Міжнародні правила торгівлі товарами

Міжнародні правила торгівлі товарами

*Тарифне регулювання

В разі виникнення необхідності захисту внутрішнього ринку країни в першу чергу повинні застосовуватися мита, а не нетарифні заходи.

• Митні тарифи сьогодні зберігають важливе значення у якості інструменту захисту окремих секторів економіки як у країнах, що розвиваються, так і в розвинених країнах, хоча їх роль є меншою, ніж 20-30 років тому назад внаслідок значного скорочення та зв’язування ставок мита в рамках системи ГАТТ/СОТ.

• Розвинені країни та країни з перехідною економікою майже повністю зв‘язали свої тарифи на рівні, близькому до діючого.

• Країни, що розвиваються, в середньому зв‘язали три чверті імпортних тарифів - 73%.

• Однак, слід відзначити, що рівень зв‘язувань в країнах, що розвиваються, по-перше, суттєво різниться від країни до країни. Наприклад, по промисловій продукції рівень зв‘язувань становить: Бангладеш – 0,9%; Малайзія – 59%; Пакистан – 36,5%; Камерун – 0,1%; Гана – 1,1%, Мозамбік – 0,4%; Південно-Африканській Республіці – 95,7%, Габон – 100%. В цілому, більшість країн Латинської Америки зв‘язали свої тарифи стовідсотково, в Африці (крім Габону та Південно-Африканської Республіки) рівень зв‘язувань є дуже низьким, а країни Азії дуже різняться за цим показником.

• По-друге, в країнах, що розвиваються, зв‘язані рівні значно перевищують діючі ставки мита. З одного боку, це дозволяє країнам, що розвиваються, підвищувати імпортні тарифи у разі необхідності, але з іншого боку, для експортерів з інших країн таке середовище є більш ризикованим.

 

Зв’язані тарифи на промислові товари

Країни	Загальна кількість тарифних ліній	Частка зв’язаних тарифних ліній	Частка зв’язаних нульових тарифних ліній	Частка незв’язаних нульових тарифних ліній	Частка не адволорних тарифних ліній	Простий середній зв’язаний тариф
Канада		99,6	34,5	0,1	0,3	5,2
США		100,0	39,4	0,0	4,2	3,9
Аргентина		100,0	0,0	0,0	N.A	31,0
Мексика		100,0	0,0	0,0	0,0	34,8
Європейський Союз		100,0	26,9	0,0	0,5	4,1
Норвегія		100,0	46,5	0,0	2,6	3,4
Швейцарія		98,9	17,2	0,0	82,8	1,8
Туреччина		36,3	1,4	0,8	0,1	42,6
Чехія		100,0	14,0	0,0	0,0	4,3
Польща		95,8	2,2	0,0	0,0	10,4
Австралія		95,9	17,7	0,2	0,8	14,2
Гонконг		23,5	23,5	76,5	0,0	0,0
Японія		99,2	47,4	0,4	3,5	3,5
Камерун		0,1	0,0	0,0	0,0	17,6
Чад		0,4	0,0	0,0	0,0	17,8
Габон		100,0	0,0	0,0	0,0	15,5

Аналогічно ситуації із зв‘язаними ставками мита, середньозважені рівні діючого імпортного тарифу країн, що розвиваються, досить сильно різняться за регіонами. Так, діючі митні тарифи є найвищими в країнах Південної Азії, Африки та Близького Сходу: середньозважені рівні діючих імпортних тарифів тут коливаються від 14 до 27%. Значно меншими є митні тарифи в країнах Центральної та Східної Азії, Тихоокеанського регіону, Латинської Америки та Карибського басейну. Цей показник тут становить близько 10%.

В цілому середньозважений діючий рівень імпортного тарифу країн, що розвиваються, більш ніж втричі перевищує це показник для розвинених країн (4%). Навіть прості середні значення імпортних тарифів в розвинених країнах є дуже низькими: 6,4% в ЄС, 6,8% в Канаді, 5,4% в США; 6,9% в Японії.

Середньозважені рівні діючих та зв'язаних тарифів за регіонами після Уругвайського раунду

На глобальному рівні, більш ніж половина обсягів світового імпорту здійснюється безмитно. За нульовими ставками здійснюється весь імпорт в Гонконг (Китай), Макао (Китай) та Сінгапур.

