Підготовка мензули до роботи

1. Центрування мензули над точкою планового обґрунтування. Спочатку наближено орієнтують мензулу на будь- яку видиму точку обґрунтування, закріплену на місцевості. Коли безпосередньо точки на місцевості не видно, то в цьому випадку встановлюють віху в створі (мензула - вибрана точка) за точкою і в притул до зовнішнього знака оформлення точки так, щоб візирний промінь кіпрегеля проходив через центр зафіксований на знаку точки і середину віхи у вертикальній площині. В цьому випадку точки обґрунтування, які нанесені на планшет, будуть розташовані паралельно напрямкам між сусідніми точками місцевості. Після цього переставляють мензулу із штативом паралельно наближеного орієнтування так, щоб точка станції на місцевості співпала з цією точкою на планшеті у вертикальній площині. При цьому мензула наближено має займати горизонтальне положення. Кінцеве центрування мензули виконують при допомозі вилки (рис. 100).

Рис. 100. Центрування мензули

 

Похибка такого центрування допускається рівна половині графічної точності масштабу плану знімання. Так, для масштабів знімання місцевості в 1:500, 1:1000, 1:2000 і 1:5000 точність

центрування прийнята відповідно 0,025 м, 0,05 м, 0,1 м і 0,25 м.

Приведення мензули в горизонтальне положення. Ставлять кіпрегель на мензулу так, щоб його лінійка наближено була паралельна лінії, яка сполучає два піднімальні гвинти підставки. Повертаючи одночасно ці гвинти в різні сторони, приводять бульбашку циліндричного рівня на середину. Переставляють кіпрегель на мензулі так, щоб його лінійка прийняла положення перпендикулярно початковому і повертають в ту чи іншу сторону третій піднімальний гвинт (не торкаючи перших двох), приводять бульбашку рівня на середину.

Орієнтування мензули. Вибирають точку на планшеті планового обґрунтування, яка знаходиться від точки (станції) не менше 10 см. До цих точок при КЛ прикладають скошений край лінійки кіпрегеля. В точці на яку орієнтують встановлюють віху. Дивляться в зорову трубу і повільно повертають мензулу в ту чи іншу сторону до появи в полі зору віхи. Закріплюють закріпний гвинт мензули, а навідним гвинтом наводять вертикальну нитку сітки кіпрегеля KH, або внутрішню грань посрібленої пластинки кіпрегеля КА-2.

Час від часу орієнтування контролюють під час роботи. Якщо поперечний зсув між початковим і контрольним орієнтуванням не перевищує 0,4 мм на плані від точки, яка знаходиться на граничній віддалі знімання від станції, то орієнтування допустиме. Якщо ця величина більша 0,4 мм, то знімання необхідно переробити.

При зніманні місцевості з однієї станції мензулу орієнтують за допомогою бусолі, яку кладуть на мензулу так, щоб грань її корпусу була паралельна осі абсцис на планшеті, і повертають мензулу на підставці в ту чи іншу сторону поки стрілка бусолі не встановиться на північ.

Знімання ситуації і рельєфу

Знімання кіпрегелем KA-2. За допомогою рейки або рулетки заміряють висоту кіпрегеля, встановленого на мензулі (це віддаль від верху точки закріпленої на місцевості до центру сітки ниток кіпрегеля, або до центру гвинта кремальєри). Висоту заміряють з точністю 0,01м і посилають робітника з рейкою в район знімання місцевості. Робітник при встановленні рейки повинен дотримуватися нормативних віддалей між рейковими точками (пікетами), які наведені в табл. 22.

Примітка: Віддалі від приладу до контурів з нечіткими окресленнями допускається збільшувати в 1,5 раз.

 

Якщо робітник встановив рейку в потрібному місці, то спостереження виконують у такій послідовності. Направляють зорову трубу кіпрегеля на рейку та точно наводять основну криву на число рівне висоті приладу і. Коли цього числа на рейці не видно із-за будь-яких перешкод, то основну криву наводять на будь-яке число (ділення) рейки v та закріплюють закріпний гвинт труби. Приводять бульбашку циліндричного рівня вертикального круга на середину за допомогою гвинта рівня та знімають відліки за кривою горизонтальних прокладень і кривою перевищень. Результати спостережень записують в журнал. В журнал записують також коефіцієнти кривих горизонтальних прокладень та перевищень. Основну криву наводять на рейку так, щоб її продовження було наведене на і, знімають відлік по кривій D і визначають горизонтальне прокладення за формулою

d= (D - i)xKD> (150)

де D - відлік за кривою горизонтальних прокладень; і - висота приладу; Kd - коефіцієнт кривої горизонтальних прокладень.

