В складних лабіринтах пошуку істини 7

ББК 87. 3(0)5 1-29

Ідея Університету: Антологія / Упоряд.: М. Зубрицька, Н. Баба-лик, 3. Рибчинська; відп. ред. М. Зубрицька. - Львів: Літопис, 2002. - 304 с: іл.

В Антології зібрано тексти видатних мислителів ХІХ-ХХ ст. -Вільгельма фон Гумбольдта, Джона Ньюмена, Хосе Ортеґи-і-Ґассе-та, Карла Ясперса, Ганса-Ґеорґа Ґадамера та ін. - які формотворчо і критично осмислювали ідею Університету, впливали на його розви­ток. Антологія покликана допомогти становленню університетів в Україні в період пошуку їхньої ідентичности в третьому тисячолітті,

Пропонується увазі широкого кола університетської громади.

Це видання здійснено за фінансової та експертної підтримки

Міжнародного фонду "Відродження" в рамках спільної програми

з Центром розвитку видавничої справи Інституту відкритого

суспільства - Будапешт

Sponsored by the International Renaissance Foundation in

the frames of joint program with the Center for Publishing

Development of the Open Society Institute - Budapest

Упорядники висловлюють щиру вдячність Крістіяну Вайзе (Франкфурт-на-Майні) за усіляку допомогу при підготовці до друку цієї книги

© Літопис, 2002

© Центр гуманітарних досліджень, 2002
Copyright © 1961, 1988 by Springer-Verlag
© Heredores de Jose Ortega у Gasset
© Марія Зубрицька, передмова, 2002
ISBN 966-7007-68-4 © Михайло Москаль, художнє оформлення, 2002

Усім

Послідовникам

Оновлення та збагачення

Ідеї Університету

Присвячується

ЗМІСТ

Марія ЗУБРИЦЬКА

Філософський дискурс ідеї Університету:

В складних лабіринтах пошуку істини 7

Вільгельм фон ГУМБОЛЬДТ

Про внутрішню та зовнішню організацію
вищих наукових закладів у Берліні 23

Джон Генрі НЬЮМЕН

Ідея Університету 35

Хосе ОРТЕҐА-І-ҐАССЕТ

Місія Університету 65

Карл ЯСПЕРС

Ідея Університету 109

Ганс-Ґеорґ ҐАДАМЕР

Ідея Університету —

вчора, сьогодні, завтра 167

Юрґєн ГАБЕРМАС

Ідея Університету — навчальні процеси 185

Вольф ЛЕПЕНІС

Ідея Університету. Антологія

досі тут. У своєму нинішньому вигляді він уже ні на що не придатний, і нам необхідно повернутися до іншої епохи в еволюції, щоб побачити в повноті й ефективності те, що нині є лише огризком, рештками.³ Пояснення ж, яке нині дають в Університеті, звучить вельми невиразно: доцільно, кажуть, щоб студент отримав щось із "загальної культури".

"Загальна культура". Абсурдність цього терміна, заяложе­ність його викриває його нещирість. Культура — коли йдеть­ся про людський дух, а не про худобу чи зерно — може бути тільки загальною. Не можна бути культурним, освіченим лише у фізиці чи в математиці. Бо це означає бути мудрим у якійсь одній ділянці. Коли кажуть "загальна культура", "загальна освіта", то мають на увазі, що студент мусить отримати певне декоративне і неясно виховне знання про власний характер і розум. Для такого неясного задуму надається будь-яка ди­сципліна з-поміж тих, які вважають менш технічними і більш неясними, — філософія, чи історія, чи соціологія.

Та якщо ми перескочимо до тієї епохи, коли постав Уні­верситет, до Середньовіччя, то побачимо, що сучасний зали­шок — це скромний пережиток того, що тоді становило, ціл­ком і природно, всю вищу освіту.

Середньовічний Університет не досліджував,⁴ та й професіям він дуже мало вділяв уваги, — все тоді було "загальною куль­турою" — богослов'я, філософія, "мистецтва".

Але те, що ми сьогодні називаємо "загальною культурою", не було тим самим для Середньовіччя: культура не прикра­шала розум, не дисциплінувала характер; натомість вона була системою уявлень про світ і людство, якою володіла тодішня людина. її культура була сукупністю переконань, що мала ефективно керувати її існуванням.

Життя — це хаос, дика пуща, плутанина. Людина гу­биться в ньому. Та її розум реаґує на це відчуття катастрофи

³ Уявіть собі картину первісного життя. Одна з його характеристик -
брак індивідуальної безпеки. Коли двоє чоловіків наближалося один
до одного, це завжди віщувало небезпеку, бо ж увесь світ тоді носив
зброю. Відтак потрібно було врегулювати таке наближення з допомо­
гою норм і церемоній, які передбачали б, що зброю буде залишено десь
обіч, а рука не зможе вихопити якусь іншу приховану зброю. Для
цього найкраще, коли, наблизившись, кожен з чоловіків схопить руку
іншого, - руку, яка вбиває і є зазвичай правою. Звідси походить і є
дієвим потиск рук при вітанні, що тепер, відбігле від того типу життя,
є незрозумілим, а отже, залишком-атавізмом.

