Методика викладання теми «Комп’ютерні мережі»

Організація та призначення локальних та глобальних мереж.

Локальні комп’ютерні мережі (ЛКМ)– (англ. Local Area Networks (LAN)) об’єднують невелику кількість комп’ютерів (зазвичай до 100) та існують у рамках однієї організації або підприємства.

Використання локальних комп’ютерних мереж забезпечує:

− колективну обробку даних користувачами, які працюють у мережі та обмін даними між цими користувачами;

− сумісне використання програм;

− сумісне використання принтерів, модемів та інших пристроїв.

Топологія ЛКМ (див. рис. 2.2.1):

• Шинна. Усі комп’ютери мережі підключаються до одного коаксиального кабелю, інформація може поширюватися в обидва боки. Найпростіша і найдешевша схема, але вона найменш надійна.

• Зіркова. Кожен комп’ютер підключається окремим кабелем до спільного пристрою – концентратора (або центрального комп’ютера), який надсилає інформацію від одного комп’ютера до всіх інших. Ушкодження кабелю периферійного комп’ютера не впливає на роботу всієї мережі.

• Деревоподібна (ієрархічна). Існує “головний” комп’ютер, якому підпорядковані комп’ютери наступного рівня і т. под.

• Кільцева. Кожен комп’ютер з’єднаний відрізками кабелю з попереднім та наступним та може обмінюватися інформацією лише з ними. Дані передаються по кільцю в одному напрямку.

• Повнозв’язна. Будь-який комп’ютер безпосередньо пов’язаний з будь-яким комп’ютером у мережі.

 

Рис. 2.2.1. Топологія комп’ютерних мереж

 

Глобальні комп’ютерні мережі. Глобальні комп’ютерні мережі об’єднують між собою комп’ютери, які розташовані на великих відстанях (в масштабах регіону, країни, світу).

На рис. 2.2.2. [6] подана характерна архітектура глобальної мережі. Мережа складається з вузлових хост-комп’ютерів ( У1, У2,... ), персональних комп’ютерів абонентів мережі (А11, А12,...), ліній зв’язку. Зазвичай вузол мережі утримує не один, а декілька комп’ютерів. Функції серверів різних мережних послуг можуть виконувати різні комп’ютери.

 

Рис. 2.2.2. Характерна архітектура глобальної мережі

Хост-комп’ютери постійно знаходяться у включеному стані, постійно готові до прийняття-передавання інформації. В такому випадку говорять, що вони працюють в режимі on-line. Комп’ютери абонентів виходять на зв’язок з мережею (в режимі on-line) лише на певний час – сеанс зв’язку. Переславши та отримавши потрібну інформацію, абонент може відключитися від мережі та далі працювати з отриманою інформацією автономно – в режимі off-line. Маршрут передачі інформації користувачу зазвичай невідомий. Він може бути впевнений лише в тому, що інформація проходить через вузол підключення та доходить до пункту призначення. Маршрутизацією переданих даних займаються системні засоби мережі. В різних сеансах зв’язок з одним і тим же кореспондентом може проходити по різним маршрутам.

Шлюзом зветься комп’ютер, який організує зв’язок даної мережі з іншими глобальними мережами.

Режими інформаційного обміну.

On-line -режим – постійний зв’язок користувача з сервером провайдера. Доступ до усіх можливостей, які пропонує Інтернет в режимі реального часу.

Off-line -режим – режим „відкладеного часу”. Доступ до мережі, коли завдання для мережі готується раніше, а при під’єднанні здійснюється передача або прийом підготовлених даних.

Інформаційні ресурси Internet

ü Гіпертекстова система WWW (Word Wide Web) – глобальна система поширення інформації, в якій для пошуку та перегляду файлів застосовуються гіпертекстові зв’язки.

ü FTP (File Transfer Protocol – протокол передавання файлів) – передавання програм і файлів даних між комп’ютерами глобальної мережі.

ü Gopher (з англ. – „ховрашок”). Це протоколи та програми, які забезпечують більш розвинені (у порівнянні з FTP) засоби пошуку та витягнення інформації.

ü Електронна пошта – засіб обміну повідомленнями, який нагадує роботу звичайної пошти, але значно переважає її за швидкістю доставки повідомлень.

ü Віддалений доступ до мережі – забезпечує доступ до вашого комп’ютера з будь-якого, підключеного до Інтернет. Ви можете переглянути вашу електронну пошту, виконати пошук у БД свого комп’ютера тощо.

ü Тематичні конференції Usenet – це електронні дошки, куди учасники конференції можуть передавати повідомлення й отримувати відповіді на них.

