Поясніть місце дискурсу повсякденного життя в літературі 18 століття.

У 18 ст. вперше постало питання буденності. Почали цікавитися звичайними людьми в усіх подробицях. Все є загальним, типовим → через змалювання окремого.

Лотман: треба викликати такі опозиції для виявлення повсякденного «звичайне-незвичайне», «загальне - екстраординарне»

- Повсякденне завжди повторюється

- Повсякденність є антонімом до великих подій

- Побутове – це життя народних мас

- Побут – це сфера спонтанного -????

- Побутове не пов’язане з маскуванням – є природним

Побутовість заповнює весь простір письма епохи Просвітництва.

В письмі багатьох героїв-просвітників завдяки манері розповіді підкреслюється ставлення до повсякденного життя як до мистецтва. РІВНІ ПОВСЯКДЕННОСТІ:

1) Просторовий (приватний простір)

2) Суспільний (публічний) – діалог героя з зовнішнім світом (як чинить)

3) Особистісно-культурний (як епоха впливає на індивідуальність героя; власне почуття героя; як він думає)

4) Соціальний – форми спілкування між людьми, повсякденна взаємодія

В творі «Страждання молодого Вертера» знаходить яскраве вираження ще один рівень повсякденності – предметно-культурний(аналіз світу речей, що існують в побуті; як побутова деталь). З усіх героїв- просвітників лише Вертер надає великого значення речам, тому і спонукає розмову про предметно-культурний рівень повсякденності. Ставлення героя Ґете до деяких предметів обумовлено його почуттями, що винесені в назву роману під словом «страждання», тому предметно-культурний рівень повсякденності в цьому тексті виявляється тісно переплетеним з мотивом пристрасті.

Мовлення про повсякденність може не співпадати з самим повсякденним життям, а особливо – з побутовим мовленням. Цю думку найяскравіше ілюструє епістолярій Вертера з роману Ґете.

В простір, повсякденність якого вкладає в свої листи Вертер, він втік з міста, втік від небажаної пристрасті, об’єктом якої став. Тож первинні опозиції, з яких розгортатиметься історія героя Ґете, це місто з його штучністю, маскуванням, пристрастями та провінційне містечко з природністю, щирістю та доброчинністю.

Жоден рівень не вивищується над іншими, але більша увага приділяється просторовому, де домінує приватний простір і нівелює міський.

Тема повсякденного життя в літературі не була поширена до 18ст. Аналітичний базис цієї теми належить 20-21 ст., що робить літературу літературою. Саме завдяки увазі до третього стану роман став популярним, заклався його канон. Тобто відбувається перехід від хроніки до роману, до звичайного, бо тут виявляється головна опозиція: екстраординарне, святкове, готичне і побутове, звичайне, що є можливістю самопізнання. Побутове – рутинне, сіре, на противагу екстраординарному, життя народних мас на противагу життю видатних осіб, на противагу офіційному життю, сфера спонтанного, невідрефлексованого переживання та мислення на противагу сфери рефлексії, штучного та особливого наукового досвіду. Тема повсякденності – сфера декорацій художнього твору. Звичайна модальність сприйняття світу, звернення увагу на реальне та заглиблення в нього. Людина постає в сфері побутового життя природною, без маскування і вдавання. Повсякденність – вічне в приватній сфері. Робінзон, потрапляючи на острів, починає займатись господарство, тому і не сумує. Усвідомлює, що дома займаються тим, що й він.Узбек, подорожуючи Францією, бачить, що всі метушаться, кудись спішать. Повсякденність життя французів наштовхує його на пізнання її, адже для його країни такі устої життя є незвичними. Поки Сен-Пре подорожує, Юля одружується з Вольмаром, народжкє 2 хлопчиків, тобто веде спокійне сімейне життя.

 

Проаналізуйте своєрідність комунікації героя з іншими людьми в сфері повсякденності.

