Загальні поняття про програму InDesign.

ВСТУП

У даній дипломній роботі розглядається тема: «Верстка дитячого книжкового видання».

Мета даної дипломної роботи є розгляд особливості підготовки дитячих книжкових видань до друку і розгляд різних програм верстки і редагування.

Редагування в загальному понятті має різні аспекти, тобто норми, на основі яких виконується робота. Кожен такий аспект має, як правило, власну назву.В Америці, наприклад, виділяють такі аспекти редагування:

– Смислове (перегляд тексту на організованість і впорядкованість)

– Політичне (стеження за вмістом в повідомленні видавничої політики)

– Художнє (використовують на основі естетичних норм)

Крім цих, власне видавничих аспектів, виділяють також наукове редагування, коли повідомлення контролюється на основі норм тієї науки, фактичний матеріал якої описується в повідомленні.

Науковим редагуванням займаються не редактори, а фахівці з конкретної галузі науки. Кожен фахівець, який бере участь у виготовленні друкованого видання, повинен постійно поліпшувати методи своєї роботи, вивчати роботи своїх колег.

Головною метою діяльності кожного видавництва - підготовка і випуск друкованої продукції. Основу друкованої продукції становить сукупність різних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, розміром, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань. Саме ці характеристики і лежать в основі поділу друкованих видань на типи.

Друковане видання – це документ, який пройшов редакційно-видавничу обробку, виготовлений печаткою, відбитком або іншим способом, містить інформацію призначену для поширення, і відповідне Державним стандартам. Склад друкованої продукції визначає його зовнішню форму, а сукупність всіх характеристик відносить його до конкретного типу. При роботі над оформленням видання саме істотним є зміст, цільове і читацьке призначення. В основі оформлення лежить вид літератури. Уміння відокремлювати той, чи інший тип видавничої продукції - важливе для визначення місця друкованого видання в суспільному житті. Друковані видання називаються також «творіннями друку», хоча творінням друку є будь-який окремий документ, який входить до складу друкованого видання. По знаковій природі творіння друку можуть бути текстовими, ізографії, картографічними, нотними.

Видавничою продукцією є сукупність видань, призначених для до випуску або випущених видавцем (видавцями). Видавцем є юридична особа, яка здійснює видавничу діяльність, вступає у правові, майнові, виробничі відносини із суб'єктами інших сфер економіки і культури відповідно до чинного законодавства.

Видання класифікуються за такими ознаками:

1.Призначення:

– Соціально-функціональне: офіційні (інформативні, нормативні), наукові (науково-популярні, науково-виробничі), практичні (виробничо-практичні), наукові, довідкові, літературно-художні та рекламні.

– Читацьке: для широкого кола читачів (масове видання), для дітей та юнаків, бібліотечні видання, видання, видання для сліпих.

2. Інформаційні знаки (текстові, нотні, картографічні та зображальні)

3.Аналітико-синтетичне перероблення інформації (інформаційні, бібліографічні, реферативні, дайджести)

4. Зовнішні ознаки:

- Обсяг (книги, брошури, листівки)

- Форма: книжкові, журнальні, аркушеві (газетні, карткові, буклет, плакат), книжки-іграшки, комплектні.

- Структура або спосіб укладання текстів (серіальні, однотомні і багатотомні, зібрання видань та вибіркові твори, академічні)

- Рівень художнього оформлення і спосіб поліграфічного виконання (мініатюрні, подарункові, факсимільні)

- Складність основного тексту (моноиздания, збірники)

- Кількість (перше видання, стереотипне видання, перевидання: доповнене видання, виправлене видання, перероблене видання, розширене видання).