⁴ Це не заперечує того, що за Середньовіччя могли проводити дослідження.

Хосе ОРТЕҐА-І-ҐАССЕТ

й розгублености: розум працює, щоб знайти в пущі "стежки" й "дороги"⁵, тобто ясні й сталі уявлення про Всесвіт, незапе­речні переконання щодо того, якими є речі і світ. Ця су­купність, ця система ідей є культурою в істинному значенні слова, отож і чимось протилежним до значення прикраси. Культура — те, що вирятовує з життєвої катастрофи, вона дозволяє людині жити так, щоб її життя не стало безглуздою трагедією чи повним здичавінням.

Як люди, ми не можемо жити без уявлень. Од них зале­жить те, що ми робимо, а жити — це не тільки робити те або те. Так, найдавніша книга Індії каже: "Наші дії йдуть услід за нашими думками так само, як колесо воза котиться за ратицями бика". В такому розумінні (в якому, власне, немає нічого інтелектуального⁶) ми — це наші уявлення.

Ґедеон із приводу цього дуже глибинного питання сказав би, що людина завжди народжується в якійсь епосі. Тобто вона покликана відбути своє життя на якійсь певній висоті еволюції людських доль. Людина належить за своїм наро­дженням до певного покоління, а кожне покоління розмі­щується не будь-де, а нестотнісінько над попереднім. А це означає, що вона неминуче живе на висоті свого часу⁷, сказа­ти б точніше, — на висоті його ідей та уявлень.

Культура — це життєва система уявлень у кожному часі. Треба також зазначити, що ті уявлення та переконання не є, найпевніше, ані почасти, ані цілком науковими. Культура — не наука. Особливістю нашої сучасної культури є те, що переважно її зміст походить, мабуть, з науки; але в інших культурах так не є, та й у нашій, либонь, не завжди так було, як сьогодні.

Порівняно з середньовічним сучасний Університет надміру ускладнений професійною освітою, яку той давав зародково, а ще ж додалося вивчення дослідницької діяльности, яка майже повністю витіснила вивчення та передання культури.

Очевидно, що сталося жахіття. Европа пожинає нині його згубні наслідки. Катастрофічність нинішньої європейської си­туації полягає в тому, що пересічний англієць, пересічний француз, пересічний німець — люди неосвічені, вони не во-

⁵ На початках всіх культур виникає термін "дорога" - hodos і methodos у
греків, tao itey китайців, "путь" і "повіз" у індійців.

⁶ Наші уявлення і переконання цілком можуть бути й антиінтелекту-
альними. Як у мене і, загалом, як у нашому часі.

⁷ Про цю концепцію "висоти часу" дивіться мою праДю "Бунт мас".

III

Гумбольдт і Шляєрмахер пов'язують з ідеєю Університету дві думки. По-перше, їм ідеться про питання, як сучасна наука, звільнена з-під опіки релігії і церкви, може інституалізуватися без загрози своїй автономії з боку зовнішніх інституцій: чи то внаслідок наказів державної влади, яка уможливлює зовнішнє існування науки, чи то через впливи буржуазного суспільства, зацікавленого в корисних результатах наукової роботи. Гум­больдт і Шляєрмахер бачать розв'язання проблеми в організо­ваній державою науковій автономії, що відгороджує вищі на­укові заклади і від політичних втручань, і від суспільних імпе­ративів. Крім того, Гумбольдт і Шляєрмахер прагнуть поясни­ти, чому гарантування Університетові зовнішньої форми вну­трішньо необмеженої свободи є в інтересах самої держави. Така культурна держава бажана з огляду на благодатні наслідки, викликані всеоб'єднавчою і всеузагальнювальною силою науки, інституалізованої у формі дослідження. Якби сама лише науко­ва робота була віддана на розсуд внутрішньої динаміки дослід­ницьких процесів, а принцип, за яким "науку слід розглядати як щось ще не зовсім віднайдене і недоступне остаточному відкрит­тю"¹², зберігся б, тоді — в цьому обидва філософи були переко­нані — моральна культура, взагалі духовне життя нації мало б, як у фокусі, концентруватися у вищих наукових закладах.¹³

¹² W. von Humboldt. "Uber die innere und auBere Organisation der hoheren
wissenschaftlichen Anstalten" (1810) // E. Anrich (Hg.), Die Idee der
Deutschen Universitdt. - Darmstadt, 1959. - C. 379.

¹³ "Принаймні не існує порядного і шляхетного життя ані для держави,
ані для кожного зокрема, якщо завжди обмежені вміння у галузі знань
не пов'язувати із якимось загальним сенсом. Для всіх цих знань дер­
жава, як і кожен зокрема, природно і необхідно бере засновком, що їх
мусить обґрунтувати наука, і тільки з її допомогою знання можуть
правильно зростати і вдосконалюватися." F. Schleiermacher. "Gelegent-
liche Gedanken uber Universitat im deutschen Sinn" (1808) // E. Anrich,
1959.-C. 226.

