Історія створення і цілі ОЧЕС

25 червня 1992 р. у Стамбулі глави 11 держав і урядів (Азер­байджану, Албанії, Вірменії, Болгарії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини та України) підписали Декларацію про Чорноморське економічне співробітництво — ЧЕС (Black Sea

Economic Cooperation — BSEC), — яка визначала загальні рамки діяльності цього міждержавного об'єднання.

У документі були визначені такі цілі організації: 1) перетво­рення Чорного моря в море миру та добробуту шляхом розвитку дружніх та добросусідських відносин; 2) поглиблення двосто­роннього та багатостороннього співробітництва як між країна­ми-членами, так і з іншими заінтересованими країнами; 3) спри­яння економічному, технологічному і соціальному прогресу, а також вільному підприємництву; 4) охорона специфічних еко­номічних інтересів держав-учасниць, особливо країн, які пере­бувають на етапі переходу до ринкової економіки; 5) викорис­тання всіх можливостей для розвитку та диверсифікації їхнього співробітництва в економіці, промисловості, науці, технології й охороні навколишнього середовища. Зокрема, в Декларації за­значається підтримка приватного бізнесу, безперешкодного ру­ху товарів, послуг та капіталів, створення вільних економічних зон, обміну інформацією комерційного характеру, новими тех­нологіями, реального узгодження програм захисту Чорного мо­ря від забруднення.

З часом статус спостерігача в ЧЕС отримали Польща, Ділова рада ЧЕС, Туніс, Ізраїль, Єгипет, Словаччина, Італія, Австрія, Франція та Німеччина.

5 червня 1998 p. під час Ялтинського саміту глав держав/уря­дів країн—учасниць ЧЕС було підписано Статут Організації Чор­номорського економічного співробітництва (ОЧЕС), який набув чинності 1 травня 1999 року.

У Статуті зазначено, що держави-члени співпрацюють у таких сферах: торгівля та економічний розвиток; банківська справа і фінанси; зв'язок; енергетика; транспорт; сільське господарство і агропромисловість; охорона здоров'я і фармацевтика; охорона навколишнього середовища; туризм; наука і техніка, обмін стати­стичними даними та економічною інформацією; співробітництво між митними та іншими прикордонними органами; людські кон­такти; боротьба з організованою злочинністю, незаконною торгів­лею наркотиками, зброєю та радіоактивними матеріалами, з усіма видами тероризму та нелегальною міграцією тощо.

Декларація Ялтинського саміту визначила такі напрями по­дальшої діяльності ЧЕС:

—лібералізація та гармонізація режимів зовнішньої торгівлі згідно з практикою ВТО із подальшим приєднанням усіх членів ОЧЕС до ВТО;

—створення зони вільної торгівлі в рамках ОЧЕС;

—активізація співробітництва між діловими колами країн— членів ОЧЕС, залучення приватного сектора до конкретних проек­тів у межах ЧЕС;

—започаткування фінансової діяльності Чорноморського бан­ку торгівлі і розвитку;

—розвиток співробітництва з ЄС, ВТО, ОБСЄ, ЦЄІ, ООН, ЄЕК, ЮНІДО, Радою держав Балтійського моря тощо;

—поглиблення співробітництва ОЧЕС з ЄС, поступове ство­рення Євро-Чорноморського економічного простору.

Економічне співробітництво в ОЧЕС орієнтоване передусім на розвиток підприємництва і ділових зв'язків на державному рівні забезпеченням умов для вільного пересування товарів та послуг, здійсненням інвестицій.

Процеси співробітництва в Організації ЧЕС здійснюються на міжурядовому, міжпарламентському та підприємницькому рівнях. Цьому сприяє структура Організації, до якої входять: Рада мініст­рів закордонних справ держав-членів; Постійний міжнародний сек­ретаріат, постійні та тимчасові робочі групи, Парламентська асам­блея; Ділова рада, Чорноморський банк торгівлі і розвитку.

