Суть та форми науково-технічного розвитку

Суть та форми науково-технічного розвитку

 

Науково-технічний прогрес — це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.

Науково-технічний прогрес, визнаний в світі як найголовніший фактор економічного розвитку, в наш час його все частіше пов’язують з іноваційним процесом

Форми НТП. Науково-технічний прогрес має еволюційну та революційну форму розвитку. Еволюційною формою розвитку науково-технічного прогресу називають форму, яка характеризується вдосконаленням технічних та теоретичних надбань людства, на основі існуючого рівня розвитку знань і техніки. При цій формі розвитку НТП “не створюється велосипед”, а обновляються існуючі знання (створення двигуна внутрішнього згорання з більшою кількістю клапанів). Революційна форма розвитку науково-технічного прогресу відзначається застосуванням абсолютно нових течій в науці і техніці (застосування енергії сонця, атомна фізика, клонування). результатом революційної форми розмитку НТП є НТР

НТР як особлива форма НТП

Науково-технічною революцією є якісний стрибок у розвитку продуктивних силсуспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях.Цей термін вперше був запроваджений у науковий обіг Дж. Бернал. НТР є регулярним процесом який триває і в сьогодення. В історії НТП виділяють три промислові революції перша - наприкінці 18 ст. початку 19 ст., друга (електро-технічна)- остання третина 19 ст. почоток 20 ст., третя почалась в середині 50-х 20 ст. і триває у наш час.

Щоб зрозуміти сутність НТР необнідно розглянути її харакрерні риси.

Перетворення науки у беспосередню продуктивну силу. Посилення ролі науки в системі (наука- техніка -виробництво). Застосування надбань попередніх поколінь, в процесі створення іновації.

Зміни в техніці. В історії розвитку техніки визначають три основні етапи; інструменталізація - знаряддя ручної праці, механізація - машинна праця, автоматизація

Зміна змісту праці працівника. В результаті автоматизації докорінно змінюється роль людини в вирибництві.

Зміна предметів праці. Поява нових матеріалів з відомими наперед властивостями обумовлена синтезом існуючих матеріалів речей, що мають необхідні властивості

Впровадження нових технологій. Впровадження нових фундаментальніх відкриттів; лазер, генна інженерія.

Використання людьми сил природи. Це стало результатом розвитку природничих наук, зокрема фізики. на сьогоднішній день активно використовується енергія сонця, приливи та відливи, вітер.

Впровадження нових форм організації виробництва. Наглядним прикладом цього є розвиток такої науки як менеджмент.

Початок інформаційної революції. Принципово нові засоби передачі інформації

 

Поняття про систему. Технологічні системи у виробництві.

 

Система (від дав.-гр. σύστημα — «сполучення») — множина взаємопов'язаних елементів, відокремлена від середовища і яка взаємодіє з ним, як ціле.

Система — це скінченна множина функціональних елементів й відношень між ними, виокремлена з середовища відповідно до певної мети в межах визначеного часового інтервалу.

Суспільне виробництво характеризується набором технологій, що використовуються галузями. Галузь, в свою чергу, можна розглядати як набір однорідних технологій з різними інтенсивностями їх застосування. Подібно тому, як галузі утворюють в народному господарстві тісно пов'язані блоки (комплекси), технології з'єднуються в біль-менш крупні системи. Такі системи зв'язані зсерединипотоками засобів виробництва, які для одних технологій представляють собою продукти (відходи) виробництва, а для інших служать ресурсами.

Системою називають сукупність, утворена із кінцевої чисельності елементів, між якими існують визначені відношення. Елемент може одночасно бути системою менших елементів.

Система може бути розділеною на підсистеми різної складності.

Кожна система володіє властивими і чітко її визначаючими властивостями. Сукупність значень властивостей системи у визначальний момент часу називається станом системи.

Згідно визначення ДеСТа, технологічна система – це сукупність функціонально пов'язаних засобів технологічного оснащення, предметів виробництва та виконавців для виконання в регламентованих умовах виробництва заданих технологічних процесів і операцій.

Структурою системи називають сукупність її елементів і зв'язків між ними. Система, як правило, складається із великої кількості елементів, пов'язаних між собою і оточуючим середовищем і діючих як єдине ціле. Наприклад, станки, апарати, механізми, агрегати зв'язані між собою транспортними потоками сировини, матеріалів, енергії і т.д. Структура системи залежить від ступеня її складності, ієрархічного рівня, рівня амортизації, спеціалізації і типу технологічних зв'язків. Всі системи розділяються на малі й великі. Малі, як правило, обмежені типовим технологічним процесом.