ü Розмова в мережі або IRC (Internet Relay Chat) – спілкування співбесідників шляхом уведення тексту з клавіатури.

ü Голосове спілкування і відеоконференції – надають можливості двом і більше абонентам чути і бачити один одного. Для проведення голосових та відеоконференцій абоненти повинні мати певне обладнання (мікрофон, динаміки, відеокамеру) і програмне забезпечення.

ü World Wide Web – це глобальна система поширення гіпертекстової інформації, яка використовує для транспортування канали Інтернет.

Основні поняття, пов’язані з WWW.

Web-сторінка – основна інформаційна одиниця в WWW, яка має свою адресу;

Web-сервер – комп’ютер, що зберігає Web-сторінки та відповідне програмне забезпечення для роботи з ними;

Web-браузер – клієнт-програма, яка дозволяє вилучати та переглядати Web-сторінки;

Web-сайт – це сукупність Web-сторінок (десятків, сотень, навіть тисяч), об'єднаних однією загальною темою і поміщених, як правило, на одному Web-сервері (від англ. слова „site” – ділянка).

URL - універсальний показник ресурсів.

Комп‘ютери в Інтернет знаходять один одного за допомогою ІР-адреси.

Наочна система адресації заснована на доменних іменах (DNS).

За допомогою доменних імен записуються адреси ресурсів у Інтернет.

Відповідний запис ресурсів зветься URL.

URL (Uniform Resource Locator – уніфікований локатор ресурсів) – це певна система імен для ідентифікації будь-яких ресурсів у Інтернет.

Будь-яка інформація в Інтернет має свій URL.

 

Складові частини URL

У запису URL зазначають такі дані:

<тип інформаційного простору>://<назва серверу>/<шлях>

w Тип інформаційного простору – протокол доступу до ресурсу.

Типи основних інформаційних просторів:

http	WWW-простір
ftp	FTP-простір
gopher	Gopher-простір
news	UseNet-простір
mailto	простір адресів e-mail
file	простір файлів

w Назва серверу – доменне ім‘я серверу, на якому розміщено ресурс.

w Шлях. Визначається специфікація ресурсу на жорсткому диску серверу (шлях до файлу, його ім‘я та мітка)

URL може складатися з латинських літер (a-z), цифр (0-9) та інших знаків, крім символів, які мають спеціальне призначення (< > [ ] { } ` \).

Правила роботи з браузерами

 

Основні правила відшукання файлів за URL-адресами такі:

w Запустивши програму за допомогою значка Internet Explorer (або Opera) на робочому столі, відкривають новий файл.

w Щоб отримати шуканий файл, URL-адресу вводять у текстове поле Location чи Address (Адрес) і натискають кнопку Open чи Enter. Потрібно стежити за інформаційним рядком внизу екрана, де висвітлюються дані про те, скільки кілобайт інформації уже надійшло, а скільки ще повинно надійти (часто це триває довго).

w Якщо користувач не знає URL-адреси потрібного документа, то тоді допоможуть системи пошуку (сервери-каталоги) за ключовими словами.

Засоби навігації у Internet Explorer 7

Незважаючи на багато вказівок меню, кнопок та надписів, у вікні Internet Explorer розмежовують всього дві групи простих функцій:

1. Навігація в Інтернет – перехід до тієї чи іншої сторінки;

Існує три способи переходу до сторінки Інтернет:

− явно вказати адресу сторінки. Набрати адресу в заголовку розчиняючогося списку Адрес та натиснути Enter. Усі останні „механізми” вікна Internet Explorer лише спрощують перехід до тієї чи іншої сторінки;

− клацання на гіперпосиланні;

− використання пошукових систем.

Засоби навігації у Opera

Незважаючи на багато вказівок меню, кнопок та надписів, у вікні Opera розмежовують всього дві групи простих функцій:

1. навігація в Інтернет – перехід до тієї чи іншої сторінки;

Існує три способи переходу до сторінки Інтернет:

− явно вказати адресу сторінки. Набрати адресу в заголовку розчиняючогося списку Адреса та натиснути Enter. Усі останні „механізми” вікна Opera лише спрощують перехід до тієї чи іншої сторінки;

− клацання на гіперпосиланні;

− використання пошукових систем.

Проблемний підхід.

Тема. Пошук інформації в Інтернет.

Приклад 10. За допомогою пошукової системи знайдіть в Інтернет інформацію про способи пошуку в Інтернет. Збережіть тексти та необхідні ілюстрації на своєму комп’ютері, підготуйте в MS Word статтю про пошук інформації в Інтернет, оформивши її ілюстраціями (якщо потрібно).

