Структура Генеральної угоди 3 тарифів і торгівлі

Номер та назва частини, статті	Зміст
Частина І	Загальні положення
Стаття 1. Загальний режим найбільшого сприяння	Ключова стаття, яка гарантує всім країнам-членам режим найбільшого сприяння
Стаття 11. Списки (графіки) поступок	Забезпечує фактичне скорочення тарифів, погоджених у межах ГАТТ; вони наводя­ться у списках, що додаються, і є консолі­дованими
Частина II	Правила торговельної політики
Стаття III. Національний режим щодо внутрішнього оподаткування та регулювання	Забороняє внутрішні податки та інші внут­рішні заходи, які є дискримінаційними стосовно імпорту
Стаття IV. Спеціальні поло­ження щодо кінофільмів	Положення, які регулюють стягнення та­рифів з кінопродукції, що продається на зовнішньому ринку
Стаття V. Свобода транзиту	Заборона встановлення тарифів на товари, які проходять транзитом
Стаття VI. Антидемпінгове та компенсаційне мито	Правила встановлення і застосування анти­демпінгового та компенсаційного мита
Стаття VII. Оцінка товарів у митних цілях	Правила і процедури оцінки товарів для стягнення мита
Стаття VIII. Стягнення та формальності, пов'язані з ім­портом та експортом	Передбачає можливість встановлення фор­мальностей при митному оподаткуванні і закликає до їх скасування
Стаття IX. Позначка про по­ходження	Правила визначення країни походження товару
Стаття X. Публікація та за­стосування правил торгівлі	Правила публікації і застосування встанов­лених правил торгівлі
Стаття XI. Загальне скасу­вання кількісних обмежень	Декларує загальну заборону на встанов­лення кількісних обмежень
Стаття XII. Обмеження з ме­тою забезпечення рівноваги платіжного балансу	Дозволяє застосування кількісних обме­жень у випадках надзвичайних ускладнень з платіжним балансом країни

Номер та назва частини, статті	Зміст
Стаття XIII. Недискриміна-ційне застосування кількісних обмежень	Декларує вимогу недискримінаційного за­стосування кількісних обмежень, за винят­ком випадків, що вказані у статті ХІУ
Стаття XIV. Винятки з пра­вил про недискримінацію	Визначає випадки, які дають підстави для застосування кількісних обмежень на не-дискримінаційній основі
Стаття XV. Домовленості з валютних питань	Питання співробітництва і координації ді­яльності ГАТТ з Міжнародним валютним фондом
Стаття XVI. Субсидії	Заклик до скасування практики експортних субсидій
Стаття XVII. Державні тор­говельні підприємства	Вимога до державних торговельних під­приємств не допускати дискримінації під час здійснення зовнішньої торгівлі
Стаття XVIII. Урядова допо­мога економічному розвитку	Визначається, що країни, які розвиваються, з метою забезпечення потреб внутрішнього розвитку та збереження валюти можуть за­стосовувати деякі кількісні обмеження, а також мати гнучкішу систему зниження тарифів
Стаття XIX. Надзвичайні дії за імпортування окремих то­варів	Вказує на випадки, коли можуть застосо­вуватися надзвичайні заходи стосовно ім­порту, який завдає збитків вітчизняним ви­робникам
Стаття XX. Загальні винятки	Визначає загальні винятки в застосуванні Угоди
Стаття XXI. Винятки з мір­кувань безпеки	Визначає винятки з міркувань безпеки (на­приклад, для захисту здоров'я населення)
Стаття XXII. Консультації	Правила, які регулюють проведення кон­сультацій країн-членів
Стаття XXIII. Анулювання або зменшення поступок	Правила анулювання або зменшення встано­влених раніше поступок за досягнення краї­ною вищого рівня економічного розвитку
Частина III	Процедурні питання
Стаття XXIV. Територіальне застосування — митні союзи та зони вільної торгівлі	Положення, що регулює діяльність митних союзів і зон вільної торгівлі як виняток з правила про режим найбільшого сприяння
Стаття XXV. Спільні дії сторін	Забезпечує основу для дій урядів країн-членів; згідно з цією статтею встановлюю­ться винятки із загальних правил
Стаття XXVI. Прийняття країни, набуття чинності та реєстрація	Правила і порядок процедури прийняття країни в багатосторонню систему ГАТТ
Стаття XXVII. Призупинення дії або скасування обов'язків	Положення, які зумовлюють можливість призупинення дій, а також скасування обов'язків щодо колишніх країн-членів

