Вербальні та невербальні засоби в усному спілкуванні.

Література: [4, 7, 8, 13, 19, 23, 24].

3. Суржик (сленг) як мовна проблема.

Література: [1, 2, 7, 8, 14].

 

Методичні рекомендації

Перше питання вимагає від студента ґрунтовних знань у галузі усного наукового спілкування, передусім підготовки та ведення доповіді, лекції, бесіди, телефонної розмови. Потрібно знати головні жанри усного професійного спілкування, їхню специфіку та структуру, типові мовні звороти; знати та вміти розрізняти поняття мовлення та спілкування, монологу, діалогу та полілогу, дотримуватися головних вимог до усного мовлення.

Діалог – це чергування висловлювань з різними настановами та з різними стилістичними характеристиками, залежно від завдань, що їх ставить перед собою кожен із співрозмовників у той чи інший конкретний момент розгортання діалогічного спілкування.

Діалогічне мовлення:

· Обслуговує безпосереднє взаємне спілкування людей у найрізноманітніших сферах їхньої діяльності;

· Складається з реплік, мовлення протікає рефлективно, без попереднього обдумування;

· Підготовка до висловлення у цій формі мовної взаємодії відбувається одночасно зі сприйманням чужого мовлення;

· Використовуються переважно прості за структурою синтаксичні одиниці;

· Велику роль відіграють позамовні (невербальні) чинники – міміка, жести, постава, рухи.

Ключові слова: усне мовлення; спілкування; монолог, діалог, полілог; доповідь наукова, ділова, політична, звітна; лекція, бесіда, нарада; телефонна розмова.

Для якісної підготовки другого питання слід звернутися до навчальних посібників, присвячених культурі усного професійного спілкування, зафіксувати й вивчити головні формули мовленнєвого етикету.

Мовний (мовленнєвий) етикет – це сукупність словесних форм ввічливості, прийнятих у певному суспільстві. Мовний етикет указує на межі, за які ми не повинні виходити під час спілкування. Для того, щоб етикетні формули діяли, мало їх знати, треба ще бути вихованим, ввічливим, тактовним і доброзичливим.

Потрібно приділити належну увагу питанню вербального та невербального спілкування, яке зараз широко висвітлюється в науковій та навчальній літературі. Особливої уваги вимагає також питання суржику та сленгу як форм повсякденного усного спілкування, стратегія подолання їх шкідливого впливу на українську мову. Ключові слова – культура усного мовлення, мовленнєвий етикет; вербальні та невербальні засоби спілкування; суржик, сленг.

 

Теми, що виносяться на самостійне опрацювання

 

1. Документи щодо особового складу. Характеристика. Особовий листок з обліку кадрів. Іменники спільного роду. Іменники на позначення роду діяльності. Визначення роду невідмінюваних іменників іншомовного походження.

2. Довідково-інформаційні документи. План роботи (перспективний, квартальний, місячний, тижневий, денний). Багатство словника української мови. Лексичне значення слова. Міжмовна омонімія.

3. Обліково-фінансові документи. Оформлення відкриття рахунка у банку. Відомість. Квитанція. Відмова від акцепту. Числівник та його відмінювання. Розділові знаки при однорідних членах речення.

4. Розпорядчі документи та їхні реквізити. Постанова. Ухвала (нормативна та індивідуальна). Розпорядження. Вказівка. Розділові знаки у складносурядних і складнопідрядних реченнях.

5. Документи з господарсько-договірної діяльності. Банківська діяльність. Договір про депозитний вклад, договір про пайовий внесок. Шлюбний договір. Особливості вживання прийменникових конструкцій в українській і російській мовах.

6. Усне професійне спілкування. Стиль усного спілкування. Візитна картка як одна з форм протокольних контактів. Правила оформлення візитних карток та їх використання. Різновиди прийомів.

 

ЗАПИТАННЯ ДО САМОКОНТРОЛЮ

1. Українська літературна мова. Основні етапи її розвитку.

2. Становлення української літературної мови як мови державної. Сфера її функціонування.

3. Стилі сучасної української літературної мови.

4. Мова і професія.

5. Науковий стиль. Мовні засоби. Призначення.

6. Призначення та класифікація наукових праць.

7. Офіційно-діловий стиль. Мовні засоби, призначення.