Приклад 11. Проект “Брошура” на вільну тему за матеріалами з Інтернет.

Зайдіть на один з сайтів та збережіть на своєму комп’ютері тексти та малюнки з цього сайту. Користуючись одержаним матеріалом, створіть в MS Word рекламну брошуру на тему сайта. Брошура – це друковане видання невеликого об’єму (у міжнародній практиці від 5 до 48 сторінок). В рекламній брошурі на обкладинці має бути розташований заголовок, який підводить висновки основним перевагам товару або послуги. В тексті мають бути присутні цифри та факти, які підтверджують ці переваги. Існують три основні види рекламних брошур: присвячені діяльності компанії, ті, що розповідають про товари або послуги (про групи товарів або послуг) та ті, що видаються за особовими випадками. В брошуру пропонується включати простий покажчик, який адресує читача до різних категорій товарів.

Приклад 12. Створіть власну Web-сторінку, користуючись FrontPage Express.

Приклад 13. Розробіть пакет HTML-документів для організації web-сторінки туристської фірми.

Приклад 14. Створіть поштове повідомлення з вкладеним файлом.

üСистематизація задач

За наявності можливості виходу в Internet, практична робота учнів може бути організована за такими напрямами – типами задач:

– робота з Web-браузером, перегляд Web-сторінок;

– звернення до FTP-серверів, витяг файлів;

– пошук інформації у системі WWW за допомогою пошукових програм;

– підготовка, відправлення та одержання електронної пошти;

– відправлення миттєвих повідомлень, спілкування на форумах і в чатах;

– створення власних Web-сторінок, сайтів.

üВикористання на інтегрованих уроках

Комп’ютерна мережа Internet надає велику можливість отримання інформації з різних галузей. Це забезпечує застосування її практично на всіх навчальних предметах для підготовки рефератів, доповідей, виступів тощо.

Застосування локальних мережевих програм (наприклад, RAdmin) під час проведення будь-якого уроку, дозволяє покращити якість сприйняття учнями нового матеріалу та надає нові перспективи для вчителя у застосуванні наочності.

Застосування інтерактивного спілкування відкриває нові можливості з обміну досвідом між учнями різних шкіл (проведення телеконференцій, телекомунікаційних проектів тощо).

üФорми навчання

Пояснення нового матеріалу. Великі за обсягом теми можна викладати в формі лекцій та семінарів, з підготовленими невеликими доповідями учнів. Такі лекції корисно супроводжувати демонстрацією окремих фактів (наприклад, електронна пошта).

Закріплення знань. Здійснюється в формі практичних занять, краще індивідуальних, на яких учні діють за даним завданням та користуються запропонованими інструкціями.

Під час вивчення мови HTML можна використати метод проектів (наприклад власної web-сторінки).

Контроль знань здійснюється у вигляді письмових робіт за теоретичними темами або у вигляді фронтального опитування.

Наприклад, питання:

– Які існують способи підключення до мережі Internet?

– Яке призначення модему?

– Які основні принципи функціонування електронної пошти?

– Що таке IP-адреса? Наведіть приклади IP-адрес.

– Що таке домен?

– Що таке WWW? Який протокол обслуговує цю систему? Як форматуються документи WWW?

– Що таке протокол? Чим відрізняються базові протоколи мережі від прикладних протоколів?

– Для чого використовуються HTML?

– Що таке web-сторінка?

– Які файли Internet можуть містити віруси?

üЗасоби навчання (ППЗ). Засоби комп’ютерних телекомунікацій: Internet Explorer, Opera, Outlook Express, Netscape Communicator; Skype, стандартна програма Блокнот, Front Page, Dream Viewer.

!Завдання до заняття

Всім студентам групи

1. Ознайомитись з матеріалом до заняття.

2. Засвоїти основні терміни теми.

3. Провести змістовий аналіз теми „Комп’ютерні мережі” в підручниках зі шкільного курсу інформатики.

4. Ознайомитись з технічними та програмними засобами мережевих інформаційних технологій, що застосовуються в освітньому процесі.

5. Розглянути типові задачі, пов’язані із застосуванням мережевих технологій, і способи їх розв’язання.

6. Розглянути дидактичні можливості та функції мережі Internet.

7. Продумати відповіді на питання для обговорення.

Студентам, що готують доповідь з теми:

8. Індивідуальне завдання для окремих студентів. – Методична розробка з тем «Комп’ютерні мережі», «Служби Інтернету», «Створення, публікація й підтримка веб-ресурсів».

7.1. Провести дидактичний аналіз теми за наданим планом:

1. Назва теми.

