Макроекономічна теорія як розділ економічної науки. Предмет макроекономіки.

Макроекономічна теорія як розділ економічної науки. Предмет макроекономіки.

Предметом досл. є економічна система в цілому

МАКРОЕКОНОМІКА досліджує сутність, результати та на­слідки спільної економічної діяльності всіх учасників народно­го господарства. Предметом макроек. теорії є поведінка макроек. субєктів на рівні нац. Економіки. Розрізняють позитивну і нормативну макроекономіку. Позитивна Макроекономіка має за мету пояснення сут­ності економічних процесів і явищ, які відбуваються в суспіль­стві, та розробку рекомендацій для здійснення економічної по­літики на основі аналізу реальних економічних параметрів. Вона відповідає на питання: як воно є. Нормативна Макроекономіка висвітлює світоглядні, ідеологічні принципи, постулати економічної поведінки макро­економічних суб'єктів, які є «еталоном» для оцінки бажаності тих чи інших результатів економічної діяльності. Тобто, нормативна макроекономіка - це сукупність суб'єктивних суджень про те, як повинна функціонувати економіка. Вона відповідає на питання: як має бути. Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, система­тизація, узагальнення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціонування народного господарства у цілому. Макроекономічний аналіз має два рівні:

• ехpost аналіз — національне рахівництво;

• ех ante аналіз — прогностичне моделювання.

Аналіз ех роst базується на визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонувала і які результа­ти досягла. На основі результатів ех post аналізу робиться коре­гування макроекономічних концепцій та розробка нових. Аналіз ех апtе - це прогнозне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета ех апtе аналізу визначити, які фактори і яким чином будуть впли­вати на значення макроекономічних показників у майбутньому.Об'єкт дослідження макроекономіки характеризується агрегованими показниками.Агреговані показники відображають сукупність специфічних економічних одиниць так, ніби ті скла­дають одне ціле.

 

2. Методологія макроекономічного аналізу. Економічне моделювання. Макроекономіка використовує діалектико-матеріалістичні методи, а саме:

v АналізСинтезІндукціюДедукціюАбстракцію та інші.

Аналіз — це метод дослідження, при якому об'єкт дослі­дження розкладається на складові частини, кожна з яких вивча­ється окремо. Синтез - це метод дослідження, який базується на поєд­нанні різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуван­ням взаємозв'язків між ними. Аналіз і синтез, як методи дослідження, застосовуються в єдності. Індукція - рух думки від конкретного до всезагального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція - рух думки від всезагального до одиничного. Поєднання методів індукції - дедукції забезпечує зв'язок оди­ничного, особливого і всезагального.Метод наукової абстракції - це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення ос­новних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового.

Основним методом макр-го дослідження є економіко-математичне моделювання. Макромоделі – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. Створити модель – означає знайти функцію, яка пов”язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі. Екзогенні величини – це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва та характер поведінки економічних суб”єктів на кожному з ринків). Ендогенні величини – це величини, що визначаються в результаті розв”язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної ЗП, рівень цін).

Функціональні зв”язки між ендогенними параметрами мають таку класифікацію:

Ø Поведінкові функції виражають переваги, які склалися в суспільстві. Прикладом може бути функція споживання домог-ств від доходу: C=C(Y)

Ø Технічні функції характеризують технічну залежність. Наприклад: Q=f(X₁, X₂... X_n).

Ø Інституціональні функції зображують інституціонально установлені залежності між параметрами моделі.

Ø Дефініційні функції виражають залежності, які виходять з означення економічних явищ. Наприклад: Y=C+I+G+E

Цілі

Макроекономіка як наука забезпечує поповнення об­сягу та повноту наших знань про економіку завдяки тому, що вона досліджує взаємодію різних ринків: товарного, фінансового та праці. Вона корисна, і нею не може не ціка­витись жоден із суб'єктів господарського життя.