Основні органи ОЧЕС

Головним керівним органом ОЧЕС є періодичні Засідання Ради міністрів закордонних справ. Кожне таке Засідання, як правило, організується країною—учасницею ОЧЕС по закінченні її піврічного головування в цій організації. До компетенції Ради міністрів входять:

—затвердження і зміна Регламенту (всіх правил процедур);

—формування організаційної структури; заснування допомі­жних органів у межах ОЧЕС, доручення їм завдань, визначення, зміна або анулювання їхніх мандатів;

—розгляд справ, переданих допоміжними органами, і при­йняття відповідних рішень;

—прийняття рішень стосовно членства і статусу спостерігача;

—обговорення інших питань.

Головування в Організації ЧЕС здійснюється міністрами закор­донних справ країн-учасниць в алфавітному порядку (англійською мовою) з інтервалом у шість місяців. Відповідно до статуту ОЧЕС, діючий голова координує усю діяльність у межах ОЧЕС та забез­печує належне виконання прийнятих резолюцій і рішень.

Головним виконавчим органом Організації є Постійний між­народний секретаріат, який очолює Генеральний секретар (з

квітня 1997 р. — представник Болгарії В. Байчев). З жовтня 1997 р. на посаді заступника Генерального секретаря Постійного міжнародного секретаріату ОЧЕС працює представник України А. П. Кононенко.

В ОЧЕС сьогодні функціонують близько двадцяти робочих та спеціальних експертних груп, які працюють на постійній основі і займаються питаннями з різних галузей діяльності: організацій­ними, банківської та фінансової діяльності, транспорту, зв'язку, торгівлі та промислового розвитку, сільського господарства, об­міну економічною інформацією і статистичними даними, еколо­гії, реалізації технічної допомоги, науки і технології, туризму, переміщення громадян, енергетики, охорони здоров'я і фарма­цевтики, надання допомоги у надзвичайних ситуаціях, боротьби зі злочинністю. Крім постійних робочих груп створюються також тимчасові робочі групи експертів з конкретних питань. За Украї­ною закріплено роль координатора діяльності робочих груп з пи­тань торгівлі та економічного розвитку, захисту довкілля, банків­ської та фінансової діяльності.

Міжпарламентські зв'язки в ОЧЕС реалізуються в рамках Пар­ламентської асамблеї ЧЕС (ПАЧЕС), створеної у лютому 1993 р. за ініціативою Президента Туреччини. 16 лютого 1993 р. дев'ятьма країнами (Азербайджаном, Албанією, Вірменією, Гру­зією, Молдовою, Росією, Румунією, Туреччиною, Україною) була підписана Спільна декларація ПАЧЕС. Болгарія і Греція беруть участь у діяльності цієї організації з 1995 р. Цілями ПАЧЕС ви­значено захист прав людини, незалежність держав-членів та зміц­нення демократії.

Найвищим органом ПАЧЕС є Нарада представників парла­ментів країн-учасниць. Робочими органами ПАЧЕС є Секретарі­ат, Бюро (Президент, чотири віце-президенти і казначей) та три робочі комітети: 1) з економічних, комерційних, технологічних та екологічних питань; 2) з політичних та законодавчих питань;

3) з питань культури, освіти та громадських справ.

Ділова рада ЧЕС — це міжнародна неурядова організація, яка була створена у 1992 р. представниками ділових кіл країн— членів ЧЕС. Після підписання Угоди про перетворення ЧЕС на міжнародну економічну регіональну організацію 5 червня 1998 р. у м. Ялті Ділова рада (ДР) стала бізнес-складовою ОЧЕС. Вона має офіційний статус спостерігача в ОЧЕС, що дає їй право брати участь у роботі всіх структур від імені бізнес-предртавників регі­ону. Метою ДР є:

—сприяння поліпшенню бізнес-середовища в регіоні ЧЕС;

—створення необхідних умов для розвитку приватного секто­ра економік країн, які беруть безпосередню участь у різних сфе­рах економічного співробітництва чорноморського регіону.

ДР здійснює свою діяльність за такими основними напряма­ми: розробка і реалізація конкретних проектів; налагодження прямих зв'язків і інформаційного обміну; лобіювання інтересів ділових кіл у структурах ЧЕС; надання інформаційно-консуль­тативних послуг і допомоги в пошуках партнерів; сприяння в ко­мерційній діяльності; організація конференцій, семінарів, виста­вок тощо; залучення до роботи ділових кіл різних країн, які ма­ють практичні інтереси в регіоні ЧЕС.

