сфера суспільних відносин фінанси є економічною категорією, що виникає об’єктивно і обслуговує розподіл вартості, Система грошових відносин, через які формуються, розподіляються і використовуються фінансові ресурси суспільства, Економічний інструмент розподілу вартості ВВП (НД, національного багатства) і засіб здійснення фінансового контролю за рухом та використанням грошових коштів, Об’єктивно обумовлені економічні відносини, які мають виключно грошову форму і матеріалізуються у вигляді фінансових ресурсів суб’єктів суспільства.,Історична категорія, передумовами виникнення і факторами розвитку якої є наявність товарного виробництва, дія закону вартості та функціонування грошей, а також в значній мірі існування держави. Б) Характерні ознаки фінансів: грошовий характер фінансових відносин; розподільчий характер фінансових відносин; формування і використання грошових фондів.Таким чином, фінансові відносини визначаються як суспільні відносини між державою, суб’єктами господарської діяльності і населенням, що виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу та використання певних грошових фондів. В) Залежно від рівня, на якому проходить формування фондів грошових коштів, вони поділяються на: централізовані, тобто ті, що створюються на рівні держави (Державний бюджет; місцеві бюджети; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; Фонд соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; фонди міністерств та відомств тощо); Г) децентралізовані, тобто фонди підприємств та організацій (амортизаційний фонд; фонд оплати праці; фонд виплати дивідендів; резервний фонд; фонди економічного стимулювання тощо).

 

Податки та їх функції (30)

Податки – це обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють юридичні та фізичні особи.

Найбільшого розвитку податки набувають в умовах розвинутої ринкової економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між державою та фізичними і юридичними особами.

За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує недоліки ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці та підтримання рівня зайнятості. Податки - це одна із форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості та економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому і досягнення на цій основі зростання його добробуту. Оскільки податки – це категорія фінансова, то їх функції випливають з функцій фінансів. Податки виконують такі основні функції: фіскальну;розподільчу;регулюючу;стимулюючу;контрольну. Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Допомогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій. Тобто фіскальна функція виступає методом централізації валового внутрішнього продукту у бюджеті країни.Фіскальна функція визначає також суспільне призначення податків. Податкові надходження мають бути постійними, стабільними та рівномірними. Саме стабільність надходжень податків означає не просто формування їх переліку, а розробку механізму їх стягнення, що діє на постійній основі. Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу. Саме за допомогою податкового механізму проводиться перерозподіл вартості створеного валового національного продукту між державою, юридичними і фізичними особами. Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на платників податків. Через податки держава регулює процеси виробництва і споживання в суспільстві.Регулююча функція є суто об’єктивною, оскільки податки впливають на виробничі відносини незалежно від волі держави, яка їх встановлює. Держава може лише використовувати їх з метою регулювання. Стимулююча функція проявляє себе у вигляді зміни або диференціації ставок податків, або ж повному звільненні від їх сплати. У такому випадку здійснюється перерозподіл ВВП через фінансову систему від одних суб’єктів оподаткування на користь інших.Інколи стимулюючу функцію розглядають як підвид регулюючої. Вона створює орієнтири для розвитку або скорочення виробництва, бо саме податки є свого роду нормативом ефективності. Контрольна функція полягає в тому, що при оподаткуванні держава регламентує фінансово-господарську діяльність підприємств та організацій, отримання доходів громадянами та обсяги використання майна. За допомогою цієї функції можна оцінити раціональність та збалансованість податкової системи, а також кожного її важеля окремо. Елементами податку є: об’єкт податку або податкова база; суб’єкт податку; масштаб вимірювання або одиниця об’єкту;ставка податку;пільги на податок. Об’єктом податку називають ті явища або предмети, внаслідок наявності яких сплачується податок (земля, доход, майно). Об’єкт повинен піддаватися чіткому вираженню, мати безпосереднє відношення до платника податку і вказувати на те, що саме оподатковується. Назва податку майже завжди походить від об’єкта оподаткування (наприклад, податок на прибуток). Суб’єктом податку є будь-яка сторона, що бере участь у процесі організації справляння податку. До суб’єктів податку належать держава та її органи, а також платники податків. Платника податку треба відрізняти від носія податку, на якого безпосередньо припадає сплата податку внаслідок усіх процесів перекладання.