Закінчення таб. 6.8

Номер та назва частини, статті	Зміст
Стаття XXVIII. Змінення списків (графіків)	Правила ведення переговорів з тарифів та змінення тарифних списків
Стаття XXVlIl-біс. Перего­вори про тарифи	Правила проведення переговорів про та­рифи
Стаття XXIX. Відношення даної угоди до Гаванського статуту	Констатує розбіжності між прийнятими положеннями ГАТТ і запланованими, але не прийнятими положеннями Гаванського статуту; регулює взаємовідносини між ГАТТ та Гаванським статутом
Стаття XXX. Зміни	Правила, які визначають порядок внесення змін у положення ГАТТ
Стаття XXXI. Вихід з Угоди	Умови, правила та процедура виходу краї­ни з Угоди
Стаття XXXII. Договірні сто­рони	Визначення поняття договірних сторін (членів)
Стаття XXXIII. Приєднання	Правила приєднання до ГАТТ нової країни
Стаття XXXIV. Додатки	Додатки до Угоди
Стаття XXXV. Незастосуван-ня угоди окремими договірни­ми сторонами	Вимога незастосування положень ГАТТ окремими учасниками в обумовлених ви­падках
Частина IV (з 1965 p.)	Торгівля і розвиток
Стаття XXXVI. Принципи і мета	Принципи і мета ГАТТ стосовно задово­лення особливих потреб країн, що розви­ваються
Стаття XXXVII. Зобов'язання	Зобов'язання, взяті членами для вирішення завдання стимулювання та підтримки еко­номіки країн, що розвиваються
Стаття XXXVIII. Спільні дії	Забезпечує основу для спільних дій країн, що розвиваються

6.6.3. Організаційна структура ГАТТ

Під час роботи Гаванської конференції було створено Міжсе­сійну тимчасову комісію Міжнародної торговельної організа­ції— Interim Commission for the International Trade Organization (ICITO). Незважаючи на те, що Гаванський статут не набрав чин­ності, ІСІТО не була ліквідована.

На 2-й сесії ГАТТ було прийнято рішення, що Секретаріат ІСІТО буде Секретаріатом ГАТТ, а Виконавчий секретар ІСІТО — Виконавчим секретарем ГАТТ (з 1965 р. — Генеральним дирек­тором ГАТТ). Отже, Генеральна угода з тарифів і торгівлі, з од­ного боку, є міжнародною угодою, яка містить правові норми

торговельних відносин між її учасниками на договірній основі, а з іншого — сесії договірних сторін, рада представників ГАТТ, комітети і робочі групи, органи з урегулювання спорів, секрета­ріат — виконують функції міжнародної організації у сфері між­народної торгівлі.

Сесія контрактуючих сторін — вищий орган ГАТТ — зби­рається один раз на рік для обговорення діяльності організації і розробки політики на майбутнє. Рішення приймаються, як прави­ло, методом консенсусу; деякі рішення потребують більшості в 2/3 голосів.

Рада ГАТТ, яка складається з представників договірних сто­рін, займається поточними справами і проводить засідання, як правило, десять разів на рік.