Не зважаючи на це, імпортні тарифи зберігають значення у якості інструменту захисту окремих секторів економіки як в країнах, що розвиваються, так і в розвинених країнах.

Розділ ІІ – тарифи на інші товари

ГС	Опис	Зв‘язана ставка мита	Кінцева ставка мита	Імплемен- тація	Час встановлення поступки	ППР	Час 1-го включення поступки в ГАТТ	Раніше встановлені ППР	Інші податки та збори
	Риба морожена, крім рибного філе та м‘яса риб товарної позиції 0304:
	- оселедець (Gadus morhua, Gadus ogac, Gadus macrocephalus), крім печінки, ікри та молочка
	Засоби для миття волосся:
	- шампуні	20,9	6,5			AU, MY
	-засоби для перманентної завивки чи випрямлення					US
	- лак для волосся					US
	- інші					JP, US

 

Зобов‘язання з Розкладу поступок Китаю:

Частина ІІІ: Нетарифні поступки:

Розділ А – Тарифні квоти на добрива та вовну

Опис товару	Номер товарної позиції (ГС)	Початкова квота та ставка мита	Кінцева квота та ставка мита	Період імплементації	ППР	Інші умови
Вовна		68750 млн.т 3% 3% 3%	80000 млн.т 3% 3% 3%		AU, CL, CO, MY, NZ, UY	1) Розподіл квот для членів СОТ встановлюватиметься Китаєм за історичними двосторонніми торговими потоками; 2) Рік: Обсяг тарифної квоти: 2002: 75500 млн.т 2003: 76250 млн.т 2004: 80000 млн.т

 

• Стаття ХІ “Загальне скасування кількісних обмежень”: “ніякі заборони чи обмеження, крім мит, податків, чи інших зборів, чи то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій чи інших заходів, не повинні встановлюватися або застосовуватися будь-якою стороною щодо імпорту або експорту будь-якого товару”.

 

 

*Оцінка товарів для митних цілей

Від методів оцінки вартості товарів залежить сума мита, що підлягає сплаті

Проблеми:

• заниження митної вартості

• завищення митної вартості

 

в т.ч. контракти між пов’язаними сторонами, які поширені в роботі транснаціональних корпорацій та їх філій або дочірніх підприємств, ціни яких визначаються на основі трансферного ціноутворення

 

Методи:

• зміна тарифної класифікації;

Цей метод є найбільш поширеним порівняно з іншими. Він застосовується угрупованням країн NAFTA, Південноамериканським спільним ринком (MERCOSUR), а також був визначений основним на Уругвайському Раунді багатосторонніх торговельних переговорів.

Недоліки - чи відбулася “значна переробка”

 

• критерій адвалорного відсотка;

Це відсоток (від вартості товару), який повинен бути доданий країною до вартості товару при переробці. Застосовуваний рівень адвалорного відсотку відрізняється в різних країнах і торговельних блоках. В той час, як визначення значення проценту (наприклад 55%) здається простим, результат розрахунків часто залежить від комплексу спірних питань. Цей метод є більш вигідним для країн з високим рівнем заробітної плати, так як вона враховується у розмірі доданої вартості.

 

• критерій операцій з виробництва або переробки

Сполучені Штати використовували вказану систему для формування правил визначення походження текстильних товарів починаючи з 1984 року. Головний недолік - опосередковане стримання технологічного прогресу, обмежуючи доступ на внутрішній ринок продукції, виробленої за кордоном за більш ефективною технологією.

 

Члени СОТ повинні дотримуватися наступних принципів застосування правил визначення походження:

 

• застосування правил повинно бути однаково для всіх цілей;

• країною, яка визначається як країна походження певного товару, повинна бути та країна, де товар був повністю вироблений, або та країна, де була здійснена найбільш суттєва переробка;

• правила не повинні бути більш жорсткими, ніж ті, якими країнами користуються для визначення того, чи є товар вітчизняним, і повинні бути однаковими для всіх Членів СОТ, незалежно від національної належності виробника даного товару;

• правила повинні застосовуватися послідовно, однаково, об’єктивно і розумно;

• закони, нормативні акти, судові рішення та адміністративні розпорядження загального застосування стосовно правил походження повинні вчасно публікуватися;

