![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ознаки соціальних норм та їх особливості
Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються у відносинах між людьми в суспільстві в зв'язку з проявом їх волі (інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу. Сутністю соціальних норм є не просто правила, тому що правила існують і в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика, техніка та ін. (технічні норми), а правила чітко вираженого соціального характеру. Ознаки соціальних норм: 1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного характеру — соціально-вольові норми, що історично склалися або цілеспрямовано встановлені. Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в нормі ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у регулювання суспільних відносин і формують безупинно діючий механізм типових масштабів поведінки; 2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають конкретного адресата. Вони розраховані на те, щоб спря -мовувати поведінку людей у рамках відносин даного виду; вступають у дію щораз, коли виникають відповідні суспільні відносини; 3. Правила поведінки наказового характеру — загальнообов'язкові. Вони встановлюють заборони, дають еталони поведінки; 4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним примусом). Слід зазначити, що соціальні норми виникають у процесі історичного розвитку і, концентруючи досягнення людства в організації суспільного життя, передаються з покоління в покоління, тобто є спадкоємними.Класифікувати соціальні норми можна за різними критеріями. Види соціальних норм за сферами дії: — економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто пов'язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і споживанням матеріальних благ; - політичні: регулюють відносини між класами, націями, народностями; пов'язані з їх участю в боротьбі за державну владу та у її здійсненні, із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи; • релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різними релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога; • екологічн і: регулюють відносини в сфері охорони навколишнього середовища та ін.
Види соціальних норм за регулятивними особливостями: • норми моралі; • норми-звичаї; • норми права; • корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio — співтовариство, об'єднання), тобто правила поведінки, які регулюють відносини усередині різних недержавних організацій (громадських — некомерційних і комерційних) між їх членами. Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми права співвідносяться із соціальними як частина з цілим, оскільки вони — важлива, але не одна лише форма регулювання суспільних відносин.тНорми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші норми взаємодіють із принципами і нормами права, знаходять у них одну з необхідних форм свого існування (наприклад, релігійні норми святкування Різдва, Великодня стали правовими). 8.Догма права та її складоі. вираз "догма права" в області юридичної діяльності і знань означає те, що об'єктивне (позитивне) право, яке існує в даному суспільстві, в кожний даний момент - це "те, що є", суворо певна "даність" і "незмінність". По-перше, чинне право, незалежно від нашого ставлення до нього і заходів (назрілих або навіть вже вживаються) по його зміні, потрібно розуміти і застосовувати таким, яке воно є на даний момент в існуючих законах, інших джерелах права. Інакше - потрібно відразу ж зауважити - ні про яку законність і правопорядок у суспільстві не може бути й мови. І друге. У праві, яким би не були конкретний зміст законів, дані юридичної практики, правосвідомість, є свого роду жорстка об'єктивна фактура - щось тверде і постійне, не підвладне вільному розсуд і сваволі, ніякому правителю, посадовій і науковому авторитету (поки в установленому порядку не змінені діючі юридичні норми, у нас - перш за все закон. Центральною ланкою в догмі права є юридичні норми. У юридичних нормах і через юридичні норми (здебільшого в наших умовах - через норми законів) визначаються і ситуації, що вимагають правового рішення, і порядок таких рішень, а головне - правові засоби вирішення правових ситуацій, юридичних справ. Разом з тим юридична наука (аналітична юриспруденція) виділила і більш дробові складові догми права, її основні елементи. Це: 1) деталізоване будова права - правові норми у всіх їх різновидах, суб'єктивні права і обов'язки, зв'язок між ними, іменована "правовідносинами", юридичні факти і т. д.; 2) джерела права - закони, інші нормативні акти, прецеденти і т. д., 3) індивідуальні юридичні акти, інші дії, пов'язані з тлумаченням права, його реалізацією.
Поняття та види принципів права Принципи права. – це основні ідеї, початкові положення або формулювання, провідні засади процесу, розвитку і функціонування права.. Розрізняють загальносоціальних принципів права належать: 1) принципи пріоритетності загальнолюдських цінностей над груповими цінностями. 2) Принцип гуманізму (самоцінність людини, її життя, честі 3) Принцип демократизму, виявляє волю народу Спеціально-юридичні поділяють на загальноправові, галузеві, міжгалузеві, принципи інститтуів Загальноправові принципи: 1) принцип свободи. (дозволене все, що не заборено законом) 2) принцип справедливості (поведінка кожного оцінюється відповідно до його позитивних чи негативних заслуг: герою – нагорода, злочинцю – покарання 3) принцип рівності – юридичну рівність кожного перед законом і перед судом незалежно від етнічної належності, кольору шкіри, мови статі, політичних переконань 4) принцип взаємозвязку прав і обовзяків 5) принцип верховенства права, він є головним принципом правотворчої діяльності 6) принцип законності виражається у верховенстві закону. Галузеві принципи: принцип рівності сторін у договорі Міжгалузеві принципи: принцип рівності сторін у суді Принцип інститутів: принцип виборчого права Основні властивості права. Право — це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що створили державу з метою захисту їх прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізованого правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави. Держава неможе існувати без права. Кожне суспільство потребує регулювання відносин між людьми, охорони і захисту таких відносин. Властивості. 1)Взаємодія об'єктивного права і держави у вирішенні спільних проблем та поступовому розвитку суспільства Для зв'язку права з державою характерним є те, що вони утворюють систему, яка виконує роль керуючого блоку стосовно суспільства, залишаючись відносно автономними його підсистемами. 2)Визначеність історичного розвитку права і держави та однакова обумовленість їх соціального змісту (призначення) конкретно-історичними умовами соціальної дійсності Передусім виникає питання: чи завжди право і держава існували в житті суспільства? На це питання можна дати однозначну відповідь: право, як і держава, виникає на певному етапі розвитку людського суспільства. 3) Встановлення або визнання норм права державою Об'єктивне право як система норм виходить від держави, а конкретно — від відповідних її органів. Такими є передусім законодавчі органи, які приймають акти вищої юридичної сили — закони. Нормативно-правові приписи встановлюються багатьма іншими державними органами, діяльність яких носить підзаконний виконавчий характер. 4) Відображення у праві волі народу країни 5. Гуманістична орієнтованість права та реальне підвищення рівня його гуманізації в умовах правової держави 6. Можливість забезпечення реалізації правових настанов (приписів) не лише засобами переконання, заохочувально-виховного та організаційного характеру, тобто добровільно, але, в разі потреби, й засобами державного примусу Норми права, як й інші види соціальних норм, виконуються передусім під впливом, по-перше, усвідомленн5гнеобхідності приписуваної поведінки, що формується переконанням в різних його формах, і, по-друге, заходами організаційного характеру. 7. Наділення права властивістю зворотного впливу на державу Це означає, що право здійснює конститутивний (конструктивний) вплив на державу, на її системи і підсистеми, органи та інститути. Зокрема, держава, застосовуючи примус, може діяти лише в рамках, визначених правом.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 721; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.221.136.167 (0.011 с.) |