На 13-й Нараді міністрів закордонних справ країн—учасниць ОЧЕС (м. Тбілісі, ЗО квітня 1999 р.) було підтримано пропозицію ДР створити мережу обміну діловою інформацією ОЧЕС.

Вищим органом ДР є Рада директорів, засідання якої прохо­дять за участі асоційованих членів, учасників-партнерів та спо­стерігачів.

У 1993 р. було прийнято рішення про створення Чорноморсь­кого банку торгівлі і розвитку — ЧБТР (Black Sea Trade and Development — BSTDB), — який розпочав свою операційну дія­льність 1 червня 1999 p. Урочиста церемонія інаугурації ЧБТР відбулася 21 червня 1999 р. в м. Салоніки (Греція), де знаходить­ся центральний офіс Банку (див. докладно п. 7.4).

В Афінах з 1998 p. функціонує Міжнародний центр чорно­морських досліджень. У системі органів ЧЕС працюють регіо­нальні галузеві центри: Чорноморський регіональний енергетич­ний центр, створений 1994р., Ветеринарний центр, створений рішенням 5-ої Наради міністрів закордонних справ у 1995р., Центр ЧЕС з обміну статистичними даними та екологічною ін­формацією, Балканський центр малих та середніх підприємств у регіоні ЧЕС. Крім того, в Одесі на базі Національної академії наук України створюється регіональний центр екологічної спрямова­ності «Екоморсфера», в Росії на базі Морського центру МНС створюється Міжнародний рятівний морський центр. Для реалі­зації стратегічної мети Організації ЧЕС, яка полягає в інтеграції до Європи через входження до спільної економічної зони ЄС— ЧЕС, розроблено Платформу співробітництва між ЧЕС та ЄС. Ро­бочою групою з питань інвестиційної діяльності підготовлений документ «Основні принципи інвестиційного співробітництва в регіоні ЧЕС», що був розроблений за ініціативою української сторони. На конференції офіційних осіб портів Чорного моря введено в дію Асоціацію портів Чорного та Азовського морів.

Перспективними для країн-членів проектами ОЧЕС вважає:

—об'єднання електромереж у єдину систему Чорноморського енергетичного кільця;

—розвиток регіональних транспортних коридорів, поєдна­них із загальноєвропейською транспортною мережею; створен­ня транспортного кільця навколо Чорного моря з виходом на транс'європейські магістралі, транспортні мережі Центральної і Північної Європи, Центральної Азії, країн Близького та Серед­нього Сходу; створення коридору «Чорне море — Балтійське море (Одеса—Гданськ)»;

—розвиток трубопровідного транспорту;

—прокладання ліній оптиковолоконного зв'язку;

— програми з охорони навколишнього середовища регіону Чорного моря, в тому числі проект по боротьбі з нафтовими за­брудненнями Чорного моря, який передбачає створення ефектив­них засобів і оперативної техніки запобігання подібним випад­кам, створення екологічної моделі і визначення небезпечних зон у Чорноморському басейні, розробка екологічно чистої техноло­гії очищення берегових зон. Україна виступила з ініціативою створення міжнародного центру ОЧЕС «Чиста вода», який за­йматиметься проблемами Чорного моря;

—створення зони вільної торгівлі в Чорноморському регіоні;

—взаємодія країн Причорномор'я і Середземномор'я. Штаб-квартира організації знаходиться в Стамбулі (Туреччина). Україну в ОЧЕС представляє посол України в Турецькій республіці.

3.5.9. Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)

Асоціація держав Південно-Східної Азії — АСЕАН (Associa­tion of South East Asian Nations — ASEAN) — була створена п'ятьма державами (Бруней, Індонезія, Малайзія, Таїланд, Філіп-піни) у 1967 p., які підписали Бангкокську декларацію. В 1976р. цю декларацію було доповнено Угодою про дружбу і співробітни­цтво в Південно-Східній Азії і Декларацією АСЕАН, підписаною в Балі. У 1992 р. була підписана Сінгапурська декларація, спрямова­на на поглиблення економічного і політичного співробітництва і інтеграції в регіоні, а також збільшення числа членів. В організа­цію додатково вступили В'єтнам, Камбоджа, Лаос, Сінгапур. Спо­стерігачами в організації є М'янма і Папуа—Нова Гвінея.