Макроекономіка покликана дати відповідь на «чи можуть суттєво і в по­трібному напрямі впливати на макроекономічну ситуацію уряди»? Що переважає внаслідок такого втручання: втрати чи ингоди? Різні школи дають діаметрально протилежні оцінки молсливостей урядів поліпшити макроекономічну си­туацію, але пошук оптимуму урядового впливу триває.

Становлення та розвиток макроекономічного аналізу. Основні теорії сучасної світової думки. Класична та Кейнсіанська

Економічна система як об’єкт макроекономіки. Типи економічних систем.

ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА - це певним чином упорядкова­на система зв'язків між виробниками і споживачами матері­альних та нематеріальних благ та послуг (див. мал. 1.2).

Основні елементи економічної системи

Соціально-економічні відносини, які базуються на відпо­відних формах власності на економічні ресурси та результатах господарської діяльності.

• Організаційні форми господарської діяльності: поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва.

• Господарський механізм, тобто спосіб регулювання еко­номічної діяльності на макрорівні.

• Конкретні економічні зв 'язки між господарськими суб' єк- тами.

Економічні системи багатомірні і формалізовано записують­ся таким чином:

Е8=/(А₁,А₂,...,А_п), (1.1)

ж Е5 - економічна система, яка визначається властивостями Аі. Ці властивості виступають критеріями при визначенні типу економічної системи.

Типи економічних систем

Ринкові економічні системи

Основні ознаки:

• приватна власність на інвестиційні ресурси;

• вільна конкуренція;

• свобода учасників економічної діяльності;

• ринкове ціноутворення;

• стихійне ринкове регулювання.

о Сучасна ринкова економіка - сучасний капіталізм (друга половина XX ст.).

Основні ознаки:

• колективна приватна та державна власність;

• державне регулювання економіки з метою стимулювання сукупного попиту та пропозиції;

• маркетингова система управління виробництвом.

Неринкові економічні системи

Традиційна економічна система (притаманна слабороз­винутим країнам).

Основні ознаки:

• приватна власність на засоби виробництва;

• відстала технологія;

• ручна праця;

• багатоукладність;

• натуральне виробництво;

• переважання дрібнотоварного виробництва;

• активна роль держави.

Типи макромоделей

Залежно від конкретних завдань дослідження застосовують­ся різні типи моделей.

Визначення типу макромоделі може базуватися на основі різних критеріїв:

• за способом подання досліджуваного процесу або явища моделі поділяються на логічні, графічні та економіко-мате-матичні;

• за тривалістю досліджуваного процесу -на коротко­строкові та довгострокові;

• за кількістю задіяних в аналізі економічних суб'єктів -на прості та повні моделі.

Прості моделі містять лише два макроекономічних суб'єк­ти - сектор домашніх господарств та підприємницький сектор;

Повні моделі враховують вплив державного сектору макроекономічні процеси;

• за ступенем охоплення сектору закордон моделі пс
ляються на закриті та відкриті.

Закриті моделі включають тільки три макроекономічі суб'єкти - сектор домашніх господарств, підприємницький с тор та державний сектор - і не враховують впливу закордону національну економіку;

Відкриті моделі враховують вплив сектору закордон національну економіку і зображують взаємозв'язок чотирі макроекономічних суб'єктів - домашніх господарств, підпр мницького сектору, державного сектору і сектору закордон;

• за характером відображення фактора часу макрое
номічні моделі поділяються на статичні і динамічні.

Статичні моделі фіксують економічний процес на по¹ ку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від од го стану до іншого;

Динамічні моделі зображують економічні процеси з ура ванням фактора часу.

Названі типи моделей можуть бути зображені чотирма с собами: алгебраїчним, графічним, табличним та у вигл бухгалтерських рахунків.

 

Рух та розподіл ВВП.

