Г. Анорективна дія, що важливо при ожирінні.

Д. Все вищенаведене.

36 Показаннями до призначення бігуанідів є всі, крім:

А. Цукрового діабету ІІ типу середньої тяжкості у поєднанні з ожирін-ням у разі неефективності лікування дієтою та фізнавантаженням.

Б. Переддіабету.

В. Алергії до інсуліну або до препаратів сульфанілсечовини.

Г. Інсулінорезистентності, особливо при ожирінні.

Д. Цукрового діабету при акромегалії.

 

37 Механізм дії сульфанілсечовини є таким, крім:

А. Збільшення синтезу інсуліну клітинами інсулярного апарату підшлункової залози.

Б. Збільшення кількості рецепторів до інсуліну в м’язовій тканині.

В. Посилення транспортування глюкози до м’язів, у жирову тканину, її утилізації.

Г. Активації секреції голюкагону, соматостатину.

Д. Зростання синтезу глікогену в печінці.

38 Показаннями похідних сульфанілсечовини є всі, крім:

А. Цукрового діабету ІІ типу за відсутності ефекту від лікування лише дієтою.

Б. Тривалості хвороби до 15 років і віку хворого > 35 років.

В. Нормальної чи збільшеної маси тіла хворого.

Г. Відсутності в анамнезі інсулінотерапії або застосування інсуліну в дозі до 36-40 ОД на добу.

Д. Застосування інсуліну в дозі > 40 ОД на добу.

39 До препаратів похідних сульфанілсечовини ІІ генерації відно-сять всі, крім:

А. Глібенкламіду (манініл, даоніл, еуглікон).

Б. Мінідіабу (гліпізид).

В. Глюренорму (гліквідон).

Г. Авандія.

Д. Гліклазиду (діабетон, предіан, діамікрон).

40 До препаратів похідних сульфанілсечовини ІІІ генерації відносять всі, крім:

А. Амарилу (глімепірид). Г. Всіх разом названих.

Б. Новонорму (рекаглінид). Д. А, Б.

В. Акарбози (глюкобай).

 

41 Максимально через нирки виводяться метаболіти одного з перелічених засобів:

А. Глюренорму. Г. Мінідіабу.

Б. Манінілу. Д. Новонорму.

В. Діабетону.

 

42 Максимально виводяться із жовчю метаболіти одного з перелічених засобів:

А. Глюренорму. Г. Новонорму.

Б. Манінілу. Д. Амарилу.

В. Діабетону.

43 Показаннями до тимчасового призначення інсуліну у хворих цукровим діабетом ІІ типу є всі, крім:

А. Будь-якого хірургічного втручання.

Б. Супутньої глюкокортикоїдної терапії.

В. Тяжких інфекційних і лихоманкових захворювань.

Г. Пневмосклерозу та емфіземи легень.

Д. Вагітності, лактації, інтеркурентних хвороб.

44 Показаннями до тривалого лікування інсуліном при цукровому діабеті ІІ типу є:

А. Хронічна серцева недостатність.

Б. Наявність протипоказань до призначення похідних сульфанілсечо-вини та бігуанідів.

В. Первинна та вторинна сульфамідорезистентність.

Г. Хронічні захворювання печінки, нирок з порушенням їх функції.

Д. Тяжкі пізні ускладнення цукрового діабету (прогресуюча нефропа-тія, ретинопатія ІІІ ст., гостра больова нейропатія).

45 Критеріями гіперглікемічної гіперкетонемічної коми є всі, крім:

А. Поступового сповільненого наростання симптомів сонливості, зага-льмованості до втрати свідомості.

Б. Сухої шкіри і слизових.

В. Гіпотонії м’язів.

Г. Гіперглікемії > 18-20 ммоль/л, кетонемії, кетонурії.

Д. Брадикардії.

46 Клінічними варіантами гіперглікемічної гіперкетонемічної коми є всі, крім:

А. Серцево-судинного або колаптоїдного.

Б. Абдомінального.

В. Ниркового.

Г. Енцефалопатичного.

Д. Пульмонального.

 

47 Критеріями гіпоглікемічної коми є всі, крім:

А. Кома розвивається швидко з відчуттям слабості, голоду, запаморочення.

Б. Вологої шкіри.

В. Змін психіки за типом сп’яніння, галюцинацій, дезорієнтації в часі, судом.

Г. Мідріазу.

Д. Тахікардії, гіпотензії.

48 Критеріями гіперлактацидемічної коми є всі, крім:

А. Повної втрати свідомості.

Б. Блідості шкіри, іноді з ціанотичним відтінком.

В. Відсутності ацетону у видихуваному повітрі, дихання кусмаула.

Г. Гіпертензії.

Д. Збільшення в крові молочної кислоти > 2 ммоль/л, помірної гіпер-глікемії до 12-16,0 ммоль/л, зрушення РН у кислий бік.

 

49 Критеріями гіперглікемічної гіперосмолярної коми є всі, крім:

А. Відсутності кетоацидозу, задишки.

Б. Поступового розвитку протягом 5-14 днів.

В. Вираженої спраги, дуже сухої шкіри, зниження тургару.

Г. Твердих очних яблук.

Д. Гіперглікемії (50-80 ммоль/л), гіперосмолярності (400-500 мосм/л), гіпернатріємії (> 150 ммоль/л).