2. Цілі вивчення теми

3. Кількість годин, зміст за програмою, поурочне планування, вимоги до знань та вмінь учнів.

4. Основні теоретичні відомості з теми (поняття, означення)*

5. Методичні підходи щодо вивчення матеріалу (формально-операційний, задачно-інструктивний, задачно-технологічний, проблемний) на прикладах.

6. Методичні прийоми закріплення знань та вмінь учнів з теми.

7. Методика проведення практичних робіт за темою (їх кількість, зміст, послідовність планування, технологія проведення, контроль знань та вмінь учнів).

8. Критерії оцінювання знань учнів з теми.

Підготувати письмово:

1. Конспект одного з уроків за темою з самоаналізом (за задачно-інструктивним або проблемним підходами)*.

2. Завдання до однієї з практичних робіт за темою.

3. Завдання до тематичної атестації (питання та задачі) (три рівня складності (А,Б,В), мінімум два варіанти до кожного з рівнів).

4. Література.

*Всі питання та задачі мають бути з відповідями та розв’язком.

G Орієнтовний зміст заняття:

1. Термінологічний диктант.

2. Доповідь студентів за індивідуальним завданням.

3. Повідомлення студентів з приводу змістового аналізу тем «Комп’ютерні мережі», «Служби Інтернету», «Створення, публікація й підтримка веб-ресурсів» в навчальних посібниках зі ШКІ; обговорення повідомлень.

4. Фронтальна бесіда по питанням для обговорення.

5. Моделювання проведення уроку з теми або демонстрація фрагменту уроку за задачно-інструктивним або проблемним підходами (студенти за індивідуальним завданням).

6. Аналіз уроку (усно або письмово), проведеного “вчителем-студентом”. (Схему аналізу уроку з інформатики див. у додатку А).

7. Аналіз типів задач, що використовуються в процесі навчання учнів мережевим технологіям.

8. Аналіз дидактичних можливостей та функцій мережі Internet.

9. Робота по групах.

1-3 групи. Розробити сценарій проведення уроку (скласти план-конспект) за темою, наданою викладачем.

4 група. Розробити сценарій та запитання-завдання для проведення залікового заняття.

Результати роботи оформляються у вигляді комп’ютерної презентації. Далі йде демонстрація та колективне обговорення виконаних завдань.

10. Робота по групах. Заповнення таблиці Планування уроків:

№ уроку	Тема уроку	Цілі уроку	Нові терміни	Зміст уроку	Час	Методичні підходи	Форми організації діяльності учнів	Засоби навчання

Методичні вказівки до заповнення таблиці:

Заповнюючи таблицю, слід звернути особливу увагу:

· на відповідність теми і цілей змісту кожного навчального заняття;

· на структуру уроку та приблизний час, що відводиться на реалізацію його основних частин (організаційний момент; актуалізація опорних знань; пояснення нового матеріалу; закріплення нового матеріалу; узагальнення вивченого на уроці; домашнє завдання);

· на нові поняття, що формують науковий світогляд школярів та нові технологічні дії, що формують систему інформаційно-технологічних знань та вмінь;

· на методичні підходи до роботи на кожному етапі уроку (формально-операційний, задачно-інструктивний, задачно-технологічний, проблемний);

· на форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на кожному етапі уроку (робота з підручником; робота з комп’ютерною програмою навчального призначення; фронтальні та індивідуальні самостійні роботи за комп’ютером; навчання в складі групи (парне взаємонавчання, групова робота над спільною темою, учень замість вчителя, парна робота за комп’ютером); інтерактивні методики: робота в невеликих групах, мозковий штурм, рольові ігри (моделювання));

· на різноманітність засобів навчання, що можуть бути використані на уроці (підручники, робочі зошити, наочні посібники, навчальні презентації, технічні та програмні засоби).

11. Обговорення результатів складання поурочного планування.

12. Розробити тематику до організації проектної діяльності учнів в мережах.

SПитання для обговорення

1. Яку роль відіграє тема „Комп’ютерні мережі” у формуванні інформаційно-комунікаційних вмінь учнів?

2. Які дидактичні цілі вивчення теми „Комп’ютерні мережі” у ШКІ?

3. Які дидактичні цілі вивчення теми „Служби Інтернету” у ШКІ?

4. Які дидактичні цілі вивчення теми „Створення, публікація й підтримка веб-ресурсів” у ШКІ?

5. Які теоретичні питання розглядаються у темі „Комп’ютерні мережі”?

6. Які технологічні прийоми мають засвоїти учні під час вивчення цих тем?

7. Назвіть основні технологічні дії, які необхідно опанувати учням в при створенні web-сторінки.