Розподіл продукції в національному господарстві проілюст­руємо За ДОПОМОГОЮ МОД еЛІ Міжгалузевого б яттянг.у (м/ш елІ «ВИ-

трати - випуск») В. Леонтьєва!

Значення моделі «витрати - випуск» полягає у тому, що п< даний у ній баланс міжгалузевих потоків дає можливість вияві ти кількісну залежність між величинами валового продукту і кінцевого продукту (у В. Леонтьєва - кінцевого попиту) чер< витрати та їхню структуру. Якщо задається величина кінцевої попиту, то за допомогою цієї системи рівнянь можна визначні обсяг валової продукції всіх галузей, необхідний для задовс лення кінцевого попиту. Розв'язок моделі має вигляд

Розподіл як економічний процес можна розглядаї як для факторів, так і для результатів виробництву.

ТИПИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Теоретично розрізняють такі типи економічного зростання:

інтенсивний - збільшення виробничого потенціалу шля­хом вдосконалення техніки і технології.

Екстенсивний - збільшення виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використовуваних факторів ви­робництва.

Змішаний (реальний) - збільшення виробничих потуж­ностей внаслідок збільшення кількості використовуваних фак­торів виробництва і вдосконалення техніки і технології.

ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ ВНП

■ ■

Серед найважливіших факторів економічного зростання не­обхідно відмітити такі:

Фактори попиту забезпечують зростання сукупних ви­трат з метою повного використання виробничого потенціалу.

Фактори розподілу забезпечують оптимальний розподіл ресурсів.

Загальне уявлення про взаємодію всіх цих факторів може да­ти крива виробничих можливостей (графік 12.1).

Оптимальність економічного зростання зводиться д знаходження такого співвідношення між динамікою темпі економічного зростання та джерел зростання, яке максн мально відповідає інтересам суспільного розвитку.

Еволюція економічної системи в цілому

Економічне зростання,

тобто характер

використання

продуктивних сил

суспільства

'

Рис. 12.2. Економічний розвиток

 

22.Стратегія економічного розвитку в Україні. Основна мета стратегії економічного розвитку - забезпечення умов стійкого довготривалого зростання, яке сприяло б структурно-інноваційній та соціальній переорієнтації економіки, формування сприятливого інвестиційного середовища.

ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ

(кейнсіанський) відрізок показує зміни в обсязі ви­робництва в умовах неповної зайнятості за по­стійних цін (депресивний стан економіки);

ПРОМІЖНИЙ

(висхідний) відрізок показує зміни в обсязі вироб­ництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП су­проводжується підвищенням рівня цін;

ВЕРТИКАЛЬНИЙ

(класичний) відрізок показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і дода­ткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання цін.

Три варіанти макрорівноваги

•Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіансіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

• Якщо сукупний попит зростає на проміжному від­різку, це приводить до зростання реального обсягу національ­ного виробництва, рівня цін та зайнятості.

• Якщо сукупний попит зростає на класичному відріз­ку АS, це призводить до інфляційного зростання цін та номі­нального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня «повної зайнятості»).

Із сказаного вище випливають такі висновки:

1) рівноважне співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиціїдає точка їх перетину;

2) залежно від того, на якому відрізку криву сукуп­ної пропозиції перетинає крива сукупного попиту, бу­демо мати різні результати (ефекти);

3) за незмінної сукупної пропозиції зміщення пра­воруч кривої сукупного попиту: на кейнсіанському відрізку зумовлює зростання обсягу виробництва і за­йнятості, не зачіпаючи рівня цін; на проміжному — зумовлює зростання обсягів виробництва при зростанні рівня цін; на класичному — збільшує рівень цін за незмінного обсягу національного виробництва;

4) за незмінної сукупної пропозиції зміщення кри­вої сукупного попиту ліворуч зумовлює зростання рівня цін і зменшення обсягів виробництва, що пояснюється ефектом храповика;

5) за незмінного сукупного попиту зміщення кри­вої сукупної пропозиції праворуч приводить до знижен­ня рівня цін та збільшення обсягів національного ви­робництва, і навпаки, зміщення АS ліворуч — до стаг­фляції, тобто зменшення обсягів виробництва, зростання рівня цін та рівня безробіття;

6) описана модель АD — АS є основою для більш детального і ретельного аналізу цілої низки макроеко-номічних проблем.