Юрґен ГАБЕРМАС

Ці обидві думки злилися в ідею Університету і пояснюють деякі найприкметніші властивості німецької університетської традиції. Вони роблять зрозумілими, по-перше, стверджувальну позицію Університету щодо держави, який сприймає себе як аполітичну університетську науку; по-друге, оборонну пози­цію щодо професійної практики, особливо ж до освітніх ви­мог, що можуть порушити принцип єдности навчання і дослі­дження; і по-третє, центральне місце філософського факуль­тету у вищій школі, а також те особливе значення, яке зага­лом приписують ролі науки в культурі й суспільстві. Слово "наука" отримало в німецькій мові стільки конотацій, що в англійській чи французькій вельми тяжко знайти для них відповідники. Отже, з університетської ідеї випливає, з одно­го боку, перспективне (бо воно вказує на функціональну само­стійність наукової системи) наголошування на автономії на­уки, яку, щоправда, варто було б сприймати лише "на самоті і на свободі", з відстані до міщанського суспільства і по­літичного громадського життя; а з іншого боку, загальна куль-туротворча сила науки, в якій необхідно рефлективно під­сумовувати всезагальність життєвого світу. Для оборонної позиції супроти міщанського суспільства і для внутрішнього зв'язку з життєвим світом як цілістю наука, у розумінні заеад-ничої філософської науки, повинна відповідати надзвичайно своєрідним вимогам.

Реформатори того часу мали підстави уявляти собі науко­вий процес як певний нарцистичний, замкнений у собі цикліч­ний процес дослідницького викладання, оскільки філософія німецького ідеалізму як така вимагала єдности вчення і дослі­дження. І якщо сьогодні дискусія на найновішому рівні дослі­дження і демонстрація цього рівня знань з навчальною метою — зовсім різні речі, то Шеллінґ в своїх "Лекціях про метод академічних студій" показував, що форма педагогічного ви­кладу випливає із самої конструкції філософської думки. "Суто історичному" викладові готових результатів він протиставляв розгортання "цілости науки методом внутрішнього, живого споглядання" для усвідомлення самої її побудови.¹⁴ Отже, цей тип теорії вимагав такої конструктивної побудови, яка б збіга­лася з навчальним курсом викладу цієї теорії.

Так само Університет мав би своїм внутрішнім стосунком до життєвого світу завдячувати всеузагальнювальній силі на-

¹⁴ F. W. J. Schelling, "Vorlesungen iiber die Methode des akademischen Studiums" (1802) // E. Anrich, 1959. - C. 20.

Ідея університету. Антологія

уки. Філософію реформатори наділяють єднальною силою у трьох аспектах: щодо, як кажуть сьогодні, культурної тра­диції, соціялізації і суспільного об'єднання. Фундаментальна філософська наука була, по-перше, закроєна енциклопедично і як така могла забезпечити, з одного боку, єдність у роз­маїтті наукових дисциплін, рівно ж і єдність науки з мистец­твом і критикою, а з іншого, — правом і мораллю. Філософія пропонувала себе як форму рефлексії культури в цілому. її основна платоністична риса мала забезпечити єдність дослід­ницьких і навчальних процесів. Бо, засвоюючись, ідеї укла­даються в моральний характер того, хто пізнає, і звільняють його від будь-якої однобічности. Вивищення до абсолюту відкри­ває шлях до всебічного розвитку індивідуальности. Оскільки цей вид науки розвиває розум, "розсадники науки одночасно" можуть бути "загальними закладами освіти".¹⁵ Врешті-решт, рефлективно-філософське підложжя формування будь-якої теорії обіцяло єдність науки і просвітництва. Якщо сьогодні філософія перетворилася на предмет, який притягає езотерич­ну цікавість фахівців, то філософія, що виходила зі стосунку суб'єкта пізнання до самого себе, а всі пізнавальні змісти розгортала на шляху рефлективного руху думки, могла задо­вольнити одночасно й езотеричне зацікавлення фахівця в на­уці, й екзотеричний інтерес нефахівця до самопізнання та просвіти.¹⁶ Філософія, виражаючи свою епоху мовою думки, як би сказав Геґель, була покликана замінити суспільно-об'єд-нувальну силу релігії примирливою силою розуму. Це дозво­лило Фіхте розглядати Університет, що всього-на-всього інсти-туалізує таку науку, як місце народження майбутнього, еман-сипованого суспільства, і навіть як місце національного вихо­вання. Адже ця вишколена рефлексією наука створює ясність не щодо речей, що так і залишаються для нас чужими, а щодо найглибшого коріння нашого життя: "Цієї ясности дов­кола себе, вже хоч би задля власного інтересу, повинно нині захотіти і з усієї сили їй сприяти кожне наукове тіло; відтак воно мусить, тільки-но набувши певної консистенції, нездолан­но перелитися в організацію виховання нації як свого власно­го ґрунту, в ясність і свободу духу, і в такий спосіб підготува­ти і вможливити оновлення умов людського життя".¹⁷

¹⁵ Schelling. - Там само. - С. 21.

¹⁶ Е. Martens, H. Schnadelhach, Philosophie - Grundkurs. - Hgb. 1985, 22 ff.