Постійні комітети наглядають за виконанням угод, розгляда­ють питання особливого значення для країн, що розвиваються, вивчають ситуацію в країнах, які ввели торговельні обмеження з метою підтримки платіжного балансу, тощо. Робочі групи утво­рюються для розгляду актуальних питань (приєднання до ГАТТ, відношення зон вільної торгівлі до ГАТТ). Рада й інші органи мають право створювати механізми для врегулювання торгове­льних спорів.

Секретаріат, очолюваний Генеральним директором, забез­печує діяльність органів ГАТТ. Крім канцелярії Генерального директора, двох заступників директора, радника з юридичних питань, він має такі відділи: з питань сесій і ради, торговельної політики, тарифів, технічного співробітництва, сільського гос­подарства, підготовки кадрів, нетарифних заходів, розвитку, економіки і досліджень, технічних бар'єрів, спеціальних про­грам (проектів) та ін.

Бюджет ГАТТ (видатки) визначається, виходячи з плану захо­дів на наступний рік, включаючи щорічний внесок на утримання міжнародного торговельного центру ЮНКТАД/ГАТТ. Надхо­дження складаються з внесків договірних сторін і асоційованих членів. Внесок кожної країни розраховується на основі її частки в обсягах торгівлі країн, що приєдналися до ГАТТ за три останні роки. Країни, частка яких становить 0,12 % загальної торгівлі або нижче, мають мінімальний внесок — 0,12 % бюджету.

Функції і цілі. ГАТТ виконує три функції: впливає на держав­ну зовнішньоекономічну політику розробкою правил міжнарод­ної торгівлі; є форумом для переговорів, які сприяють лібераліза­ції і передбачуваності торговельних відносин; організує врегу­лювання спорів.

Основною метою ГАТТ є забезпечення стабільного зростання і зменшення ризику міжнародних торговельних відносин через:

— ліквідацію митних та інших торговельних обмежень;

— усунення всіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості населення;

— підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення викорис­тання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

6.6.4. Принципи ГАТТ

Статті Генеральної угоди і сама діяльність організації ґрунту­ються на таких принципах:

1. Торгівля без дискримінації (принцип найбільшого сприян­ня) — всі договірні сторони зобов'язані надавати одна одній одна­ково сприятливі умови; жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід.

2. Захист за допомогою мита — система захисту національ­ного виробництва має будуватися тільки на митних тарифах, а не на будь-яких інших комерційних чи адміністративних заходах.

3. Забезпечення стабільної основи торгівлі — «заморожу­вання» рівня митних ставок, які для кожної країни визначені в тарифних таблицях (невід'ємна частина ГАТТ); перегляд консо­лідованих тарифів і повернення до більш високого рівня вимагає компенсації такого підвищення.

4. Заохочення справедливої конкуренції — однакові фіс­кальні правила та інші регламентації для товарів національного виробництва та імпортованих товарів; заборона демпінгу і дозвіл застосування антидемпінгових заходів; можливість нейтралізації експортних премій або субсидій за допомогою компенсаційних зборів; гармонізація методів розрахунку митної вартості товарів;

недискримінація постачальників залежно від країни походження під час здійснення державних закупівель.

5. Усунення кількісних обмежень (контингентування імпор­ту)— використання таких обмежень є можливим лише у випадку гострого дефіциту платіжного балансу і для країн, що розвиваються.

6. Проведення консультацій, примирення та врегулюван­ня спорів — кожна країна може звернутися до ГАТТ з прохан­ням про допомогу у справедливому вирішенні спорів, якщо вона вважає, що її права порушуються іншими членами; ГАТТ прова­дить двосторонні консультації (як перший крок до врегулювання

спору), а за неможливості вирішення питання — створює спеці­альні групи.

7. Визнання регіональних торговельних угод — існування регіональних торговельних угруповань (зона вільної торгівлі, мит­ний союз) допускається як виняток за умови дотримання певних вимог, оскільки регіональна інтеграція повинна доповнювати ба­гатосторонню торговельну систему, а не руйнувати її.