Цитата з методички за Бергером і Лукманом

"В повседневной жизни я не могу существовать без постоянного взаимодействия и общения с другими людьми. Я знаю, что моя естественная установка по отношению к этому миру соответствует естественной установке других людей, что они тоже принимают объективации, с помощью которых этот мир упорядочен, и в свою очередь также организует этот мир вокруг "здесь-и-сейчас", их бытия, и имеют свои проекты действий в нем. У других людей есть своя перспектива на наш общий мир, не тождественна моей. Мое здесь – это их там. Мое сейчас не полностью совпадает с их. Мои проекты не только отличаются, но могут даже противоречить их проектам. В тоже время я знаю, что живу с ними в общем мире. Но важнее всего то, что я знаю, что существует постоянное соответствие между моими значениями и их значениями в этом мире, что у нас есть общее понимание этой реальности. Естественная установка именно поэтому и является установкой повседневного сознания, что связана с миром, общим для многих людей. Повседневное знание – это знание, которое я разделяю с другими людьми в привычной самоочевидной обыденности повседневной жизни".

Без діалогу немає пізнання!

Людина постійно діє в сфері побутового життя. Реальний світ є світом всіх людей, в якому один з одним взаємодіють різні люди. В повсякденній реальності всі люди рівні від соціального статусу та професійного амплуа в інших реальностях. Побутовість – світ, який «Я» поділяє з іншими людьми, адже найближча до людей та сфера буття, яка безпосередньо доступна її фізичній маніпуляції. Побутовість загальна, тому принцип «своє-чуже» не діє. Побутове – «своє» всюди, можна наблизити своє та інше, зробити їх одним спільним. (Вертер закохався у Лотту, бо у них одна й таж лавочка виявилась улюбленою). Виділяють різні рівні повсякденного, одним з яких є соціальний, тобто система повсякденної взаємодії, спілкування між людьми. Відображається природне життя без масок і вдавань, людина відображає себе у відношенні до інших, бо кожна тема в побутовості набуває матеріального вираження.

 

Загальні характеристики вираження в літературі Просвітництва рівнів повсякденності.

· Просторовий (приватний простір героя)

· Суспільний або публічний (діалог героя з зовнішнім світом)

· Особистісно-культурний (стиль життя героя, його світогляд, вплив епохи на героя)

· Предметно-культурний (світ речей – побутова деталь)

· Соціальний (форми повсякденної взаємодії, спілкування)

Особливості представлення особистісно-культурного рівня повсякденності в романі Дефо «Робінзон Крузо».

На противагу рутинному способу життя, який пропонує йому батько, Робінзон висуває екзотику життя моряка. Перебуваючи на кораблі описує події морського життя за календарним принципом. Тож за рахунок стилістики («На шестой день по выходе в море мы пришли на ярмутский рейд») подорож морем перетворюється на побутову рутину, змінити хід якої здатен лише шторм. Як бачимо, дискурс побутовості, що знайде найяскравіше вираження в описі острівного життя Робінзона, бере свій початок вже під час мандрівки морем. Вказана особливість подорожі Робінзона варта уваги тому, що врівноважує екзотику та повсякденність, долає їх розмежування, за рахунок чого герой Дефо (а за ним і читачі 18 ст.) мали змогу передивитись сутність повсякденного життя та побачити в ньому потенціал для самоствердження.

Сфера побутового – сфера приватного; несвідоме, звичайне, природне, де можна проявити справжнє; єдність приватного та колективного, маніпуляції, що здійснює тіло, а не розум. Робінзон йде в море, бо це для нього щось нове. Тому пише щоденник, коли потрапляє на острів, таким чином море стає для нього буденним. Це можна побачити через топос саду, що акумулює в собі моральні настанови буття, реалізуючи які, герої структурують свої бажання, впорядковують внутрішній світ, таким чином отримують фундамент для самопізнання, самоствердження. На острові Робінзон робить теж, що й люди на його батьківщині, у Йорку, намагається подібним чином облаштувати побут. Тому на острові він не сумує, а сам створює подібні умови, таким чином роблячи острів своїм буденним життям.