¹⁷ J. G. Fichte, "Deduzierter Plan einer in Berlin zu errichtenden hoheren
Lehranstalt" // E. Anrich, 1959. - C. 217.

Юрґен ГАБЕРМАС

Ризиковані і нереалістичні елементи тієї ідеї Університету, що закріплена у відомих установчих документах, чітко вияв­лено в усьому обсязі лише після з'ясування умов, які необхідно було б виконати для інституалізації такої науки — тобто науки, що завдяки лише внутрішній структурі вже вможлив­лювала і гарантувала б одночасно єдність дослідження і те­орії, єдність наук, єдність науки і загальної освіти, а також єдність науки і просвітництва.

Стисло зрозуміла єдність дослідження і теорії означає, що викладання і навчання провадять лише так, як того вимагає новітній процес наукового поступу. Наука зобов'язана відтво­рювати сама себе і в тому сенсі, що професура має виховувати для себе наступників. Майбутній дослідник — це єдина мета, задля якої Університет учених-дослідників взагалі бере на себе освітні завдання. В кожному разі, таке обмеження академіч­ної фахової підготовки до виховання молодого покоління на­уковців, принаймні для філософського факультету, було до­сить переконливим, поки професуру доповнювало середовище їхніх же учнів — гімназіяльних викладачів.

Окрім того, ідея єдности наук могла набути чинности лише тоді, якщо б вищі факультети підпорядкувати науковому про­водові цілковито перетвореного факультету вільних мистецтв і якщо б філософію, яка мала тут свою оселю, дійсно розви­нути у підставову науку об'єднаних природничих та гумані­тарних наук. Ось у чому сенс полеміки проти наук задля зарібку, проти розпорошення на спеціялізовані школи, проти вторинности тих факультетів, "які свою єдність" знаходять "не безпосередньо у пізнанні, а в зовнішньому ґешефті". До­конечним, але відпочатку неслушно вивищеним наслідком ви­явилася вимога домінування філософського факультету, "тому що всі члени Університету, хоч до якого факультету вони належать, мусять бути закорінені в ньому".¹⁸

В інституційному сенсі передумовою єдности науки і за­гальної освіти була єдність навчителів і учнів: "Зв'язок ви­кладач — учні цілком інакший, ніж раніше. Перший вткє не слугує останнім, бо й ті, і ті обслуговують науку".¹⁹ Цей роз­рахований на кооперацію, засадничо еґалітарний взаємодо-повнювальний зв'язок слід було здійснити в дискурсивних формах семінару. Однак це несумісно зі структурою персона­лу, яка незабаром постала в ієрархічно поділених інститутах

Schleiermacher, а.а. О. 259 f. Humboldt, а.а. 0. 378.

VII

Отже, потенційна приреченість проекту модерности та на­ціональної держави також охоплює зменшення потенційної

Ідея Університету. Антологія

ролі модерного Університету як закладу. Останній буде виму­шений шукати собі нового місця у культурі та нових ідей для організації своєї діяльности, щойно припиниться гармонійна співпраця між владою та знаннями — чи точніше: національ­ною державою та національною свідомістю, що її Університет забезпечує. Наслідком глобалізації є знецінення всіх національ­них проектів, а серед них — і Університету як (зорієнтовано­го на націю та державу) закладу. Якщо за Університетом уже не стоять ідеї нації, раціонального чи (національної) культу­ри, тоді або варто створити нові ідеї, або ж Університет прире­чений віддатися на милість всеїдної логіки споживацтва. За цією логікою Університет, що позбувся своїх стосунків із вла­дою та своєї модерної національно-державницької місії, тепер тільки "продаватиме" свій "продукт-освіту", як перша-ліпша бюрократична освітня корпорація. Вивчення майбутнього Уні­верситету немислиме без його дослідження в рамках ширшого культурно-філософського та політичного проекту модерности. Підсумовуючи: сучасний процес культурно-політичної, еко­номічної трансформації, який зумовила глобалізація, а також зменшення ролі держави підважують самі засади модерної мо­делі Університету. Його ідеї зазнають радикально нового форму­лювання. Уже запропоновано, рекомендовано чи нав'язувано цілком нові моделі функціонування Університету. Упродовж двохсот років криза Університету була не надто серйозною, однак зараз ми всі свідки тектонічних зсувів тієї фундамен­тальної ролі, що її донедавна відігравали національні держа­ви. Саме на цьому ґрунті виник знайомий нам модерний Уні­верситет. Без сумніву, ми ще матимемо якісь Університети. Проте йдеться про інше: зараз майбутній силует Університету якраз перебуває у процесі формування. За ним надзвичайно цікаво спостерігати; корисніше, однак, — його збагнути; а найкорисніше — спробувати вплинути на нього.

Подяка

Я хочу висловити подяку за щедру підтримку, яку у формі стипендії до Міжнародного інституту відкритого суспільства мені надав Центр політичних досліджень Центрально-Еропейського університету. Ця стаття є адаптованою версією вступної лекції, яку я прочитав у Центрально-Европейському універ­ситеті, у Будапешті 29 березня 2000 року, куди мене запроси­ли як професора.

