Податковий контроль в Україні. Організація і проведення документальних перевірок

Основним фінансовим джерелом держави в сучасних умовах є різ­ні види податків, зборів, платежів, що сплачуються суб'єктами госпо­дарської діяльності.

Нарахування і сплата податків та інших платежів регулюються ни­зкою законодавчих і відомчих нормативних актів, основу яких стано­вить Закон України «Про систему оподаткування».

Функції контролю за дотриманням чинного податкового законо­давства, правильністю обчислення, повнотою і вчасністю сплати пода­тків здійснює державна податкова служба України.

У складі органів державної податкової служби перебувають відпо­відні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушен­нями (далі — податкова міліція), [с.36-137].

Завданнями органів державної податкової служби є:

• здійснення контролю за додержанням податкового законодавст­ва, правильністю обчислення, повнотою, вчасністю сплати до бюдже­тів, державних цільових фондів, податків і зборів (обов'язкових пла­тежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі — податки, інші платежі);

• внесення в установленому порядку пропозицій щодо вдоскона­лення податкового законодавства;

• запровадження у випадках, передбачених законодавством, норматив­но-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб;

• роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед плат­ників податків;

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопо­рушення. [13, с.137].

Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державною митною та контрольно-ревізійною службою, іншими конт­рольними органами, установами банків, а також з податковими служ­бами інших держав.

Органи державної податкової служби в Україні, виконуючи покла­дені на них завдання, значною мірою стримують розвиток економічної

злочинності. Функції Державної податкової адміністрації України, що закріплені чинним законодавством, безпосередньо спрямовані на за­безпечення контролю над економічною злочинністю.

Зокрема Державна податкова адміністрація України здійснює такі анти криміногенні (профілактичні) функції:

• здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), ко­нтролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановле­ному законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцен­зуванню відповідно до закону, торгових патентів;

• проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експорте­рів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

• бере участь у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

• організовує виконання актів законодавства у межах своїх повно­важень, здійснює систематичний контроль за реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства, застосовує у випадках, передба­чених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємни­цької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютю­нових виробів, тощо;

• розробляє основні напрями, форми і методи проведення переві­рок додержання податкового та валютного законодавства;

• при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну ді­яльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

• передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фак­тами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідаль­ність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

• розробляє проекти законів України та інших нормативно-правових актів щодо форм та методів проведення планових та поза­планових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням зако­нодавства.

Для здійснення своїх функцій, згідно з чинним законодавством, ор­гани державної податкової служби наділені відповідними повнова­женнями та правами. Зокрема вони мають право:

• проводити документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нараху­ванням і сплатою податків і зборів незалежно від способу їх подачі), а та­кож планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами та фізичними особами;

• здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення го­тівкових розрахунків;

• одержувати у платників податків (посадових осіб платників по­датків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосу­ються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених законодавством України;

• запрошувати платників податків або їх представників для пере­вірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків і обов'язкових платежів;

• одержувати безоплатно від платників податків, а також від уста­нов НБУ та комерційних банків довідки та копії документів згідно ді­ючого законодавства;

• вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення порушень податкового законодавства;

• при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та ор­ганізацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських докумен­тів, які свідчать про приховання (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів, а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду;

• надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу згідно законодавства;

• застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету пені;

• вимагати від керівників або власників підприємств, установ, ор­ганізацій, які перевіряються, проведення інвентаризацій основних фо­ндів, товарно-матеріальних цінностей та коштів;

• звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

За організаційними ознаками, податковий контроль здійснюється в таких основних формах:

• податкові перевірки;

• одержання пояснень платників податків і інших зобов'язаних осіб;

• перевірка даних обліку і звітності;

• огляд приміщень і територій, використовуваних для витягу до­ходу (прибутку);

• в інших формах, передбачених чинним законодавством.

Основною організаційною формою податкового контролю фі­нансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання на пред­мет дотримання ними норм податкового законодавства, а також ви­мог відповідних статей Кримінального кодексу України, віднесених до підслідності податкової міліції є податкова документальна пере­вірка.

