Відокремлений підрозділ національного університету

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

«ІРПІНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Для самостійного вивчення

Дисципліни «Фінанси»

для студентів денної форми навчання

спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік»

ОКР «Молодший спеціаліст»

ЧАСТИНА ІІ

 

ІРПІНЬ – 2012

УДК – 336(075.8)

ББК – 65.262я73

У навчально-методичному посібнику для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» подано теоретичний матеріал для самостійного вивчення тем дисципліни, ключові поняття та питання до тем, тестові завдання для самоконтролю знань з відповідями, тематику рефератів, індивідуальні завдання для студентів та перелік рекомендованої літератури.

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії фінансово-економічних дисциплін ВП НУБіП України «ІЕК».

Протокол № 4 від 22.11.2012 р.

Рекомендовано до друку методичною радою ВП НУБіП України «ІЕК».

Протокол № 4 від 28.11.2012р.

Укладач: В.М. Сова, викладач фінансово-економічних дисциплін, спеціаліст другої кваліфікаційної категорії.

 

Рецензент: Н.М. Давиденко, к.е.н., доцент кафедри фінансів НУБіП України.

 

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

«Фінанси. Частина ІІ»

Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення

дисципліни «Фінанси» для студентів денної форми навчання

спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік»

ОКР «Молодший спеціаліст»

 

Укладач: В.М.Сова

 

Редактор: А.Г. Заболотна

Технічний редактор: І.І. Кузьменко

 

Видавничий центр ВП НУ БіП України «ІЕК»

08200, м. Ірпінь, вул. Гагаріна, 9

 

Ум. друк. арк. 5,75, Обл.-вид. арк. 5,75, Наклад.

З М І С Т

Тема 7. Державний кредит та державний борг…………………………	3-14
Тема 8. Місцеві фінанси…………………………………………………..	14-24
Тема 9. Спеціальні цільові фонди держави……………………………..	24-36
Тема 10. Страховий ринок України…………………………………….	36-49
Тема 11. Фінансовий ринок……………………………...……………….	49-63
Тема 12. Міжнародні фінанси……………………………………………	63-73
Організація самостійної роботи студентів ……………………………..	74-78
Тематика рефератів………………………………………………………..
Підготовка та презентація реферату…………………………………….	76-78
Відповіді на тестові завдання …………………………………………..
Індивідуальні завдання для студентів…………………………………..
Список рекомендованої літератури…………………………………….	80-83

 

Тема 7. Державний кредит та державний борг

План

1. Економічна сутність і роль державного кредиту.

2. Форми державного кредиту.

3. Державний борг та його формування.

4. Управління державним боргом та його обслуговування.

5. Класифікація державних позик.

& Рекомендована література: Л. 2; 4; Л. 27, с. 304-318; Л. 28, с. 237-262; Л. 30, с. 377-400; Л. 31, с. 173-189; Л. 32, с. 172-179; Л. 33, с. 219-241; Л. 34, с. 191-211; Л. 35, с. 246-269; Л. 37, с. 454-465; Л. 38, с. 524-533.

Форми державного кредиту

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.

Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Облігація – найбільш поширений вид державних цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов'язання і надає право її власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і відсотки. Продаючи облігацію, держава зобов'язується повернути суму боргу у визначений термін із відсотками або виплачувати відсотки протягом усього терміну користування позиковими засобами, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу.

Держава встановлює номінальну вартість облігацій, яка зазначається на ній і виражає грошову суму, надану власником облігації державі в тимчасове користування. Саме ця сума виплачується власникові облігації в момент погашення і на неї нараховуються відсотки.

Казначейські зобов'язання (векселі) мають характер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі відсотків. Казначейськими зобов'язаннями оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейські ноти).

Перетворення частини вкладів населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформленням безоблігаційних позик. У нашій країні зараз це досягається через придбання Ощадбанком державних цінних паперів.

Використання державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.

Казначейські позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності. У нашій країні ця форма державного кредиту поки що використовується не дуже активно.

Казначейські позички видаються на пільгових умовах за термінами і нормою відсотка. Вони можливі у випадку фінансових труднощів підприємств і господарських організацій через їхнє особливе становище на ринку або погіршення економічної ситуації в країні. Казначейські позики не мають комерційної цілі, а є засобом підтримання життєво важливих для народного господарства економічних структур.

В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеної органами влади й управління нижчого підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. У цих випадках йдеться про умовний державний кредит – гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе фінансову відповідальність тільки в разі неплатоспроможності платника.

Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора. Ці відносини отримують форму державних зовнішніх позик. Як і внутрішні позики, вони надаються на умовах повороткості, терміновості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками включається в державний борг країни. Країнам, що терплять значні економічні і фінансові труднощі, зовнішні позики можуть даватися на пільгових умовах.

Зовнішній державний кредит виступає в таких формах: державні зовнішні позики, позики міжнародних фінансових органів,міжурядові позики, банківські кредити держави.

Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик можуть бути центральні уряди, республіканські й місцеві органи влади. Кредиторами можуть бути: Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, держави Європейського співтовариства.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає економічна сутність і призначення державного кредиту?

2. Які функції державного кредиту?

3. Які існують форми державного кредиту?

4. Які випускаються види облігацій державних позик?

5. Що таке державний борг?

6. Які існують види державного боргу?

7. У чому полягає сутність управління державним боргом?

8. Які етапи включає процес управління державним боргом?

9. Яка сутність обслуговування державного боргу?

10. Які існують принципи управління державним боргом?

11. Назвіть джерела погашення зовнішнього боргу.

12. Які існують методи управління державним боргом?

13. Які є способи коригування державного боргу?

14. Які існують види державних позик відповідно до їх класифікації?

Тести для самоконтролю

1.	Які основні причини існування державного кредиту:
а)	потреба держави у нарощуванні прибутків;
б)	виплата додаткових пенсій;
в)	бюджетний дефіцит, постійно зростаючі потреби держави, потреби у виконанні державою своїх функцій.
2.	Державний кредит – це:
а)	комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, та забезпечення платоспроможності держави;
б)	погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик;
в)	сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними на даний момент позиками;
г)	сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.
3.	Через розподільну функцію державного кредиту здійснюється:
а)	регулювання грошового обігу;
б)	фінансування витрат держави;
в)	підтримка малого та середнього бізнесу;
г)	формування централізованих грошових фондів держави.
4.	До державних боргових зобов'язань належить:
а)	облігація, казначейський вексель;
б)	приватизаційне боргове зобов'язання і житловий чек;
в)	усі відповіді правильні;
г)	немає правильної відповіді.
5.	Граничні розміри державного внутрішнього боргу України встановлюються:
а)	Кабінетом Міністрів України;
б)	НБУ;
в)	Верховною Радою України;
6.	Джерелом покриття державного боргу є:
а)	прибутки підприємств від використання наданих кредитів;
б)	трансфертні платежі;
в)	доходи бюджету.
7.	Управління державним боргом складається з таких стадій:
а)	залучення коштів;
б)	покриття дефіциту платіжного балансу;
в)	розміщення позичених коштів;
г)	повернення боргу і виплата відсотків.
8.	Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснює:
а)	Кабінет Міністрів України;
б)	Національний банк України;
в)	Державне казначейство;
г)	Міністерство фінансів України за допомогою банківської системи.
9.	За правом емісії розрізняють державні позики:
а)	заставні;
б)	місцеві;
в)	державні;
г)	виграшні;
д)	беззаставні.
10.	За характером виплати доходу державні позики поділяються на:
а)	заставні;
б)	ринкові;
в)	процентні;
г)	виграшні;
д)	беззаставні;
е)	дисконтні (з нульовим купоном).

Тема 8. Місцеві фінанси

План

1. Суть місцевих фінансів.

2. Склад місцевих фінансових ресурсів.

3. Місцеві бюджети, їх сутність і значення.

4. Доходи та видатки місцевих бюджетів.

5. Доходи та витрати бюджету розвитку місцевих бюджетів.

& Рекомендована література: Л. 2; 4; 5; Л. 27, с. 176-196; Л. 28, с. 213-235; Л. 29, с. 78-82; Л. 30, с. 296-323; Л. 31, с. 120-136; Л. 33, с. 182-205; Л. 34, с. 164-183; Л. 35, с. 270-292; Л. 37, с. 170-203; Л. 38, с. 94-117.

 

Суть місцевих фінансів

Функціонування місцевих фінансів пов'язане із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих Рад та органів місцевого самоврядування.

Мета фінансової діяльності місцевих органів влади – задовольняти суспільні інтереси й потреби та сприяти соціально-економічному розвитку регіону. Наявність завдань і функцій, що покладаються на місцеві органи влади, є об'єктивною причиною необхідності фінансів для цих органів влади.Якщо основними причинами функціонування фінансів взагалі є виникнення держави і товарно-грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних громад, виділення функцій і завдань, які покладаються на їх органи влади.