• оцінка походження товару повинна видаватися у найкоротший термін, але не пізніше 150 днів з моменту находження запиту (при умові, що було повідомлено всі необхідні дані про товар); результати оцінки матимуть силу протягом трьох років, якщо умови та правила залишаться порівнюваними;

• змінені і нові правила визначення походження не повинні мати зворотньої сили;

• будь-яка адміністративна дія щодо визначення походження може бути оперативно переглянута через судові, арбітражні або адміністративні органи та процедури, що не залежать від органу, який проводив визначення походження; результат такого перегляду може змінити або відмінити попереднє визначення;

• конфіденційна або надана на конфіденційній основі інформація, необхідна для правильного визначення походження не повинна розголошуватися без спеціального дозволу особи чи уряду, що надали таку інформацію, за виключенням обсягу, необхідного в разі проведення судових процедур.

 

*Преференційні угоди

В рамках преференційних угруповань або Генеральної системи преференцій, країни повинні брати до уваги зазначені вище принципи.

Це пов’язано із зростаючою кількістю регіональних торговельних угод і їх впливом на розвиток міжнародної торгівлі: за даними Секретаріату СОТ на сьогодні в світі зареєстровано 240 регіональних торговельних угод, більшість з яких були укладені в останнє десятиріччя – тільки після 1995 р. – понад 100. З 240 угод 172 є діючими: 148 угод щодо зон вільної торгівлі та 24 угоди про митний союз.

 

Слід зазначити, що кількість регіональних торговельних угод є значно більшою, ніж кількість зареєстрованих і діючих регіональних торговельних угруповань: за даними СОТ на сьогодні в світовій торговельній системі зареєстровано 40 торговельних угруповань, 26 з яких є діючими.

Багато країн світу є членами кількох регіональних торговельних угод.

 

Преференційні торговельні угруповання мають різні правила походження. В Азіатсько-тихоокеанському регіоні існує приблизно 90 різних правил походження. Велика кількість і розбіжність правил походження створює проблему для експортерів і імпортерів в світі. Намагання відповідати правилам походження, з метою отримання преференційного режиму, створює для виробників та експортерів додаткові адміністративні бар’єри. Крім того, це потребує часу і витрат, пов’язаних з отриманням сертифікатів походження, що видаються уповноваженими державними органами країни.

 

*Збори та формальності при імпорті та експорті

Будь-які збори, пов’язані з імпортом та експортом, що стягуються на кордоні, за винятком тарифів та зборів, які прирівняні до внутрішніх податків, відповідно до Статті VIII ГАТТ “Збори та формальності, пов’язані з імпортом та експортом” мають відповідати таким вимогам:

• бути співставними за своїм розміром з вартістю наданих послуг (тобто не перевищувати її);

• не повинні мати на меті непрямий захист вітчизняних товарів;

• не повинні являти собою оподаткування імпорту та експорту у фіскальних цілях.

 

Це правило поширюється також на податки, збори, формальності та вимоги, пов’язані з імпортом та експортом, які встановлюються урядовими органами щодо: консульських операцій; кількісних обмежень; ліцензування; валютного контролю; статистичних послуг; документів, документації та сертифікації; аналізу та інспекції; карантину, санітарного контролю та дезинфекції; визначення походження.

 

 

*Нетарифні бар’єри:

практика та правила застосування нетарифних заходів
країнами-членами СОТ

Враховуючи, наскільки різними є нетарифні заходи, в загальному плані їх можна оцінити лише частотою застосування щодо певних груп товарів в товарній номенклатурі (за даними ООН)

Товари	Частота нетарифних заходів при експорті в регіони та групи країн (%):
Розвинені країни	Південна Азія	Близький Схід та Північна Африка	Латинська Америка та Кариби	Європа та Центральна Азія	Східна Азія та Тихоокеанський регіон	Південна Африка
Сільськогосподарська продукція та риба	48,24	14,87	57,69	34,24	32,93	24,42	18,58
Мінеральна продукція та паливо	6,72	3,29	5,73	6,64	6,72	4,52	0,16
Промислова продукція	10,67	7,20	10,96	11,68	7,15	5,57	1,74
Інша продукція, не зазначена раніше	10,05	7,52	10,22	12,87	7,20	5,58	1,91

 

Так, якщо частота застосування нетарифних заходів щодо експорту сільськогосподарської продукції та риби до країн Латинської Америки та Карибського басейну становить 34,24%, це означає, що стосовно 34,24% товарних позицій такої продукції на рівні 6 знаків Гармонізованої системи кодування та опису товарів застосовується хоча б один нетарифних захід в цьому географічному регіоні. З наведеної таблиці видно, що найбільш часто нетарифні заходи застосовують країни Близького Сходу та Північної Африки.