 

 

26. Взаємозв‘язок моделей АD-AS та мультиплікатора. Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу виробництва (Q), що і рівновага за моделлю AD - АS, обидві ведуть до реального ВНП, що дорівнює Q_E.

Вирішальне обмеження моделі мультиплікатора полягає в тому, що вона може пояснювати стан в економіці під час депре­сії або рецесії, однак не може застосовуватися для аналізу пері­оду повної зайнятості, коли реальний обсяг ВНП перевищує потенційний обсяг виробництва.

де С –ф-я споживання, C+I – зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій,

Q_E – Рівноважний ВНП, Е – точка рівноваги, Q_F – ВНП в умовах повної зайнятості.

 

27. Споживання, заощадження та їх взаємозв‘язок.

Дохід домашніх господарств складається з двох частин споживання і заощадження.

Споживання поділяють на:

· споживання товарів довгострокового використання (строк яких перевищує рік)

· короткострокового споживання (один рік)

· послуги(не має уречевленої форми,процес виробництва і споживання у сфері послуг збігається у часі)

Дохід домашніх господарств є основним фактором споживчого попиту.

Споживання домашніх господарств залежить від абсолютної величини поточного доходу і зростає з його збільшенням, але не так швидко як дохід.

C=C₀ + c^’ ·Y

Гранична схильність до споживання – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.

С’ = дельта С/ дел Y

• якщо с’= 0, то весь приріст доходу буде зберігатися, оскільки заощадження –та частина доходу, що не споживається;
• якщо с’= 1/2, це означає, що збільшення доходу буде поділено між споживанням і заощадженням порівну;
• якщо с’= 1, то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.

Графік ефекту м-ра

Лінія ВІ, зміщується в положення ВІ₂, що викликає новий рівноважний ВВП на рівні О₂. При цьому  ВВП у декілька разів перевищує початковий приріст запланованих інвестицій. Графічно початковий приріст запланованих інвестицій — це відстань по вертикалі між лінією ВІ₁, і лінією ВІ₂. Ця відстань менша ніж відрізок О₁ О₂ на горизонтальній осі графіка пропорційно мультиплікатору витрат.

При застосуванні М-ра витрат слід враховувати ту обставину, що ВВП може змінюватися лише реально і лише інфляційне або на умовах певного співвідношення між реальною та інфляційною змінами. Це означає, що кожний однаковий початковий приріст запланованих інвестицій може викликати різний мультиплікативний приріст ВВП у залежності від динаміки цін. Якщо ціни стабільні, то М-р працює на повну силу, тобто ефект М-ра є макс. Але якщо ціни зростатимуть, то певна частка або весь мультиплікативний ефект буде нейтралізовано інфляцією.

Вплив цінового фактора на мультиплікативний приріст реального ВВП є лише іншим свідченням того, що ефект М-ра витрат залежить від рівня зайнятості в економіці, тобто від того, на якій ділянці кривої сукупної Пропозиції перебуває економіка.

Парадокс ощадливості

Парадоксальне явище, суть якого полягає в скороченні заощаджень унаслідок посилення прагнення до заощаджень (тобто зростання ощадливості). Воно привернуло увагу багатьох провідних теоретиків, зокрема меркантилістів, Маркса, Кейнса. Причини цього явища полягають в тому, що ощадливість обумовлює зниження споживання і, отже, веде до скорочення об'єму реалізації продукції. В результаті компанії гальмують інвестиційний процес і наймають все менше робочої сили. Доходи падають. Зрештою, не дивлячись на можливе зростання тієї частки доходу, яка прямує на заощадження, самі доходи скорочуються так, що і загальний об'єм заощаджень також зменшується. На думку прихильників неокласичної теорії, описана послідовність подій може бути перервана за рахунок регулювання процентної ставки.