50 Показаннями до інсулінотерапії хворих цукровим діабетом є:

А. Кетоацидоз, прекоматозний стан, гіперкетонемічна, гіперлактаци-демічна, гіперосмолярна коми.

Б. Значна декомпенсація цукрового діабету зумовлена різними факторами.

В. Діабетична нефропатія з порушенням азотвидільної функції нирок, діабетична гепатопатія з порушеннями функції печінки.

Г. Інсулінзалежний цукровий діабет, вагітність і пологи, тяжкі дистро-фічні ураження шкіри, хронічний запальний процес в будь-якому органі.

Д. Все вищезгадане.

51 До препаратів інсулінів короткої дії відносять всі, крім:

А. Моноінсуліну, актропіду, актропіду МС, НМ, НМ (“Ново”).

Б. Інсулрапу, інсулрапу SPP.

В. Імітин-регулятора І, ІІ, хумулін-регулятора, хумуліну, хоморалу.

Г. Велосуліну, Н-інсуліну.

Д. Інсуліну-Б, Б-інсуліну S.

 

52 До препаратів інсуліну середньої тривалості дії відносять всі, крім:

А. Семілонгу, лонг-суспензії, Б-інсуліну-S, інсуліну-Б.

Б. Семіленте, семіленте МС, Ленте, Ленте МС.

В. Ультралонгу, Ультраленте, Ультратарду, ультраленте МС.

Г. Монотарду, монотарду МС, монотарду НМ, інсулін-ленте-ілетину І,ІІ.

Д. Протофану МС, протофану НМ, інсулонгу SPP, інсулатарду.

53 До препаратів інсуліну тривалої дії відносяться всі, крім:

А. Хумуліну ультраленте, хумуліну ультралонг.

Б. Ультралонгу, ультраленте, ультраленте МС.

В. Ультратарду, ультратарду НМ.

Г. Ленте МС, інсулін-ленте-ілетину І, інсулін-ленте-ілетину ІІ.

54 Середня добова доза інсуліну при вперше виявленому інсулін-залежному цукровому діабеті базується на розрахунку, один з яких є правильним:

А. 0,4 ОД/кг. Г. 0,7-0,9 ОД/кг.

Б. 0,5 ОД/кг. Д. ≈ 1,0 ОД/кг.

В. 0,7 ОД/кг.

 

55 Середня добова доза інсуліну при вперше виявленому цукро-вому діабеті після компенсації метаболічних порушень базується на розрахунку, один з яких є правильним:

А. 0,4 ОД/кг. Г. 0,7-0,9 ОД/кг.

Б. 0,5 ОД/кг. Д. ≈ 1,0 ОД/кг.

В. 0,7 ОД/кг.

 

56 Середня добова доза інсуліну при кетоацидозі і приєднанні інфекційно запальних захворювань становить:

А. 0,4 ОД/кг. Г. 0,7-0,9 ОД/кг.

Б. 0,5 ОД/кг. Д. ≈ 1,0 ОД/кг.

В. До 0,7 ОД/кг.

57 Для більшості хворих інсулінзалежним цукровим діабетом різко зростає рівень глікемії в ранні ранкові години (феномен “ранкової зорі”). Одна з перелічених причин цього феномену є неправильною. Яка з них?

А. На епізоди латентної нічної гіпоглікемії збільшується секреція контінсулярних гормонів і розвивається ранкова гіперглікемія.

Б. Збільшення секреції кортизолу.

В. Понижена секреція соматотропну.

Г. Підвищена деградація інсуліну в ранні ранкові години, збільшення печінкової продукції глюкози.

Д. Підвищена секреція соматотропну.

58 Для лікування хворих цукровим діабетом найбільш оптималь-но ефективними методиками лікування і комбінації інсулінових препаратів є:

А. Базисно-больова терапія з використанням препаратів інсуліну короткої і тривалої дії.

Б. Режим дворазового введення інсуліну, поєднання препаратів короткої дії і середньої тривалості дії.

В. Триразовий режим введення короткотривалого інсуліну залежно від кількості вуглеводів у дієті.

Г. Всі перелічені.

59 До найбільш небезпечних побічних ефектів інсулінотерапії від-носять:

А. Алергічні реакції.

Б. Ліподистрофії.

В. Інсулінові набряки.

Г. Гіпоглікемічні стани.

Д. Хронічне передозування інсуліну та інсулінорезистентність.

60 Найбільш тривалу дію мають препарати інсулінів для ін’єкторів:

А. Депо-Н-інсулін. В. Актрафан НМ.

Б. Хомофан. Г. Всі мають однакову тривалість.

6.1.2 Дифузний токсичний зоб і тиреотоксикоз

61 Дифузний токсичний зоб на даний час розглядається як спад-кове аутоімунне захворювання, яке передається багатофакторним (полігенним) шляхом. Носійство перелічених нижче антигенів збільшує ризик його розвитку. Назвати, які антигени є найбільш відповідальними за це.

А. HLA-B₈.

Б. HLA-DW₃.

В. HLA-DR₃.

Г. В однаковій мірі всі названі.

 

62 Суб’єктивними критеріями діагностики дифузного токсичного зобу є всі переліченні, крім:

А. Підвищеної психічної збудливості, роздратованості, неспокою.

Б. Відчуття стискання в ділянці шиї, обтяжливого ковтання.

В. Відчуття постійного серцебиття, інколи перебоїв.

Г. Зниження апетиту, що призводить до схуднення.