У зв'язку з цим зазначимо: завдання та функції місцевих органів влади можна розподілити на дві групи:

§ завдання та функції, які взагалі передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і вони є їхньою невід'ємною власною компетенцією;

§ завдання та функції, доручені місцевим органам влади центральною владою (делеговані повноваження).

Суб'єктами місцевих фінансів в Україні є:

§ територіальна громада та органи місцевого самоврядування (територіальна громада села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, територіальна громада селища чи міста; сільська, селищна, міська ради та їхні виконавчі органи, сільський, селищний чи міський голова; обласна та районна рада);

§ держава в особі її органів: обласної, районної міської (міст Києва та Севастополя), місцевої державної адміністрації та центральних органів державної влади, насамперед, ВРУ, КМУ МФУ та інших органів;

§ Автономна Республіка Крим: ВР АРК; Рада Міністрів АРК та юридичні і фізичні особи у сфері фінансів місцевих органів влади на території автономії.

Об'єктами місцевих фінансівє фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються і використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Місцеві фінанси формуються як самостійна частина фінансової системи держави і забезпечують фінансування заходів, пов'язаних з соціально-культурним і комунально-побутовим обслуговуванням населення. Головне їх призначення – фінансове забезпечення соціальної і частково виробничої інфраструктури.

Через місцеві фінанси держава активно проводить соціальну політику. На основі надання місцевим органам влади коштів для їх бюджетів здійснюється фінансування муніципальної народної освіти, охорони здоров'я, комунального обслуговування населення, будівництва і утримання доріг. При цьому коло заходів, що фінансуються, розширюється.

За допомогою місцевих фінансів держава здійснює вирівнювання рівнів економічного і соціального розвитку територій.

Таким чином, місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Рис. 8.1. Склад місцевих бюджетів

Фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності також відносяться до місцевих фінансових ресурсів.Підприємства комунального господарства мають понад 20 напрямів діяльності, серед яких:

§ житлове господарство;

§ транспорт (метрополітен, трамвайні та тролейбусні депо, автобусні парки тощо);

§ комунальна енергетика (теплові, газові та електричні мережі);

§ комунальне обслуговування (готелі тощо);

§ міські шляхи та ін.

Організаційно підприємства та заклади соціально-культурної сфери комунальної форми власності поділяються на три групи:

§ які повністю перебувають на бюджетному фінансуванні;

§ які частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів;

§ які функціонують на принципі самоокупності

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність і призначення місцевих фінансів?

2. Які існують суб’єкти та об’єкти місцевих фінансів?

3. Назвіть причини виникнення місцевих фінансів.

4. Який склад місцевих бюджетів?

5. Розкрийте склад і структуру доходів і видатків місцевих бюджетів.

6. За рахунок яких джерел формуються доходи місцевих бюджетів?

7. Що входить до складу власних і закріплених доходів місцевих бюджетів?

8. Розкрити суть поточних і капітальних видатків місцевих бюджетів.

9. Що належить до надходжень і витрат місцевих бюджетів?

Тести для самоконтролю

1.	Причиною виникнення місцевих фінансів є:
а)	виникнення держави;
б)	наявність територіальних громад, відокремлення функцій і завдань, які покладені на їхні органи влади;
в)	поява товарно-грошових відносин.
2.	Місцеві фінанси – це:
а)	система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних так і делегованих;
б)	витрати, які здійснюються місцевими органами влади в обов'язковому порядку за переліком, що визначається законодавством;
в)	витрати, які здійснюються місцевими органами влади на власний розсуд, на основі рішень, прийнятих їхніми представницькими зібраннями;
г)	немає правильної відповіді.
3.	Об'єктами місцевих фінансів є:
а)	територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України; держава в особі її органів; Автономна Республіка Крим.
б)	громадські послуги, самостійні місцеві бюджети, комунальні форми власності, позабюджетні фонди, місцеві податки і збори, комунальний кредит, фінансові комунальні підприємства, комунальні платежі;
в)	фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються і використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.
4.	Суб'єктами місцевих фінансів є:
а)	територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України; держава в особі її органів; Автономна Республіка Крим.
б)	громадські послуги, самостійні місцеві бюджети, комунальні форми власності, позабюджетні фонди, місцеві податки і збори, комунальний кредит, фінансові комунальні підприємства, комунальні платежі;
в)	фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються і використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.
5.	Місцеві бюджети – це:
а)	головний централізований фонд грошових коштів держави;
б)	кошти підприємств та населення;
в)	фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій органів самоврядування;
г)	усі відповіді правильні.
6.	До місцевих бюджетів належать:
а)	бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об’єднань;
б)	загальнодержавний, обласний, районний;
в)	бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, органів місцевого самоврядування;
г)	загальний, спеціальний.
7.	Доходи місцевих органів влади поділяють на:
а)	поточні, розвитку;
б)	власні, закріплені;
в)	податкові, неподаткові.
8.	Видатки місцевих бюджетів поділяються на:
а)	поточні;
б)	власні;
в)	капітальні;
г)	закріплені.
9.	Резервний фонд є складовою:
а)	загального фонду місцевого бюджету;
б)	спеціального фонду місцевого бюджету;
в)	фонду нагромадження;
г)	поточного бюджету.
10.	Бюджет розвитку є складовою:
а)	загального фонду місцевого бюджету;
б)	спеціального фонду місцевого бюджету;
в)	фонду нагромадження;
г)	поточного бюджету.