8. Які з практичних робіт на Вашу думку найважливіші?

9. На які теоретичні теми та практичні роботи Ви би, як вчитель, відвели більше часу (або таких немає)?

10. Сформулюйте мету конкретного (запропонованого викладачем) уроку за кожним з чотирьох методичних підходів.

11. Спроектуйте зміст будь-якого уроку теми, виходячи з кожного з методичних підходів.

12. Які з чотирьох методичних підходів Ви, як вчитель, використали б на кожному з уроків даної теми? Відповідь обґрунтуйте.

13. Для організації яких інтегрованих уроків доцільно скористатися дидактичними можливостями мережі Internet? Відповідь обґрунтуйте.

14. Які типи задач можна виділити в процесі вивчення тем ««Комп’ютерні мережі», «Служби Інтернету», «Створення, публікація й підтримка веб-ресурсів»»?

?Домашнє завдання:

1. Підготувати завдання до тематичної атестації з теми „Служби Інтернету”.

Завдання до тематичної атестації. При складанні завдань до тематичної атестації важливо усвідомити, що саме контролюється – результат або спосіб дії. Легше контролюється результат, але за вірним результатом може приховуватися помилка в засобі дії. Контроль останньої, звісно, важливіше.

При тематичній атестації обернений зв’язок може бути негайним або затриманим. Негайний зв’язок ефективніше, але швидка реакція – коментар вчителя – може завадити учню розкрити хід своєї уяви, яка може бути нестандартною, але вірною.

&Література до теми:

Підручники, навчальні та навчально-методичні посібники:

1. Володін В.В., Володіна І.Л. Інформатика. 9 клас. – К.: «Гімназія», 2009. – 384 с.

2. Гаєвський О.Ю. Інформатика: 7-11 кл. Навч. посібник. – К.: А.С.К. – 2003. – 512 с.

3. Глинський Я.М. Практикум з інформатики. Навч. посібник. – Львів: Деол, 2002. – 224 с.

4. Ефимова О., Морозов В., Угринович Н. Курс компьютерных технологий с основами информатики. Уч. пособие для ст. классов. –М.: ООО Издательство АСТ; ABF, 2000. – 432 с.: ил.

1. Завадський І.О., Стеценко І.В., Левченко О.М. Інформатика. 9 клас. – К.: «ВНV», 2009.
2. Інформатика. 9 клас / Т.І.Лисенко, Й.Я.Ривкінд, Л.А.Чернікова, В.В.Шакотько К.: «Ґенеза», 2009.

7. Інформатика: Підручник для 10-11 кл. середн. загальноосвітн. навчальних закладів / І.Т.Зарецька, А.М. Гуржій, О.Ю. Соколов. У 2-х частинах. Ч 2. -Х..: Факт, 2004. – 288 с.

8. Комаров М.Ю. Информатика. Учебное пособие для учащихся ср. школы по теме «Прикладное программное обеспечение». – Николаев, 2000.

9. Лапчик М.П.и др. Методика преподавания інформатики: учеб. пособие для студ. пед. вузов / М.П.Лапчик, И.Г.Семакин, Е.К.Хеннер. – М.: Академія, 2001. – 624 с.

10. Малярчук С.Н. Основы информатики в определениях, таблицах и схемах: Справочно-учебное пособие. – Х: Веста: Ранок, 2002. – 112 с.

1. Морзе Н.В., Вебер В.П., Кузьминська О.Г. Інформатика. 9 клас. – К.: «Школяр»,2009. – 344 с.

12. Морзе Н. В. Методика навчання інформатики: Навч. посіб.: У 4 ч. / М. І. Жалдака. – К.: Навчальна книга, 2003. – Ч. І: Загальна методика навчання інформатики. – 254 с.

13. Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О. Практичний курс інформатики / За ред. Мадзігона В.М.- К.: Фенікс, 2001. – 370 с.

14. Федько В.В. Глобальна мережа Internet / В.В.Федько, В.І.Плоткін. – Харків: Веста: Ранок, 2003. – 96 с.

15. Шафрин Ю.А. Информационные технологии: В 2 ч. Ч. 2: Офисная технология и информационные системы. – М.: ЛБЗ, 2000. – 336 с.

Програми:

1. Інформатика. Програми для профільного навчання та до профільної підготовки. - К.: Вид. група ВНV, 2009. – 400 с.

Збірники:

16. Белоусова Л.И., Веприк С.А., Муравка А.С. Сборник задач по курсу информатики / Под ред. Л.И.Белоусовой. – Х.: Мир детства, 2000. – 168 с.