5. Періодичність:

– Періодичні (газета: громадсько-політична, спеціалізована; спеціальний газетний випуск; журнал: громадсько-політичний, науковий, науково-популярний, виробничо-практичний, популярний, літературно-художній, реферативний)

– Неперіодичні (монографія, препринт, статут, інструкція, тощо)

– Серійні (тематичні, збірники творів)

– З продовженням (бюлетень, бюлетень-хроніка, календар)

6. Належність до автора, авторові або спонсору (власне, спільне, піратське, відомче, посмертне, прижиттєве, ювілейне, меморіальне)

У своїй основі друкована продукція має багато спільного, але кожній з них властиве конкретні якості, які відрізняють їх від багатьох інших. Кожен тип друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення.

Недотримання конкретних норм і стандартів при створенні видавничої продукції призводить до того, що друкований продукт виходить неякісним, незручним і не відповідний вимогам читача. Для читача важливі, крім відповідності заданій тематиці, такі показники видання, як формат, читабельність, ілюстративність, обсяг, потужність, зручність пошуку. Саме ці вимоги читача і повинні бути враховані під час зміни авторського тексту в матеріальний продукт - друковане видання.

І. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Загальні поняття про програму InDesign.

AdobeInDesign – один з найбільших програмних продуктів AdobeSystems. Його пряме призначення - видавнича справа, що включає в себе дизайн і верстку документів самого різного призначення. Виробники назвали InDesign наступником і прямим продовжувачем функцій програми Adobe PageMaker. В першу чергу програма призначена для дизайнерів і верстальників - як працюють в професійних студіях, так і одиночних творчих натур. За допомогою Adobe InDesign можна зверстати будь-яке періодичне або книжкове видання.

Крім друку, він дозволяє експортувати готові документи в актуальний на сьогодні формат PDF і в інші формати, зберігаючи все різноманіття оформлення та унікальні дизайнерські рішення.

Програма InDesign стала першою в своєму роді, що об'єднала стільки видавничих функцій воєдино. Крім інтеграції з іншими продуктами компанії Adobe: Photoshop, Illustrator і Acrobat, - вона дозволяє використовувати для оформлення шрифти Unicode, тобто тисячі варіантів символів.

Також в арсеналі «Індізайна» - найсучасніші функції прозорості та візуальні спецефекти, верстка стилів і використання шрифтів OpenType, а ще - оптичне вирівнювання макета і крос-платформні скрипти для електронних документів.

В останню версію Adobe InDesign увійшли такі функції, як доступ до серверів Adobe для публікації призначених для планшетів матеріалів; палітра статей для управління документом без зміни макету; можливість додавати в електронні документи звукові та відеозаписи, та багато іншого.

Робочий простір в InDesign

Інтерфейс AdobeInDesign складається з декількох основних елементів. Це саме робоче поле і розташовуються навколо нього вікна, панелі та палітри. Їх сукупність називається робочим простором, або робочим середовищем. Інші програми пакета Adobe CS мають схожий інтерфейс, що полегшує роботу користувача і процес освоєння програм.

Приклад робочого прострору Adobe InDesign вказаний нижче:

 

Таблиця 1

Інтерфейс Adobe InDesign

Безпосередньо над робочим полем знаходяться заголовки - це вікна відкритих документів (1). AdobeInDesign дозволяє відкривати відразу кілька документів і перемикатися між ними. Щоб зробити вкладку активною, потрібно клацнути по ній лівою кнопкою миші. Усамому верху вікна програми знаходиться головна панель програми (2) і перемикач робочих середовищ, що дозволяє міняти інтерфейс.

Панель «Управління» (3) знаходиться нижче головної панелі, її розташування та зовнішній вигляд можна змінювати. На ній зосереджені найактуальніші та необхідні інструменти.

За замовчуванням праворуч від робочого поля знаходяться чотири групи палітр (4). Кнопка «Згорнути до значків» (5) дозволяє при необхідності згорнути панель з палітрами до розмірів значка, розширивши тим самим робоче поле. Клацання по цій кнопці згортає і розгортає палітри. Самі вони за замовчуванням закріплені вертикально і зібрані в чотири групи. У кожній групі палітри розташовані у вкладках, що робить роботу з величезним арсеналом засобів AdobeInDesign максимально зручним.

