Міжнародні відносини, як предмет дослідження окремих наук, об’єкт і предмет теорії міжнародних відносин

Міжнародні відносини, як предмет дослідження окремих наук, об’єкт і предмет теорії міжнародних відносин

Упродовж усього історичного розвитку земної цивілізації міжнародні відносини завжди займали і займають суттєве місце в житті кожного суспільства. Міжнародні відносини – це сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв’язків і взаємовідносин між народами у найширшому значенні цього слова.

Багатогранність спектра міжнародних відносин зумовлює те, що вони є предметом дослідження різноманітних наук. Серед дослідників немає чіткої визначеності щодо дисциплін, які так чи інакше вивчають міжнародні відносини. Куіжі Райт, Жан-Батіст Дюрозель та інші фахівці виділяють такі:

історія дипломатії;міжнародне право;міжнародна політика;міжнародна економіка;міжнародна торгівля;військові науки;право і міжнародні організації;політична географія;соціологія;антропологія;соціальна психологія;етика.

У той же час аналіз міжнародних відносин, теоретичне узагальнення їх закономірностей, структури, функціонування та розвитку певним чином є присутнім у кожній з названих дисциплін у історичному, політичному, правовому, економічному, соціальному та інших аспектах.

Для усвідомлення і розуміння особливостей теорії міжнародних відносин важливим є аналіз і розуміння предмета та об’єкта науки.

Традиційно об’єктом міжнародних відносин вважають

середовище, у якому панує анархічне, невпорядковане поле, що характеризується відсутністю центральної влади і, відповідно, монополії на легітимне регулювання сфери міжнародних відносин різноманітними способами і методами

з першої половини ХХ ст. і до сьогодні постійно точаться дискусії навколо предмета ТМВ, специфіки предметного поля і основних дослідницьких методів.

Складовою частиною предметного поля ТМВ, з одного боку, є центральні поняття політології (наприклад, “політична влада”, “політичний процес”, ”політичний режим”, “громадянське суспільство” та ін.), з іншого боку, наукові поняття і проблеми, у яких відображається специфіка міжнародних відносин, а саме “плюралізм суверенітетів”, “баланс сил”, “біполярність” і “мультиполярність”, “дипломатія”, “стратегія” та ін.

Не претендуючи на абсолютну істину, можна визначити такі проблеми наукового дослідження, що складають предмет ТМВ:

• методологічні принципи й основні методи історичного дослідження;
• основні напрямки історії розвитку теорії міжнародних відносин, їх концептуальні та методологічні особливості;
• міжнародні відносини як загальносуспільний феномен та їх закономірності;
• система міжнародних відносин та її середовище;
• учасники міжнародних відносин, їх цілі та засоби;
• зовнішньополітична діяльність суб’єктів міжнародних відносин та процес прийняття зовнішньополіт. рішення;
• національні інтереси й міжнародна безпека;
• правове та моральне регулювання міжнародних відносин;
• конфлікти і співробітництво в міжнародних відносинах;
• міжнародний порядок та його характерні риси.

Таким чином, предметом ТМВ є перш за все теоретичне узагальнення вказаних проблем, які в цілому відображають загальні закономірності, структуру, функціонування і розвиток системи міжнародних відносин. Тому теорія міжнародних відносин має відмінну від інших суспільних наук внутрішню структуру і різноманітні зв’язки з цими науками.

Основні школи та напрямки в ТМВ: класичні і сучасні

НАПРЯМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН. У сучасній теорії міжнародних відносин прийнято виділяти такі напрямки: політичний ідеалізм, політичний реалізм, модернізм, транснаціоналізм, неомарксизм та неореалізм.

Вихідним пунктом політичного ідеалізму є переконання його прихильників у необхідності й можливості покінчити зі світовими війнами та збройними конфліктами між державами завдяки правовому регулюванню і демократизації міжнародних відносин, на основі створення системи колективної безпеки.

Модерністи акцентують увагу на необхідності застосування методів точних наук у вивченні феномену міжнародних відносин.

Згідно з теорією транснаціоналізму, держава не є єдиним міжнародним актором, рівними їй суб’єктами міжнародних відносин є індивіди, установи, організації, недержавні об’єднання.

Неомарксисти переконані, що сучасний світовий політичний процес безпосередньо залежить від економічних міжнародних відносин, які мають несиметричний характер (поділ світу на багату Північ і бідний Південь).

Неореалізм захищає, з одного боку, прагнення до збереження класичної традиції, а, з іншого боку, визнають необхідність врахування нових міжнародних реалій.

Існують такі форми парадигм в ТМВ: ліберально-ідеалістична, політичного реалізму і марксистська.

прихильники ліберально-ідеалістичної парадигми стверджують, що в основі національних інтересів лежать моральні норми і глобальні проблеми сучасності.

Ліберальна (“ідеалістична”) парадигма (В. Вільсон, У. Ліппман, Дж. Най, Т. Мюррей, М. Хаас, Р. Руммель, Ф. Фукуяма та ін.) розглядає світову політику за допомогою правових та етичних категорій, орієнтує на створення нормативних моделей світових відносин. Фундаментом їх переконань була відмова від визнання сили та війни у якості найважливіших регуляторів міждержавних стосунків. Перевага повністю віддавалась системі та інститутам міжнародного права.

Основоположниками та лідерами політичного реалізму були дослідники Ганс Моргентау та Реймон Арон.