Переклав з англійської Роман ДУБАСЕВИЧ

Марек КВЄК

БІБЛІОГРАФІЯ

Albrow, Martin. 1996. The Global Age. State and Society Beyond Modernity.

- Blakcwelh

Allegre, Claude. 1993. L'Age des savoirs:pour une renaissance de I'universite.

- Galimard.

Ball, Stephen J. (ed.). 1990. Foucault and Education: Disciplines and Knowledge. - Routledge.

Barnet, Richard J. & Cavanagh, John. 1997. Global Dreams. Imperial Corpo­rations and the New World Order. - Simon and Schuster.

Barzun, Jacques. 1993. The American University: How It Runs, Where It Is Going. - University of Chicago Press.

Bauman, Zygmunt. 1992. Intimations of Post modernity. - Routledge.

______. 1998. Globalization: The Human Consequences. - Polity Press.

Beck, Ulrich. 2000. What Is Globalization? / Transl. by P. Camiller. -Polity Press.

Bender, Thomas (ed.). 1998. The University and the City: From Medieval Origin to the Present. - OUP.

Berube, Michael & Nelson, Gary (eds). 1995. Higher Education Under Fire.

- Routledge.

Blackwell, Albert. 1991. Friedrich Schleiermacher and the Founding of the

University in Berlin. - Mellen Press. Bowen, Howard & Schuster, Jack. 1986. American Professors: A National

Resource Imperiled. - OUP. Chomsky, Noam (ed.). 1997. The Cold War and the University. Toward an

Intellectual History of the Postwar Years. - New Press. Colclough, Christopher & Manor, James (eds). 1991. States or Markets? Neo-

liberalism and the Development Policy Debate. - Clarendon Press. Currie, Jan & Newson, Janice (eds). 1998. Uniwersities and Globalization:

Critical Perspectives. - London: Sage. Ferry, Luc et Renaut, Alain (eds.). 1979. Philosophies de I'universite. - Payot Finn Jr., Chester E. 2000. A Different Future for Higher Education? -

Fordham Foundation. Friedman, Thomas L. 1999. The Lexus and the Olive Tree. - Farrar, Straus

& Giroux. Giddens, Anthony. 1990. The Consequences of Modernity. - Polity Press. Green, Andy. 1997. Education, Globalization and the Nation State. - Macmillan. Guehenno, Jean-Marie. 1995. The End of the Nation-State / Transl. by Victoria

Elliott. - University of Minnesota Press. Guiomar, Yves. 1990. La Nation entre I'histoire et la raison. - La Decouverte. Holton, Robert J. 1998. Globalization and the Nation-State. - St. Martin's

Press. Hovey, Harold A. 2000. State Shortfalls Projected Despite Current Fiscal

Prosperity. - The National Center for Public Policy and Higher

Education.
--------- • 1999. State Spending for Higher Education in the Next Decade.

The Battle to Sustain Current Support. The National Center for Public

Policy and Higher Education. Humboldt, Wilhelm von. 1979. Uber die innere und aussere Organisation

der hoheren wissenschaftlichen Anstalten in Berlin // Luc Ferry,

Ідея Університету. Антологія

J.-P. Pesron & Alain Renaut (eds), Philosophies de VUniversite.

Uidealisme allemand et la question de VUniversite. - Payot. Johnson, Sandra L. & Rush. Sean C. (eds). 1995. Reinventing the University:

Managing and Financing Institutions of Higher Education. - New

York: John Wiley & Sons. Johnstone, D. Bruce. 1998. The Financing and Management of Higher

Education: A Status Report on Wordwide Reforms // UNESCO World

Conference on Higher Education. [Досяжний on-line] Kant, Immanuel. 1970. Political Writings. - CUP.

. 1979. The Conflict of the Faculties. New York: Abaris Books. Keller, George. 1983. Academic Strategy. - Johns Hopkins University Press. Kerr, Clark. 1994. Troubled Times for American Higher Education: The

1990s and Beyond. - SUNY Press. Kwiek, Marek. 1999. Dylematy tozsamosci. Wokol autowizerunku filozofa w

powojennej mysli francuskiej. ~ Poznan: Wydawnictwo Naukowe

Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza.
______. 1998. After Philosophy: The Novelist as Cultural Hero of Modernity?

// Theoria: A Journal of Social and Political Theory. - 1998. - No. 92.
. 1996. Rorty's Elective Affinities. The New Pragmatism and Post­
modern Thought. - Poznan: Adam Mickiewicz University Press, 1996.
Leslie, David W. and Fretwell, E. K. Jr. 1996. Wise Moves in Hard Times.