Податкові перевірки суб'єктів підприємницької діяльності здійс­нюються, відповідно до положень Законів України «Про державну по­даткову службу в Україні», «Про міліцію», «Про оперативно-розшу-кову діяльність», «Про контрольно-ревізійну службу в Україні», Кри­мінально-процесуального кодексу України, Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року № 817 (зі змінами і доповненнями, внесеними Ука­зами Президента України від 22 серпня 2000 року № 1011, від 25 трав­ня 2004 року № 576), а також відомчих нормативно-правових актів, що регламентують діяльність податкової міліції. Так, Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльно­сті» від 23 липня 1998 року № 817 визначені два основних види подат­кових перевірок. Установлено, що органи виконавчої влади, уповно­важені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-госпо­дарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові і позапланові виїзні перевірки, а також інші види перевірок.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка пе­редбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за міс­цезнаходженням такого суб'єкта чи місцем розташування об'єкта вла­сності, стосовно якого проводиться така.планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фі­нансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого орга­ну не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за

наявності хоча б однієї з таких обставин, що визначені ст. З Указу Президента № 817:

• за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законо­давства;

• суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності;

• виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'я­зкової звітності;

• суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому по­рядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами конт­ролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїз­ної перевірки;

• у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяль­ності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отриман­ня запиту;

• проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.
Різновидом позапланової перевірки є зустрічна перевірка, яка

представляє собою документальну перевірку підприємства з питань фінансово-господарської діяльності на підтвердження взаємовідносин та стану розрахунків з контрагентами.

Планові та позапланові документальні перевірки можуть бути ком­плексними. Комплексна перевірка — це документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства, якою охоплюються питання повноти нарахування та своєчасності сплати всіх видів подат­ків, зборів, інших обов'язкових та інших платежів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби України.

Якщо перевірка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків, то така перевірка називається камеральною перевіркою.

Чинним законодавством визначені умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та по­запланових виїзних перевірок. Зокрема, посадові особи органу держа­вної податкової служби мають право приступити до проведення пла­нової та позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку — направлення на перевірку,

копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної пе­ревірки. Ненадання вказаних документів платнику податків або їх на­дання з порушенням вимог, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

З метою забезпечення досконалого та якісного відображення резуль­татів проведених документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, Державною податковою адміністрацією України розроблений та 16 вересня 2002 року № 429 затверджений «Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності — юридичними особами, їх філіями, від­діленнями та іншими відокремленими підрозділами».

Підсумковим документом виїзної податкової перевірки є акт перевірки. Акт документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства має структуру таку ж саму як і акт докумен­тальної ревізії (вступна частина, резулютивна частина, висновки).

За результатами його всебічного вивчення та оцінки приймається рішення відповідно до вимог ст.97 КПК України.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які завдання вирішує аудиторська перевірка?

2. Дати визначення предмету, методам та об'єктам аудиту.

3. Які права, обов'язки та відповідальність аудиторів (аудиторських фірм) згідно чинного законодавства України?

4. Охарактеризувати види аудиту.

5. Яка різниця між аудитом та документальною ревізією?

6. Дати характеристику висновку аудитора.

7. Які завдання виконує державна податкова служба України при виконання податкового контролю?

8. Які види податкових документальних перевірок здійснює державна податкова служба в Україні?

9. Яким документом оформлюється податкова доку­ментальна перевірка і згідно якого нормативно-законодавчого документу?

 

10. Яка різниця між документальною перевіркою по­даткової інспекції та документальною ревізією?

11. Які права, обов'язки та відповідальність податкової інспекції при виконанні документального контролю?

ТЕСТОВІ ПИТАННЯ

1. Який документ складає аудитор (аудиторська
фірма):

а) акт;

б) висновок;

в) довідку.

2. Який документ складає податковий інспектор-
ревізор:

а) висновок;

б) довідку;

в) акт перевірки.

3. Яку відповідальність несе податковий інспек-
тор-ревізор:

а) дисциплінарну;

б) кримінальну;

в) адміністративну.

4. Який орган проводить податковий контроль:

а) контрольно-ревізійна служба;

б) податкова служба;

в) Розрахункова палата.

5. Яка операція відноситься до фінансової опера­
ції:

а) одержання готівки з розрахункового рахунку;

б) обмін валют;

в) внесення готівки на розрахунковий рахунок.

6. Назвати види податкових перевірок:

а) зустрічна перевірка;

б) поточна перевірка;

в) виїзна перевірка.

Розділ 8

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ТА

КРИМІНАЛІСТИЧНО-ПРАВОВИЙ

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ, ЯКІ

ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ

ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮННЯ

8.1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Економічний аналіз господарської діяльності підприємств має ве­лике значення для встановлення диспропорцій господарської діяльно­сті підприємства, встановлення порушень та зловживань у процесі ви­робництва і відображення даних процесів у бухгалтерському обліку, бухгалтерській звітності, статистичній звітності.