 

За даними СОТ, в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) нетарифні заходи найчастіше використовуються стосовно імпортної текстильної продукції та одягу з метою захисту національних виробників такої продукції, а в країнах, що розвиваються, контроль стосується насамперед ввезення мінеральної продукції, палива, обладнання (насамперед, електричного), дорогоцінних металів та каміння.

 

*Правила торгівлі сільськогосподарською продукцією:

Зобов’язання країн-членів СОТ щодо скорочення експортних субсидій (млн. дол. США)

Крани-члени	Експортні субсидії	Розподіл експортних субсидій за окремими товарами
Базов.	Кінц.	скорочення %
ЄС				Яловичина(19%),пшениця(17%),фуражне зерно(13%),масло(13%), інші молочні продукти(10%)
Австрія				Живі тварини (45%), пшениця (14%), яловичина (13%), сир (12%)
США				Пшениця (61%), сухе незбиране молоко (14%)
Мексика				Цукор (76%), хлібопродукти (21%)
Фінляндія				Масло (25%), фуражне зерно (22%), інші молочні продукти (13%)
Швеція				Свинина (21%), пшениця (21%), фуражне зерно (17%)
Канада				Пшениця (47%), фуражне зерно (18%)
Швейцарія				Інші молочні продукти (65%)
Пвд Африка				Фрукти та овочі (24%), хлібопродукти (14%), пшениця (13%), цукор (10%)
Туреччина				Фрукти та овочі (36%), пшениця (23%)
НоваЗеландія				Інформація відсутня
Норвегія				Сир (54%), свинина (19%), масло (12%)
Австралія				Інші молочні продукти(32%),сухе незбиране молоко(27%),сир(25%), масло (16%)

 

Тарифікація: встановлення країнами-імпортерами нових ставок мита для товарів, щодо яких вони застосовувати нетарифні заходи (тарифний еквівалент нетарифних заходів був розрахований на основі середніх світових ринкових цін та внутрішньої ціни в країні-імпортері за 1986-1988 роки).

 

Виникла проблема “брудної тарифікації”: замість лібералізації торгівлі спостерігалося фактичне короткострокове зростання торгових бар’єрів. Так, у 1997 році канадські тарифи на імпорт олії в межах 2488 тонн складали від 2,6 до 21,4 центів за кілограм, а після тарифікації квоти тариф складав 333,8%. Отже, доступ на ринок при здійсненні тарифікації був фактично неможливий.

 

Зобов’язання щодо забезпечення мінімального доступу до ринку: мінімальний доступ досягається шляхом встановлення тарифних квот на рівні 5% від внутрішнього споживання у базисному періоді (1986-1988 роки) для розвинених країн. До товарів, на які поширюються зобов’язання щодо мінімального доступу, входить м’ясо, молочні продукти, а також деякі види свіжих овочів і фруктів.

 

Країни-імпортери сільськогосподарської продукції мають право застосовувати один з наступних типів захисних заходів:

 

• загальні захисні заходи, передбачені Статтею ХІХ ГАТТ 1994 та Угодою про захисні заходи;

 

• спеціальні захисні заходи Угоди про сільське господарство, передбачені Статтею 5.8.

 

Різниця між цими двома способами полягає в тому, що загальні захисні заходи можуть вживатися лише у випадку наявності серйозної шкоди або загрози заподіяння серйозної шкоди національному виробнику, тоді як спеціальні захисні заходи можуть бути прийняті без необхідності доведення негативного впливу на внутрішнє виробництво. Останній тип заходів може застосовуватися якщо імпортні ціни впадуть нижче певного рівня або обсяг імпорту зросте понад певний рівень.

 

Країна може застосовувати спеціальні захисні заходи тільки при наявності двох умов: якщо була здійснена тарифікація стосовно товару по відношенню до якого планується застосовувати захід; якщо у своєму Розкладі після тарифікації країна зробила по відношенню до цього товару позначку “SSG” (спеціальний захисний захід – Special Safequard).