8. Поняття документа. Призначення та класифікація.

9. Вимоги до мови ділових документів.

10. Складові частини документа. Реквізити. Бланк. Формуляр-зразок.

11. Правила викладання матеріалу й логічної побудови тексту наукового та офіційно-ділового стилів.

12. Правила скорочень у наукових працях та службових документах.

13. Писемне професійне спілкування, його функції.

14. Лексичні норми української мови у професійному спілкуванні.

15. Термін у професійному тексті. Вимоги до вживання термінів у мові наукового та офіційно-ділового стилю.

16. Іншомовні слова у науковій та діловій мові. Правила вживання.

17. Словоформи у текстах наукових праць і ділових документів. Відмінкові форми іменників та прикметників.

18. Особливості вживання числівника у професійному тексті.

19. Займенник у науковому та офіційно-діловому стилях.

20. Дієслівні форми у професійному мовленні.

21. Вибір прийменника у мові професійного спілкування.

22. Синтаксичні норми української мови у професійному спілкуванні.

23. Культура професійного спілкування. Мовний етикет української науки та ділових стосунків.

24. Види та жанри усного професійного спілкування.

25. Загальні вимоги до усного професійного спілкування.

26. Жанри публічних виступів.

27. Дискусія. Структура дискусії.

28. Читання цифрових даних у науковій або діловій доповіді.

29. Стилістичні норми української мови у професійному спілкуванні.

30. Анотація, тези та конспект. Структура, типові мовні звороти.

31. Реферат як наукова робота. Структура, особливості оформлення.

32. Відгук, рецензія. Призначення, структура, типові мовні звороти.

33. Наукова робота. Структура тексту, особливості викладу матеріалу.

34. Заява. Різновиди заяв. Призначення, реквізити.

35. Автобіографія. Структура тексту. Реквізити.

36. Характеристика як службовий документ. Структура тексту.

37. Наказ щодо особового складу. Реквізити, мовні звороти.

38. Контракт про прийняття на роботу. Реквізити.

39. Резюме як документ щодо особового складу. Реквізити.

40. Службове листування. Різновиди службових листів. Реквізити.

41. Довідка як інформаційний документ. Різновиди довідок. Реквізити.

42. Доповідна, пояснювальна, службова записки. Реквізити.

43. Протокол. Різновиди протоколів. Структура тексту. Реквізити.

44. Витяг з протоколу. Структура тексту. Реквізити.

45. Ухвала як розпорядчий документ. Реквізити.

46. Інструкція як розпорядчий документ. Реквізити.

47. Положення як організаційний документ. Реквізити.

48. Статут як організаційний документ. Реквізити.

49. Договір. Різновиди договорів. Структура тексту. Реквізити.

50. Доручення як обліково-фінансовий документ. Види доручень.

51. Особисті доручення. Реквізити.

52. Акт як обліково-фінансовий документ. Реквізити.

53. Оголошення як довідково-інформаційний документ. Реквізити.

54. Звіт як довідково-інформаційний документ. Реквізити.

55. Трудова угода. Реквізити.

56. Правила ведення телефонної розмови.

57. Правила підготовки та виголошення наукової доповіді.

58. Лекція. Сприйняття лекційного матеріалу.

59. Вербальні та невербальні засоби у професійному спілкуванні.

60. Суржик як мовна проблема.

 

4. ЗРАЗКИ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА, ЇЇ НОРМИ ТА СТИЛІ

І. 1. Державна мова – це:

а) закріплена традицією чи законодавством мова, вживання якої є обов'язковим в органах державного управління та діловодства; б) єдина національна мова українського народу;

в) найважливіший універсальний засіб спілкування; г мовна система без іншомовних запозичень.

 

2. Літературна мова реалізується:

а) в усній і писемній формах; б) в сучасній українській мові й територіальних діалектах;

В) у дотриманні мовних норм; г) у повсякденному спілкуванні.

 

3. Українська мова належить до групи:

а) західнослов'янської; б) південнослов'янської;

в) східнослов'янської.

4. Українська мова є державною відповідно до статті Конституції:

а) 5; б) 9;

в) 10; г) 12.

 

5. Основною ознакою наукового стилю є використання:

а) діалектизмів; б) образних слів;

в) застарілих слів і неологізмів; г) термінології.