8. Створення пільгових умов для країн, що розвивають­ся, — необхідність забезпечення того, щоб країни, які розвиваю­ться, мали сприятливіші умови виходу на світові ринки, а розви­нуті країни, в свою чергу, утримувались від заходів, що можуть ускладнювати експорт з названих країн.

9. Особливі норми регулювання для текстилю та одягу — ГАТТ передбачає винятки стосовно текстилю та одягу, які забезпе­чують індустріальне розвинутим країнам можливість встановлення квот на ці види товарів на основі угоди «Мультифібр» (МФА), яка існує з 1974 р.; захисні положення угоди можуть застосовуватися її учасниками, якщо існує загроза руйнування внутрішнього ринку внаслідок імпорту; за рішенням Уругвайського раунду ГАТТ квоти МФА будуть поступово скасовуватися протягом 10 років, а тарифи знижуватися, тобто загальні нормативні правила ГАТТ щодо текс­тилю й одягу наберуть чинності з 2004 року.

6.6.5. Міжнародні багатосторонні торговельні переговори (раунди)

ГАТТ спрямовує свою діяльність проти всіх видів протекціо­нізму, крім митних тарифів. З метою зниження тарифів, які на початок діяльності ГАТТ у багатьох країнах були занадто висо­кими, створено систему тарифних переговорів. Переговори по­чинаються на конференціях і продовжуються на раундах багато­сторонніх торговельних переговорів (БТП). Документи, які опри­люднюються в процесі та по результатах раундів, мають індекс MTN (Multilateral Trade Negotiation).

Правила передбачають таку процедуру: країна, яка бажає вступити в переговори і отримати від іншої країни торговельні поступки, подає список вимог (запит), у якому зазначається:

а) позиція митного тарифу; б) опис продукту, в) існуюча ставка мита, г) необхідна ставка мита. У відповідь на ці вимоги країна, до якої спрямовано запит, надає список пропозицій, у якому по­вторює дані, викладені в п. а, б, в, г, і додає: д) пропонована

поступка, е) країни, яким пропонується поступка. Правилами та­кож передбачається, що жодному урядові не може бути висунута вимога щодо надання односторонньої поступки без отримання зустрічної достатньої поступки.

З початку дії Генеральної угоди проведено вісім раундів БТП (табл. 6.9). Більшість торговельних раундів стосувалися в основ­ному зниження тарифів, але на останніх раундах почався процес перегляду, реінтерпретації або розширення статей самої угоди.

Таблищ 6.9

ТОРГОВЕЛЬНІ РАУНДИ ГАТТ

Рік проведення	Місце проведення	Предмет переговорів	Кількість країн-учасниць
	Женева, Швейцарія	Тарифи
	Аннесі, Франція	Тарифи
1951—1952	Торкі, Англія	Тарифи
	Женева, Швейцарія	Тарифи
1960—1961	Женева, Швейцарія (раунд Діллона)	Тарифи та анти­демпінгові угоди
1973—1979	Женева, Швейцарія	Тарифи, нетарифні та рамочні угоди
1986—1994	Пунта-дель-Есте, Уругвай Марракеш, Марокко (Уругвайський раунд)	Тарифи, нетарифні, антидемпінгові та рамочні угоди

Восьмий (Уругвайський) раунд торговельних переговорів був найбільш конструктивним і багатостороннім з усіх, які мали міс­це. Він розглянув як традиційні сфери (зниження тарифів, уточ­нення правил і ліквідацію нетарифних перешкод), так і нові — торгівля послугами і торговельні аспекти, пов'язані з правами ін­телектуальної власності, а також сфери торгівлі товарами, які тривалий час не лібералізувалися (сільське господарство і легка промисловість). Усього це 45 угод і протоколів, які регулюють різні напрями торгівлі.

