Тема 17. Осудність та неосудність за кримінальним правом України

 

План

Вступ.

1. Поняття осудності та неосудності та їх кримінально-правове значення.

2. Характеристика медичного критерію неосудності.

3. Характеристика юридичного критерію неосудності.

4. Проблема обмеженої (зменшеної) осудності, її співвідношення з осудністю.

5. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але до встановлення вироку захворіли на психічну хворобу.

Висновки.

 

Література

1. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М., Госюридиздат, 1958.

2. Лазарев А. Н. Субъект преступления. - М., 1981.

3. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. - Владивосток, 1983.

4. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступность и психические аномалии / Отв. Ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1987.

5. Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк). - Харьков, 1992.

6. Ломако В. А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекції. – Харків: Українська юридична академія, 1993.

7. Куц В.Н. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1996. – Вип. 1. – С. 17-23.

8. Мірошниченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та її законодавче закріплення // Право України. - 1997. - № 7. – С. 23-24, 29.

9. Первомайский В.Б. Невменяемость. - Киев, 2000.

10. Павлов В. Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. - СПб.: Издательство «Лань», 2000.

 

Висвітлюючи питання про поняття осудності та неосудності необхідно вказати, які визначення осудності та неосудності пропонуються вченими, яке співвідношення цих понять. Потрібно відмітити, що осудність є обов’язковою ознакою такого елементу складу злочину, як суб’єкт злочину. Разом з тим, визначення поняття осудності та неосудності, у стислому вигляді, містяться в ст. 19 діючого КК України і мають своє вираження в можливості або неможливості особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідно звернутися до поняття особи в соціально-біологічному аспекті. Зупинитися на проблемі свободи волевиявлення особи, вивчити та проаналізувати точки зору щодо даної проблеми таких авторів, як Б.С. Волков, О.І. Санталов, І.Д. Шаргородський, І.С. Лєйкіна, Г.В. Мальцева, П.С. Дагель, Б.С. Маньковський, О.О. Піонтковський, І.А. Кудрявцева, Г.В. Назаренко. Деякі автори визнають спірним чи є питання про осудність та неосудність кримінально-правовим або медико-психологічним. Слід висловити свою суб’єктивну думку щодо цієї проблеми та обґрунтувати її. Завершуючи перше питання теми, доцільно показати значення осудності та неосудності як передумов встановлення вини та кримінальної відповідальності особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки складу злочину, вказати співвідношення цих понять.

Під час аналізу медичного критерію неосудності важливо мати на увазі, що він являє собою узагальнений перелік всіх можливих хворобливих розладів психіки людини, які можуть вплинути на свідомість та волю людини і виступати потенційною причиною неосудності. Далі необхідно дати розгорнуту характеристику кожної ознаки медичного критерію неосудності: хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства, іншого хворобливого стану психіки.

Висвітлюючи питання про юридичний (психологічний) критерій неосудності, необхідно враховувати, що він поєднує в собі три ознаки: інтелектуальну, вольову та емоційну. Щодо емоційної ознаки – вона не закріплена у законі, треба вказати чому. Потрібно детально і послідовно охарактеризувати кожну з цих ознак. При цьому потрібно зупинитися на тому, що розуміється під нездатністю особи усвідомлювати свої дії і в яких випадках правомірно говорити про те, що особа не могла керувати своїми вчинками. Детальніше необхідно зупинитися на питанні, чому в понятті неосудності інтелектуальна і вольова ознаки юридичного критерію розділені сполучником «або», навести приклади визнання особи неосудною саме за наявністю вольової ознаки юридичного критерію (клептомани, піромани, дромомани і т.ін.). Наприкінці, потрібно вказати на співвідношення юридичного та медичного критеріїв для визнання особи неосудною.

Питання про проблему обмеженої осудності в кримінальному праві, необхідно розкрити, посилаючись на ст. 20 КК України. Ця проблема виникає лише в тому випадку, коли серед притягнутих до кримінальної відповідальності трапляються особи з психічними розладами, які не виключають осудності. В теорії кримінального права це питання далеко не нове, суперечки щодо існування обмеженої або «зменшеної» осудності виникло задовго до закріплення положення про «обмежену осудність» у КК України 2001 року. У Кримінальних кодексах деяких закордонних країн це питання було вирішено доволі давно. На основі аналізу рекомендованої літератури потрібно показати, що існують як прихильники так і противники «обмеженої осудності», необхідно вказати якими критеріями, на ваш погляд, вона повинна характеризуватися.