Зліва від робочого поля знаходиться панель «Інструменти» (6), знайома користувачам з часів графічного редактора Paint.Це основні інструменти, призначені безпосередньо для роботи з текстом, графікою та іншими об'єктами на робочому полі. Пов'язані інструменти і тут згруповані за призначенням.

В основному робочому полі знаходиться активний документ (7), над яким ви і здійснюєте роботу. Інші елементи інтерфейсу можна змінити і переналаштувати майже до невпізнання. У разі якщо вам не зовсім зручно поточне розташування інструментів, палітр і панелей, ви можете налаштувати все так, щоб робота з InDesign була максимально приємною та комфортною.

Що таке книга?

Що ж таке Книга? Помічник, порадник, а для тих, хто вміє дружити з нею, — вірний друг.

Ведучий. Упродовж усього життя ми звертаємося до книги. Вона допомагає пізнати та зрозуміти навколишній світ і самих себе. Нерідко книга, вчасно прочитана, підказує людині вихід із складної ситуації. Книги — володарі простору. Вони запрошують нас до захоплюючих подорожей найрізно манітнішими куточками нашої планети й загадковими всесвітами вимислу. Книги — це справжня духовна скарбниця людства.

Зачитана книжка … Якщо так кажуть, значить книжка не припадає пилом на полиці, а переходить із рук в руки, від читача до читача. Пошарпана, здатна щомиті розсипатися, книжка може припинити своє існування, якщо вчасно її не “підлікувати”. Саме ми, читачі, відповідаємо за книжчине “здоров’я”. Саме ми повинні берегти книгу, турбуватися, щоб продовжити її життя — підклеїти сторінки, обкладинку, вивести плями.

Бережіть книги, доглядайте за ними, та й за собою. Бо ж неприємно слухати такі речі про себе. Дотепний наш народ стільки склав прислів’їв і приказок про книгу, що всього й не запам’ятаєте. Ось, наприклад: “Книга твій друг, без неї як без рук”, “Книжка вчить, як на світі жить”, “Хто багато читає,

той багато знає”, “Книга — ключ до знань”, “Дім без книги — день без сонця”.

Важкі ці книги для багатьох із вас, особливо для тих, хто не читає їх уважно, не вчить правил, іншим словом — не готує домашніх завдань. А ось мені це під силу. Пам’ятайте, читання книжки — це теж великий труд, який необхідний кожній людині. Книги треба берегти, бо це сотні гектарів лісу, з якого виготовляють потрібний для них папір. Бережливе ставлення до книги — це, крім усього іншого, економія великих державних коштів. Адже на руках у читачів постійно перебуває до 400—500 мільйонів книг вартістю майже мільярд гривень. Книжка — це праця багатьох людей.

Книги — це мудрий, розважливий, найвірніший наш друг, який супроводжує нас протягом усього життя. Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова, допомагає усвідомити його велику силу. Книга вчить нас бути чесними, працьовитими. Любімо ж книгу, читаймо вдумливо, з пошаною до тих, хто пише нам ці твори.

Вислови відомих людей про книгу

Книги— мов ріки, які наповнюють собою весь світ; це—джерело мудрості, у книгах— бездонна глибина… І якщо старанно пошукати в книгах мудрості, то знайдеш велику втіху і користь для своєї душі.

З “Повісті минулих літ”

Книга— не що інше, як людина, що говорить публічно.

Книга— це співрозмовник, що не улещує тобі, і друг, що не спокушає тебе, і товариш, що тобі не наскучить.

Гарна книга— це подарунок, заповіданий автором людському родові.

Арістотель

Я не знаю більш доброго сусіди, більш справедливого друга, більш покірного супутника, більш слухняного вчителя, більш обдарованого товариша, ніж книга.

Все життя людства послідовно осідало в книжці: племена, люди, держави

зникали, а книги залишалися.

Книги— кораблі думки, що подорожують по хвилях часу і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління.

