Мал. 43. Техніка в’язки самозатягуючого вузла

Констрикатор.

«Боа констрикатор» — це зоологічна назва удава по-латині. Такі змії, як удав, пітон, анаконда, як відомо, вбивають свою жертву, стискуючи її петлями свого тіла. Вузол відомий у всьому світі під цією назвою, являється одним із самих сильнозатягуючих вузлів. Водночас він відомий і як один із найбільш важко розв’язуючих вузлів. Як правило його не розв’язують, він служить один раз, контрольних вузлів не потребує.

Констрикатор добре затягує, якщо його в’язати на круглих опорах. Це дуже корисний і важливий для туристського побуту вузол.

 

Мал. 44. Техніка в’язки вузла «Констрикатор»

Шахтарський вузол.

Цей вузол простий, оригінальний і надійний. При постійному навантаженні він добре тримає. Свою назву дістав тому, що ним користувалися в шахтах.

В’яжеться він дуже просто. Ходовим кінцем мотузки робимо два обноси навколо опори, ведемо ходовий кінець зверху перпендикулярно корінному кінцю, пропускаючи його в ліву петлю ведемо по опорі і виводимо ходовий кінець під петлю. Контрольний вузол необхідний.

 

Мал. 45. Техніка в’язки шахтарського вузла

Гафельний вузол.

Сама назва говорить про те, що це морський вузол. В наш час необхідність в ньому відпала. Але ним завжди можна скористатися, коли виникає необхідність швидко і надійно прикріпити мотузку до опори.

Ходовим кінцем робимо два обноси навколо опори, огинаючи основну мотузку петлею, пропускаємо ходовий кінець під обноси навколо опори. Контрольний вузол необхідний. Вузол можна використовувати при наведенні стаціонарних навісних переправ.

 

Мал. 46. Техніка в’язки гафельного вузла

Лісельний вузол.

На парусних судах ліселями називалися вітрила, які ставилися з кожної сторони від прямих вітрил, а вузол яким вони кріпилися називали лісельним.

Цей вузол можна використовувати при закріпленні мотузки за опору. Він надійний, міцний і не потребує контрольного вузла.

Він в’яжеться спочатку як гафельний, але після того як ми пропустили ходовий кінець в петлі двох обносів, ходовий кінець повертаємо на 180 проводимо поверху правої петлі, пропускаючи його під ліву петлю обносу.

Мал. 47. Техніка в’язки лісельного вузла

Фаловий вузол.

На парусному флоті прямі вітрила, які ставилися між марса-реєм і нижнім реєм називалися марселями.

Дивлячись, до якої щогли відносився парус, він приймав назву «грот-марсель» на грот-щоглі або «фок-марсель» на фок-щоглі. Оснастка, яка підіймала реї цих парусів, називалася: грот-марса-фал і фок-марса-фал. До реї ця оснастка кріпилася фаловим вузлом. Цей вузол як і лісельний дуже надійний. Контрольного вузла він не потребує.

В’язка фалового вузла подібна на в’язку лісельного. Різниця між ними полягає лиш в тому, що при в’язці фалового вузла потрібно зробити три обноси навколо опори, потім під обноси просуваємо ходовий кінець мотузки, повертаємо його на 180, проводимо, починаючи справа над двома обносами і просуваємо ходовий кінець під третій обнос.

 

Мал. 48. Техніка в’язки фалового вузла

Незатягуючі петлі.

Жилкова петля.

Цей вузол як і простий провідник можна в’язати на кінцях мотузок для закріплення на рельєфі, на страхаючій системі учасника, на кінцях перильних мотузок, що використовуються для самостраховки. Цей вузол більш надійний ніж простий провідник, легше розв’язується і не потребує контрольного вузла. Є два способи в’язки цього вузла.

Перший спосіб: він нагадує перший спосіб в’язки простого провідника, різниця лише в тому, що в’яжучи вузол «жилкова петля», складеним вдвоє ходовим кінцем робимо додатковий шлаг навколо основної мотузки. Перед тим як затягнути вузол потрібно розрівняти мотузки.

 

Мал. 49. Техніка в’язки вузла «Жилкова петля»

Другий спосіб аналогічний другому способу в’язки простого провідника одним кінцем. Відміна лише в тому, що на одинарній мотузці коли в’яжеться проста петля потрібно зробити ще один шлаг, а далі технологія вузла «жилкова петля» як у простого провідника одним кінцем.

Бурлацька петля.

Надійний вузол, швидко в’яжеться і розв’язується. Англійські моряки називали цей вузол упряжковою петлею, пушкарським вузлом. Можливо моряки запозичили її в артилеристів, які використовували її в тих випадках, коли на гірських дорогах або на бездоріжжі їм доводилося впрягати додаткових коней, або солдатів. Цю петлю можна зробити як на кінці мотузки так і посередині. Бурлацька петля розрахована на прикладання тяги в любу сторону. Вона легко розв’язується, надійно тримає. Правда, перед тим як до петлі буде прикладене навантаження, її потрібно міцно затягнути руками так як при раптовій зміні тяги, вона має тенденцію перекручуватися і деякий час ковзати вздовж мотузки. Декілька зав’язаних таким способом петель дозволяють піднятися на висоту або спуститися зі скали.