Інколи приходиться визначати відстань за допомогою звичайної сітки ниток. На рис. 98 вона приведена у вигляді коротких штрихів біля вертикальної смужки. їх три: один вище основної кривої Н, другий нижче кривої перевищень K і третій нижче кривої горизонтальних прокладень D. Коефіцієнт віддалеміра між крайніми нитками рівний 100, а між верхньою і середньою - 200.

При наведенні основної кривої на будь-яку висоту v, горизонтальне прокладення обчислюють за формулою

d= (D - v) xKD. (151)

В залежності від нахилу зорової труби, в полі зору з'являються від одної до трьох кривих перевищень, які мають свої відповідні коефіцієнти -10, -20, -100, +10, +20, +100. Відлік слід брати за будь- якою кривою. Проте перевищення будуть однаковими, якщо використати коефіцієнт відповідної кривої. Перевищення обчислюють при наведенні основної кривої на висоту приладу, за формулою

h = (K - і) х Kh, (152)

де K - відлік за кривою перевищень; Kh - коефіцієнт кривої перевищень.

При наведенні основної кривої на v, перевищення обчислюють за формулою

h =(K - v) х Kh + і - v. (153)

При зніманні відліків за кривою перевищень слідкують за знаком при коефіцієнті, тому що від його залежить з яким знаком буде перевищення.

Досвідчені виконавці відліків не беруть за кривими горизонтальних прокладень і перевищень. Вони рахують кількість сантиметрів розміщених між основною кривою та відповідними кривими горизонтальних прокладень або перевищень. Так, якщо кількість сантиметрів (поділок) між основною кривою і кривою горизонтальних прокладень є 25,5 см та коефіцієнт Kd = 100, то віддаль d=25,5 м, а кількість ділень між основною кривою і кривою перевищень є 7,6 см та коефіцієнт Kh = + 10, то перевищення h=+0,76 м. Висота рейкової точки обчислюється за формулою

H=H + h, (154)

і cm v^

де H - висота станції.

cm

За допомогою вимірника і лінійки поперечного масштабу відкладають в масштабі віддаль d за напрямком скошеного краю вузької додаткової лінійки кіпрегеля, яка приставлена до точки (станції), а труба наведена на рейкову точку місцевості. На планшеті роблять укол голкою вимірника і в мітку уколу вертикально вставляють гострий кінчик олівця та прокручують його, для того щоб добре було видно точку Справа від точки підписують її висоту так, щоб точка була на проти середини підписаного числа. Всі числа висот підписують орієнтованими на північ. Результати віддалей і перевищень обчислюють з точністю до 0,01 м.

Визначивши планове і висотне положення декількох точок на планшеті, ситуацію і предмети зображують умовними знаками згідно масштабу знімання, викреслюють границі між видами ситуації тощо. Між висотами сусідніх точок виконують інтерполювання та проводять горизонталі. Після цього знову визначають декілька точок і продовжують зображувати ситуацію, предмети та рельєф місцевості. Таким чином після припинення польових робіт отримують топографічний план місцевості на даній станції. В цей час виконують контроль орієнтування мензули.

Після цього переносять мензулу на сусідню станцію і продовжують роботу в тій же послідовності як і на першій станції. При зображенні місцевості на плані дотримуються точності зображення чітких контурів на відкритій території 0,5 мм масштабу плану, а на закритій території 0,7 мм масштабу плану. На забудованій території точність нанесення твердих контурів не повинна перевищувати 0,4 мм масштабу плану

Камеральні роботи при мензульному зніманні зводяться до кінцевого оформлення плану. Після цього виконують зведення рамок суміжних планшетів, приводять їх до єдиного положення. Зображення ситуації і рельєфу на стику суміжних планшетів приводять їх до середнього положення. Відкоректовані плани викреслюють тушшю згідно умовних знаків та розмножують копії на ксероксі, якими користуються конструктори при проектуванні споруд.