 

Характеристика книги

Сучасна книга дуже різко індивідуалізована, особливо в порівнянні зі старою. Ми звикли сприймати кожне видання як особливий художній образ, як світ, не з'єднується з сусідніми, але більш-менш ясно протипоставлений ім.

Книгам властиво, по самій їхній природі, накопичуватися в безлічі подібних, але різних, принципово не взаємозамінних примірників. У такому співтоваристві книг - бібліотеці - вони об'єднані спільною метою їх зборів, визначених інтересом і смаком, але обов'язково повинні бути різні, так як кожна з них задовольняє лише певну частину загальної потреби, істотно іншу, ніж сусідня. Об'єднання і розрізнення книг - два полюси книжкового мистецтва. І якщо в бібліотеках минулого нерідко панувало перше з цих начал, коли палітурки, інший раз «власницькі», т. е. отримані книгами вже після їх придбання, більш-менш однакові за матеріалом, кольором і прикрасам, розрізнялися лише скромними написами на корінцях, то в нинішній книзі взяли верх принципи поділу, індивідуалізації видань.

І що б не виділялася книга в загальному ряду - форматом, кольором або матеріалом палітурки, орнаментом, композицією обкладинки, шрифтом, - її особливості мимоволі зв'язуються з «змістом», тобто з характером тексту і відображаються на його сприйнятті, навіть якщо з'явилися насправді без прямої від нього залежності. Але здебільшого таке співвідношення дійсно входить у завдання художника книги..

Книга вчить, як на світі жити.

Народна мудрість

У ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. Перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки. А потім ми й самі навчаємося розуміти друковане слово.

Книга з'явилася тому, що люди завжди прагнули зберегти і передати для нащадків свою мудрість, знання, красу художнього слова. З історії знаємо, що спочатку писали на глиняних табличках, папірусі, пергаменті. Лише згодом винайшли папір і почали друкувати книги.

Перші книги були рукописними. їх створення займало чимало часу і сил. Витоки вітчизняної рукописної книги починаються з часів Київської Русі. Завдяки літописам, які створювалися у монастирях, ми сьогодні маємо змогу знати про те, як жили наші предки. Найбільш детальний літописний звід укладений ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. Називається він «Повість минулих літ» і розповідає про розселення слов'ян, про утворення держав, про перших руських князів. Рукописною книгою є також одна з найдавніших пам'яток української писемності — «Слово о полку Ігоревім».

Рукописні книги завжди цінувалися дуже дорого і користуватися ними могла обмежена кількість людей. Доступнішими книги стали відтоді, коли їх почали друкувати. Першодрукарями були Іван Федорів, Франциск Скорина, Єлисей Плетецький. Книгодрукування починалося з перших несміливих спроб, а потім цей процес удосконалився. Книг ставало все більше і вони були кращої якості.

Сьогодні важко уявити наше життя без книг. Вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ, життя інших людей. Друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях.

Книги — це справжня скарбничка мудрості. Недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. У Львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «Тут мертві живуть і німі промовляють». Бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.

В Україні книгу шанували здавна, ще з часів Київської Русі. Книжна наука в нашій Батьківщині почалася за часів князювання Володимира. Ще більшого розквіту здобула при Ярославі Мудрому. В одному з тогочасних літописів зазначається, що князь кохався в церковних уставах, часто читав їх вдень і вночі. Він зібрав багато писарів, які перекладали книги з грецької мови на слов'янську.

Ярослав Мудрий не тільки сам любив книги, був освіченим. Він дбав і про розвиток освіти в державі. Один, історичний факт свідчить, що в Новгороді Ярослав зібрав триста дітей старост і священників і звелів навчати їх.

Народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жити. І це дійсно так.. Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати через століття і краще розуміти сьогодення.

 

ІІ. СПЕЦІАЛЬНІ ЧАСТИНА

Електробезпека при роботі.

Заходи щодо усунення небезпеки ураження електричним струмом зводяться до правильного розміщення устаткування та електричних кабелів. Інші заходи щодо забезпечення електробезпеки, збігаються з загальними заходами пожежо- та електробезпеки.