Статті:

17. Давыдова Е.В. Создание Web-страниц с помощью языка HTML. // Информатика и образование. – 2000. – №8. – С. 62–77.

18. Домалєга М.В. Урок із теми „Основи мови HTML” (Тематичне оцінювання) // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2007. – № 2. – С. 44–46.

19. Іштукін В.В. Розробка уроку з теми: „Глобальна мережа Інтернет” // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2006. – №3. – С. 115–118.

20. Луцюк О., Луцюк Ю. Пошук інформації в Інтернеті та користування електронною поштою. // Інформатика (ПВ). – 2001. – №23-24. – вкладка.

21. Моисеева Н.Н. Компьютерные сети и телекоммуникации // Информатика и образование. – 2006. – № 4. – С. 33–41.

22. Морзе Н.В., Козачук О.В. Методика вивчення принципів функціонування мережі Internet. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2001. – №3(15). – С. 11-16, №5(17). – С. 14-16.

23. Морзе Н.В., Козачук О.В., Жалдак М.І. Вивчення основ комп’ютерних мереж // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2000. – №1(9). – С. 7–10, №2(10). – С. 14–18, №3(11). – С. 18–22, №4(12). – С. 16–22; 2001. – №1(13). – С. 18–22, №4(16). – С. 9–11.

24. Никитенко С.Г. Интернет для учителя информатики. // Информатика (ПС). – 2001. – №16. – С. 3–7, №17. – С. 15, №18. – С. 29–30.

25. Рамський Ю.С., Іваськів І.С. Методика вивчення основ комп’ютерних мереж в загальноосвітній школі. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2000. – №2(10). – С. 18-24.

26. Семенов М.А.Навчання учнів пошуку інформації в мережі Internet. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2001. – №5(17). – С. 16–19.

27. Сідельник С.О. Методичні рекомендації до вивчення теми „Комунікаційні технології. Мова розмітки гіпертексту” // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2006. – №3. – С. 88–98.

28. Угринович Н.Д., Лоушкина И.С. Разработка Web-сайтов и их публикация в Internet. // Информатика и образование. – 2000. – №10. – с. 74-84; 2001. – №1. – с. 77-83.

29. Усенков Д.Ю. Изучаем Outlook Express. // Информатика и образование. – 2001.– №8. – С. 71–79, №9. – С. 73–83, №10. –С. 75–82.

30. Шишигина О.В. Урок на тему «Топология локальный компьютерных сетей». – 2008. – №3. – С. 7–16.

31. Яскевич О. “Власна Web-сторінка? Ми це можемо!” // Інформатика (ПВ). – 2001. – №43. – С. 4.

Додаток 2.2.А

Популярні пошукові системи

· Всемовні:

§ Google (32 % Російськомовного сегменту)

§ Yahoo! (0,4 % Рунету) і пошукові машини, які належать цій компанії: Overture, Inktomi, AltaVista, Alltheweber FAST-Engine

§ MSN (0,2 % Рунету) (належить компанії «Microsoft»)

· Англомовні і міжнародні:

§ AskJeeves (механізм Teoma)

· Російськомовні — більшість «російськомовних» пошукових систем індексують і шукають тексти на багатьох мовах —англійській та ін. Відрізняються ж вони від «всемовних» систем, які індексують всі документи підряд, тим, що в основному індексують ресурси, розташовані в доменних зонах, де домінує російська мова або іншими способами обмежують своїх роботів російськомовними сайтами.

§ Яндекс (44,4 % Рунету)

§ Rambler (10,6 % Рунету)

§ Mail.ru (7,3 % Рунету)

§ Nigma (0,5 % Рунету)

§ Goto.ru (0,3 % Рунету)

§ Aport (0,2 % Рунету)

 

Серед українських пошукових систем можна назвати системи:

Мета-Україна - головна пошукова система України. Адреса: www.meta-ukraine.com; www.meta.ua.

Топпінг - один з найбільших каталогів інтернет-ресурсів України. Адреса каталогу www.topping.com.ua.

UaPortal - популярний український портал, об'єднуючий сервіси пошукової системи, каталогу українських сайтів, російсько-українського перекладача. Адреса українського порталу www.uaportal.com

Бігмір - портал, що належить українському Інтернет холдингу Спутникмедіа. На сайті - каталог українських сайтів, рейтинг, лічильник статистики, безкоштовна пошта. Адреса www.bigmir.net.

Додаток 2.2.Б

Сучасні засоби спілкування

Опишемо декілька найбільш поширених форм організації спілкування за допомогою веб-технологій:

1. Гостьові книги. Перша і найпростіша форма організації спілкування у вигляді web-застосунків. Проста гостьова книга є списком повідомлень, показаних від останнього до першого. Кожен відвідувач може залишити своє повідомлення.