Для країн АСЕАН характерне інтенсивне нарощування обся­гів зовнішньої торгівлі (див. табл. 3.10). З 1960 р. до 1997 р. ім-

 

порт зріс майже у 100 разів, а експорт — у більш як 80 разів. Протягом останнього десятиріччя зберігається тенденція від'ємного зовнішньоторговельного сальдо.

Таблиця 3.10

ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ АСЕАН'

(млн дол.; у поточних цінах)

^^^~-~^^^ Рік						Коефіцієнт зростання 1960 р. =1,0
Показник ^^~~~^^^
Оборот						89,7
Експорт(фоб)						81,0
Імпорт (сіф)						99,8
Сальдо		-1253		-17733	-19813
Коефіцієнт покриття імпорту експортом, %	116,53	83,6	112,9	88,8	94,5

Цілі організації: сприяння регіональному співробітництву в економічній, соціальній та культурній сферах з метою зміцнення миру в регіоні; прискорення економічного зростання, соціального прогресу та культурного розвитку в регіоні на основі спільних дій у дусі партнерства і рівноправ'я; заохочення активного спів­робітництва та взаємної підтримки в економічній, соціальній, культурній, технічній, науковій та адміністративній сферах; вза­ємодія у сфері науки й освіти, сільського господарства, промис­ловості та ін.; сприяння тісному співробітництву з міжнародними регіональними організаціями.

Вищим органом АСЕАН є Конференція глав держав та урядів, яка збирається раз на три роки. Центральний керівний орган — щорічна Зустріч міністрів закордонних справ, яка проходить в од­ній із країн-учасниць, а головуючого обирають відповідно до по­рядку назв країн за англійським алфавітом. Виконавчим органом є Постійний комітет, який складається з міністра закордонних справ країни, яка головує в АСЕАН у даний період, та послів інших держав. Комітет здійснює поточну роботу між нарадами міністрів іноземних справ і збирається кілька разів на рік. Зустрічі міністрів економіки, а також інших міністрів готують спеціально створені комітети: з науки та технології, з соціального розвитку та ін. Сек­ретаріат АСЕАН очолює Генеральний секретар, якого обирають

' Устинов И. Н. Мировая торговля: Статистико-аналит. справочник. — М.: Эконо­мика, 2000. — С. 252.

через кожних три роки. Крім того існують національні секретаріа­ти на чолі з генеральними директорами для координації поточної роботи і підготовки рішень АСЕАН. Зовнішні зв'язки організації підтримують одинадцять комітетів, які складаються з керівників дипломатичних представництв і знаходяться в столицях третіх країн: Берліні, Брюсселі, Вашингтоні, Веллінгтоні, Женеві, Канбе­ррі, Лондоні, Оттаві, Парижі, Сеулі, Токіо.

На сучасному етапі Асоціація спрямовує свою діяльність на по­глиблення регіональної інтеграції та прийом з цією метою нових членів. Згідно з Сінгапурською декларацією, планується: створен­ня до 2003 р. Азіатської зони вільної торгівлі (АФТА); встанов­лення загального пільгового митного тарифу на деякі види продук­ції; створення регіону миру, свободи і нейтралітету, а також зони, вільної від ядерного озброєння; поглиблення співробітництва, особливо з Австралією, Канадою, Європейським Союзом, Респуб­лікою Корея, Японією, Новою Зеландією та США; поглиблення співробітництва в таких нових для АСЕАН сферах, як безпека, фі­нанси, телекомунікації, туризм, транспорт, сільське господарство, навколишнє середовище; зміцнення інститутів АСЕАН.

Для реалізації цих завдань був створений регіональний форум АСЕАН, офіційною метою якого є утвердження цілей та принципів Договору про дружбу та співробітництво в Південно-Східній Азії як загальновизнаного кодексу поведінки. Членами форуму є: члени АСЕАН, країни—партнери АСЕАН по діалогу (Австрія, Європей­ський Союз, Японія, Республіка Корея, Канада, Нова Зеландія, США), країни—партнери АСЕАН по консультаціях (Китай, Росія). Штаб-квартира організації знаходиться в Джакарті (Індонезія).