 

*Правила внутрішньої підтримки вітчизняного товаровиробника

Угода поділяє субсидії на три категорії:

• зелені (не мають негативного впливу на торгівлю, дозволені);

• сині (не мають негативного впливу на торгівлю, дозволені);

• жовті (негативно впливають на торгівлю, підлягають скороченню).

Заходи, які відносять до “зелених” субсидій: не повинне бути надання цінової підтримки виробникам. До зелених субсидій, які надаються в межах урядових програм, належать:

• загальні послуги (дослідницькі програми, боротьба з шкідниками та захворюваннями, послуги з навчання, підготовка спеціалістів, розповсюдження інформації та консультативні послуги, інспектування, послуги з маркетингу і просування товару на ринок, послуги щодо створення інфраструктури);

• створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки;

• внутрішня продовольча допомога;

• прямі виплати виробникам;

• підтримка доходу, не пов’язана з виробництвом;

• фінансова участь уряду у програмах страхування доходів та гарантування безпеки доходів;

• виплати (що здійснюються прямо або через фінансову участь уряду у програмах страхування врожаїв) на відшкодування збитків від стихійних лих;

• допомога на структурну перебудову, що надається через програми виведення виробників з сільськогосподарського виробництва;

• допомога на структурну перебудову, яка надається через інвестиції;

• виплати за програмами охорони навколишнього середовища;

• виплати за регіональними програмами надання допомоги.

До зеленої скрині відносяться також інші заходи – так звані заходи de minimis – які мінімально впливають на виробництво і торгівлю сільськогосподарськими товарами і які не є об’єктом скорочення.

До них належать внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, якщо вони не перевищують 5% вартості сільськогосподарського виробництва.

Для країн, що розвиваються, цей рівень de minimis становить 10%.

Крім того, як зелена субсидія може кваліфікуватися специфічна підтримка, що надається на конкретний товар, розмір якої не перевищує 5% від загальної вартості виробництва цього товару (для країн, що розвиваються цей рівень de minimis складає 10%).

 

До субсидій синьої скрині належать прямі виплати за “програмами обмеження виробництва” сільськогосподарської продукції, якщо:

 

• такі виплати прив’язані до конкретних площ та врожаїв;

• такі виплати здійснюються на 85 або менше відсотків від базового рівня виробництва;

• виплати на худобу здійснюються на чітко визначену кількість голів.

 

Заходи синьої скрині – це ті заходи, що прямо пов’язані з виробництвом, наприклад, платежі, що впливають на розміри посівних площ чи кількість тварин. Але ці заходи повинні бути частиною програми, що обмежують виробництво шляхом встановлення максимальних обсягів випуску або примушення фермерів залишати не засіяною частину їх землі. Країни, що використовують ці види заходів, доводять, що їх реалізація менш впливає на масштаби деформації торгівлі, ніж заходи жовтої скрині. Так чи інакше, заходи синьої скрині залишаються в СОТ предметом дискусій.

 

Всі заходи, не розглянуті вище, тобто ті, які не стосуються заходів зеленої і синьої скрині, відносяться до категорії заходів жовтої скрині і повинні бути скорочені в визначеному порядку, оскільки вони можуть викликати неприпустимі торгові порушення.

 

До субсидій жовтої скрині, як правило, відносять:

• дотації на продукцію тваринництва і рослинництва, на племінне тваринництво, на елітне насінництво, на комбікорми тощо;

• компенсації частини витрат на придбання мінеральних добрив і засобів хімічного захисту рослин, на енергоносії, на витрати по підвищенню родючості земель, а також компенсації вартості техніки, що була придбана шляхом зустрічного продажу сільгосппродукції;

• витрати лізингового фонду, витрати на ремонт і поточне утримання меліоративних систем, на створення сезонних запасів запчастин і матеріально-технічних ресурсів;

• капіталовкладення виробничого призначення, крім витрат на меліорацію та водне господарство;

• цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною та ринковою ціною на сільськогосподарську продукцію;

• надання виробнику товарів (послуг) за цінами нижче ринкових; закупівля у виробників товарів (послуг) за цінами вище ринкових;

• пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджетів різних рівнів, включаючи списання та пролонгацію боргів;

• пільги на транспортування продукції сільського господарства.