Дані економічного аналізу можуть дати інформацію працівникам правоохоронних органів для дослідження господарської діяльності підприємств, організацій, тобто проведення криміналістичного аналізу показників, характеризуючих господарську діяльність підприємств, організацій, установ, фірм.

Економічний аналіз як сфера практичної діяльності представляє собою дослідження економічних показників, характеризуючих роботу підприємства, до прийняття управлінських рішень.

Економічний аналіз виконується економічними службами самих підприємств, а також економічними службами зовнішніх користувачів інформації (банки, інвестиційні компанії тощо).

Економічний аналіз — це дослідження системи якісних та кількіс­них показників, які характеризують господарську діяльність під­приємств та організацій для розкриття причинних зв'язків, що зу­мовлюють фінансові результати їх роботи. Проведення еконо­мічного аналізу є важливою передумовою прийняття раціональ­них управлінських рішень.

Використання прийомів економічного аналізу у контрольно-реві­зійній практиці є ефективним засобом виявлення окремих невідповід-

ностей у ході протікання господарських процесів, що знайшли своє ві­дображення у обліковій і статистичній інформації.

Як відомо, виробнича діяльність будь-якого підприємства може бути детально описана цілою низкою економічних показників, які тіс­но пов'язані між собою. Цей взаємозв'язок має чітку причинно-наслідкову основу, яка як правило добре вивчена та реально зумовлена впливом окремих виробничих та економічних процесів, що залежать один від одного. При скоєнні економічних правопорушень цей взаємо­зв'язок порушується, що впливає на пов'язані показники господарсь­кої діяльності.

Інформацію, що використовується для аналізу господарської дія­льності, поділяють на три групи:

• дані контролюючих, статистичних і фінансово-кредитних орга­нів; висновки міністерств та відомств про роботу підлеглих підпри­ємств; повідомлення у засобах масової інформації;

• дані самого підприємства: планові документи, нормативи, проек­тно-кошторисна, технологічна та фінансова документація, дані бухга­лтерського, оперативного і статистичного обліку, звітність;

• додаткова інформація: протоколи зборів акціонерів та засновни­ків, відомості, що їх було одержано у ході оперативно-розшукової дія­льності правоохоронних органів тощо.

У ході аналізу економічних показників може бути виявлено ознаки порушень планової, фінансової, кошторисної та бюджетної дисциплі­ни, встановлено факти нераціонального і нецільового використання коштів та інші відхилення. Все це знаходить своє відбиття у так званих економічних невідповідностях. Наприклад, працівники державного під­приємства відпускають сировину кооперативу (що знаходиться на йо­го території) з корисною метою: без належного документального офо­рмлення, списуючи такі матеріали за завищеними нормами на вироб­ництво основної продукції. Це призводить до значного збільшення коефіцієнту матеріаломісткості готових виробів підприємства.

Особлива наочність аналізу досягається за використання прийо­мів економічної статистики: розрахунків різних коефіцієнтів, індексів та інших відносних показників, яких немає безпосередньо в інформації підконтрольного підприємства. За допомогою статистичних розраху­нків у процесі економічного аналізу аналізують ритмічність роботи підприємства, динаміку виконання плану виробництва, рентабельність окремих видів продукції тощо.

Метою економічного аналізу, який виконується на самому підпри­ємстві, є:

• оцінка результатів діяльності та його підрозділів;

• виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності госпо­
дарської діяльності підприємства. _v

Метою економічного аналізу роботи підприємства, який викону­ється зовнішніми користувачами, є:

• виявлення ефективності користування кредитами (банки, інвес­тори тощо);

• виявлення ознак приховання прибутку від оподаткування (орга­ни Державної податкової інспекції);

• вивчення інвестиційної привабливості підприємства (інвестицій­ні компанії) тощо.

Криміналістичний аналіз господарської діяльності також предста­вляє собою дослідження економічних показників підприємств та їх підрозділів, але за іншою метою.

Мета криміналістичного аналізу — встановити невідповідність показників як можливих ознак та слідів злочинів.

Головна ідея криміналістичного аналізу в тому, що в економічних невідповідностях можна встановити криміналістичні зв'язки, тобто зв'язки зі вчиненими злочинами.

Економічна інформація — це сукупність даних про економіку до­сліджуваного підприємства, про процеси та явища.

її сутність відображається в системі показників, які носять управлін­ський характер. Економічний аналіз діяльності підприємств засновується на комплексному використанні більшості джерел інформації, які можна розділити на дві великі групи: облікові та необлікові джерела.