В якості профілактичних заходів для забезпечення пожежної безпеки слід використовувати скриту електромережу, надійні розетки з пожежобезпечних матеріалів, силові мережі живлення устаткування виконувати кабелями, розрахованими на підключення в 3-5 разів більшого навантаження, включати й виключати живлення обладнання за допомогою штатних вимикачів. Треба регулярно робити очистку внутрішніх частин комп'ютерів, іншого устаткування від пилу, розташовувати комп'ютери на окремих неспалюваних столах. Для запобігання іскріння необхідно рідше встромляти і виймати штепсельні вилки з розеток.

Освітлення.

Система освітлення повинна відповідати таким вимогам:

• освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи, який визначається трьома параметрами: об'єктом розрізнення -найменшим розміром об'єкта, що розглядається на моніторі ПК; фоном, який характеризується коефіцієнтом відбиття; контрастом об'єкта і фону;

• необхідно забезпечити достатньо рівномірне розподілення яскравості на робочій поверхні монітора, а також в межах навколишнього простору;

• на робочій поверхні повинні бути відсутні різкі тіні;

• в полі зору не повинно бути відблисків (підвищеної яскравості поверхонь, які світяться та викликають осліплення);

• величина освітленості повинна бути постійною під час роботи;

• слід обирати оптимальну спрямованість світлового потоку і необхідний склад світла.

Вимоги до монітору.

Основним обладнанням робочого місця користувача комп'ютера є монітор, системний блок та клавіатура.

Робочі місця мають бути розташовані на відстані не менше 1,5 м від стіни з вікнами, від інших стін на відстані 1м, між собою на відстані не менше 1,5 м. Відносно вікон робоче місце доцільно розташовувати таким чином, щоб природне світло падало на нього збоку, переважно зліва.

Робочі місця слід рошташовувати так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Джерела освітлення рекомендується розташовувати з обох боків екрану паралельно напрямку погляду. Для уникнення світлових відблисків екрану, клавіатури в напрямку очей користувача, від світильників загального освітлення або сонячних променів, необхідно використовувати антиполискові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на вікнах - жалюзі.

Екран дисплея повинен бути розташованим перпендикулярно до напрямку погляду. Якщо він розташований під кутом, то стає причиною сутулості. Відстань від дисплея до очей повинна трохи перевищувати звичну відстань між книгою та очима. Перед екраном монітора, особливо старих типів, повинен бути спеціальний захисний екран. При його відсутності треба сидіти на відстані витягнутої руки від монітора.

Фільтри з металевої або нейлонової сітки використовувати не рекомендується, тому що сітка спотворює зображення через інтерференцію світла. Найкращу якість зображення забезпечують скляні поляризаційні фільтри. Вони усувають практично всі відблиски, роблять зображення чітким і контрастним.

Ще одним моментом, який стосується зору, є необхідність створення неоднорідного поля зору. Для цього можна розвісити на поверхнях (стінах) плакати та картини, виконані у спокійних тонах. Наприклад, пейзажі.

При роботі з текстовою інформацією (в режимі введення даних та редагування тексту, читання з екрану) найбільш фізіологічним правильним є зображення чорних знаків на світлому (чорному) фоні.

Монітор повинен бути розташований на робочому місці так, щоб поверхня екрана знаходилася в центрі поля зору на відстані 400-700 мм від очей користувача. Рекомендується розміщувати елементи робочого місця так, щоб витримувалася однакова відстань очей від екрана, клавіатури, тексту.

Робоча поза

Зручна робоча поза при роботі з комп'ютером забезпечується регулюванням висоти робочого столу, крісла та підставки для ніг. Раціональною робочою позою може вважатися таке положення, при якому ступні працівника розташовані горизонтально на підлозі або підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук - вертикальні. Кут ліктєвого суглоба коливається в межах 70-90°, зап'ястя зігнуті під кутом не більше ніж 20°, нахил голови 15-20°.