 

Пенсійний фонд України

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд був створений у грудні 1990 р. як Українське республіканське відділення Пенсійного фонду СРСР, яке з січня 1992 р. було перетворене в Пенсійний фонд України.

Починаючи з 2004 року, в Україні здійснюється реформування пенсійного забезпечення, головна мета якого полягає:

§ в удосконаленні державного пенсійного забезпечення шляхом наближення середньої пенсії до рівня середньої заробітної плати і її прямої залежності від рівня заробітної плати;

§ в розвитку недержавного добровільного пенсійного забезпечення.

Питання для самоконтролю

1. Які цільові фонди створюються в Україні?

2. Які джерела формування і напрями використання коштів Пенсійного фонду?

3. Які ісують рівні системи пенсійного забезпечення?

4. Які джерела формування доходів і напрями використання Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності?

5. Які джерела формування доходів і напрями використання Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття?

6. Які джерела формування доходів і напрями використання Фонду соціального страхування від нещасних випадків?

7. Що є базою для нарахування і утримання єдиного соціального внеску?

8. У якому розмірі здійснюється нарахування єдиного соціального внеску сільськогосподарськими підприємствами?

9. Який розмір утримань єдиного соціального внеску із заробітної плати різних категорій працівників?

10. У чому полягає призначення фонду захисту інвалідів?

Тести для самоконтролю

1.	Залежно від цільового призначення державні фонди поділяють на:
а)	загальнодержавні і місцеві;
б)	державні і регіональні;
в)	економічні і соціальні.
2.	За рівнем управління цільові державні фонди поділяють на:
а)	постійні і тимчасові;
б)	бюджетні, позабюджетні;
в)	державні, регіональні.
3.	До постійних цільових фондів належать:
а)	Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
б)	Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
в)	Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд охорони навколишнього природного середовища;
г)	правильні відповіді а і б.
4.	Позабюджетні цільові фонди – це:
а)	специфічна форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів країни для фінансування конкретних соціальних та економічних потреб загальнодержавного або регіонального значення;
б)	форма забезпечення додатковими ресурсами пріоритетних сфер економіки та розширення соціальної допомоги населенню;
в)	фінанси підприємницьких структур;
г)	усі відповіді правильні.
5.	Право створювати цільові фонди мають:
а)	загальнодержавні органи влади;
б)	місцеві органи влади;
в)	правильні відповіді а і б;
г)	немає правильної відповіді.
6.	З 2004 р. система пенсійного забезпечення складається з:
а)	З рівнів: солідарна, накопичувальна, недержавні пенсійні фонди;
б)	2 рівнів: солідарна, накопичувальна;
в)	4рівнів: солідарна, накопичувальна, недержавні пенсійні фонди, пенсійні фонди на добровільних засадах.
7.	За рахунок коштів якого фонду здійснюється виплата допомоги по вагітності та пологах:
а)	Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
б)	Пенсійний фонд;
в)	Фонд соціального страхування від нещасних випадків;
г)	Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
8.	За рахунок Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності здійснюють виплати:
а)	допомога по вагітності та пологах;
б)	допомога на поховання;
в)	допомога по безробіттю.
г)	пенсія інвалідам-дитинства.
9.	Єдиний внесок роботодавців (галузь сільке господарство) у Пенсійний фонд становить:
а)	37,19% від фонду оплати праці;
б)	33,2% від фонду оплати праці;
в)	3,6% від фонду оплати праці;
г)	2% від фонду оплати праці.
10.	Єдиний внесок із заробітної плати працівників с.-г. підприємств у Пенсійний фонд становить:
а)	37,19% від фонду оплати праці;
б)	33,2% від фонду оплати праці;
в)	3,6% від фонду оплати праці;
г)	2,6% від фонду оплати праці.