2. Форуми. Ця форма спілкування є розвитком ідеї телеконференцій. Повідомлення користувачів у форумах групуються за темами, які задаються, як правило, першим повідомленням. Всі відвідувачі можуть побачити тему і розмістити своє повідомлення — у відповідь на вже написані. Історично перші форуми з'явилися як удосконалення гостьових книг і організовували повідомлення в гілці — так само, як і в телеконференціях. Як правило, теми групуються в тематичні форуми, управління системою здійснюють адміністратори і модератори. Найбільш розвинені форуми починають володіти першими ознаками соціальних мереж - між учасниками можуть бути встановлені соціальні зв’язки.

3. Блоги (від англ. web log — web-журнал, web-протокол). У цих сервісах кожен учасник веде власний журнал — тобто залишає записи в хронологічному порядку. Теми записів можуть бути будь-якими; найпоширеніший підхід — це ведення блогу як власного щоденника. Інші відвідувачі можуть залишати коментарі на ці записи. В цьому випадку користувач, крім можливості вести свій журнал, дістає можливість організовувати стрічку перегляду — список записів з журналів "друзів" (friends), регулювати доступ до записів, шукати собі співрозмовників за інтересами. На базі таких систем створюються співтовариства — журнали, які ведуться колективно. У такому співтоваристві його членом може бути розміщене будь-яке повідомлення з напряму діяльності співтовариства.

З розвитком цих форм спілкування стали утворюватися соціальні мережі — тобто сукупності учасників, об'єднаних не тільки середовищем спілкування, але і з явно встановленими зв'язками між собою. В цілому всі сучасні системи забезпечення роботи мережевих співтовариств володіють декількома загальними рисами:

1. У переважній більшості співтовариств передбачається реєстрація користувачів — тобто на кожного учасника повинен бути заведений обліковий запис. При реєстрації користувач повинен вказати про себе деяку інформацію для ідентифікації. Майже всі системи вимагають введення адреси електронної пошти і перевіряють її працездатність, висилаючи лист з кодом активації облікового запису. Якщо адреса невірна, то активувати запис може тільки адміністратор системи. Такий підхід гарантує до певної міри унікальність учасника.

2. Робота в середовищі проводиться сеансами. Кожен сеанс починається з того, що користувач указує своє ім'я і підтверджує свою особу введенням пароля. Для зручності, сеансовість участі зазвичай ховається від користувача технічними засобами, але ідентифікація користувача відбувається постійно.

3. Крім облікових даних, користувач налаштовує оточення — зовнішній вигляд, додаткові дані про себе, указує свої інтереси.

Соціальні мережі і сервіси, що підтримують їх, виявилися дуже ефективним методом забезпечення відвідуваності сайтів, зворотному зв'язку і поступово стали одним із засобів генерації контенту (вмісту, що має цінність). На основі такого підходу з'явилася і швидко набрала популярність досить велика кількість соціальних web-сервісів, об'єднаних загальною назвою сервіси Web 2.0.

 

Додаток 2.2.В

Телекомунікаційні проекти

У зв’язку з розвитком засобів комп'ютерних телекомунікацій широкого розповсюдження одержують дистанційні освітні проекти, в яких беруть участь учні із різних шкіл, міст, країн.

Навчальний телекомунікаційний проект – це спільна навчально-пізнавальна творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп'ютерних телекомунікацій, яка має спільну мету – дослідження деякої проблеми, узгоджені методи, способи діяльності та спрямована на досягнення спільного результату діяльності.

Телекомунікації – передавання інформації на відстань за допомогою електронних засобів. Комп'ютерні телекомунікації – передавання інформації з одного комп'ютера на інший у будь-якій точці земної кулі. Комп'ютерні телекомунікації дозволяють учням і вчителям з різних країн світу спілкуватися між собою.

Тематика і зміст телекомунікаційних проектів мають бути такими, щоб їх виконання цілком природно вимагало залучення властивостей комп'ютерних телекомунікацій. Іншими словами, далеко не всі проекти, якими б цікавими і практично значущими вони не здавалися, можуть відповідати характеру телекомунікаційних проектів.