Під час відповіді на заключне питання теми необхідно дати аналіз ч.3 ст.19 КК України. Необхідно вказати відмінності в правовому положенні особи, що визнана неосудною згідно ч.2 ст.19 КК України та особи, що захворіла на психічну хворобу вже після вчинення злочину, але до постановлення вироку (ч. 3 ст. 19 КК України).

 

Тема 18. Спеціальний суб’єкт злочину

 

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки спеціального суб’єкта злочину.

2. Види (класифікація) спеціальних суб’єктів злочину, їх загальна характеристика.

3. Спеціальний суб’єкт в системі елементів складу злочину.

4. Кваліфікація злочинів зі спеціальним суб’єктом.

Висновки.

 

Література

1. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М., Госюридиздат, 1958.

2. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. - Л., 1968.

3. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. - Владивосток, 1970.

4. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления. - Алма-Ата, 1977.

5. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. - Харьков, 1983.

6. Голубев В. Специальный субъект преступления // Сов. Юстиция. - 1984. - № 12. – С. 7-8.

7. Устименко В.В. Специальный субъект и субъективная сторона преступления // Проблемы социалистической законности, 1986. – Вып. 17. – С. 132-135.

8. Куц В.Н. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1996. – Вип. 1. – С. 17-23.

 

Розгляд першого питання необхідно розпочати з визначення загального суб’єкта злочину згідно з діючим законодавством (ч. 2 ст 18 КК України). Далі необхідно вказати поняття спеціального суб’єкта злочину. Таке поняття можна знайти у роботах Б.В. Здравомислова, Н.С. Лейкіної, В.В. Сташиса, В.С. Орлова, О.О. Піонтковського. Відповідаючи на це питання потрібно показати відмінності спеціального суб’єкта від загального шляхом перерахування додаткових ознак, які характеризують спеціального суб’єкта злочину. Перелічення у загальному вигляді додаткових ознак під час відповіді на перше питання недостатньо, необхідно також розкрити їх зміст, при цьому правильним було б розкрити значення цих ознак для правильної кваліфікації вчиненого діяння. Необхідно детально зупинитися на питанні, чому осудність і вік кримінальної відповідальності, тобто юридичні ознаки, які відносяться до характеристик загального суб’єкта і закріплені в законі, винесені за межі диспозицій статей Особливої частини КК, а юридичні ознаки спеціального суб’єкта закріплені в них. Автор також повинен виразити свою думку про доцільність розподілу спеціальних суб’єктів на такі категорії: спеціальні суб’єкти, конкретні суб’єкти та спеціально-конкретні суб’єкти. Далі потрібно охарактеризувати позитивні та негативні ознаки спеціального суб’єкта, а також зупинитися на комбінованій негативно-позитивній ознаці. Необхідно звернути увагу на те, що законодавець, вводячи до закону ознаки спеціального суб’єкта злочину, визначає, що даний злочин може вчинити не будь-яка особа, а лише та, яка має додаткові ознаки. На завершення висвітлення даного питання необхідно зупинитися на проблемі особи злочинця і спеціального суб’єкта злочину, а саме на співвідношенні цих двох понять.

Приступаючи до характеристики видів спеціальних суб’єктів злочину необхідно вивчити точки зору таких вчених, як Н.С.Лєйкіна, Н.П.Грабовська, І.К.Рашковська, Л.Оримбаєв, Г.Н.Борзенков. Необхідно звернути увагу на особливості видової класифікації кожного автора. Зробити аналіз доцільності такої класифікації в науковій літературі. Не зовсім вивченим залишається питання про учасників злочинної групи, чи можуть вони бути спеціальним суб’єктом злочину.

Під час характеристики спеціального суб’єкта в системі елементів складу злочину необхідно показати його вплив на систему елементів складу злочину, тобто розкрити співвідношення спеціального суб’єкта і елементів складу злочину.

І нарешті, слід з'ясувати значення спеціального суб’єкта злочину для правильної кваліфікації вчиненого діяння. Загальні питання про поняття, ознаки, види спеціальних суб’єктів є базою для кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом. Слід відзначити, що загальні питання та питання кваліфікації становлять собою частини єдиного цілого – вчення про спеціальний суб’єкт злочину. В цьому питанні необхідно розкрити проблеми пов’язані із співучастю у злочинах зі спеціальним суб’єктом, конкуренції норм зі спеціальним суб’єктом тощо.