 

Угодою встановлюється верхня межа сукупної внутрішньої підтримки (розрахованої як сукупний вимір підтримки - СВП), яку уряди можуть надавати внутрішнім виробникам. СВП розраховується на індивідуальній потоварній основі, як різниця між фіксованою зовнішньою довідковою та застосовуваною регульованою ціною, помножена на обсяг виробництва продукції. Щоб отримати значення СВП, всі внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, додаються до загальної суми субсидій, розрахованої на індивідуальній основі для кожного товару.

 

З метою надання гнучкості стратегії уряду, СВП повинні бути скорочені поступово, згідно з погодженими графіками. Країни-члени СОТ погодилися здійснити ці скорочення на наступних умовах:

	Розвинені країни та перехідні економіки	Країни, що розвиваються
Рівень зменшення СВП	-20%	-13%
Термін скорочення	1995-2001 рр.	1995-2005 рр.

 

Один з недоліків цього методу скорочення СВП полягає в тому, що він як правило, не зачіпає найбільш деформовані торгові сфери внаслідок того, що самі уряди вирішують де і наскільки скоригувати підтримку.

 

Канада, наприклад, має досить неконкурентних, але “впливових” виробників молочних продуктів, яких поки що не торкнулося скорочення СВП, тому що уряд вважає за потрібне застосувати скорочення підтримки до інших галузей сільського господарства Канади.

 

*Експортні субсидії

Експортні субсидії надаються виробникам для створення або підтримки конкурентних переваг на зарубіжних ринках.
Щодо промислової продукції, ще правилами ГАТТ було заборонено застосування експортних субсидій на цю продукцію.
Щодо сільськогосподарської продукції - Угода про сільське господарство до 2001 р. передбачила скорочення застосування експортних субсидій.

Умови	Розвинені країни та перехідні економіки	Країни, що розвиваються
Скорочення сукупних бюджетних витрат на експортні субсидії	-36%	-24%
Скорочення сукупного обсягу експорту, охопленого субсидіями	-21%	-14%

 

Відповідно до Угоди про сільське господарство під скорочення країнами-членами СОТ підпадають такі категорії експортних субсидій:

• надання урядом прямих субсидій, які залежать від показників експорту;

• продаж урядами некомерційних запасів (що перебувають у державній власності) сільськогосподарської продукції за ціною нижчою за порівняну, що призначається на аналогічний товар при продажу його покупцям на внутрішньому ринку;

• виплати при експорті певного сільськогосподарського товару, які фінансуються за підтримки уряду, незалежно від того, чи має місце витрата державних коштів чи ні, у тому числі виплати, які фінансуються за рахунок надходжень від зборів, стягнутих із такого ж сільськогосподарського товару або, з якого виробляється експортний товар;

• надання субсидії на скорочення витрат, пов’язаних зі збутом за експорту сільськогосподарської продукції (за винятком широкодоступних послуг зі сприяння експорту та консультаційних послуг), в тому числі витрати навантаження і розвантаження товару, підвищення якості та інші витрати на переробку, а також витрати на міжнародні перевезення та фрахт;

• витрати на внутрішні перевезення та фрахт за експортних поставок, які надаються або встановлюються урядом на умовах, сприятливіших, ніж для поставок на внутрішній ринок;

• субсидії на сільськогосподарську продукцію, які залежать від її включення до виробництва товарів на експорт.

*Застосування технічних бар’єрів у торгівлі

- всі державні заходи контролю і обмежень, пов’язаних з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути використання як засіб обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішній ринок країни

- Мета застосування - забезпечення безпеки споживання чи використання товарів, але на практика вони часто застосовуються як засіб обмеження небажаного імпорту.

Регулюються:

• Угода про технічні бар’єри у торгівлі – ТБТ (ТВТ – Agreement on Technical Barriers to Trade);

• Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів – СФЗ (SPS – Agreement on the Applicant on Sanitary and Phytosanitary Measures).

 

Угода про захисні заходи

Спеціальні захисні заходи можуть використовуватися для обмеження імпорту з метою захисту окремих виробництв у разі виникнення або загрози суттєвої шкоди галузі вітчизняного виробництва в результаті впровадження заходів з лібералізації торгівлі. Такі заходи використовуються не так часто як антидемпінгові. В цілому всіма країнами СОТ у 1999 році було запроваджено 6 таких заходів, у 2000 – 6, 2001 – 9 та у 2002 – 10 заходів.

