Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Схема шлункової (нейрогуморальної) фази шлункової секреції.
На першу фазу секреції накладається друга- шлункова. Ця фаза залежно від наявності їжі в шлунку триває кілька годин. У реалізації шлункової фази беруть участь ваго-вагальні рефлекси та місцеві, периферичні рефлекси, які замикаються в гангліях стінки шлунка. Секреторна активність шлункових залоз, стимульована однією лише наявністю їжі в шлунку. При цьому виділяється значна кількість соку. Ця фаза важлива для корекції соковиділення. тривалість виділення соку під час вживання їжі тієї або тієї консистенції переважно визначають відповідними імпульсами з рецепторів шлунка. Еферентами цих рефлексів також є волокна блукаючого нерва. Під час шлункової фази до нервових приєднуються ендокринні та паракринні механізми (діють гастрит та гістамін). Гастрин утв. В G- клітинах слизової оболонки пілоричного відділу і має три різновиди залежно від кількості амінокислот у молекулі. Ці гормони виділяються в кров і впливають переважно на парієнтальні клітини, меншою мірою на головні. Гастрини стимулюють також ріст слизової оболонки шлунка. На виділення гастрину впливають в основному хімічні подразники, зокрема продукти гідролізу білка, екстрактивні речовини, алкоголь. Гістамін належить до біогенних амінів. Він утв. В тучних клітинах і є сильним стимулятором секреції HCl. Невелика кількість гістаміну утворюється постійно. У присутності ацетилхоліну та гастрину його секреція значно посилюється. Гістамін – кофактор, конче потрібний для стимуляції секреції HCl.
16. Схема регуляції кишкової фази шлункової секреції. Кишкова фаза. Знаходження їжі у верхньому відділі тонкої кишки, особливо в дванадцятипалій кишці, продовжує викликати шлункову секрецію в невеликій кількості, ймовірно, через малу кількостей гастрину, що виділяється слизової дванадцятипалої кишки.
1. Присутність їжі в тонкій кишці викликає зворотний ентерогастрал'ний рефлекс, здійснюваний через власну нервову систему кишечника, а також через зовнішні симпатичні і парасимпатичні нерви, які пригнічують шлункову секрецію. Цей рефлекс може запускатися у відповідь на розтягнення тонкої кишки, присутність кислоти у верхніх відділах кишечника, присутність продуктів розпаду білків або подразнення слизової. Цей рефлекс є частиною складного механізму, що уповільнює спорожнення шлунка, коли кишечник вже наповнений.
2. Знаходження кислоти, жиру, продуктів розпаду білків, гіперосмотичних і гіпоосмотичними рідин або будь-яких дратівливих факторів у верхньому відділі тонкого кишечника викликає вивільнення кількох інтестинального гормонів. Одним з них є секретин, який особливо важливий у регуляції панкреатичної секреції. Однак секретин пригнічує шлункову секрецію. Три інших гормону - шлунковий ингибирующий пептид, вазоактивний кишковий поліпептид і соматостатин - також надають помірний ефект гальмування шлункової секреції. Мабуть, функціональне призначення гальмування шлункової секреції інтестинального факторами полягає в уповільненні евакуації хімусу з шлунка, коли тонкий кишечник вже повний або сверхактівен. Фактично ентерогастральние інгібуючі рефлекси разом з інгібують гормонами зменшують шлункову перистальтику одночасно зі зменшенням шлункової секреції.
17. Які зміни у секреції шлункового соку відбудуться після введення у дванадцятипалу кишку розчину НСL?
При введенні в 12-у кишку HClбуде спостерігатись пригнічення активності процесів шлункової секреції.Так інтенсивність шл.секреції CHl знизиться,коли pH у 12-ій кишці зачисляється нижче 4,0.У цих умовах слизова оболонка 12-ої кишки буде виділяти гормон секретин,що гальмує утворення HCl.Секретин і ХЦК-ПЗ утв. У 12-ій кишці,надходять до залоз шлунка через кроотік,гальмують секрецію CHl і стимулюють виділення пепсиногенів. хеморец(12пала кишка) - блукаючий нерв - довгастий мозок - блукаючий нерв - обкладові секреторні клітини, рівень секреції понижується
18. У пацієнта підвищена кислотність шлункового соку. Обґрунтувати способи зниження кислотності шлункового. Більшість інгібіторів процесів секреції в шлунку впливають через гальмування внутрішньоклітинних процесів утворення цАМФ і надходж. Са2+.Інтенсивність секреції На секрецію HCl діють деякі гальмівні фактори.Найважливіші з них:
А)секретин-гормон,що виробляється ДПК-ою Найбільшою гальмівною дією на шлункову секрецію мають продукти гідролізу жирів,що утворюються в ДПК.Цей ефект зумовлений інгібуючим впливом на залози шлунку ХЦК,ГІП і нейротензина.Менш вираженим гальмівним впливом володіють поліпептиди,амінокислоти,продукти гідролізу крохмалю. Збудження симпатичної нервової системи також пригнічують шлункову секрецію.