У рамках Уругвайського раунду для проведення багатосто­ронніх переговорів було створено складну організаційну струк­туру. До її складу увійшли: Комітет з нагляду — спеціальний ор­ган, призначений для спостереження за виконанням зобов'язань учасниками не вводити нових торговельних обмежень, що супе -

речать ГАТТ, та 15 переговорних робочих груп (з митних тари­фів; з нетарифних заходів; з тропічних товарів; з продукції, що виробляється на основі природних ресурсів; з текстилю та одягу;

з сільськогосподарської продукції; з субсидій та компенсаційних заходів; з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність, включаючи торгівлю підробленими товарами; із захисних засте­режень; із функціонування системи ГАТТ; із торгових аспектів інвестиційної політики; із зміни статей ГАТТ; з угод і домовле­ностей ММТП; з врегулювання суперечок; з торгівлі послугами). Крім того, в рамках Уругвайського раунду працювали численні неофіційні робочі групи.

6.6.6. Результати Уругвайського раунду ГАТТ

За результатами переговорів 15 грудня 1993 р. були прийняті Заключний акт переговорів і Угода про створення Всесвітньої торговельної організації (ВТО). Підписання і ратифікація Заключ­ного акту (Final Act Embodying the Results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negotiations) відбулося 15 квітня 1994 р. в Марракеші (Марокко) 120-ма країнами — учасницями багатосто­ронніх торгових переговорів у межах ГАТТ.

Угода про створення ВТО складається із 16 статей і 4 додат­ків. Статті обмежуються тільки розглядом ВТО фундаментальних організаційних питань, а всі самостійні правила ВТО винесено у додатки. Склад статей такий: І — Заснування, II — Сфера діяль­ності, III — Функції, IV — Структура, V — Відносини з іншими організаціями, VI — Секретаріат, VII — Бюджет та внески, VIII — Статус ВТО, IX — Прийняття рішень, Х — Поправки, XI — Первісне членство, XII — Приєднання, XIII — Непоши­рення на багатосторонні торгові угоди, XIV — Прийняття, набут­тя чинності та первісний внесок, XV — Вихід, XVI — Додаткові положення. До Угоди «в пакеті» докладаються такі Додатки.

Додаток 1 включає:

—Додаток 1А (Багатосторонні угоди з торгівлі товарами), до складу якого входять ГАТТ — 1994 (переглянутий варіант ГАТТ— 1947), шість Домовленостей, один Протокол, 12 Угод, що стосуються або врегулювання торгівлі окремими категоріями товарів (по сільському господарству; текстилю і одягу), або регу­лювання застосування різних заходів, що впливають на торгівлю товарами (санітарні та фітосанітарні норми, технічні бар'єри, пе-редвідвантажувальна інспекція, правила походження, процедури

ліцензування імпорту, субсидії та компенсаційні заходи, захисні заходи) і торговельних аспектів інвестиційних заходів;

—Додаток 1В — Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС);

—Додаток 1C — Угода з торгових аспектів прав інтелекту­альної власності.

Додаток 2 — Домовленість про правила і процедури регулю­вання розв'язання суперечок.

Додаток 3 — Механізм нагляду за торговою політикою.

Додаток 4 — Багатосторонні торговельні угоди з обмеже­ною кількістю учасників (з торгівлі цивільними повітряними судами, з державних закупівель, з молочних продуктів, з яло­вичини).

Крім того, в Марракеші було прийнято 28 декларацій і рішень міністрів, які або уточнюють і конкретизують основні угоди, або мають самостійне значення (наприклад Декларація з питання про взаємовідносини ВТО з МВФ, Домовленість про зобов'язання в сфері фінансових послуг).

Усі перелічені документи були прийняті «в пакеті», за винят­ком Додатка 4. Вступаючи у ВТО, кожний її член зобов'язаний прийняти всі названі документи, крім Додатка 4.