1. Держави, як головні учасники міжнародних відносин, мають політичне право і необхідні ресурси для здійснення тих чи інших акцій на міжнародній арені: укладення договорів, оголошення війн та ін. Політичні реалісти стверджують, що сильні держави роблять те, що вони можуть, а слабкі - те, що їм дозволяють сильні. Отже, стан міжнародних відносин залежить від взаємодій між великими державами

2. Специфіка міжнародних відносин полягає у тому, що вони носять анархічний характер і являють собою арену гострого протиборства держав. Отже, головними міжнародними процесами є міждержавні конфлікти та їх крайня форма - війна.

3. в основі міжнародної діяльності держав, як відзначає Ганс Моргентау, їх прагнення до збільшення влади, і, відповідно, зменшення влади інших.

4. На міжнародній арені держави забезпечують собі владу, що асоціюється з поняттям "національний інтерес", двома шляхами: військовою стратегією (продовження політики насильницькими методами) і дипломатично (мирна боротьба за владу). Невід'ємною частиною влади є сила (power), яка є одним із вирішальних засобів забезпечення національної безпеки. Таким чином, з точки зору політичного реалізму, стан миру - це стан рівноваги сил між державами

Марксистська парадигма. Вона була сформульована К. Марксом, Ф. Енгельсом, В. Леніним у другій половині XIX — на початку XX століття і заснована на визнанні вторинного характеру політичних явищ, які майже повністю визначаються первинними: матеріальними економічними відносинами.

Засоби силової політики у міжнародних відносинах

Силовий потенціал держави, в першу чергу, визначається її військовими ресурсами. Перш за все, це військово-технічний потенціал Збройних сил, дисципліна, підготовка і моральний дух солдат, високий професіоналізм офіцерського складу, наявність науково - обгрунтованої військової доктрини та інші фактори, що у своїй сукупності розкривають зміст поняття „військова сила”. Але зміст „сили” держави не обмежується тільки її військовими ресурсами, а включає в себе, окрім них, низку складових елементів:

промисловий потенціал;

природні ресурси;

геостратегічні переваги;

чисельність населення;

культурні характеристики суспільства його народу;

національна мораль;

якість державного керівництва та його дипломатії.

Міжнародні відносини, як предмет дослідження окремих наук, об’єкт і предмет теорії міжнародних відносин

Упродовж усього історичного розвитку земної цивілізації міжнародні відносини завжди займали і займають суттєве місце в житті кожного суспільства. Міжнародні відносини – це сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв’язків і взаємовідносин між народами у найширшому значенні цього слова.

Багатогранність спектра міжнародних відносин зумовлює те, що вони є предметом дослідження різноманітних наук. Серед дослідників немає чіткої визначеності щодо дисциплін, які так чи інакше вивчають міжнародні відносини. Куіжі Райт, Жан-Батіст Дюрозель та інші фахівці виділяють такі:

історія дипломатії;міжнародне право;міжнародна політика;міжнародна економіка;міжнародна торгівля;військові науки;право і міжнародні організації;політична географія;соціологія;антропологія;соціальна психологія;етика.

У той же час аналіз міжнародних відносин, теоретичне узагальнення їх закономірностей, структури, функціонування та розвитку певним чином є присутнім у кожній з названих дисциплін у історичному, політичному, правовому, економічному, соціальному та інших аспектах.

Для усвідомлення і розуміння особливостей теорії міжнародних відносин важливим є аналіз і розуміння предмета та об’єкта науки.

Традиційно об’єктом міжнародних відносин вважають

середовище, у якому панує анархічне, невпорядковане поле, що характеризується відсутністю центральної влади і, відповідно, монополії на легітимне регулювання сфери міжнародних відносин різноманітними способами і методами

з першої половини ХХ ст. і до сьогодні постійно точаться дискусії навколо предмета ТМВ, специфіки предметного поля і основних дослідницьких методів.

Складовою частиною предметного поля ТМВ, з одного боку, є центральні поняття політології (наприклад, “політична влада”, “політичний процес”, ”політичний режим”, “громадянське суспільство” та ін.), з іншого боку, наукові поняття і проблеми, у яких відображається специфіка міжнародних відносин, а саме “плюралізм суверенітетів”, “баланс сил”, “біполярність” і “мультиполярність”, “дипломатія”, “стратегія” та ін.

Не претендуючи на абсолютну істину, можна визначити такі проблеми наукового дослідження, що складають предмет ТМВ:

• методологічні принципи й основні методи історичного дослідження;
• основні напрямки історії розвитку теорії міжнародних відносин, їх концептуальні та методологічні особливості;
• міжнародні відносини як загальносуспільний феномен та їх закономірності;
• система міжнародних відносин та її середовище;
• учасники міжнародних відносин, їх цілі та засоби;
• зовнішньополітична діяльність суб’єктів міжнародних відносин та процес прийняття зовнішньополіт. рішення;
• національні інтереси й міжнародна безпека;
• правове та моральне регулювання міжнародних відносин;
• конфлікти і співробітництво в міжнародних відносинах;
• міжнародний порядок та його характерні риси.

Таким чином, предметом ТМВ є перш за все теоретичне узагальнення вказаних проблем, які в цілому відображають загальні закономірності, структуру, функціонування і розвиток системи міжнародних відносин. Тому теорія міжнародних відносин має відмінну від інших суспільних наук внутрішню структуру і різноманітні зв’язки з цими науками.