3.5ЛО. Азіатсько-тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС)

Азіатське-Тихоокеанське економічне співробітництво — АТЕС (Asian-Pacific Economic Cooperation — АРЕС) — створене в 1989 p. з метою підтримання зростання і розвитку країн-учасниць. Членами організації є: Австралія, Бруней, Гонконг, Індонезія, Канада, Китай, Кирибаті, Малайзія, Маршаллови острови, Мек­сика, Нова Зеландія, Папуа—Нова Гвінея, Південна Корея, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія.

Створення організації має сприяти зростаючій економічній взаємозалежності держав Азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР) у сфері послуг, капіталу, технологій; зміцненню відкритої багатосторонньої торгової системи; підвищенню ступеня лібера -

лізації торгівлі та інвестицій в АТР; зміцненню і стимулюванню розвитку приватного сектора; використанню принципів вільного ринку для збільшення переваг регіонального співробітництва.

Частка країн АТЕС у світовому ВВП становить 60 %, у світо­вій торгівлі — 40, в золото-валютних резервах — 80 %.

АТЕС є форумом держав регіону. Організація має консульта­тивний статус. В її рамках виробляються правила ведення торгів­лі, інвестиційної і фінансової діяльності; проводяться зустрічі га­лузевих міністрів і експертів з питань співробітництва в різних галузях (енергетика, риболовство, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона навколишнього середовища). Всі рішення при­ймаються на основі консенсусу.

Основними органами АТЕС є Міністерські зустрічі, Комітет з торгівлі та інвестицій, Тихоокеанський діловий форум, робочі групи.

На Міністерських зустрічах міністрів закордонних справ і мі­ністрів економіки визначаються найважливіші напрями і харак­тер діяльності АТЕС. Міністри фінансів, торгівлі, малих і серед­ніх підприємств, екології тощо проводять зустрічі окремо.

Комітет з торгівлі та інвестицій створено в 1993 р. за рішен­ням Міністерської зустрічі. Його завданнями є сприяння підви­щенню економічної активності, розвитку співробітництва в галу­зі лібералізації і розширення торгівлі, усуненню перешкод для інвестицій, створення сприятливих умов для вільного руху това­рів, послуг і технологій у регіоні.

Тихоокеанський діловий форум і робочі групи, що складають­ся з представників держав-членів, займаються регулюванням підприємницької діяльності в країнах—членах АТЕС. Тихооке­анський діловий форум вивчає і виявляє методи і засоби, що сприяють розширенню торгівлі та інвестицій у регіоні, складає відповідні звіти і подає їх безпосередньо Міністерській зустрічі. До складу Тихоокеанського ділового форуму входять по два пре­дставники ділових кіл, включаючи одного представника від ма­лого і середнього бізнесу, від кожного члена АТЕС.

Робочі групи (їх усього 10) сформовані за такими напрямами:

аналіз статистичних даних про торгівлю й інвестиції; сприяння торгівлі; інвестиціям; науковим розробкам у промисловості й технологіях; регіональне співробітництво в галузі енергетики; збереження морських ресурсів; телекомунікації; транспорт; ту­ризм; риболовство. Робочі групи визначають конкретні сфери співробітництва і вибір відповідних проектів. Економічними пи­таннями займаються робочі групи, до складу яких входять: Комі-88

тет з торгівлі та інвестицій, що включає підкомітет із стандартиза­ції і підкомітет з митних процедур, а також Економічний комітет, у складі якого — група з малого і середнього підприємництва.

Перша зустріч лідерів країн-членів відбулася в 1993 р. в Сієтлі (США). На зустрічі на найвищому рівні, яка проходила в 1994 р. в Багорі (Індонезія), було прийнято рішення про створення зони віль­ної торгівлі й лібералізації інвестиційної сфери до 2020 р., а для про-мислово розвинутих країн — до 2010 р. Передбачається поступове поетапне зменшення бар'єрів на шляху торгівлі й інвестицій і спри­яння вільному руху товарів, послуг і капіталу. Зниження митних та­рифів відбуватиметься відповідно до угод у рамках ГАТТ/ВТО.

АТЕС співпрацює з іншими організаціями АТР, а саме:

АСЕАН, Тихоокеанською конференцією з економічного співро­бітництва, Південно-Тихоокенським форумом.

