Провідникове знеболення на нижній щелепі. Показання, техніка виконання, інструментарій.

Цільовий пункт: овальний отвір. Ане­стезію нижньощелепного нерва біля овального отвору можна проводити чо­тирма шляхами: а) підвиличним; б)надвиличним; в) очноямковим (орбітальним); г) нижньощелепним.

Мандибулярна анестезія.

Найчастіше у ортопедичній стоматології виконується внутрішньоротовим шляхом. Ефективність такої анестезії до 75%. Мішені ін¢єкції:

внутрішня: крилощелепний простір, мандибулярна бороздка, задній її скат, мандибулярний отвір;

зовнішня: крилоскроневе заглиблення на рівні найглибшого місця венечной вирізки переднього краю нижньої щелепи або на середині відстані між верхніми та нижніми молярами при максимально відкритому роті або на 1 см вище окклюзійної поверхні нижніх молярів.

Хід голки: слизова оболонка, тонка пластинка щічного м¢язу, рихлу сполучну тканину до контакту з кісткою. Нерви, що анестезуються: n. alveolaris inferior, n. lingvalis та іноді n. buccalis.

Найбільш ефективною є блокада нижньо- луночкового нерву по Гоу-Гейтсу(G.A.Gow-Gates,1973). Ефективність цієї методики коливається від 90% до 97%. Ефективність зберігається при роздвоєному нижньо-луночковому нерві та нижньощелепному каналі. Аспіраційні позитивні проби бувають позитивними всього у 1,6-1,9% випадків.

Методика анестезії: при максимально відкриванні рота місце вкола знаходиться на латеральному краю крило-щелепного поглиблення, зразу медіальніше медіального пучка сухожилля скроневого м¢язу, висота точки вколу встановлюється розташуванням кінчику голки зразу під медіально-піднебінним горбиком другого моляру верхньої щелепи. Голку просувають у напрямку, що співпадає з лінією, яка сполучає протилежний кут рота з міжкозелковою вирізкою на стороні ін¢єкції (T.Jastak, J.A..Yangiela, D.Donaldson 1995, S.F.Malamed 1997), до контакту з кісткою, глибина просування голки складає всередньому 25 мм. У випадку, якщо цільвого пункту не досягли голку виводять до поверхні слизової оболонки, повторюють орієнтацію голки та проводять її до цільового пункту. У випадку, якщо цільвий пункт досягнутий успішно голку відводять на 1 мм назад та проводять аспіраційну пробу. При негативній аспіраційній пробі вводять 1,7-1,8 мл анестезуючого розчину. Після введення анестезуючого розчину пацієнта просять не закривати рота ще 2-3 хвилини.

Торусальна анестезія

Цільвий пункт: нижньощелепне підвищення. Техніка анестезії: пацієнт максимально широко відкриває рот. Місце вколу голки: точка утворена перетином горизонтальної лінії проведеної на 5мм нижче жувальної поверхні третього верхнього моляру з жолобинкою утвореною латеральним схилом крилощелепної складки і щокою. Щприц розташований у протилежному куті рота на рівні першого-другого моляру, голка направлена перпендикулярно до гілки нижньої щелепи. Голку заглиблюють у м¢які тканини до кістки на глибину 15-20 мм, проводять аспіраційну пробу, вводять 1,5-2,0 мл анестетика, знеболюючи нижньоальвеолярний, щічний та язиковий нерви.

 

 

Сучасні препарати для місцевого знеболення.

До найпоширеніших знеболювальних засобів належать такі препарати:

—на основі лідокаїну — Xylonor 2% SVC (без вазоконстрикторів), Хуіопог
2% Special (з адреналіном та норадреналіном 1: 100 000), лігноспан форте. Це
анестетики середньої сили дії, тому для посилення ефекту знеболювання іноді
застосовують вазо констриктор у високих концентраціях - 1:25 000 - 1:80 000;

—на основі мепівакаїну: Scandonest (scandicaine) 2% Special (з адреналіном 1:
100 000), Scandonest (scandicaine) 2% NA (з норадреналіном 1:100 000), Scandonest
(scandicaine) 3% SVC (без вазоконстрикторів), карбокаїн, мепівастезин.

—на основі артикаїну: Septanest 4% (з адреналіном 1:100 000), Septanest 4% (з
адреналіном 1:200 000), Septanest 4% SVC (без вазоконстрикторів), ультракаїн ДС.

У разі застосування їх знеболення настає через 1—3 хв від моменту введення і триває від 10 до 30—45 хв. їх дія ефективніша, ніжу новокаїну, лідокаїну та мепіва­каїну, вони не містять консервантів і можуть застосовуватися у пацієнтів, схиль­них до алергійних реакцій на парабени.