Телекомунікаційні проекти виправдані педагогічно в тих випадках, коли в ході їх виконання:

• передбачаються численні, систематичні, разові або тривалі спостереження за тим або іншим природним, фізичним, соціальним чи іншим явищем, які потребують збирання даних у різних регіонах для розв’язку порушеної проблеми;

• передбачається порівняльне вивчення, дослідження того чи іншого явища, факту, події, яка відбулася чи має місце в різних місцевостях для виявлення певної тенденції або прийняття рішення, розробки пропозицій тощо;

• передбачається порівняльне вивчення ефективності використання одного і того самого або різних (альтернативних) способів розв’язання однієї проблеми, однієї задачі для виявлення найефективнішого, прийнятного для будь-яких ситуацій рішення, тобто для одержання даних про об'єктивну ефективність способу розв’язку запропонованої проблеми;

• пропонується спільна творча розробка деякої теми, будь-то практична або творча робота (створення журналу, газети, веб-сторінки, п'єси, книги, музичного твору, пропозицій щодо вдосконалення навчального курсу, педагогічного програмного продукту, спортивних, культурних спільних заходів, народних свят та ін.);

• передбачається провести захоплюючу пригодницьку спільну комп'ютерну гру, змагання.

Особливості використання телекомунікаційних проектів:

• Телекомунікаційний проекти, як і проекти будь-якого іншого виду, можуть бути ефективними лише в контексті загальної концепції навчання і виховання. Вони припускають відхід від авторитарних методів навчання, з одного боку, але з іншого, передбачають ретельно продумане і концептуально обґрунтоване поєднання різноманітних методів, форм і засобів навчання. Це лише компонент системи освіти, а не сама система.

• Організація телекомунікаційних проектів потребує спеціальної і досить ретельної підготовки як вчителів, так і учнів.

• Телекомунікаційні проекти дозволяють не тільки передавати учням певну суму знань, а також навчити здобувати ці знання самостійно за допомогою різноманітних досліджень, експериментів, пошуків, зокрема використання глобальної комп'ютерної мережі Інтернет; користуватися одержаними знаннями для розв'язування нових пізнавальних і практичних завдань.

• Учителі і учні в протягом роботи в телекомунікаційному проекті набувають комунікаційних навичок і вмінь, тобто вміння працювати в різних групах, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника та ін.).

Додаток 2.2.Г

УРОК-СЕМІНАР

„ЕЛЕКТРОННА ПОШТА. ТЕЛЕКОНФЕРЕНЦІЇ”

Мета та цілі семінару:

1. Формування основ наукового світогляду.

2. Формування загальнонавчальних та загальнокультурних вмінь роботи з інформацією, що включає до себе уміння грамотно користуватися джерелами інформації, оцінювати достовірність інформації, раціонально організовувати інформаційний процес, оцінювати інформаційну безпеку.

3. Підготовка учнів до наступної професійної діяльності.

 

Підготовча робота

Учні розбиваються на три групи:

1 група (5-6 учнів),

2 група (4-5 учнів),

3 група – (2-3 учня)

В кожній групі призначається консультант, який керує роботою учнів групи.

Завдання до семінару:

1. Визначитися з номером групи та взяти своє питання у консультанта групи.

2. Підготувати відповідь на обране запитання, оформивши його у вигляді частини реферату всієї групи (відповідальний за збір частин всього реферату консультант групи).

3. До виступу кожна група готує наочність для ілюстрації доповіді: плакати, комп’ютерні презентації тощо.

4. Під час розповіді кожний доповідач має чітко виділяти основні поняття, терміни.

5. Підготувати тест (не більше 10 запитань) щодо основних понять теми, яку розглядала ваша група.

6. Провести тестування всіх учнів наприкінці уроку-семінару.

Питання до семінару

Додаток 2.2.Д

 

Теоретичний матеріал з теми „Електронна пошта” (на допомогу вчителям для створення презентацій, інструкцій для учнів)

 

Урок проводиться із застосування комп’ютерної презентації.

Слайд 1 (титульний). Електронна пошта. Electronic mail або E-mail.

Слайд 2. Електронна пошта (ЕП).

Електронна пошта (ЕП)– спосіб відправлення і одержання повідомлень за допомогою комп‘ютерної мережі.

Принцип роботи ЕП майже такий, як і звичайної пошти. Аналогом листа є електронне повідомлення, аналогом поштових відділень – поштові сервери, а транспорту – комп‘ютерна мережа.

Носієм електронних повідомлень між поштовими серверами може бути мережа будь-якого масштабу. Повідомлення перед переходом з одного серверу на інший може проходити ряд проміжних серверів. Поштові сервери обмінюються повідомленнями в автоматичному режимі, причому маршрут руху повідомлення у мережі вибирається маршрутизаторами.

Користуючись ЕП можна:

ü відправити і прийняти будь-які файли – програмні, графічні, звукові, відео;

ü відправити листи будь-якій кількості адресатів одночасно;