3.5.11. Ліга арабських держав (ЛАД)

Ліга арабських держав, або Арабська ліга, — ЛАД (Leaque of Arab States — LAS), була утворена в 1945 p. сімома арабськими державами (Єгипет, Ірак, Ємен, Ліван, Саудівська Аравія, Сирія, Трансіорданія — назва Йорданії до 1946 p.) з метою поглиблення зв'язків між державами-членами в різних сферах (економіка, фі­нанси, транспорт, культура, охорона здоров'я), координації дій для захисту національної безпеки і забезпечення незалежності та суверенітету, реалізації спільних інтересів держав-членів. Крім названих вище країн до складу Арабської ліги сьогодні входять:

Алжир, Бахрейн, Джібуті, Катар, Коморські Острови, Кувейт, Лі­вія, Мавританія, Марокко, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Палестина, Сомалі, Судан, Туніс.

Організація має таку структуру: Рада ЛАД, Комітети, Гене­ральний секретаріат, інститути й організації, Рада з економічних питань. Об'єднана рада оборони, Постійна військова комісія. Ра­да, як вищий орган ЛАД, складається з представників держав-членів, має два засідання на рік і приймає рішення, як правило, одноголосно. Комітети, як форум для обговорення широкого ко­ла галузевих та функціональних питань, відкриті для всіх держав-членів, а також для інших арабських країн, які прагнуть до по­глиблення міжарабського співробітництва. Генеральний секрета­ріат, очолюваний Генеральним секретарем (п'ятирічний мандат від Ради), втілює в життя рішення Ліги. ЛАД заснувала ряд ін­ститутів та спеціалізованих організацій: Арабська організація з освіти, культури та науки; Арабська організація менеджменту;

Арабська організація праці; Рада арабської економічної єдності, Арабський фонд економічного та соціального розвитку, Арабсь­кий банк економічного розвитку в Африці, Арабський інститут супутникового зв'язку. Арабська організація аграрного розвитку, Арабська організація стандартизації та метрології. Арабська ака­демія морського транспорту. Рада з цивільної авіації арабських країн, Об'єднання арабських радіостанцій, Арабська поштова спілка, Арабський союз телекомунікацій. Арабський валютний фонд. Арабська організація охорони здоров'я, Арабський інсти­тут нафти та ін. Рада з економічних питань, Об'єднана рада обо­рони, постійна військова комісія, які складаються з голів та пред­ставників відповідних національних установ, створені і діють на основі Пакту про спільну оборону та співробітництво. Штаб-квартира організації знаходиться в Каїрі (Єгипет).

3.5.12. Рада арабської економічної єдності (РАЕЄ)

Рада арабської економічної єдності — РАЕЄ (Council of Arab Economic Unity — CAEU), — створена в 1964 p. державами—чле­нами ЛАД. До складу організації входять 12 держав: Єгипет, Ірак, Йорданія, Ємен, Кувейт, Лівія, Мавританія, Об'єднані Арабські Емірати, Палестина, Сирія, Сомалі, Судан. Метою організації є створення спільного ринку, в якому існує вільний рух товарів, капі­талу і робочої сили. Діяльність РАЕЄ спрямована на уніфікацію за­конодавства країн-членів, узгодження економічної політики і коор­динацію в усіх найважливіших галузях економіки, створення спіль­них арабських компаній. У межах РАЕЄ для координації підприєм­ницької діяльності та обміну знаннями і досвідом створені такі спе­ціалізовані об'єднання підприємців: Арабський союз текстильної промисловості (Сирія), Арабський союз із цементу і будівельних матеріалів (Сирія), Арабська федерація з цукру (Судан), Арабська федерація виробників хімічних добрив (Кувейт), Арабська федера­ція машинобудування (Ірак), Арабська федерація виробників рибної промисловості (Ірак), Арабська федерація харчової промисловості (Ірак), Арабська федерація з судноплавства (Ірак) та ін.

3.5.13. Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок (КАРІКОМ)

Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок — КАРІКОМ (Caribbean Community and Common Market — CARI-COM) створені в 1973 p. на основі Карибської асоціації вільної

торгівлі і мають на меті: сприяння економічному співробітництву на засадах механізмів спільного ринку; координацію зовнішньої політики держав-членів; створення спільних інститутів і співро­бітництво в таких галузях, як охорона здоров'я, освіта, культура, комунікації і промисловість.