Графічно дію ефекту мультиплікатора можна показати на графіку 3:

Реальний ВВП у січні – вересні 2007 р. збільшився на 7.3% порівняно із 6.1% в аналогічному періоді 2006 р. Розвиток економіки протягом 2007 р. відбувався за рахунок зростання внутрішнього попиту, чому сприяв підвищений інвестиційний та споживчий попит. За вісім місяців 2007 р. реальні наявні доходи населення збільшилися на 11.5%, реальна заробітна плата – на 12.2% за низького рівня зареєстрованого безробіття (2.1%). Водночас прибутки підприємств збільшилися на 41.5%, інвестиції в основний капітал – на 32.2% (за перше півріччя), а обсяги надходження прямих іноземних інвестицій у січні – серпні 2007 р. становили 6.1 млрд. дол. США, що в 1.6 раза більше ніж в аналогічному періоді 2006 р. Схематично це можна споглядати на графіку 3

Припустимо, що початково рівновага досягається при ВВП на рівні Q1 де інвестиції дорівнювали заощад­женням. Далі на ринку складається сприятли­ва інвестиційна кон'юнктура, створюються сприятливі можливості для інвестицій.

Лінія ВI1 переміщується у положення ВІ2 і створюєть­ся рівноважний ВВП на Q2- При цьомуΔ ВВП у кілька разів перевищує початковий приріст запланованих інвестицій (відстань між ВI1 та ВІ2), ця відстань менша від відстані між Q1 та Q2.

При застосуванні мультиплікатора витрат потрібно не забувати, що ВВП може зміінюватися лише реально і лише інфляційно або в умовах певного співвідношення між реальною та інфляційною змінами.

Це означає, що кожний однаковий початковий приріст запланованих інвестицій може викликати різний муль типлікативний приріст ВВП залежно від динаміки

K 1

r = ------ • Y - ----- • M^S

H h

Поєднавши на 1-му графіку криві IS-LM отримаємо:

Eкономічна рівновага в моделі IS-LM — точ­ка, в якій перетинаються обидві криві. Ця точка визначає відсот­кову ставку (r₀) і дохід (Уо), які відповідають умовам рівноваги як на товарному, так і на грошовому ринках. У точці рівноваги фактичні видатки дорівнюють запланованим, а грошовий попит — грошовій пропозиції.

Модель IS-LM використовують для пояснення впливу фіс­кальної і монетарної політики на дохід у короткостроковому періоді з припущенням, що ціни є стабільними. При цьому треба брати до уваги, що в даній моделі до екзогенних змінних належать державні закупівлі, чисті податки і грошова пропо­зиція, а до ендогенних — дохід і відсоткова ставка. Це визна­чає характер впливу фіскальної та монетарної політики на кри­ві IS-LM.

У разі застосування стимулювальної фіскальної політики від­бувається збільшення доходу і зростання відсоткової ставки.Із застосуванням стимулювальної монетарної політики відбува­ється зниження відсоткової ставки і збільшення доходу.Модель IS-LM пояснює не лише автономний вплив фіскальної та монетарної політики на економіку. Оскільки об'єктами їх впливу є однакові ендогенні змінні (У, r), то завдяки цьому модель IS-LM дає можливість узгоджувати між собою дію окремих складових макроекономіч-ної політики.

 

 

36. Ринок робочої сили та його рівновага. Ринок робочої сили: зміст, суб¢єкти, структура та принципи функціонування.

Ринок РС явл. Собою с-му екон. відносин між його субєктами з приводу купівлі-продажу трудових послуг, чкі пропонуються найманими працівниками за цінами, що скл. під впливом співвідношення попиту і пропозиції.