 

Захисні заходи можуть застосовуватися до імпортованих товарів незалежно від їх походження, але їх застосування припускається лише у тому випадку, якщо імпортер визначив, що певний товар “імпортується на його територію у такій збільшеній кількості, в абсолютному або відносному виразі до вітчизняного виробництва, і на таких умовах, що завдає або загрожує завдання серйозної шкоди галузі вітчизняного виробництва аналогічних товарів або товарів, що безпосередньо конкурують з імпортованими”.

Принциповими для застосування захисних заходів є поняття “серйозна шкода”, “загроза серйозної шкоди” та “галузь вітчизняного виробництва”:

• під серйозною шкодою розуміється значне загальне погіршення положення у галузі вітчизняного виробництва;

• під загрозою серйозної шкоди розуміється така серйозна шкода, яка є явно неминучою внаслідок збільшення імпорту або зміни умов імпортування;

• під галуззю вітчизняного виробництва розуміється вся сукупність виробників аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів, або група таких виробників, якщо сукупний обсяг виробництва ними аналогічних чи безпосередньо конкуруючих товарів становить основну частку загального вітчизняного виробництва цих товарів.

 

Основні правила застосування захисних заходів проти збільшеного імпорту полягають у наступному:

• заходи повинні застосовуватися дише в тому обсязі, який є необхідним для попередження або ліквідації серйозної шкоди та забезпечення пристосування галузі до повних конкурентних вимог і не перевищувати його;

• заходи повинні застосовуватися тільки протягом певного періоду, який надасть можливість ураженій промисловості пристосуватися до підвищення конкуренції після відміни захисту;

• конкретний тип захисних заходів (підвищення зв’язаних тарифних ставок або введення кількісних обмежень на імпорт), які санкціонуються до вживання, визначається органами проведення розслідування;

• застосування кількісних обмежень до основних експортерів у вигляді розподілених квот дозволяється після проведення консультацій з країнами-постачальниками, оскільки їх квота встановлюється залежно від їхньої частки в загальному обсязі імпорту протягом попереднього репрезентативного періоду; під час розподілу часток на цій основі в рівній мірі повинні братись до уваги експортні інтереси нових постачальників;

• захисні заходи мають застосовуватися на недискримінаційні основі щодо імпорту з різних джерел.

У виняткових ситуаціях Угода дозволяє країнам-членам СОТ відходити від правила недискримінації і застосовувати обмеження у вигляді квот тільки до однієї або деяких країн, якщо імпорт з цих кран “збільшився у непропорційному розмірі відносно загального обсягу імпорту даного товару за репрезентативний період”.

* Субсидії та компенсаційні заходи:

Міжнародні правила торгівлі товарами

*Тарифне регулювання

В разі виникнення необхідності захисту внутрішнього ринку країни в першу чергу повинні застосовуватися мита, а не нетарифні заходи.

• Митні тарифи сьогодні зберігають важливе значення у якості інструменту захисту окремих секторів економіки як у країнах, що розвиваються, так і в розвинених країнах, хоча їх роль є меншою, ніж 20-30 років тому назад внаслідок значного скорочення та зв’язування ставок мита в рамках системи ГАТТ/СОТ.

• Розвинені країни та країни з перехідною економікою майже повністю зв‘язали свої тарифи на рівні, близькому до діючого.

• Країни, що розвиваються, в середньому зв‘язали три чверті імпортних тарифів - 73%.

• Однак, слід відзначити, що рівень зв‘язувань в країнах, що розвиваються, по-перше, суттєво різниться від країни до країни. Наприклад, по промисловій продукції рівень зв‘язувань становить: Бангладеш – 0,9%; Малайзія – 59%; Пакистан – 36,5%; Камерун – 0,1%; Гана – 1,1%, Мозамбік – 0,4%; Південно-Африканській Республіці – 95,7%, Габон – 100%. В цілому, більшість країн Латинської Америки зв‘язали свої тарифи стовідсотково, в Африці (крім Габону та Південно-Африканської Республіки) рівень зв‘язувань є дуже низьким, а країни Азії дуже різняться за цим показником.

• По-друге, в країнах, що розвиваються, зв‘язані рівні значно перевищують діючі ставки мита. З одного боку, це дозволяє країнам, що розвиваються, підвищувати імпортні тарифи у разі необхідності, але з іншого боку, для експортерів з інших країн таке середовище є більш ризикованим.