Спільний ринок тлумачиться як складова частина Карибсько­го співтовариства. Договір про створення КАРІКОМ був оформ­лений після підписання ряду декларацій держав—членів Кариб­ського співтовариства: про структурну політику і тіснішу інтег­рацію країн-членів (1984 р.), про розвиток місцевого і регіональ­ного підприємництва в країнах-членах (1985 р.), про раціональне природокористування і охорону навколишнього середовища Ка­рибського басейну, про подальший розвиток інтеграції (1989 p.), про розвиток країн Карибського басейну до 2000 p. і далі (1991 p.).

У КАРІКОМ об'єдналися такі країни: Антігуа і Барбуда, Ба-гамські Острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гре-надини, Сурінам, Трінідад і Тобаго, Ямайка. Асоційованими чле­нами є: Віргінські Британські Острови і Острови Теркс і Кайкос.

Організаційно КАРІКОМ складається з таких структурних підрозділів: Конференції глав урядів. Бюро конференції, Коміте­ту голів центральних банків; Ради Карибського співтовариства;

Секретаріату; Парламентської асамблеї.

Договір про створення КАРІКОМ передбачає економічне і по­літичне співробітництво країн, узгодження їхніх позицій з най­важливіших міжнародних і економічних питань. Договором пе­редбачається ліквідація мита і кількісних обмежень; встановлен­ня загального митного режиму; проведення єдиної торговельної політики і спільної політики в сільському господарстві; коорди­нація грошової і фінансової політики; ліквідація обмежень на ві­льне пересування людей, капіталу; співробітництво в галузі туриз­му, транспорту і зв'язку. Для країн, що розвинуті менше, встанов­лений 10-річний строк для лібералізації торгівлі. З 1976 р. реалізу­ється програма розвитку продовольчої бази, яка має на меті досяг­нення самозабезпечення молочними, м'ясними і рибопродуктами.

Інтеграційна політика організації націлена на глибоку еконо­мічну інтеграцію і функціональну кооперацію в різних сферах, а також на зовнішньополітичне співробітництво. Останнє здійсню­ється через посилення міжнародних контактів, особливо з лати­ноамериканськими країнами, а також через встановлення зв'язків з міжнародними організаціями та угрупованнями, передусім з Пів­нічноамериканською угодою про вільну торгівлю (НАФТА).

Обсяги зовнішньої торгівлі країн КАРІКОМ мають тенденцію до зростання (див. табл. 3.11). Пік зростання спостерігався в 1980р., тобто через сім років після створення цієї міжнародної організації. Імпорт суттєво перевищує експорт, і це перевищення з часом зростає.

Таблиця 3.11

ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ КАРІКОМ'

(в млн дол.; у поточних цінах)

'^~~~-—^^^ Рік						Коефіцієнт зростання 1960 р. =1,0
Показник ^^~~~-^^^
Оборот						11,7 •
Експорт (фоб)						9,9
Імпорт (сиф)						13,1
Сальдо	-228	-780	-542	-2115	-4953
Коефіцієнт покриття імпорту експортом, %	73,3	59,7	95,9	67,8	55,7

Для фінансового забезпечення діяльності КАРІКОМ у 1969 р. був створений Карибський банк розвитку, а в 1973 р. — Карибсь­ка інвестиційна корпорація, засновниками якої виступили більш розвинуті країни (Барбадос, Гайана, Трінідад і Тобаго, Ямайка). З 1991 р. функціонує Карибський інвестиційний фонд, призначе­ний для забезпечення розвитку підприємництва в регіоні.

Ключові терміни

 

Азіатсько-тихоокеанське співробі­тництво (АТЕС)

Асоціація держав Південно-Схід-ної Азії (АСЕАН) ГУУАМ

Європейська асоціація вільної тор­гівлі (ЄАВТ)

Європейський економічний прос­тір (ЄЕП) Європейський Союз (ЄС)

Організація Чорноморського еконо­мічного співробітництва (ОЧЕС)

— Рада міністрів закордонних справ

— Постійний міжнародний секретаріат

— Генеральний секретар

— Ділова рада

— Парламентська асамблея ЧЕС (ПАЧЕС)

' Устинов И. Н. Мировая торговля: Статистико-аналит. справочник: — М.: Эконо­мика, 2000. — С. 253.