Ø Субєктами ринку РС є працедавці та наймані працівники.

Ø Обєктами – умови найму на роботу та якість трудових послуг.

Попит РС (L^D) – потреба працедавців у трудових послугах працівників певних професій і кваліфікації.

Пропозиція РС (L^S) – різноманітність і якість трудових послуг, які пропонуються для реалізації.

Ціна попиту на РС – це max можлива ставка ЗП, з точки зору, підприємця для найманих працівників.

Ціні пропозиції РС – min ставка ЗП, що задовольняє тих, хто наймається на роботу.

Ринок робочої сили складається з трьох частин: 1) потенційного, тобто тієї сфери де формується сама праця; 2)циркулюючого, тобто сфери купівлі- продажу робочої сили; 3) внутріфірмового, тобто того де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками.

Рівновага на ринку праці РС встановлюється, тоді, коли попит на РС =пропозиції РС і рівень ЗП задовільняє як найманих працівників, так і найманих робітників

мал. 1

Пояснення: попит залеж. від ЗП, задається податковою с-мою, рівнем культури, авторитетом профспілок.

Умова рів-ги: L^S=L^D

 

37. Загальна рівновага національного ринку. Крива Хікса – Хансена для національного ринку. Модель Хікса-Хансена доповнює модель IS-LM рівнянням попиту та пропозиції на ринку праці. Абстрагуючись від державного сектору та сектору «закордон» Модель Хікса-Хансена математично можна записати системою рівнянь:

У моделі Хікса — Хансена єдиним змінним ресур­сом є праця. Попит на працю визначається першою похідною агрегатної виробничої функції. Попит і про­позиція праці є функціями реальної заробітної плати

І —І. Всі інші рівняння теж є функціями реальних ве­личин.

1) У IV квадранті зобр виробнича ф-я, яка показує зв'язок між обсягом випуску та рівнем зайнятості.

2) У III квадранті зобр графіки, що показують точку пе­ретину кривих попиту на працю та пропозиції праці, якій відповідає повна зайнятість (L₀^*) за реальної ставки зарплати (W/P )₀*

3) УII квадранті зображено співвідношення процен­тної ставки (і) та реальної ставки заробітної плати.

4) модель IS-LM.

Крива IS показує зв'язок між процентною став­кою і рівноважним рівнем доходу, який визначається рівністю запланованих інвестицій та заощаджень (І = S).

Пропозиція грошей є екзогенною змінною, яка ви­значається органами, що здійснюють грошово-кредит­ну політику. Вона задана рівнянням (2) і в І квадранті представлена кривою LМ, яка відображає рівноважне співвідношення попиту на гроші та їх пропозиції за незмінного рівня цін.

У моделі Хікса — Хансена функція доходу (рівнян­ня (1)) зображена таким чином, що заощадження і споживання є функціями і від доходу, і від процентної ставки.

Таке математичне відображення функції доходу не впливає на загальні висновки кейнсіанської системи. Воно тільки підтверджує, що заощадження чутливі­ше реагують на зміни доходу, ніж на зміни процентної ставки, а інвестиції навпаки чутливіші до змін процент­ної ставки і менш чутливі до зміни доходу. Тому лінія інвестиційної функції від процентної ставки стрімко спрямована вгору, лінія інвестиційної функції від до­ходу — донизу.

 

38. Модель Кейнсіанського хреста. Кейнсіанський хрест. –це модель визначення доходів, яка виявляє механізм виникнення мультиплікативного ефекту збільшення сукупного доходу при зміні витрат Заплановані витрати (E) являють собою суму, яку домогосподарства, фірми і уряд планують заплатити за товари і послуги.Якщо ек-ка закрита, то заплановані витрати будуть сумою споживання, запланованих інвестицій та витрат держави. При цьому споживання є ф-цією від доходу кінцевого використання(У-Т). Рівень запланованих інвестицій фіксований і бюджетна політика (рівень держ. витрат і податків) залишається незмінною.