До облікових джерел інформації відносяться:

• дані бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності;

• дані статистичного обліку та статистичної звітності;

• дані оперативного обліку та оперативної звітності;

• вибіркові звітні дані.

Якщо розглядати вказані джерела по рівнях наданої інформації, то їх можна розділити на три рівня:

• перший — вищий рівень інформації — це звітність підприємства, що характеризує роботу підприємства в цілому (статистична, бухгал­терська);

• другий — середній рівень інформації — це звітність окремих підрозділів даного підприємства (внутрішньовиробнича звітність);

• третій — нижчий рівень інформації — це дані бухгалтерського (аналітичного) обліку, де результати діяльності диференційовані щодо конкретних виконавців (бригада, ланка, окремі матеріально відповіда­льні особи). При розкритті та розслідуванні злочинів здебільшого не­обхідна інформація нижчого рівня.

Кожний із економічних показників, який характеризує ту чи іншу сторону роботи підприємства, має свій економічний зміст, своє кількі­сне вираження і може бути розглянутий в різних аспектах по змісту, по відображенню у звітності. По своєму змісту економічні показники діляться на кількісні та якісні

Кількісні показники характеризують розміри об'єктів, що аналі­зуються, та як вони змінюються. Ці показники, зокрема, відображають об'єми виробництва і реалізації продукції, кількість працівників, кіль­кість і вартість обладнання, вартість основних виробничих фондів, кі­лькість і вартість витраченої сировини, матеріалів тощо.

Якісні показники характеризують суттєві особливості окремих сторін та всієї господарської діяльності, її економічну ефективність та включають дані про використання ресурсів (фондовіддача, матеріало­ємність), собівартість продукції, прибуток, рентабельність. По відо­браженню у звітності всі показники, які використовуються при аналізі діляться на ті, що є у бухгалтерській та статистичній звітності, і на ті, що розраховуються самостійно і спеціально.

Статистична і бухгалтерська звітність, як правило, містить показ­ники, які характеризують роботу підприємства в цілому за будь-який період. В процесі аналізу нерідко необхідно визначити показники, які відображають роботу окремих підрозділів підприємства (цехів, відді­лів тощо), або розрахувати такі, що взагалі не знайшли відображення у звітності. Наприклад, енергоємність, матеріалоємність, коефіцієнт ви­буття основних фондів тощо.

Будь-які порушення, як і дії щодо їх приховання, неминуче відби­ваються в економічних показниках: наприклад, у вигляді динаміки по­казників або невідповідностей в економічних показниках, що може трактуватися як ознака злочину. Розкрадання матеріалів, скажімо, ви­являється у вигляді збільшення матеріаломісткості виробів. Проте економічна невідповідність може бути зумовлена й багатьма іншими причинами, не пов'язаними із злочинами або умисними діями. Необ­хідно відповідально підходити до використання матеріалів відомчого аналізу в практиці попередження і виявлення злочинів. У разі недоста­тності первинної інформації в ході розслідування можуть братися до уваги лише чітко виражені й досить стійкі, характерні для найтипові-ших способів злочинів, тенденції невідповідностей між економічними показниками.

Розгляньмо деякі з таких тенденцій:

• перша — наростання суми витрат порівняно з попередніми пері­одами за одночасного зниження розміру збитку, що відшкодовується посадовими особами. Під виглядом втрат (списання на псування, усу-

шку тощо за завищеними нормами або в значних розмірах внаслідок неналежних умов зберігання тощо) часом приховують розкрадання;

• друга — систематичне погіршення рентабельності підприємства порівняно з попередніми періодами показників (зростання собівартості продукції під виглядом виробничих витрат тощо) або показників до­тримання фінансової дисципліни (збільшення наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, незатребуваної дебіторської заборго­ваності тощо);

• третя — помітні диспропорції між взаємозалежними об'ємними показниками. Наприклад, занадто великий обсяг будівельних робіт за порівняно малих витрат матеріалів, значний пробіг автомашин за не­великої витрати пального тощо;

• четверта — невідповідності між звітними показниками кількох тотожних за видом діяльності підприємств. Наприклад, великі витрати сировини на одиницю продукції на одному із підприємств галузі, за­ниження технологічних норм тощо.

8.2. ПРИЙОМИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Прийоми аналізу економічних показників умовно можуть бути розділені на дві частини: технічні та спеціальні.