Класифікація страхування

Багатогранність та різноманітність об'єктів страхування, різних категорій страхувальників, а також широкий спектр страхових відносин передбачають необхідність класифікації страхування. Класифікація страхування – це система поділу страхування на:

§ сфери діяльності;

§ галузі;

§ підгалузі;

§ види.

Класифікація страхування має важливе значення у розумінні внутрішньої структури, у виробленні методичних підходів до оцінки страхової справи, а також у теоретичних дослідженнях.

У страховій справі виділяють три сфери діяльності:

Співстрахування означає, що об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором декількома страховиками. У договорі вказуються права і обов'язки кожного страховика. Зазвичай на кожну страхову суму видається окремий поліс.

Перестрахування – це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах перший страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає іншому страховикові (перестраховику) на відповідних умовах.

Сфера страхування є основною, оскільки лише за наявності страхових відносин є потреба у співстрахуванні і перестрахуванні.

 

Розглянемо класифікацію страхування за об’єктами, яка є найбільш загальною:

Класифікація страхування за об’єктами
Г а л у з і
Майнове страхування	Особисте страхування	Страхування відповідальності	Страхування підприємницьких ризиків
П і д г а л у з і
Страхування майна юридичних осіб	Страхування майна фізичних осіб	Страхування життя	Страхування від нещасних випадків	Медичне страхування	Страхування цивільної відповідальності	Страхування заборгованості	Страхування комерційних ризиків	Страхування фінансових ризиків
В и д и с т р а х у в а н н я
Страхування наземного транспорту Страхування тварин Страхування багажу і вантажу Страхування авіатранспорту Страхування урожаю с.- г. культур	Страхування будівель Страхування транспорту Страхування майна на подвір’ї Страхування тварин Страхування породистих собак	Змішане страхування життя Страхування дітей Страхування на дожиття Шлюбне страхування	а) індивідуальне (дорослих, дітей, школярів); б) колективне (туристів, спортсменів, студентських груп, працівників підприємств).	Страхування на випадок хвороби Страхування вагітних жінок Страхування варикозного розширення вен Страхування здоров’я	Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Екологічне страхування Страхування професійної відповідальності	Страхування кредитних ризиків Страхування експортно-імпортних операцій Страхування біржових операцій	Страхування невиконання договірних зобов’язань Страхування переривів у виробництві Страхування на випадок простоїв Страхування недопоставок продукції Страхування на випадок введення нової техніки	Страхування недоотриманого прибутку Страхування обумовленого рівня рентабельності Страхування депозитних вкладень Страхування валютних ризиків Страхування інвестицій

Розглянута класифікація покладена в основу розробки всіх видів страхових послуг, що пропонують вітчизняні страховики. На її основі будуються організаційна структура страховика, а також вся страхова справа в Україні. Об'єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його істотні умови – страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, термін дії договору страхування тощо.

Відповідно до вимог чинного законодавства України страхування може проводитися в обов’язковій і добровільній формах.

Обов'язкове страхування встановлює держава з метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства в цілому. При проведенні обов'язкового страхування страховик зобов’язаний застрахувати відповідні об’єкти, а страхувальники вносити належні страхові платежі. У ст.7 Закону України «Про страхування» визначено 37 видів обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

12) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади та інші види.

В обов'язковому порядку воно здійснюється через загальнодержавні цільові фонди:пенсійний, соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, страхування на випадок безробіття.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. У ст.6 Закону України «Про страхування» визначено 22 види добровільного страхування:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ та інші види;

11) страхування майна;

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту;

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту;

14) страхування відповідальності власників водного транспорту;

15) страхування відповідальності перед третіми особами;

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) та інші види.

Питання для самоконтролю

1. Які суттєві ознаки характеризують специфічність категорії страхування?

2. У чому полягає економічна сутність страхування?

3. Які функції властиві страхуванню?

4. У яких формах створюються страхові фонди?

5. У чому полягає сутність самострахування?

6. Як здійснюється централізоване страхове забезпечення?

7. Як формуються колективні страхові фонди?

8. Що включають страхові відносини?

9. Хто є суб’єктами страхування?

10. Чим відрізняються страховий випадок і страхова подія?

11. У яких формах може проводитися страхування?

12. Охарактеризуйте класифікацію страхування за об'єктами.

13. Що таке страховий ринок?

14. Хто є учасниками страхового ринку?

15. Які існують об'єднання страховиків?

Тести для самоконтролю