Коефіцієнти рентабельності продажу

2.1. Коефіцієнт рентабельності всіх операцій за валовим прибутком - показує на скільки ефективно та прибутково п-ство веде свою діяльність: Валовий прибуток/(чиста виручка від реалізації продукції+доходи від іншої реалізації та позареалізаційних операцій)

2.2. Коеф. рентабельності основної діяльності - показує прибутковість основної діяльності п-ства: Прибуток від реалізації/чиста виручка від реалізації

2.3. Рентабельність в-цтва - характеризує ефективність вик. основних та оборотних фондів п-ства: Валовий(чистий) прибуток/сума основних та оборотних фондів п-ства.

2.4.Рентабельність продукції - показує скільки прибутку отримує п-ство в розрахунку на 1 грн витрат на в-цтво і реалізації продукції: Валовий прибуток/витрати на в-цтво та реалізацію продукції.

Залежно від мети проведення аналізу можна формувати додаткові показники рентабельності за подібними методиками розрахунку.

Завданнями аналізу рентабельності є:

¾ оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

¾ вивчення динаміки показників;

¾ визначення факторів зміни їхнього рівня;

¾ пошук резервів зростання рентабельності;

¾ розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням.

Порядок аналізу рентабельності продукції передбачає аналіз:

А) аналіз рентабельності од виробу.

Б) визначення рентабельності реалізованої продукції, яку доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів:

¾ зміна структури та асортименту продукції;

¾ зміна собівартості продукції;

¾ зміна відпускних цін на продукцію.

В) аналіз рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів).

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори

¾ зміна частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції;

¾ зміна фондомісткості продукції;

зміна оборотності оборотних коштів.

17.Порядок аналізу оборотного капіталу

Завданням аналізу оборотного капіталу є вивчення змін, які відбулися в:

• складі, структурі та динаміці оборотного капіталу;

• співвідношенні темпів зростання оборотного капіталу та темпів

зростання реалізації;

• якості оборотного капіталу та ефективності його використання.

Розпочинають аналіз з оцінки змін складу, структури та динаміки оборотного капіталу.

Слід зазначити, що структура оборотного капіталу значною мірою визначається галузевою належністю підприємства, особливостями продукції, видом діяльності.

Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні гроші. Найважливіші показники господарської діяльності підприємства — прибуток і обсяг реалізованої продукції — безпосередньо залежать від швидкості обертання оборотних коштів.

Отже, аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин. За даними ф. 1 «Ба­ланс», ф. 2 «Звіт про фінансові результати» визначаються й аналізуються такі показники оборотності оборотних коштів:

1. Оборотність у днях (Од) — час повного кругообігу оборотних коштів.

Визначається за формулою:

Од = ,

де СЗ — середній залишок оборотних коштів;

Д — кількість днів у періоді, що аналізується;

Р — виручка від реалізації.

Середній залишок оборотних коштів у цілому (або будь-якого з їх видів) обчислюється за формулою середньої хронологічної. Для цього беруть підсумки залишків 2-го розділу активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньорічний залишок.

2. Коефіцієнт оборотності (Ко) — це кількість оборотів, що їх роблять оборотні кошти за період, який аналізується.

Цей коефіцієнт характеризує розмір обсягу виручки від реалізації в розрахунку на одну гривню оборотних коштів. Він визначається за формулою:

Ко = Р: СЗ,

де Ко — коефіцієнт оборотності;

Р — виручка від реалізації;

СЗ — середній залишок оборотних коштів за період, що аналізується. Коефіцієнт оборотності засобів — це фондовіддача оборотних коштів.

3. Тривалість одного обороту в днях (То) — визначається за формулою:

То = Д: Од,

де То — тривалість одного обороту в днях;

Д — кількість днів періоду, що аналізується (90, 360);

Од — оборотність оборотних коштів у днях.

4. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз).

Він показує суму оборотних коштів, що авансуються на 1 грн виручки від реалізації, і визначається за формулою:

Кз = [СЗ: Р] 100,

де Кз — коефіцієнт завантаження коштів в обороті;

СЗ — середній залишок оборотних коштів, грн;

Р — виручка від реалізації продукції, грн;

100 — переведення грн у коп.

Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) — величина, обернена до коефіцієнта оборотності оборотних коштів (Ко). Що менший коефіцієнт завантаження коштів, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Методика аналізу оборотності оборотних коштів полягає в порівнянні показників оборотності оборотних коштів підприємства за звітний період з аналогічними показниками за минулий звітний період. У такий спосіб виявляються тенденції поліпшення або погіршання. Ця інформація корисна для акціонерів, можливих інвесторів, потенційних покупців, постачальників та ін.

 

18. Порядок аналізу ліквідності та платоспроможност

Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення які в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань.

Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов'язань.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти,) можна умовно поділити на такі групи: І

1. Найбільш ліквідні активи (А₁) — суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використанні для здійснення по­точних розрахунків негайно. В цю групу включають також і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються (А₂), — активи, для перетво­рення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій о» куються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи.

3. Активи, що повільно реалізуються (Аз), — найменш ліквід­ні активи — це запаси і витрати.

4. Активи, що важко реалізуються (А₄), — це активи, призна­чені для використання в господарській діяльності протягом три­валого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу «Необоротні активи».

Отже, перші три групи активів (А₁, А₂ Аз) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків пога­шення зобов'язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання (П₁) — кредиторська забор­гованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П₂) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П₃) — довгострокові кредити банків позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (П₄) — статті розділу І пасиву балансу.

Аналіз ліквідності підприємства передбачає два такі етапи:

складання балансу ліквідності (табл. 8.6);

розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти під­сумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А₁ П₁ А₂ П₂ А₃ П₃ А₄ П₄

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підпри­ємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімаль­на умова фінансової його стійкості