Технічні прийоми зв'язані з підготовкою економічної інформації для аналізу. До них відносяться:

• перевірка доброякісності вихідної інформації;

• спрощення цифрових даних;

• приведення даних до виду співставлення;

• обробка планових і звітних даних;

• визначення середніх і відносних величин;

• складання аналітичних таблиць та графіків. До спеціальних прийомів відноситься:

• порівняння (основний прийом аналізу);

• групування показників;

• деталізація зведених показників;

 

• факторний аналіз, який включає ряд прийомів (індексний, при­йом ланцюгових підстановок, прийом різниць);

• балансовий метод.

Групування показників відноситься до числа найбільш розповсю­джених прийомів аналізу. Групування використовується для одержан­ня науково обґрунтованих середніх величин, які правильно характери­зують сукупності що вивчаються, тобто використовується для узагаль-

нення явищ, для розкриття змісту середніх величин, а також для вста­новлення зв'язку між явищами і процесами, що аналізуються. Для правильного групування важливо визначити ознаки, згідно яких дані діляться на групи. Ці ознаки можуть бути кількісними, тобто які ма­ють числове вираження, і атрибутивними, які виражені словами.

Роглянемо приклад привласнення виручки від продажу білетів в театрі. Під час вивчення справи про привласнення виручки від продажу білетів касирами кінотеатру було виконане групування виручки за різними ознаками: по фільму; по білетних касирах; по сеансах. В процесі вивчення документів був виділений касир, віро­гідно привласнюючий частину виручки — на сеансах самих кра­щих фільмів.

Деталізація зведених показників необхідна тому, що зведені по­казники, які відображені в статистичній та бухгалтерській звітності, як правило, нівелюють позитивні та негативні роботи на окремих ділян­ках та в окремі періоди часу. Тому деталізація проводиться по місцю, по часу, за складовими частинами і за узагальнюючими показниками.

Деталізація по часу — це ділення даних по кварталам, місяцям, декадам.

Деталізація по місцю — це ділення даних по окремих структурах (цехах, відділах). В цьому випадку можна встановити роль кожного підрозділу в одержанні кінцевих результатів роботи підприємства, встановити структурний підрозділ, що вимагає більш глибокий аналіз.

Деталізація показників по окремих складових частинах — це дозволяє встановити вплив, що дозволяє визначити зміну структури випускаємо! продукції на результативні показники. Наприклад, аналі­зуючи виконання плану по реалізації продукції, можна деталізувати об'єм реалізації по окремих позиціях номенклатури, а всередині її — по асортименту, вартості використаних матеріалів — по їх видах, встановивши при цьому, по яких є перевитрата, а по яких — економія.

Під час криміналістичного аналізу поряд з діленням показників по «загальних» ознаках часу (кварталам, місяцям, декадам) дані нерідко де­талізуються в часі роботи окремих матеріально відповідальних осіб.

Факторний аналіз — це встановлення окремих факторів, які пози­тивно або негативно впливають на зміни загальних економічних пока­зників.

Аналіз за балансом — досить трудомістка і найчастіше малоефек­тивна процедура, оскільки занадто велика кількість розрахункових по­казників не дозволяє виділити головних тенденцій у зміні фінансового стану підприємства.

У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансо­вого стану підприємства здійснюється за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного ба­лансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показни­ками структури.

Подальший аналіз балансу здійснюється такими способами (вони використовуються також і при інтерпретації інших форм звітності):

• горизонтальний аналіз;

• вертикальний аналіз;

• аналіз з використанням коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз. Це найпростіший з прийомів аналізу, але, незважаючи на це, за його допомогою можна одержати досить цінну інформацію про фінансовий стан підприємства. Він припускає порів­няння показників одного року з показниками іншого. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру засобів підпри­ємства та їх джерел, коли суми за окремими статтями або розділами беруться у відсотках до валюти балансу.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, а деякі показники можна віднести як до інструментів горизон­тального, так і до інструментів вертикального аналізу.

Аналіз з використанням коефіцієнтів. Коефіцієнт — це математич­не вираження зв'язку одного показника з іншим. Коефіцієнти є основни­ми інструментами фінансового аналізу, що допомагають установити зв'язок між різними цифрами у фінансових звітах. При використанні кое­фіцієнтів суб'єкт фінансового аналізу може не тільки оцінити поточний фінансовий стан організації, але й передбачати реакції кредиторів та ін­ших осіб, які зазвичай використовують їх для оцінки діяльності компанії.