 

6. Мова часопису “Древо познания” є виявом підстилю:

а) власне наукового; б) науково-публіцистичного;

в) науково-навчального; г) науково-популярного.

 

7. Офіційно-діловий стиль – це:

а) мова ділових паперів; б) єдність художніх засобів та форм їх вираження;

в) письмове знаряддя, яке використовувалося в часи середньовіччя; г) мова професійного спілкування.

 

8. Сукупність правил вимови і наголошування слів визначають норми:

а) орфоепічні; б) орфографічні;

в) морфологічні; г) стилістичні.

 

9. Нормативним є таке слововживання:

а) вільна вакансія, написати свою автобіографію, захисний імуні-тет; б) вакансія, написати свою біографію, імунітет;

в) вакансія, написати автобіографію, імунітет; г) вільна вакансія, написати автобіографію, імунітет.

 

10. Основоположником сучасної української літературної мови вважають:

а) І.Котляревського; б) Т.Шевченка;

в) Лесю Українку; г) І.Франка.

 

11. Джерелом української наукової термінології є мови:

а) грецька та латинська; б) латинська та англійська;

в) англійська та грецька.

 

12. Традиційно виділяють 5 стилів мовлення. Вкажіть зайвий:

а) розмовно-побутовий; б) художній; в) виробничий;

г) публіцистичний; ґ) офіційно-діловий; д) науковий.

 

13. Монографія – це:

а) ґрунтовна наукова праця, в якій досліджено одне питання, тема; б) іменний напис на подарунку;

в) колективна наукова праця, в якій досліджено різні питання; г) докладний запис виступу на зборах.

 

14. Запис підручника (посібника), що має одного автора, оформлено правильно:

а) І.Р.Вихованець “Граматика української мови. Синтаксис”: Підручник, К., Либідь: 1993. – 368с. б) Шевчук С.В. Ділове мовлення: Модульний курс. – К.: Літера, 2003. – 448 с.

в) І.П.Ющук. – Практикум з правопису української мови, Четверте видання. – К.: “Либідь”, 2000, С.45.

 

15. Текст – це:

а) організований за законами даної мови завершений комунікативний акт;

б) складне синтаксичне ціле; в) речення, поєднані між собою.

 

ІІ. Доповніть твердження:

1. Володіти мовою своєї професії означає...

2. Стиль – це сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюється...

3. Слова, що називають явища, предмети спеціальних галузей людських знань, називаються...

4. Складні назви кольорів пишуться через дефіс, окрім слова...

5. Цитата є важливим елементом наукової роботи, тому що...

 

Блок ІІІ. Яке з наведених нижче слів пишеться відповідно до правила:

1. Через дефіс пишуться складні іменники, які означають протилежні за змістом поняття.

А. Хліб-сіль

Б.Купівля-продаж

В.Інженер-економіст

 

2. Закінчення –а (–я) мають українські за походженням суфіксальні слова-терміни.

А. сантиметра

Б. відмінка

В. чисельника

 

3. Через дефіс пишуться прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться через дефіс.

А Історико-культурний

Б Віце-президентський

В Воєнно-стратегічний

 

4. Через дефіс пишуться прислівники, у яких повторюються основи.

А. По-перше

Б. Зроду-віку

В. Коли-не-коли

 

5. НЕ пишеться окремо з дієприкметниками й прислівниками, які є присудком.

А. Справа не завершена

Б. Не малюючи

В. Не лише

 

Блок IV. Чи є пунктуаційні помилки в реченні:

1. Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматись як пляма на службовому мундирі (В.Русанівський).

А) помилок немає;

Б) є 1 помилка – слово навпаки потрібно виділити з обох боків комами;

В) є 2 помилки – слово навпаки потрібно виділити комами; перед словом як потрібна кома;

Г) є 1 помилка – кома потрібна перед словом як.

2. Необхідно виховувати культуру мови як запоруку піднесення культури суспільної думки і суспільно корисної праці (В.Русанівський).

а) є 1 помилка – потрібна кома перед словом як;

б) є 1 помилка – зворот як запоруку треба з обох боків виділити комами;

в) помилок немає;

г) є 2 помилки – зворот як запоруку треба виділити комами, а слово “суспільно корисною” написати через дефіс.