У дітей широко використовують місцевий анестетик Isocaine 3% SVC, без вазоконстриктора, який має виражений анальгетичний ефект.

 

 

Місцеві ускладнення ін’єкційного знеболення. Причини та шляхи запобігання.

Осложнения локальные:

1. Жжение кожи; 2. Диплопия; 3. Функциональный парез мимических мышц; 4. Поражение сосуда иглой, гематома; 5. Поражение нерва (невралгия, неврит, парестезия); 6. Поломка иглы; 7. Поражение тканей угла рта, нижней губы; 8. Развитие гнойного воспалительного процесса; 9. Некроз; 10. Постинъекционный пульпит, периодонтит; 11. Дерматит; 12. Постинъекционная боль.

Гематома – внутритканевое кровоизлияние, которое при определенной локализации может угрожать жизни. (запобігання: коли роблять укол – перед голкою випускається по ходу анестетик, щоб віддвинути судини і нерви і не пошкодити їх; прижимати місце уколу на декілька хвилин після уколу) КРОВОТЕЧЕНИЯ ТРАВМАТИЧЕСКИЕ - Травматические кровотечения делятся на кровотечения из сосудов (артериальные, капиллярные, венозные) и из мягких тканей и костей. Различают внутриротовые и внешние кровотечения.

 

 

Загальні ускладнення ін’єуційного знеболення, невідкладні стани (алергічні).

АНАФИЛАКТИЧЕСКИЙ ШОК - общая тяжелая аллергическая реакция немедленного типа на введение фармакологического препарата, которая возникает сразу после его введения.

Клинические формы шока:

1. Респираторный шок - с превалированием проявлений удушья, обусловленным в одних случаях бронхоспазмом, в других- ларингоспазмом и отеком гортани

2. Кожный шок - крапивница, отёк Квинке, появление на флексорных поверхностях участков гиперемии.

3. Васкулярный шок - нарушение преимущественно сердечно-сосудистой и нервной систем (в первом случае - клиническая картина инфаркта миокарда, отёк легких, а во втором - нарушение мозгового кровообращения или эпилепсия).

4. Абдоминальный шок -резкая боль в животе, рвота, диарея.

Лечение анафилактического шока

1. Прекратить введение препарата, который вызвал это состояние

2. Придать горизонтальное положение

3. Высунуть нижнюю челюсть для предотвращения западания языка (при потере сознания)

4.Адреналин в/в-1мл в 5мл физ.р-ра

5.Р-н глюкозы, физ.р-р 400 мл в/в

6.Преднизолон в/в 5мг/кг массы тела

7. Димедрол 1% в/в 1мг/кг массы тела

8. При отёке дихательных путей- оксигенотерапия, эуфилин 2%-10мл в/в

9. ОБЯЗАТЕЛЬНАЯ ГОСПИТАЛИЗАЦИЯ

 

 

Загальні ускладнення ін’єуційного знеболення, невідкладні стани (запаморочення, колапс)

Обморок – резкая кратковременная потеря сознания, которая обусловлена острой гипоксией головного мозга. Виды обморока:

а. мозговой (изменение тонуса артериальных сосудов головного мозга);

б. сердечный (при глубокой патологии сердца и магистральных сосудов);

в. рефлекторный (под действием боли, психоэмоционального напряжения);

г. истероидный (носит демонстрационный характер).

Лечение обморока:

а. придать пациенту горизонтальное положение, обеспечить приток кислорода

б. дать вдохнуть нашатырный спирт;

в. при пролонгированном течении: в/в чи в/м 1мл 10% р-р кофеин-бензоната натрия, при отсутствии эффекта - в/м 1мл 5% р-ра ефедрина или 1мл 1% р-ра мезатона.

После возвращения пациента в сознание продолжение стоматологических манипуляций только при условии антирецидивных профилактических мероприятий.

КОЛЛАПС – это резкое угнетение всех жизненно необходимых функций организма вследствие острого нарушения кровообращения, обусловленного уменьшением объема циркулирующей крови, недостаточной нагнетательной функцией сердца и потерей периферическими сосудами способности регуляции тонуса, распределения крови.

Клиника: а. ухудшение общего состояния; б. бледность кожных покровов; в. головокружение; г. холодный пот; в. резкое падение АТ; г. частый и слабый пульс; д. частое поверхностное дыхание.

Лечение коллапса:

а. придать больному горизонтальное положение;

б. в/в преднизолон 1-2 мг/кг массы тела больного;

в. в/в физиологический р-р, 5% р-р глюкозы не менее 500 мл., полиглюкин, желатиноль;

г. Даже при положительном эффекте - госпитализация.