Creating and Managing Resilient Colleges and Universities. - San

Francisco: Jossey-Bass. Lucas, Christopher J. 1996. American Higher Education: A History. - New

York: St. Martin's Press. Lyotard, Jean-Frangois. 1984. The Postmodern Condition. A Report on

Knowledge. - Manchester University Press. Marsden, George M. 1994. The Soul of the American University. - OUP. McClelland, Charles E. 1980. State, Society» and University in Germany,

1700-1914. - Harvard University Perss. McNay, Ian. 1995. From the Collegial Academy to Corporate Enterprise: The

Changing Cultures of Universities // Tom Schuller (ed.), The Changing

University? - Open University Press. Melody, William. 1997. Universities and Public Policy // Anthony Smith

& Frank Webster (eds), The Postmodern University? Contested Visions

of Higher Education in Society. - London: Open University Press. Newson, Janice. 1998. The Corporate-Linked University: From Social Project

to Market Force // Canadian Journal of Communication. - Vol. 23. Newson, Janice & Buchbinder, Howard. 1988. The University Means Business:

Universities, Corporations and Academic Work. - Toronto: Garamond

Press. OECD. 1990. Financing Higher Education. Current Patterns. Author.

______. 1987. Universities Under Scrutiny. Author.

______. 1989. Education and the Economy in a Changing Society. Author.

____ __. 1998. Redefining Tertiary Education. Author.

Readings, Bill. 1996. The University in Ruins. - Harvard University Press. Renaut, Alain. 1995. Les Revolutions de Vuniversite. Essai sur

Vamodernisation de la culture. - Calmann-Levy. Richardson, Herbert (ed.). 1984. Friedrich Schleiermacher and the Founding

of the University of Berlin. - Edwin Mellen Press.

Марек КВЄК

Rodrik, Dani. 1997. Has Globalization Gone Too Far? - Institute for Inter­national Economics.

Rohrs, Hermann. 1995. The Classical German Concept of the University and Its Influence on Higher Education in the United States. - Frankfurt am Main: Peter Lang.

Rothblatt, Sheldon. 1997. The Modern University and Its Discontents. - CUP.

Rothblatt, Sheldon & Wittrock, Bjorn. 1993. The European and American University Since 1800. ~ CUP.

Rudolph, Frederick. 1991. The American College and University: A History.

- Athens: University of Georgia Press.

Sassen, Saskia. 1996. Losing Control? Sovereignty in an Age of Globalization.

- Columbia University Press.

_____. 1998. Globalization and Its Discontents. New Press.

Schelling, Friedrich W. J. 1963. On University Studies. - Ohio University

Press. Schleiermacher's Writings on Academia. 1994. - Edwin Mellen Press. Scott, Alan (ed.). 1997. The Limits of Globalization. Cases and Arguments.

- Routledge.

Slaughter, Sheila & Leslie, Larry L. 1997. Academic Capitalism: Politics,

Policies, and the Enterpreneurial University. - Johns Hopkins Univer­sity Press. Smith, Anthony & Webster, Frank (eds). 1997. The Postmodern University?

Contested Visions of Higher Education in Society. - London: Open

University Press. Soley, Lawrence C. 1995. Leasing the Ivory Tower: The Corporate Takeover

of Academia. ~ South End. Spybey, Tony. 1996. Globalization and World Society. - Polity Press. Strange, Susan. 1996. The Retreat of the State: the Diffusion of Power in the

World Economy. - CUP. Thompson, Jo Ann Gerdemann. 1985. The Modern Idea of the University. -

Peter Lang, і Trow, Martin A. & Thorsten, Nyborn (eds). 1991. University and Society:

Essays on the Social Role of Research and Higher Education. - Jessica

Kingsley. Waters, Malcolm. 1995. Globalization. - Routledge. Wilshire, Bruce. 1990. The Moral Collapse of the University. - New York:

SUNY Press. Wittrock, Bjorn. 1993. The Modern University: the Three Transformations

// Sheldon Rothblatt & Bjorn Wittrock (eds), The European and

American University since 1800. - CUP. World Bank. 1994. Higher Education: The Lessons of Experience. Author.

______. 1997. The State in a Changing World. Author.

World Conference on Higher Education (UNESCO). 1998. Higher Education

in the 21^st Century. Vision and Action. - Paris. [Матеріали досяжні

on-line]

Перекладено за виданням:

Marek Kwiek. The Nation-State, Globalisation and the Modern

Institution of the University // Theoria: A Journal of Social and

Political Theory. - 2000. - No 96. - C. 74-98.

Ідея університету. Антологія

Іменний покажчик

Авґустин		54, 60
Аврелій, Марк
Адорно, Теодор	Adorno, Teodor
Айзенман, Пітер	Eisenman, Peter
Айнштайн, Альберт	Einstein, Albert
Аллеґре, Клод	Allegre, Claude	274, 292
Алкуїн
Альтюссе, Луї	Althusser, Lous
Альфред	Alfred 'the Great^5
Анаксагор		46, 62
Андерсон, Мартін	Anderson, Martin
Андоцід
Андріян		60, 62
Андромах
св. Антоній
Арістотель 62,	90, 168, 179, 180,:	228, 238-240, 246
	, 262
Арендт, Ганна	Arendt, Hanna
Аттал

248,

Бавман, Зиґмунт

Барзу, Жак Барнет, Річард Бауер, К.Е. фон Башляр, С.