Незважаючи на те, що всі угоди Уругвайського раунду стосу­ються різних питань, які виникають у процесі міжнародної торгі­влі, всі положення цих угод спрямовані на досягнення чотирьох основних цілей:

1. Досягти рівності в торгівлі для всіх держав-членів за допо­могою застосування норм режиму найбільшого сприяння, націо­нальний режим, заборони інших форм дискримінації.

2. Домогтися простоти в державному регулюванні міжнарод­ної торгівлі.

3. Послідовно проводити справедливу політику в торгівлі (на­приклад, використання митних тарифів як єдиного інструменту обмеження міжнародної торгової діяльності, застосування лише певних способів митної оцінки, справедливе використання стан­дартів тощо).

4. Забезпечити прозорість торгових процедур і практики їх за­стосування, широкий доступ до законодавчих актів.

Основні положення щодо торгівлі товарами згідно з угодами Уругвайського раунду полягають у такому:

1. Захист внутрішнього ринку повинен здійснюватися лише за допомогою митних тарифів.

2. Застосування режиму найбільшого сприяння (при ввезенні товарів тарифи для всіх країн повинні бути однаковими).

3. Застосування національного режиму в межах країни (інозе­мні товари після проходження митного оформлення повинні ко­ристуватись таким самим режимом, як і вітчизняні товари).

4. Митна оцінка (митні органи мають виходити з тієї ціни, за якою товар був придбаний у країні експорту: ціна за інвойсом).

5. Технічні бар'єри в торгівлі (угода стосується лише стандар­тів продукції і не стосується стандартів виробництва, за винятком тих випадків, коли вони впливають на якість продукції).

6. Санітарні та фітосанітарні заходи (стосуються продуктів харчування, тварин і рослин, угода дозволяє відходити від вимо­ги режиму найбільшого сприяння).

7. Субсидії:

—«Зелені субсидії» — субсидії, застосування яких дозволяє­ться і які не дають права на застосування дій у відповідь;

—«Жовті субсидії» — субсидії, застосування яких дозволяє­ться, але держава має право застосування дій у відповідь у ви­падку, коли їй завдано суттєвої шкоди внаслідок використання цих субсидій;

—«Червоні субсидії» — субсидії, застосування яких не допу­скається.

Однак країни-члени мають право захищати свій внутрішній ринок, якщо цей захист не суперечить цілям і принципам ВТО, за допомогою таких заходів:

а) застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів;

б) підвищення митних тарифів і встановлення кількісних об­межень у разі, коли обсяги ввезення іноземних товарів загрожу­ють платіжному балансу;

в) виняток з правил про режим найбільшого сприяння у разі загрози платіжному балансу;

г) обмеження імпорту у «надзвичайних ситуаціях», наприклад, коли ввезення певних товарів у великій кількості завдає суттєвої шкоди вітчизняним виробникам, країна має право тимчасово призупинити свої обов'язки по ГАТТ;

д) загальні винятки з правил торгівлі товарами у таких випадках:

— коли це необхідно для захисту суспільної моралі;

— коли це необхідно для захисту життя і здоров'я людей, тварин і рослинного світу;

— під час торгівлі товарами, що вироблені із застосуванням примусової праці;

— для захисту національних художніх, історичних або архео­логічних цінностей;

— для захисту природних ресурсів, що вичерпуються;

— допускаються обмеження експорту вітчизняної сировини або матеріалів, необхідних для переробних галузей промисловості.

е) винятки з міркувань безпеки.