19.Як відобразиться на травленні понижена кислотність. Чому? Нормальними показниками pH у тілі шлунка в базальну фазу секреції вважають 1,6-2, у стимульовану – 1,21-2,2. pH=2,1-5,9 базального секрету та pH=2,3-3 стимульованого секрету відповідають гіпоацидності. Враховуючи те, що pH-оптимум для дії ферментів шлунку становить:пепсин А,В(активація якого проходить кислим шлунковим секретом, надалі проходить аутокаталітично)-1,5-2,2; Гастриксини – 3,2-3,5;Ренін – 1-2.При пониженій кислотності ми будемо спостерігати зменшення активності протеолітичних ферментів, відповідно, їхнє накопичення в неактивній формі(пепсиноген, проренін,прогастриксин). В результаті чого, в шлунку не відбувається первинне перетравлювання білків, пепсин разом з гастриксином забезпечує 95% всієї протеолітичної активності шлунка, ренін же ж, бере участь в перетравлюванні білків молока, казеїну. Замість вказаних процесів в шлунку починаються бродильні процеси що проявляються здуттям живота, метеоризмом, болями. Білки засвоюються неповністю, залишаючи після себе проміжні продукти розпаду в шлунку, що мають токсичний вплив на організм, їхнє накопичення разом з іншими метаболітами знижує імунний опір організму і спричиняє виникненню онкологічних захворювань. Понижена кислотність негативно впливає на моторику шлунка та кишечника, що може проявлятися закрепами, що не усуваються нормалізацією режиму харчування та запахом гнилого з рота. Зниження секреції шлункового соку можуть бути спричинені штучно використанням адреналіну з посиленням симпатичного тонусу, атропіну, або ж блокаторів усіх інших рецепторів активуючих впливів вказаних на схемі.
20. Як відобразиться на травленні знижене жовчоутворення. Чому? Відсутність жовчі (ахолія), або знижене утворення її(гіпохолія) з недостатнім надходженням у дванадцятипалу кишку є наслідком порушення функцій утворення і виділення жовчі і супроводжується розладом перетравлювання та всмоктування жирів, сповільненням перистальтики кишок і посиленням у них процесів гниття та бродіння. Жовчні кислоти у складі глікохолевих кислот та таурохолевих кислот є необхідними компонентами травлення, забезпечуючи процеси засвоєння жирів. Жовчні пігменти – білірубін та білівердин є кінцевими продуктами розпаду гемоглобіну, що в основному виділяється з калом у формі стеркобіліну. Гіпохолічний синдром зумовлений пониженням надходження жовчі в кишки внаслідок обтурації жовчних шляхів або порушення секреторної функції епітеліоцитів печінки. Для нього характерним є таке:
1. Розлад кишкового травлення, через відсутність у кишках жовчних кислот не може виявитись активність панкреатичної ліпази, не емульгуються жири, не утворюються розчинні комплекси жовчних кислот з жировими, через що 60-70% жирів не перетравлюються, не всмоктуються і видаляються з організму разом з калом – стеаторея. 2. Порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів: А, D, E, K. Що призводить до розвитку відповідних гіповітамінозів, а також, геморагічного синдрому при гіповітамінозі К унаслідок недостатнього синтезу протромбіну та інших факторів зсідання крові. 3. Порушення рухової функції кишок: ослаблення тонусу і перистальтики кишок у разі відсутності жовчних кислот, розвитку закрепу, який нерідко змінюється проносом через посилення гнильних і бродильних процесів у кишках, зниження бактерицидних властивостей жовчі. 4. Знебарвлення калу, оскільки в кишках не утворюється стеркобілін. 5. Відсутність стеркобіліну в сечі.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 526; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.138.105.124 (0.012 с.) |