Класифікація технологічних систем:

1. чотири ієрархічні рівні технологічних систем: технологічний процес, виробничий підрозділ, підприємство, галузь промисловості;

2. три рівні автоматизації: механізовані системи, автоматизовані і автоматичні;

3. три рівні спеціалізації: спеціальна технологічна система, тобто система призначена для виготовлення чи ремонту виробу одного найменування і типорозміру; спеціалізована, тобто призначена для виготовлення чи ремонту групи виробів; універсальна система, яка забезпечує виготовлення виробів з різними конструктивними і технологічними ознаками.

 

Машини, комплекси та системи машин. Основні поняття та визначення

 

Машина (від лат. machina) — технічний об’єкт, який складається із взаємопов’язаних функціональних частин (деталей, вузлів, пристроїв, механізмів та ін), що використовує енергію для виконання покладених на нього функцій. Традиційно, під машиною розуміють технічну систему, яка виконує або допомагає у виконанні якогось виду роботи. Проста машина - механізм, який перетворює напрям або величину сили без споживання енергії.

Машини використовуються для виконання певних дій з метою полегшити або замінити повністю людину при виконанні конкретного завдання і є основою для підвищення продуктивності праці.

Історично, спочатку машину класифікували як пристрій що містив рухомі частини і служив для перетворення механічної енергії. Проте з появою і розвитком електроніки з'явились технічні об'єкти без рухомих частин, наприклад - електронна обчислювальна машина.

Система машин— це набір окремих робочих машин, які доповнюють одна одну і виконують послідовно технологічні операції при виробництві тих чи інших продуктів. Системи машин створюються для виробництва окремих видів продукції.

Машинний комплек- під ним розуміємо набір машин, які повністю забезпечують високопродуктивне виробництво за тією чи іншою сучасною технологією.

 

Суть та форми науково-технічного розвитку

 

Науково-технічний прогрес — це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.

Науково-технічний прогрес, визнаний в світі як найголовніший фактор економічного розвитку, в наш час його все частіше пов’язують з іноваційним процесом

Форми НТП. Науково-технічний прогрес має еволюційну та революційну форму розвитку. Еволюційною формою розвитку науково-технічного прогресу називають форму, яка характеризується вдосконаленням технічних та теоретичних надбань людства, на основі існуючого рівня розвитку знань і техніки. При цій формі розвитку НТП “не створюється велосипед”, а обновляються існуючі знання (створення двигуна внутрішнього згорання з більшою кількістю клапанів). Революційна форма розвитку науково-технічного прогресу відзначається застосуванням абсолютно нових течій в науці і техніці (застосування енергії сонця, атомна фізика, клонування). результатом революційної форми розмитку НТП є НТР

НТР як особлива форма НТП

Науково-технічною революцією є якісний стрибок у розвитку продуктивних силсуспільства на основі докорінних зрушень у наукових знаннях.Цей термін вперше був запроваджений у науковий обіг Дж. Бернал. НТР є регулярним процесом який триває і в сьогодення. В історії НТП виділяють три промислові революції перша - наприкінці 18 ст. початку 19 ст., друга (електро-технічна)- остання третина 19 ст. почоток 20 ст., третя почалась в середині 50-х 20 ст. і триває у наш час.

Щоб зрозуміти сутність НТР необнідно розглянути її харакрерні риси.

Перетворення науки у беспосередню продуктивну силу. Посилення ролі науки в системі (наука- техніка -виробництво). Застосування надбань попередніх поколінь, в процесі створення іновації.

Зміни в техніці. В історії розвитку техніки визначають три основні етапи; інструменталізація - знаряддя ручної праці, механізація - машинна праця, автоматизація

Зміна змісту праці працівника. В результаті автоматизації докорінно змінюється роль людини в вирибництві.

Зміна предметів праці. Поява нових матеріалів з відомими наперед властивостями обумовлена синтезом існуючих матеріалів речей, що мають необхідні властивості

Впровадження нових технологій. Впровадження нових фундаментальніх відкриттів; лазер, генна інженерія.

Використання людьми сил природи. Це стало результатом розвитку природничих наук, зокрема фізики. на сьогоднішній день активно використовується енергія сонця, приливи та відливи, вітер.

Впровадження нових форм організації виробництва. Наглядним прикладом цього є розвиток такої науки як менеджмент.

Початок інформаційної революції. Принципово нові засоби передачі інформації