Бейт, Волтер Джексон Бек, Ульріх Бекон, Роджер Бендер, Томас Беннет, Вілліс Дж. Берґсон, Анрі Берубе, Майкл Біемарк, Отто фон Блум, Ален Болл, Стефен Брайтбах, Йозеф Брандт, Віллі Бравнінґ,

Єлизавета і Роберт Бредворден, Томас

Bauman, Zygmunt 272, 273, 275, 278, 286, 289, 290, 292

292

272, 292

Bate, Walter Jackson 257, 258
Beck, Ulrich 270, 273, 279, 289, 292

52, 224

284, 292

Іменний покажчик

 

 

 

Брехт, Бертольт	Brecht, Bertolt 227-229
Брут Луцій Юній	Brutus, Lucius Junius
Бурдьє, ІГєр	Bourdieu, Pierre
Бурдьє, Поль	Bordieu, Paul
Буркгардт, Якоб	Burckhardt, Jacob	153, 222,
Бухбіндер, Говард	Buchbinder, Howard В White, Andrew Dickson	283, 293
Байт, Ендрю Діксон	241, 242
Вайтгед, Альфред Норт	Whitehead, Alfred North	і 227
Валері, Поль	Valery, Paul 215
Вал, Ж.	Wahl, J.
Василій Великий		58, 64
Вебер, Альфред	Weber, Alfred
Вебер, Макс	Weber, Max 118,	122, 159, 186, 188
Вебер, Семюел	Weber, Samuel 247
Вебстер, Френк	Webster, Frank 284,	287, 293, \
Веласкес, Дієґо Родріґес	: де Сільва і
Velasquez, Diego Rodriguez de Silva у
Вінчі, Леонардо да	Vinci, Leonardo da
Віллер, Шарль де	Villers, Charles de
Віл шир, Брюс	Wilshire, Bruce	286, 294
Вілдебранд, В.	Wildebrand, W.
Вірільйо, Поль	Virilio, Paul
Вітрок, Бйорн	Wittrock, Bjorn	271, 287,
Вольф, Фрідріх Авґуст	Wolf, Friedrich August	23, 163
Ворнер	Warner
Вотерс, Малколм	Waters, Malcolm	270, 294
Вуд, Ентоні	Antony, Wood Г Heyne, Christian Gottlob
Гайне, Крістіян Ґотлоб
Габермас, Юрґен	Habermas, Jiirgen	10, 11, 16	, 168,

185-186, 285 Heidegger, Martin 10, 16, 167-168, 185, 244-250, 252, 255, 256, 261-263, 285

Ган, Отто Hahn, Otto

Геґель, Ґеорґ Вільгельм Фрідріх

Hegel, Georg Wilhelm Friedrich

Гельдерлін, Фрідріх

Holderlin, Johann Christian Friedrich 168
Гельмгольц, Фердінанд

Helmholtz, Hermann Ludwig Ferdinand 118

Генріх II Henry II 54

Герод 63, 64

Гефестіон 57, 58, 62

189, 195, 199, 201-204, 210, 216, 217, 219, 221, 230, 271, 273-275, 287

 

 

Ґадамер, Ганс-Ґеорґ	Gadamer, Hans-Georg	10, 24, 167-168
Ґедеон	Gedeon
Ґеорґе, Стефан	George, Stefan
Ґете, Йоган Вольфґанґ	Goethe, Johann Wolfgang	: 23,110,115,134,
			153, 165, 168
Ґіббонс, Майкл	Gibbons, Michael
Ґієнно, Жан-Марі	Guehenno, Jean-Marie
Ґідденс, Ентоні	Giddens, Anthony
Ґрімм, брати
Ґрімм, Якоб	Grimm, Jacob
Ґрін, Енді	Green, Andy
Ґросфоґель, Девід	Grossvogel, David Д
Давид
Дадлі, Дженіс	Dudley, Janice
Деґі, Мітель	Deguy, Michel
Декарт, Рене	Descartes, Rene
Дельоз, Ж.	Deleuze, J.
Демостен
Дерріда, Жак	Derrida, Jacques	10, 11, 22, 168, 235-
		236,
Дідим
Діоніс Сиракузький
Діоскури
Діофант
Джонстоун, Д. Брюс	Johnstone, D. Bruce 276,	278, 284, 288
Дуне Скот, Джон	Duns Scotus	, John
Дю Бува-Реймон, Еміль	Du Bois-Reymond,	Emil	213-218, 224, 227
Дьюї, Джон	Dewey, John

Іменний покажчик

 

	Е
Евнапій		57, 58
Евсебій
св. Едмонд	St. Edmund
Еко, Умберто	Eko, Umberto
Елбров, Мартін	Albrow, Martin	270, 275, 279, 292
Еліяс, Норберт	Elias, Norbert
Еллвайн, Томас	Ellwein, Thomas
Елькана, Єгуда	Elkana, Yehuda
Ель-Хевес, Елейн	El-Khawas, Elaine
Енґельс, Фрідріх	Engels, Friedrich
Епікур		62, 63
Епіфаній
Есхіл

Єрусалимський, Фрідріх Вільгельм Friedrich Wilheim

Жене, Ж.

Жуков, Георгій

«flv

Genette, J.

