Розділово-категоричні міркування

Розділово-категоричне міркування — це міркування, один із засновків якого є диз'юнктивним висловлюванням, а другий засновок і висновок — прості висловлювання або їх заперечення.

Розрізняють два основні види (модуси) розділово-категоричних міркувань:

♦ modus tollendo ponens», або «заперечувально-стверджувальний» модус;

♦ «modus ponendo tollens», або «заперечувально-стверджувальний» модус.

Modus tollendo ponens, або заперечувалько-стверджувальний модус*.

Цьому модусу відповідають 4 схеми побудови розділово-категоричних міркувань.

Схема 6.

Схема 7.

Схема 8.

Схема 9.

♦ Цей злочин вчинив Іваненко або Сидоренко.

Сидоренко не вчиняв цього злочину.

Іваненко вчинив цей злочин.

Наведене міркування побудоване за схемою 7.

Для того, щоб у розділово-категоричних міркуваннях, які побудовані за «modus tollendo ponens», завжди з істинних засновків отримувати істинний висновок, необхідно додержуватися правила: у диз'юнктивному засновку повинні бути перераховані всі можливі альтернативи. ♦ Розглянемо таке міркування.

Угоди можуть бути двосторонніми або багатосторонніми.

Здійснена угода не є двосторонньою.

Здійснена угода є багатосторонньою.

У цьому прикладі отриманий висновок може виявитися як істин ним, так і хибним, тому що в диз'юнктивному засновку перераховані не всі альтернативи (угода може бути й односторонньою: для її здійснення достатньо волі однієї особи — видача доручення, складання заповіту, відмова від спадщини тощо).

Modus ponendo tollens», або «заперєчувально-стверджувальний модус».

Цьому модусу відповідають 2 схеми побудови розділово-категоричних міркувань.

 

Схема 10.

Схема 11.

♦ Цей злочин вчинений шляхом дії або шляхом бездіяльності. Цей злочин вчинений шляхом дії.

Цей злочин не вчинений шляхом бездіяльності. Наведене міркування побудоване за схемою 10.

Зверніть увагу на те, що у «modus tollendo ponens» завжди у розділовому засновку використовується логічний сполучник «строга (сильна) диз'юнкція». Якщо замінити у схемах цього модусу строгу (сильну) диз'юнкцію на нестрогу (слабку) диз'юнкцію, то отри мані схеми не будуть схемами правильних міркувань.

Схема 12.

 

Схема 13.

Ці схеми не є схемами дедуктивних міркувань.

Умовно-розділові міркування

Умовно-розділове міркування — це міркування, один із засновків якого є диз'юнктивним висловлюванням, а інші засновки — імплікативними висловлюваннями.

Розрізняють різні види умовно-розділових міркувань. Так, за кількістю альтернатив у диз'юнктивному засновку умов но-розділові міркування поділяються на:

♦ дилеми (дві альтернативи);

♦ трилеми (три альтернативи);

♦ полілеми (чотири і більше альтернатив).

На практиці найчастіше за все застосовують дилеми. Дилеми можна поділити за двома основами:

♦ за характером висновку;

♦ за складом висновку.

За характером висновку усі дилеми поділяються на:

♦ конструктивні;

♦ деструктивні.

Конструктивна дилема — це дилема, у висновку якої щось стверджується.

Деструктивна дилема — це дилема, у висновку якої щось заперечується.

За складом висновку усі дилеми поділяються на:

♦ прості;

♦ складні.

Проста дилема — це дилема, висновок якої є простим висловлюванням або його запереченням.

Складна дилема — це дилема, висновок якої є складним (диз'юнктивним) висловлюванням.

На підставі цього поділу у логіці наводиться об'єднана класифікація умовно-розділових міркувань (дилем). Відповідно до неї вони поділяються на такі види:

♦ прості конструктивні дилеми;

♦ складні конструктивні дилеми;

♦ прості деструктивні дилеми;

♦ складні деструктивні дилеми.

 

. Прості конструктивні дилеми.

 

Схема 14.

♦ Якщо обвинувачений винний у явно незаконному арешті, то він підлягає кримінальній відповідальності за ст. 371 КК України. Якщо він винний у явно незаконному затриманні, то він підлягає кримінальній відповідальності за цією ж статтею. Обвинувачений винний або в явно незаконному арешті, або в явно незаконному затриманні.

Обвинувачений підлягає кримінальній відповідальності за ст. 371 КК України.