Багатоваріантне завдання на розрахунково-графічну роботу № 1 – 002

 

Варіант

1, 17

2, 18

3, 19

4, 20

Варіант

5, 21

6, 22

7, 23

8, 24

Нахил

1:10

1:12

1:8

1:5

Нахил

1:8

1:10

1:5

1:12

Конусність

1:15

1:20

1:10

1:25

Конусність

1:15

1:25

1:20

1:10

Варіант

9, 25

Варіант

Нахил

1:12

1:5

1:10

1:8

Нахил

1:12

1:8

1:5

1:10

Конусність

1:15

1:25

1:20

1:10

Конусність

1:10

1:25

1:15

1:20

Завдання 2

" Кулачок" – контур деталі з лекальними кривими і спряженням

(приклад завдання додаток В)

Дано:

- параметри (табл. 8) і схема розташування ліній обрис кулачка (рис. 1), виготовлено зі сталі.

Виконати:

- побудову обрис кулачка. До обрис кулачка входять частини кривих ліній (еліпс, циклоїда, евольвента) та різні види спряжень.

 

Таблиця 8

Вихідна дані для побудови обрис кулачка за варіантами

№ варіанта

a

d1

b

c

d2

e

f

g

h

R1

R2

R3

R4

 

 

Методичні вказівки

1. Завдання виконати на форматі А3 (297х420);

2. Побудову кулачка розпочати з нанесення координаційних осей Х і Y.

3. За приведеними даними таблиці 8, на аркуші кресленика визначити центри еліпса, циклоїди і евольвенти.

4. Побудувати вказані криві лінії, що входять до обрис кулачка. Циклоїда відокремлена точками А і В, розташованими на початку і всередині кривої; еліпс відокремлений точкою Е, яка розташована на великій осі еліпса та точкою F, отриманою за побудовою; евольвента обмежена точками С і Д, які лежать на дотичних до кола. Для визначення точок С і Д задане коло необхідно поділити на 12 частин і через отримані точки провести дотичні до кола.

 

 

Рис. 1. Схема розташування обрис кулачка (завдання 2)

5. Спряження циклоїди і евольвенти (ділянка ВС) побудувати за двома дугами, заданих радіусами R₁ і R₂. Центр дуги радіуса R₁ визначити на нормалі до циклоїди у точці В, а центр дуги радіуса R₂ визначити за побудовою. Спряження евольвенти і еліпса (ділянка ДЕ) побудувати за допомогою двох дуг, заданих радіусів R₃ і R₄ і частини дотичної до еліпса у точці Е. Центр дуги радіуса R₃ розташовано на нормалі до евольвенти у точці Д, а центр дуги радіуса R₄ визначити графічно. Спряження циклоїди і еліпса (ділянка АF) виконати дугою кола і частиною дотичної до циклоїди в точці А чи еліпса у точці F. Радіус і центр дуги визначити за побудовою. При цьому центр дуги повинен знаходитись на бісектрисі кута, утвореного дотичними до циклоїди у точці А і еліпса у точці F (нагадуємо, що дотична до еліпса у будь-якій точці визначається як нормаль до бісектриси кута, утвореного напрямними з цієї точки на фокуси еліпса). При виконанні спряжень позначити усі точки кружечками діаметром 2мм.

6. Побудову кулачка завершити побудовою отвору для вала з шпонковою канавкою.

7. На кресленику зберегти усі побудови, тонкою суцільною лінією.

8. Оформити кресленик за стандартами, проставити розміри. Видимий контур обвести суцільною товстою лінією.

Завдання 3

Побудова видів порожнистої поверхні

(приклад завдання додаток Д)

Дано:

- Два види моделі (табл. 9)

Виконати:

- за двома заданими видами моделі побудувати третій;

- виконати на зображеннях прості розтини (горизонтальний, фронтальний і профільний; розтини поєднати з половиною виду);

- побудувати аксонометричне зображення моделі з вирізом чверті.

Методичні вказівки

 

1. Вивчити ДСТУ 3321–96, ГОСТ 2.305–68, ГОСТ 2.317–69.

2. Завдання виконати на форматі А3 (297х420) в масштабі 1:1.

3. При проекціюванні моделі необхідно спочатку продумати з яких простих геометричних тіл вона складається, а потім приступити до побудови видів моделі.

4. Побудову зображень моделі розпочати з його компонування (розміщення) на полі кресленика. Для цього:

- викреслюють тонкими лініями габаритні прямокутники, розташовуючи їх рівномірно;

- габаритні прямокутники повинні відповідати розмірам майбутнього зображення із врахуванням розмірів предмета і масштабу, в якому виконується кресленик;

- вибране зручне розташування фіксується тонкими лініями.

5. Побудувати горизонтальну, фронтальну і профільну проекції порожнистої поверхні. При виконанні завдання необхідно правильно розташувати зображення на кресленні при цьому враховувати:

- якщо поверхня має площини симетрії, то її кресленик починають виконувати з проведення відповідних осей симетрії. Якщо площин симетрії немає, то зазвичай, зображення починають будувати з опорної поверхні, яка визначає вертикальне чи горизонтальне положення поверхні;

- для того, щоб забезпечити проекційний зв'язок і краще зрозуміти взаємне розташування окремих елементів поверхні, рекомендується усі три зображення будувати паралельно;

- зображення на кресленику повинні зайняти не менше 75%;

- між видами повинен бути розрив для нанесення розмірів.

4. На всіх зображеннях побудувати прості розтини, використати поєднання половини виду з половиною розтину. При поєднанні половини виду з половиною розтину необхідно пам’ятати, що:

- при побудові розтину необхідно чітко уявляти собі зовнішню і внутрішню форму деталі;

- половину виду від половини розтину відокремлює штрих-пунктирна осьова лінія (вісь симетрії);

- якщо на зовнішній поверхні деталі розташована будь-яка контурна лінія, яка співпадає з віссю симетрії, наприклад ребро призми, то розтин відокремлюють від виду за осьовою лінією тонкою хвилястою лінією обриву, а якщо в середині то перед осьовою лінією.

5. Нанести розміри за ГОСТ 2.307–68.

6. Побудувати аксонометричне зображення поверхні (вид аксонометричного зображення вибрати самостійно). При побудові аксонометричного зображення керуватись ГОСТ 2.317–68.

Таблиця 9