— Амстердамська угода

— Економічний і валютний союз (ЕВС)

— Економічний і соціальний ко­мітет ЄС

— Європейська комісія (КЄС)

— Європейська Рада

— Європейське економічне спів­товариство

— Європейське об'єднання ву­гілля та сталі

— Європейський валютний союз (ЄВС)

— Європейський інвестиційний банк (ЄІБ)

— Європейський інвестиційний фонд

— Європейський парламент

— Європейський суд

— Комітет регіонів ЄС

— Маастрихтська угода

— Рада міністрів ЄС

— Рахункова палата ЄС Карибське співтовариство і Кариб­ський спільний ринок (КАРІКОМ) Ліга арабських держав (ЛАД)

— Чорноморський банк торгів­лі і розвитку (ЧБТР)

— Міжнародний центр чор­номорських досліджень Рада арабської економічної єдно­сті (РАЕЄ)

Співдружність Незалежних Дер­жав (СНД)

— Виконавчий секретаріат СНД

— Економічний союз країн СНД

— Координаційно-консульта­тивний комітет СНД

— Митний союз країн СНД

— Міждержавний економіч­ний комітет (МЕК)

— Міжпарламентська асамблея держав—учасниць СНД (МПА)

— Рада глав держав СНД

— Рада глав урядів СНД

— Рада міністрів закордонних

справ країн СНД Рада держав Балтійського моря (РДБМ)

Центральноєвропейська ініціати­ва (ЦЄ1)

 

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення міждержавної організації.

2. Які види міжнародних організацій Вам відомі? Наведіть приклади.

3. Дайте визначення основної і спеціальних функцій міждержавних організацій.

4. Опишіть процедуру створення міжнародної організації.

5. Який характер діяльності, принципи формування та компетенцію мають вищі органи міждержавних організацій? Назвіть найпоширеніші назви цих органів.

6. Охарактеризуйте виконавчі органи міждержавних організацій.

7. Яка компетенція адміністративних органів міждержавних органі­зацій? На яких принципах вони базуються?

8. Назвіть найвпливовіші на сьогодні міждержавні економічні орга­нізації.

9. Розкрийте роль ОЕСР, яку вона відіграє в міжнародному співто­варистві.

10. Розкажіть про історію створення Європейського Союзу.

11. Охарактеризуйте організаційну структуру і основні органи Євро­пейського Союзу.

12. На яких засадах базуються взаємовідносини України і ЄС?

13. Дайте характеристику ЄАВТ. Чому ЄАВТ — «унікальне явище» в Європі?

14. У чому полягає суть Європейського економічного простору?

15. Якими є основна мета Центральноєвропейської ініціативи і на­прями співробітництва України з нею?

16. Охарактеризуйте РДБМ і відносини України з нею.

17. Які цілі, функції і структура СНД?

18. Дайте загальну характеристику ОЧЕС і особливостей співробіт­ництва в ній на міжурядовому, міжпарламентському та підприємниць­кому рівнях.

19. Назвіть і охарактеризуйте відомі Вам міждержавні організації за­гальноекономічного спрямування Азіатсько-тихоокеанського регіону.

20. Які міждержавні організації арабських держав Ви знаєте? Охарак­теризуйте цілі їх створення, сфери діяльності, основні органи та установи.

21. Дайте загальну характеристику Карибського співтовариства і Ка­рибського спільного ринку (КАРІКОМ).

Запитання і завдання для обговорення

1. Чому уряди розглядають членство в міждержавних організаціях як один із головних засобів здійснення своєї зовнішньої політики?

2. Чим пояснити те, що більшість міждержавних економічних орга­нізацій мають регіональний та субрегіональний характер?

3. Яка міждержавна економічна організація, на Ваш погляд, буде більш впливовою — міжнародна чи наднаціональна? Чому? Наведіть приклади.

4. Чим ЄС відрізняється від типових міжнародних організацій?

5. Поясніть, у чому полягає вигідність зв'язків країн з перехідною економікою, і зокрема України, з ЄАВТ?

6. Чому, на Вашу думку, Україна намагається поглибити співробіт­ництво з РДБМ та іншими субрегіональними угрупованнями?

7. Яку роль у системі світового господарства відіграють регіональні економічні організації?