Лібералізація торгівлі послугами в рамках Уругвайського ра­унду відрізняється від лібералізації торгівлі товарами. ГАТС ви­магає дотримання правил про найбільше сприяння і національ­ний режим для іноземних послуг і іноземних фізичних і юридич­них осіб, що надають ці послуги. Проте рішення про надання на­ціонального режиму для кожного виду послуг вирішується окре­мо. У ГАТС включені зобов'язання сторін не накладати такі види обмежень на міжнародну торгівлю послугами: на обсяг послуг, що надаються на вартість послуг, на загальне число організацій, що надають послуги, на число фізичних осіб, які надають послу­ги, на юридичні форми, в яких можуть бути зареєстровані органі­зації, що надають послуги, на участь іноземного капіталу в орга­нізаціях, що надають послуги. Планувалося, що лібералізація міжнародної торгівлі послугами розпочнеться не пізніше п'яти років після утворення ВТО, і здійснюватиметься, як і лібераліза­ція торгівлі на основі багатосторонніх переговорів, хоча з певних питань, як-от фінансові послуги і пересування фізичних осіб, ГАТС передбачала розпочати переговори раніше. Частиною уго­ди є додатки по автотранспортних послугах, послугах морського транспорту, фінансових послугах, телекомунікаційних послугах і пересуванню фізичних осіб, що надають послуги.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) ґрунтується на основних міжнародних конвенціях з прав ін­телектуальної власності і включає основні положення останніх. Дана Угода забезпечує таку систему, за якої різні країни можуть на основі виконання цих конвенцій гарантувати більш високий захист, ніж то­го вимагає Угода. Основні положення Угоди передбачають таке:

—надання режиму найбільшого сприяння представникам ін­ших національностей;

—мінімальні стандарти із захисту, включаючи період, на який цей захист застосовується; захисту підлягають: патенти, авторсь­кі та сумісні права, товарні знаки, промислові зразки (дизайни), розробки інтегральних мікросхем, закрита інформація, включаю­чи секрети торгового характеру, географічні позначення, вклю­чаючи визначення походження;

—контроль за практикою порушення правил чесної конкурен­ції під час використання ліцензій;

— країни-члени можуть вжити необхідних заходів, у тому чи­слі законодавчого характеру, для унеможливлення практики вла -

сників прав інтелектуальної власності щодо зловживання своїми правами власності та застосування практики безпідставного об­меження торгівлі або практики, яка негативно позначається на передачі технології.

—застосування процедур впровадження прав інтелектуаль­ної власності (рішення судових органів, дії митних служб то­що). У разі виявлення порушень прав інтелектуальної власнос­ті та доведення таких фактів, органи судової влади повинні мати повноваження примусити порушника сплатити власнико­ві прав відповідні збитки у розмірі, достатньому для адекват­ної компенсації. Органи судової влади повинні також мати право приймати рішення про знищення підроблених та пірат­ських товарів.

Для приведення національних законодавств, інструкцій та правил країн-учасниць у відповідність з положеннями Угоди ТРІПС були встановлені такі строки:

—для розвинутих країн—до 1 січня 1996 p.;

—для країн, що розвиваються, — 5 років, тобто до 1 січня 2000 p.;

—для країн з перехідною економікою — 5 років, тобто до 1 січня 2000 р., у випадку, коли такі країни стикаються з пробле­мами під час реформування свого законодавства щодо прав інте­лектуальної власності;

—для найменш розвинутих країн — 11 років, тобто до 1 січня 2006 року.

Що ж стосується відповідності українського законодавства положенням Угоди ТРІПС, то у переважній більшості поло­ження Угоди знаходять відповідні їм за змістом норми у зако­нодавстві України з питань інтелектуальної власності. Поряд з цим Угода містить деякі положення, які не узгоджуються з нормами національного законодавства України. Наприклад, по­ложення розділу 4 «Спеціальні вимоги щодо заходів на кордо­ні» (статті 51-56) не знаходять відображення у законодавстві України.

Одним із основних підсумків Уругвайського раунду було рі­шення щодо створення (з 1 січня 1995 p.) організаційного механіз­му забезпечення реалізації комплексу договорів системи ГАТТ — Всесвітньої торговельної організації (ВТО). З моменту створення ВТО і підписання комплексу конвенцій і договорів Уругвайсько­го раунду система ГАТТ — ВТО діє як торговельно-економічна ООН: договори — правова основа, а ВТО — інституційний меха­нізм забезпечення дії цієї системи.