В цілому кейнсіанський хрест показує яним чином визначається доход при заданому рівні витрат.

 

 

39. Застосування моделі IS – LM для аналізу економіки України.

Особливості моделі 18 - ЬМ (графік 5.13) в умовах інверсій­ної економіки:

• Р не дорівню є константі

• LМ залежить від У, і – Р з шляпочкою, Р;

• ІS залежить від У, і – Р з шляпочкою, Р;

• лінія ЬМ у системі координат [У, (і – Рз шляпочкою)} є паралельною до осі [0, і—Р з шляпочкою], бо коли

дельта М>дельта Р->АD зростає, але з часом

дельта Р більша за дельта М, тоді AD спадає

де Р- рівень цін;

У— реальний обсяг виробництва; і - номінальна ставка процента;

і—Рз шляпочкою - реальна ставка процента; Р - рівень інфляції; М— грошова маса;

АІ) - сукупний попит

 

Вплив зростання державних видатків,

бюджетного дефіциту та емісії на конфігурацію

моделі 15 - ЬМ в Україні

13г

14а. Вплив зростання дер­жавних витрат та податків на обсяг виробництва в Україні

146. Вплив зростання бюд­жетного дефіциту та емісії на обсяг виробництва в Україні

 

Графік 5.14. Вплив бюджетної політики на модель 18

40. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки. Цикли і кризи Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних циклів.

Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції. У загальному виді економічний цикл являє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зр ВНП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей).

Напрямок та ступінь зміни сукупності показників, які характеризують розвиток народного господарства, називається економічною конюнктурою.

Загальну тривалість циклу вимірюють часом(місць, рік) між двома сусідніми нижчими точками економічної активності.

За тривалістю економічні цикли поділяються на короткі – коливання ділової активності 3-4 роки; середні – 7-11 років; великі (довгі хвилі) – з періодичністю 40-60 років.

КОРОТКІ цикли повязані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. За змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредиту.

СЕРЕДНІ цикли (промислові, економічні, ділові цикли) повязані зі зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу. Основною властивістю промислового циклу є коливання темпів зростання ВНП за період часу, коли економ система проходить 4 послідовні фази: кризи, депресії, пожвавлення, підйом.

 

 

Тривалість падіння вимірюється часом між вищою і наступною нижчою точками ділової активності, а піднесення – між нижчою і наступною вищою точками ділової активності. Основними фазами економічного циклу є підйом та падіння, під час яких відбувається відхилення від середніх показників економічної динаміки.

Коливання фактичного обсягу в-ва по відношенню до потенційного обсягу в-ва характеризується показником gap GNP (кон’юнктурний розрив ВВП)= , де У-факт обсяг в –ва, У -потенційний обсяг в-ва. Потенційний ВВП-обсяг в-ва за умов повної зайнятості.

З прискоренням НТП та посиленням втручання держави в економ життя сусп-ва відбув модифікація економ циклу. Тренд – результат дії факторів, що зумовлюють довгострокове економ зр, цикл – тимчасове відхилення від цієї тенденції. Основними індикаторами фази циклу виступають: - рівень зайнятості; - рівень безробіття; - обсяг в-ва.

 

 

Серед найважливіших причин циклічності в економіці називають коливання співвідношення між споживаннями і інвестиціями. Рецесія – падіння обсягу національного в-ва протягом 6 місяців і до року. Депресія – падіння обсягу нац в-ва, яке супроводжується високим рівнем безробіття і триває декілька років.

Економічна криза характеризується: - перевиробництвом товарів порівняно з платоспроможним попитом; - падіння рівня цін внаслідок перевищення пропоз товарів над платоспроможним попитом; - скорочення обсягів в-ва; - масовим банкрутством промислових, банківських, торгових фірм; - зрост безробіття і скорочення номінальної зар плати; - потрясінням кредитної системи.