235 168

Зенон Золя, Еміль

Ілля,пророк св. Іреней

Zola, Йтіїе І

St. Irenaeus

56, 62 286

241 43

Канґійєм Ж. Кант, Іммануїл

Карнеад Каррі, Ян Кассій

Кассель, Ґуставо Кац, Стейнлі Н. Квєк, Марек Кевенеф, Джон К'єркеґор, Сьорен Кеплер, Йоганнее Кімбалл, Роджер Клеант

К

Canguilhem, J. 235

Kant, Immanuel 120, 122, 129, 130, 146, 163, 217, 239, 243, 245, 252, 254, 261-263, 271, 273, 275, 287

62
Currie, Jan 276, 283, 292

Cassius, Gaius Longinus 57
Cassel, Gustavo 84
Katz, Stanley N. 289
Kwiek, Marek 267-268, 293

Cavanagh, John 272, 292 Kierkegaard, Soren 110, 163, 224, 264 Kepler, Johannes 162 Kimball, Roger 286

56, 58, 62

Ідея університету. Антологія

Клоссовскі, П. Klossowski, P. 236

Коломб, Чарлз-Авґустин Coulomb, Charles-Augustin de 227

Колклах, Крістофер Colclough, Christopher 279, 292

Кондорсе, Марі Жан Антуан де

Condorcet, Marquis de, Marie Jean Antoine 226

Конт, Оґюст Conte, (Isidore) August 142

Корнелл, Езра Cornell, Ezra 241,242,260

Кофман, C. Kofman, S. 236

Л

 

Лаку-Лабарт, Філіп	Lacoue-Labarthe, Philip
Леслі, Девід	Leslie, David	282, 293
Леслі, Ларі	Leslie, Larry	283, 284, 290, 294
Лібіґ, Юстус фон	Liebig, Justus von
Ліотар, Жан-Франк	Lyotard, Jean-Francois	236, 267, 285
Ліппс, Т.	Lipps, T.
Ліпсій	Lipsius
Лісій
Лекур, Д.	Lecourt, D.
Лепеніс, Вольф	Lepenies, Wolf	211-212
Лессінґ, Ґотгольд Ефраїм Lessing, Gotthold Ephraim 162
Лоррен, Клод	Lorraine, Claude
Лукас, Крістофер	Lucas, Christopher	271, 293
Лусбел
Людовік, король	Louis, king
Ляйбніц, Ґотфрід Вільгельм Leibniz, Gottfried Wilhelm 24, 16!

238, 244, 245, 246, 256, 257

M

 

МакМаллен, Кен	McMullen, Ken
МакНей, Ян	McNay, Ian
Ман, Поль де	Man de, Paul	236,	241, 258
Мейнор, Джеймс	Manor, James	279,
Мелоді, Вільям	Melody, William	285,
Мідлтон, Томас	Middleton, Thomas
Міллер, Гілліс	Miller, J. Hills
Міттеран, Франсуа	Mitterand, Francis
Мітридат
Мічерліх, Александр	Mitscherlich, Alexandr
Маркс, Карл	Marx, Karl	134,	239, 259
Могила, Петро		18,:
Мольтке, Гельмут фон	Moltke, Helmuth von
Моммзен, Теодор	Mommsen, Theodor

H

Нансі, Ж.-Л. Nancy, J.- L. 236

Наторп, Пауль Natorp, Paul 167

Іменний покажчик

 

 

 

Нелсон, Кері	Nelson, Сагу
Ніцше, Фрідріх	Nietzsche, Friedrich	110, 135, 163,
	220,	222,224, 233, 285
Наполеон І	Napoleon I	24, 69
Наполеон III	Napoleon III
Ноль, Герман	Nohl, Herman
Ньюмен, Джон Генрі	Newman, John Henry 16, 35-36, 285
Ньюсон, Дженіс	Newson, Janice 276, 283, 289, 292, 293
Ньютон, Ісаак	Newton, Isaac 130,	220, 223, 227
Оккам	Ockham, також Occam
Онан	Onan
Ортеґа-і-Ґассет, Хосе	Ortega у Gasset, Jose	10, 19, 21, 65-66
Оффе, Клаус	Offe, Claus П Parsons, Talcott
Парсонс, Толкотт	186, 190, 207
Пас, Октавіо	Paz, Octavio
Паскаль, Блез	Pascal, Blaise
св. Патрик	St. Patrick
Павлін Йоркський	Paulinus of York
Пелікан, Ярослав	Pelikan, Yaroslav
Перікл		46, 61
Песталоцці, Йоганн Генріх
Pestalozzi, Johann Heinrich
Пірс, Чарлз Сан дере	Peirce, Charles Sanders	247, 248, 251
Пісістрат	Pisistratus
Планк, Макс Карл Ернст
Planck, Max Karl Ernst	185, 210, 230
Платон	60-63, 86, 90, 110, 130,
	133,	167,168, 178, 181
Плутарх
Пол, Реджіналд	Pole, Reginald
Полем
Полігнот
Портер, Кінґслі	Porter, Kingsley
Посен, Ніколь	Poussin, Nicolas
Прімо-де-Рівера, Міґель	Primo de Rivera, Migel
Проерезій		57, 58, 62
Пройс, Ульріх	PreuB, Ullrich
Протагор
Птолемей	P Readings, Bill
Рідінґс, Білл