Найпоширенішими у звичайній практиці є:

• порівняння звітних показників із плановими, із звітами за попе­редні періоди, з аналогічними показниками інших підприємств галузі;

• обчислення середніх і відносних величин для наступних порів­нянь (виробіток продукції, заробітна плата і кількість відпрацьованих одним робітником днів за один місяць, квартал, витрата сировини, ма­теріалів, електроенергії в середньому на одиницю виготовленої проду­кції тощо);

• попереднє групування підприємств або їхніх підрозділів за якіс­но однорідними ознаками із метою порівняння аналогічних показників для оцінки результатів, досягнутих у процесі господарської діяльності кожним окремим підприємством, та інші [13, с.107].

Порівняння — один із найпоширеніших прийомів економічного аналізу. У процесі розслідування розкрадань, наприклад, застосовують порівняння первинних документів окремих підрозділів і структур. Для цього організовується зустрічна перевірка рахунків-фактур, накладних та інших документів, вилучених у підприємств, які мають господарсь­кі зв'язки. Використовується також порівняння документальних даних із фактичними залишками товарно-матеріальних цінностей; фактичних витрат сировини на одиницю продукції з нормами витрат відповідно до сертифіката якості тощо.

Основним прийомом економічного (криміналістичного та операти­вно-економічного) аналізу є порівняння.

Порівняння — це прийом, який дозволяє охарактеризувати од­не явище через друге. При порівнянні будь-яких даних про роботу підприємства дуже важливо правильно зробити оцінку його економіч­ного стану, зрозуміти, в якому ступені та які сторони діяльності вони відображають.

При проведенні економічного аналізу можуть бути використані рі­зні види порівнянь:

• порівняння звітних показників з показниками бізнес-плану;

• порівняння звітних показників аналізуємого періоду з показни­ками звіту попереднього періоду;

• порівняння показників за ряд звітних періодів у динаміці;

• порівняння звітних даних аналізуємого підприємства з показни­ками аналогічних по роду діяльності підприємств.

До моменту порівняння показники повинні бути приведені до по­рівняльного виду, тобто в ряді випадків для цього проводять спеціаль­ні розрахунки. Наприклад, фактичний випуск продукції перерахову­ється в цінах, які прийняті в бізнес-плані.

На діяльність підприємства можуть впливати фактори, які не зале­жать від керівництва підприємством, його діяльності. Звичайно, вони впливають на показники роботи підприємства. Тому у процесі аналізу необхідно виокремити вплив цих факторів.

В економічному аналізі порівняння використовуються для загаль­ної оцінки роботи підприємства одночасно по кількох показниках та для встановлення відхилень, які недостатньо мотивовані в пояснюва­льній записці, яка надається разом зі звітом, тобто встановлення таких тенденцій, які вказують на негативні явища в роботі підприємства, а також на можливі злочини.

В цьому розумінні аналіз економічних показників часто розгляда­ються в якості однієї з форм наступного фінансового контролю. Якщо в результаті аналізу виникли сумніви в достовірності звітів, то по ре-

зультатам звітів аналізу можуть бути проведені позапланові ревізії та перевірки.

Порівняння звітних даних з плановими дає можливість одержати первісне орієнтування у підсумках виконання плану та виділити част­ки, які вимагають особливої уваги по вивченню їх у подальшому.

Таке порівняння в якійсь мірі визначає напрямок аналізу, воно дає попередню оцінку роботи підприємства (позитивну чи негативну), до­зволяє встановити недоліки та успіхи в роботі.

Порівняння звітних даних з показниками попередніх періодів до­зволяє визначити тенденції і темпи розвитку явищ, що вивчаються, а по відношенню показників, які не плануються (наприклад, збитки від браку, збитки від позареалізаційної діяльності), можна зробити оцінку успіхів або недоліків.

Порівняння звітних даних з показниками інших підприємств прийнято називати порівняльним аналізом. В процесі такого аналі­зу встановлюються різниці у використанні на досліджуваних об'єктах (на підприємствах, в організаціях, структурних підрозділах) виробни­чих ресурсів, у порівнянні дається оцінка результатів їх діяльності то­що. Необхідно перед початком порівняльного аналізу визначити порі­внянність показників, оскільки навіть однорідні по профілю готової продукції одиниці не завжди однакові по рівню техніки.

Криміналістична оцінка результатів порівняння показників веде до двох основних позицій:

1) при вивченні результатів порівняння встановлюють, чи немає непояснених з економічної точки зору відхилень:

• в сторону погіршення фінансової діяльності;

• в сторону покращення господарської діяльності, в тому числі і по порівнянню з аналогічними підприємствами.