Важливою є форма спинки крісла, яка повинна повторювати форму спини. Висота крісла повинна бути такою, щоб користувач не почував тиску на куприк або стегна. Крісло бажано обладнати бильцями. Його потрібно встановити так, щоб не треба було тягтися до клавіатури. Періодично користувачу необхідно рухатися, вчасно змінювати положення тіла і робити перерви у роботі.

При напруженій роботі за комп'ютером щогодини необхідно робити перерву на 15 хвилин через кожну годину і треба займатися іншою справою. Декілька разів на годину бажано виконувати серію легких вправ для розслаблення.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де виконується робота на комп'ютерах, в тому числі на лазерних та світлодіодних принтерах, рекомендується збільшувати вологість повітря за допомогою кімнатних зволожувачів. Не рекомендується носити одяг з синтетичних матеріалів.

Комп'ютерні хвороби

Наслідками регулярної роботи з комп'ютером без застосування захисних засобів можуть бути: захворювання органів зору (60% користувачів); хвороби серцево-судинної системи (20%); захворювання шлунково-кишкового тракту (10%); шкірні захворювання (5%); різноманітні пухлини

1.6 Вимоги безпеки перед початком роботи:

- увімкнути систему кондиціювання в приміщенні;

- перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі. Повернути монітор так, щоб було зручно дивитися на екран - під прямим кутом (а не збоку) і трохи зверху вниз, при цьому екран має бути трохи нахиленим, нижній його край ближче до оператора;

- перевірити загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з'єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення захисного екрана;

- відрегулювати освітленість робочого місця;

- відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, зручний для користувача нахил його спинки;

- приєднати до системного блоку необхідну апаратуру. Усі кабелі, що з'єднюють системний блок з іншими пристроями, слід вставляти та виймати при вимкненому комп'ютері;

- ввімкнути апаратуру комп'ютера вимикачами на корпусах в послідовності: монітор, системний блок, принтер (якщо передбачається друкування);

- відрегулювати яскравість свічення монітора, мінімальний розмір світної точки, фокусування, контрастність. Не слід робити зображення надто яскравим, щоб не втомлювати очей.

1.7 Вимоги безпеки під час виконання роботи:

- необхідно стійко розташовувати клавіатуру на робочому столі, не опускати її хитання. Під час роботи на клавіатурі сидіти прямо, не напружуватися;

- для забезпечення несприятливого впливу на користувача пристроїв типу ”миша” належить забезпечувати вільну велику поверхню столу для переміщення ”миші” і зручного упору ліктьового суглоба;

- не дозволяються посторонні розмови, подразнюючі шуми;

- періодично при вимкненому комп'ютері прибирати ледь змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою порох з поверхонь апаратури. Екран ВДТ та захисний екран протирають ганчіркою, змоченою у спирті. Не дозволяється використовувати рідинні або аерозольні засоби чищення поверхонь комп'ютера.

Забороняється.

- класти будь-яку предмети на апаратуру комп'ютера;

- закривати будь-чим вентиляційні отвори апаратури, що може призвести

до її перегрівання і виходу з ладу.

Для зняття статичної електики рекомендується час від часу доторкатися до металевих поверхонь.

 

http://pda.coolreferat.com/Верстка_детского_книжного_издания_часть=2

ВСТУП

У даній дипломній роботі розглядається тема: «Верстка дитячого книжкового видання».

Мета даної дипломної роботи є розгляд особливості підготовки дитячих книжкових видань до друку і розгляд різних програм верстки і редагування.

Редагування в загальному понятті має різні аспекти, тобто норми, на основі яких виконується робота. Кожен такий аспект має, як правило, власну назву.В Америці, наприклад, виділяють такі аспекти редагування:

– Смислове (перегляд тексту на організованість і впорядкованість)

– Політичне (стеження за вмістом в повідомленні видавничої політики)

– Художнє (використовують на основі естетичних норм)

Крім цих, власне видавничих аспектів, виділяють також наукове редагування, коли повідомлення контролюється на основі норм тієї науки, фактичний матеріал якої описується в повідомленні.

