Розкрийте співвідношення адміністративного процесуального права та адміністративного процесу.

 

Адміністративний процес і процесуальне право поняття не тотожні. Процес - система дій; процесуальне право - система норм по впровадженню цих дій.

Адміністративно-процесуальне право - це сукупність встановлених обов'язкових правил, які визначають процедури розгляду, вирішення конкретних адміністративних справ у сфері державного управління, адміністративної юрисдикції та інших галузей суспільних відносин.

Як правило, адміністративно-процесуальні норми реалізуються у формі і методами адміністративного процесу, яким є визначений законом порядок просування дій, спрямованих на досягнення певного юридичного ефекту. Ці дії офіційно встановлюються нормами адміністративно-процесуального права і групуються у окремі провадження. Кожне провадження у складі адміністративно-процесуального права - це сукупність процесуальних норм, об'єднаних спільною для них функцією.

За допомогою норм процедури вводяться до адміністративного процесу як окремі провадження. Під процедурою необхідно вважати офіційно встановлений або прийнятий за звичаєм порядок ведення, обговорення, розгляду, оформлення, виконання справ управлінського чи юрисдикційно-го характеру.

Тобто, можна прийти до висновку, що поняття "адміністративно-процесуальне право" ширше поняття "адміністративний процес", який є формою реалізації цього права у вигляді окремих проваджень. Співвідношення між адміністративно-процесуальним правом, нормою, процедурою та провадженням можна відобразити схемою: процедура - процесуально-правова норма - провадження (все разом) є не що інше як адміністративно процесуальне право.

Слід мати на увазі, що адміністративний процес можна розглядати як у "широкому", так і у "вузькому" розумінні. У першому випадку адміністративний процес включає в себе як юрисдикційні, так і процедурні провадження, які розглядаються і судами, і спеціально уповноваженими органами виконавчої влади. Або у широкому розумінні адміністративний процес - це встановлений законом порядок розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ, що виникають у сфері державного управління), в другому - тільки як провадження в справах про адміністративні проступки і застосування до правопорушників адміністративних стягнень [3, с.183]. Іноді, адміністративний процес, у вузькому розумінні, розглядають як юрисдикційні провадження, а також розгляд справ із застосуванням заходів адміністративного примусу.

Адміністративний процес - це врегульований адміністративно-процесуальними нормами порядок вирішення індивідуальних справ відповідними органами держави, їх посадовими особами при здійсненні функцій державної виконавчої влади, а також спорів, що виникають між органами державної виконавчої влади, їх посадовими особами та іншими суб'єктами адміністративно-правових відносин [11, с.22].

Розкрийте співвідношення адміністративного процесу та адміністративно процесуальної діяльності.

Адміністративно-процесуальна діяльність — це діяльність виконавчо-розпорядчих органів з вирішення адміністративних справ на підставі норм адміністративно-процесуального права, здійснення управлінських функцій щодо реєстрації відповідних суб'єктів господарювання та надання їм дозволів, виконання різних завдань у сфері державного управління з урахуванням норм матеріального та процесуального характеру інших галузей права. Адміністративно-процесуальна діяльність за колом вирішення завдань і за обсягом повноважень не рівнозначна адміністративному процесу, адміністративній юрисдикції. Органи управління нерідко вирішують різноманітні індивідуально-конкретні земельні спори і взагалі спори екологічні, застосовуючи при цьому матеріальні й процесуальні норми цих галузей права. Вони також здійснюють й іншу діяльність, яка не належить до юрисдикційної. Зокрема, здійснюють такі провадження: а) з розгляду пропозицій та заяв громадян; б) реєстраційно-дозвільне; в) з приватизації державного майна; г) земельні, екологічні, фінансово-бюджетні, податкові тощо.

Законодавством окреслено коло суб'єктів адміністративно-процесуальної діяльності та об'єктів, щодо яких можуть видаватися відповідні дозволи. Наприклад, Міністерство юстиції України видає свідоцтво на право здійснення нотаріальних дій, а Міністерство охорони здоров'я — на право проведення медичної практики.

Юридичний процес знаходить свій вияв в процесуальній діяльності.
Адміністративна діяльність – це виконавчо-розпорядча чи судова, підзаконна, державно-владна діяльність з організації та практичного виконання заходів, спрямованих на захист особи, її прав, свобод і законних інтересів, охорону громадського порядку і громадської безпеки, а також на забезпечення законності та верховенства права.
Процесуальній діяльності властиві такі ознаки:
- властива всім суб'єктам правовідносин;
- процесуальній діяльності властивий владний характер;
- процесуальна діяльність тяжіє до повної регламентації юридично-процесуальними нормами;
- динаміка процесуальних відносин завжди обумовлена наявністю не окремих юридичних фактів, а юридичних складів;
- процесуальна діяльність цільова, усвідомлена і направлена на досягнення певних юридичних результатів і вирішення юридичних справ;
- процесуальна діяльність оформляється офіційними документами, які мають перехідний і підсумковий характер;
- провадження – це головний елемент процесу;
- процесуальна діяльність виражається в чітко певних стадіях;
- етапи процесуальної діяльності відрізняються специфікою внутрішніх форм прояву, особливим оформленням в процесуальних актах.

Адміністративний процес - це врегульований адміністративно-процесуальними нормами порядок вирішення індивідуальних справ відповідними органами держави, їх посадовими особами при здійсненні функцій державної виконавчої влади, а також спорів, що виникають між органами державної виконавчої влади, їх посадовими особами та іншими суб'єктами адміністративно-правових відносин [11, с.22].

 

Охарактеризуйте поняття адміністративного процесу у вузькому розумінні.

На сьогоднішній день в адміністративній науці не склалося усталеного та єдиного розуміння адміністративного процесу. Можна виділити принаймні три основні підходи до його визначення. Перший підхід (його ще називають “юрисдикційним”) передбачає так зване “вузьке розуміння адміністративного процесу”, згідно якого адміністративний процесс це врегульований нормами адміністративно- процессуального права порядок застосування заходів адміністративного примусу, і насамперед адміністративних стягнень (іншими словами, у вузькому розумінні адміністративний проце це провадження в справах про адміністративні правопорушення) У такому розумінні адміністративний процес має виключно юрисдикційний (правоохоронний) зміст.

 

Поняття адміністративного процесуального права тісно

пов’язане з поняттям «адміністративний процес».

В юридичній літературі немає одностайного підходу до ви

-значення поняття і сутності адміністративного процесу. Iсторія

розвитку теорії адміністративного права сформувала два підхо

ди: «вузьке» і «широке» розуміння адміністративного процесу,

залежно від яких визначається його місце в правовій системі,

регуляторні можливості, обсяг і зміст.

Вузьке розуміння адміністративного процесу зводиться до

діяльності органів влади щодо розгляду справ про адміністра

тивні правопорушення та застосування заходів адміністратив

-ного примусу. Прихильники цієї позиції — Н. Г. Саліщева

А. П. Клюшниченкота інші — підкреслювали виключно юрисдикційний характер адміністративного процесу. Вони зазнача

ли, що адміністративний процес — регламентована законом

діяльність із вирішення спорів та застосуванням мір адміністра

тивного примусу