Характерні риси депресії: - скорочення виробничих інвестицій; - збільшення запасів; - скорочення попиту на роб силу; - різке падіння норми чистого прибутку; - падіння обсягу продажу; - скорочення кількості нових замовлень; - скорочення попиту на кредитні ресурси.

Характерні риси пожвавлення: - перехід до стійкого розширення в-ва;- зр попиту на активні елементи засобів в-ва;- зр попиту на сировину; - зр попиту на роб силу; - зр зар плати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

Характерні риси економ буму: - значний приріст виробничих інвестицій;- скорочення запасів;- різке зр попиту на роб силу; - значний приріст загального рівня цін.

ВЕЛИКІ хвилі. Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин, оновлення обєктів інфраструктури. Великі цикли мають 2 фази: 1фаза – висхідна(25-30рр). Це довготривале піднесення, що виникає на базі революційних стрибків технології і массового її розповсюдження. 2 фаза – нисхідна (20-25рр).Криза виникає тоді, коли стара структура економіки вступає у конфлікт з потребами нової технології, Але ще не готова до змін. У цей період гостро проявляють себе кризи середніх та малих циклів.

41. Антикризова політика держави. Антикризова пол-ка – це пол-ка, яка направлена на регулювання коливань ек-ії активності в сусп-ві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку ек-их криз. Двома основними періодами, які повинні знаходитися під особливим контролем у цьому зв'язку є, періоди депресії (¯ обсягів нац. вир-ва, яке супроводжується високим рівнем безробіття і триває декілька років) і буму.

Хар-ні риси депресії.

· Скорочення вир-их інвестицій;

· Збільшення запасів;

· Скорочення попиту на робочу силу;

· Різке падіння норми чистого прибутку;

· Падіння обсягу продажу;

· Скорочення кількості нових заказів.

Хар-ні риси пожвавлення.

· Перехід до стійкого розширення вир-ва;

· Зростання попиту на робочу силу;

· Зростання ЗП і відповідно попиту на товари особистого споживання;

· Зростання попиту на сировину.

Хар-ні риси ек-го буму.

· Значний приріст вир-их інвестицій;

· Скорочення запасів;

· Різке зростання попиту на робочу силу;

· Значний приріст загального рівня цін.

Найважливіші заходи антикризової пол-ки.

В періоди депресії:

Грошово-кредитна пол-ка– зниження облікової ставки; купівля держ. цінних паперів на відкритому ринку; зниження норми обов'язкових банківських резервів.

Фіскальна пол-ка – додаткові витрати держ. бюджету; зменшення податкових ставок.

Пол-ка ЗП і тарифів - зростання ЗП.

Пол-ка держ.інвестицій – прискорення виконання інвестиційних програм.

В періоди бумів:

Грошово-кредитна пол-ка – збільшення облікової ставки; продаж держ. цінних паперів на відкритому ринку; підвищення норми обов'язкових банківських резервів.

Фіскальна пол-ка – скорочення витрат держ. бюджету; збільшення податкових ставок.

Пол-ка ЗП і тарифів - зменшення ЗП.

Пол-ка держ.інвестицій – скорочення держ. будівництва.

 

Мультиплікативний ефект від зниження податків слабший, ніж від збільшення державних витрат, що є наслідком більш сильного впливу державних витрат на величину сукупного доходу і споживання, порівняно зі зміною податків.

Мультиплікатор державних витрат (т_G)

т_G = ∆Y/ ∆G = 1/(1-c’)

Мультиплікатор державних витрат показує, наскільки зміняться сукупні доходи (∆Y) при зміні державних витрат (∆G) на 1.

Основні засоби дискреційної фіскальної політики:
- введення або зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов’язаних з витратами держави;
- зміна програм «трансфертного типу» (виплат з бюджету);
- циклічні зміни рівня податкових ставок, які проводяться урядом та парламентом.