Науковим редагуванням займаються не редактори, а фахівці з конкретної галузі науки. Кожен фахівець, який бере участь у виготовленні друкованого видання, повинен постійно поліпшувати методи своєї роботи, вивчати роботи своїх колег.

Головною метою діяльності кожного видавництва - підготовка і випуск друкованої продукції. Основу друкованої продукції становить сукупність різних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, розміром, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань. Саме ці характеристики і лежать в основі поділу друкованих видань на типи.

Друковане видання – це документ, який пройшов редакційно-видавничу обробку, виготовлений печаткою, відбитком або іншим способом, містить інформацію призначену для поширення, і відповідне Державним стандартам. Склад друкованої продукції визначає його зовнішню форму, а сукупність всіх характеристик відносить його до конкретного типу. При роботі над оформленням видання саме істотним є зміст, цільове і читацьке призначення. В основі оформлення лежить вид літератури. Уміння відокремлювати той, чи інший тип видавничої продукції - важливе для визначення місця друкованого видання в суспільному житті. Друковані видання називаються також «творіннями друку», хоча творінням друку є будь-який окремий документ, який входить до складу друкованого видання. По знаковій природі творіння друку можуть бути текстовими, ізографії, картографічними, нотними.

Видавничою продукцією є сукупність видань, призначених для до випуску або випущених видавцем (видавцями). Видавцем є юридична особа, яка здійснює видавничу діяльність, вступає у правові, майнові, виробничі відносини із суб'єктами інших сфер економіки і культури відповідно до чинного законодавства.

Видання класифікуються за такими ознаками:

1.Призначення:

– Соціально-функціональне: офіційні (інформативні, нормативні), наукові (науково-популярні, науково-виробничі), практичні (виробничо-практичні), наукові, довідкові, літературно-художні та рекламні.

– Читацьке: для широкого кола читачів (масове видання), для дітей та юнаків, бібліотечні видання, видання, видання для сліпих.

2. Інформаційні знаки (текстові, нотні, картографічні та зображальні)

3.Аналітико-синтетичне перероблення інформації (інформаційні, бібліографічні, реферативні, дайджести)

4. Зовнішні ознаки:

- Обсяг (книги, брошури, листівки)

- Форма: книжкові, журнальні, аркушеві (газетні, карткові, буклет, плакат), книжки-іграшки, комплектні.

- Структура або спосіб укладання текстів (серіальні, однотомні і багатотомні, зібрання видань та вибіркові твори, академічні)

- Рівень художнього оформлення і спосіб поліграфічного виконання (мініатюрні, подарункові, факсимільні)

- Складність основного тексту (моноиздания, збірники)

- Кількість (перше видання, стереотипне видання, перевидання: доповнене видання, виправлене видання, перероблене видання, розширене видання).

5. Періодичність:

– Періодичні (газета: громадсько-політична, спеціалізована; спеціальний газетний випуск; журнал: громадсько-політичний, науковий, науково-популярний, виробничо-практичний, популярний, літературно-художній, реферативний)

– Неперіодичні (монографія, препринт, статут, інструкція, тощо)

– Серійні (тематичні, збірники творів)

– З продовженням (бюлетень, бюлетень-хроніка, календар)

6. Належність до автора, авторові або спонсору (власне, спільне, піратське, відомче, посмертне, прижиттєве, ювілейне, меморіальне)

У своїй основі друкована продукція має багато спільного, але кожній з них властиве конкретні якості, які відрізняють їх від багатьох інших. Кожен тип друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення.

Недотримання конкретних норм і стандартів при створенні видавничої продукції призводить до того, що друкований продукт виходить неякісним, незручним і не відповідний вимогам читача. Для читача важливі, крім відповідності заданій тематиці, такі показники видання, як формат, читабельність, ілюстративність, обсяг, потужність, зручність пошуку. Саме ці вимоги читача і повинні бути враховані під час зміни авторського тексту в матеріальний продукт - друковане видання.

І. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Загальні поняття про програму InDesign.

AdobeInDesign – один з найбільших програмних продуктів AdobeSystems. Його пряме призначення - видавнича справа, що включає в себе дизайн і верстку документів самого різного призначення. Виробники назвали InDesign наступником і прямим продовжувачем функцій програми Adobe PageMaker. В першу чергу програма призначена для дизайнерів і верстальників - як працюють в професійних студіях, так і одиночних творчих натур. За допомогою Adobe InDesign можна зверстати будь-яке періодичне або книжкове видання.

Крім друку, він дозволяє експортувати готові документи в актуальний на сьогодні формат PDF і в інші формати, зберігаючи все різноманіття оформлення та унікальні дизайнерські рішення.

Програма InDesign стала першою в своєму роді, що об'єднала стільки видавничих функцій воєдино. Крім інтеграції з іншими продуктами компанії Adobe: Photoshop, Illustrator і Acrobat, - вона дозволяє використовувати для оформлення шрифти Unicode, тобто тисячі варіантів символів.

Також в арсеналі «Індізайна» - найсучасніші функції прозорості та візуальні спецефекти, верстка стилів і використання шрифтів OpenType, а ще - оптичне вирівнювання макета і крос-платформні скрипти для електронних документів.

В останню версію Adobe InDesign увійшли такі функції, як доступ до серверів Adobe для публікації призначених для планшетів матеріалів; палітра статей для управління документом без зміни макету; можливість додавати в електронні документи звукові та відеозаписи, та багато іншого.

Робочий простір в InDesign

Інтерфейс AdobeInDesign складається з декількох основних елементів. Це саме робоче поле і розташовуються навколо нього вікна, панелі та палітри. Їх сукупність називається робочим простором, або робочим середовищем. Інші програми пакета Adobe CS мають схожий інтерфейс, що полегшує роботу користувача і процес освоєння програм.

Приклад робочого прострору Adobe InDesign вказаний нижче:

 

Таблиця 1

Інтерфейс Adobe InDesign

Безпосередньо над робочим полем знаходяться заголовки - це вікна відкритих документів (1). AdobeInDesign дозволяє відкривати відразу кілька документів і перемикатися між ними. Щоб зробити вкладку активною, потрібно клацнути по ній лівою кнопкою миші. Усамому верху вікна програми знаходиться головна панель програми (2) і перемикач робочих середовищ, що дозволяє міняти інтерфейс.

Панель «Управління» (3) знаходиться нижче головної панелі, її розташування та зовнішній вигляд можна змінювати. На ній зосереджені найактуальніші та необхідні інструменти.

За замовчуванням праворуч від робочого поля знаходяться чотири групи палітр (4). Кнопка «Згорнути до значків» (5) дозволяє при необхідності згорнути панель з палітрами до розмірів значка, розширивши тим самим робоче поле. Клацання по цій кнопці згортає і розгортає палітри. Самі вони за замовчуванням закріплені вертикально і зібрані в чотири групи. У кожній групі палітри розташовані у вкладках, що робить роботу з величезним арсеналом засобів AdobeInDesign максимально зручним.

Зліва від робочого поля знаходиться панель «Інструменти» (6), знайома користувачам з часів графічного редактора Paint.Це основні інструменти, призначені безпосередньо для роботи з текстом, графікою та іншими об'єктами на робочому полі. Пов'язані інструменти і тут згруповані за призначенням.

В основному робочому полі знаходиться активний документ (7), над яким ви і здійснюєте роботу. Інші елементи інтерфейсу можна змінити і переналаштувати майже до невпізнання. У разі якщо вам не зовсім зручно поточне розташування інструментів, палітр і панелей, ви можете налаштувати все так, щоб робота з InDesign була максимально приємною та комфортною.