Соціально-економічні та історичні умови виникнення буддизму.

.Буддизм виник в VI ст. до н.е. в Північній Індії у рабовласницькій державі

Магадха. Класова нерівність доповнювалась становою нерівністю: суспільство

поділялось не лише на класи, а й касти. Належність до тієї чи іншої касти була

спадкоємною. Чотири касти утворювали чотири стани: брахмани (служителі

культу), кшатрії (рабовласницька знать), вайш'я (частина вільної бідноти),

шудри (частково вільна біднота і частково раби). Фактично був і п'ятий стан —

найнижчий на ієрархічному шаблі — чандали (частина вільної бідноти і частина

рабів); належні до нього не мали ніяких прав, перебували поза будь-якими

кастами. Вищі касти користувалися істотними привілеями, а нижчі зазнавали

утисків.

Панівна у цей час релігія - брахманізм - була культом лише привілейованих

каст і класів, тому до культових дій допускались лише представники трьох

вищих станів. Однак з розвитком рабовласництва і класовим розшаруванням

чисельність нижчих верств зростала. Виникла необхідність у релігії, яка

виражала б їхні інтереси. Буддизм сформувався у середовищі двох нижчих

станів, які шукали таку релігію, яка могла б компенсувати їхню безправність у

реальному житті. Тобто основними творцями цієї релігії були раби і вільна

біднота. Буддизм за умови виконання всіх його приписів обіцяв краще

майбутнє (щоправда, у потойбічному світі) всім своїм прихильникам незалежно

від їхнього соціального стану. У цьому полягала головна причина популярності

нової релігії у широких верств населення.

Буддизм сформувався у середовищі двох нижчих станів, які шукали таку

релігію, яка могла б компенсувати їхню безправність у реальному житті.

Буддизм — найдавніша з трьох світових релігій (поряд з ісламом і

християнством), заснована на вченні Будди Ґаутами Шак'ямуні, який жив

приблизно з 563 до 483 року до н.е.

На думку деяких провідних індологів, арійське плем'я Будди — Шак'я,

переселилося в прадавні часи в Індію з території сучасної України.

Виникнувши в Індії, буддизм поступово поширився по всій Азії: до

Центральної Азії, Тібету, Шрі Ланки, Південно-Східної Азії, а також до країн

Східної Азії, — Китаю, Монголії, Кореї та Японії.

Зародившись в Індії, буддизм почав швидко поширюватися в інших

країнах, сягаючи віддалених районів Південної, Східної і Південно-Східної

Азії. Буддійські місіонери вміли мирно співіснувати з будь-якими культами,

релігіями і соціальними системами. Так було в Індії за мусульманських

правителів у Шрі-Ланці під час португальської, голландської і англійської

колонізації, у конфуціанському Китаї, в Японії, Середній Азії перших століть

н.е., у країнах Південно-східної Азії. Вливаючись у місцеві релігійні вірування,

буддизм асимілював їх. Маючи у своєму розпорядженні колосальну літературу,

буддійські общини вели пропаганду серед населення місцевими мовами,

пристосовуючи буддійське вчення до народних легенд і звичаїв.

Міфологія буддизму почала складатися одночасно з формуванням

основних концепцій релігії, тобто у VI — V ст. до н.е. Будда у своєму вченні

ніколи не заперечував богів інших релігій і не забороняв їм молитися. Він

просто пояснював, що це може дати тимчасове полегшення, але ніяк не

наближує людину до кінцевої мети — просвітлення, нірвани, спасіння. Саме

тому значна кількість богів до буддійської Індії увійшла в пантеон богів

буддизму. Це — творець світу Брахма, бог грому і блискавки Індра, уособлення

енергії, що упорядковує світ,— Вішну, проводир нижчих божеств, що має тіло

людини і голову слона,— Ганеша та ін. Одночасно відбувався процес

міфологізації, обожнювання реальних історичних осіб, які відіграли важливу

роль у створенні і поширенні буддизму, насамперед Будди Шак'ямуні та його

найближчих учнів, а також настоятелів найзначніших монастирів, вчителів

віри, пустельників тощо. Згодом у всіх країнах, де поширювався буддизм,

добуддійських богів, в яких вірило населення цих країн, також було включено

до буддистського пантеону богів. В Японії, наприклад, у пантеон увійшло

надзвичайно популярне божество військових і гірничорудних справ Хаті-ман.

Спочатку (у VIII ст.) вважалось, що він забезпечує благополучне спорудження

буддійських храмів, пошук міді і золота для статуй Будди. При храмах

зводились його святилища як божества-охоронця, а в 1809 р. в офіційних

хроніках його вперше названо «великим бодхісаттвою». У Тибеті в пантеон

були включені Падмасамбхава і Цзонхава — реальні історичні особи —

засновники різних шкіл буддизму, персонаж героїчного епосу тибетців Гесер, у

Монголії — обожнений Чингізхан, в образі якого поєднані реальна історична

особа і шаманське божество, яке шанували монголомовні народи (монголи,

буряти, калмики). Однак поступово склався і загально буддійський пантеон,

єдиний для всіх країн буддійського світу, хоча у кожній з них ці боги

називались по-своєму, а іноді навіть були різної статі. Так, індійський бог —

уособлення співчуття — Авалокітешвара у Китаї та Японії перетворився з

чоловічого персонажа в жіночий. До найвищого рангу цього пантеону належать

будди. Будь-яка жива істота, що досягла просвітлення, стає буддою.

"Просвітлені" у цілковитому значенні слова не є богами — буддисти проти

вживання цього терміна щодо будд, хоча ряд рис, якими вони наділені, людство

здавна звикло приписувати богам: всемогутність, здатність творити чудеса,

впливати на хід подій і т.д. Будд незліченна кількість, вони можуть

перероджуватися у всіх світах і в усіх часових періодах. Вони розпочинають

свій шлях до просвітлення як бодхісаттви (це — другий ранг пантеону). Усі

будди мають 32 ознаки досконалості, за силою і якостями перевершують богів.

Будди живуть у космічному просторі, але коли вони втілюються у якесь земне

тіло, відбуваються великі чудеса: з неба падають квіти, тремтить земля, серед

ясного неба гуркоче грім. Будди сповідують Істину, Вчення, Закон (тобто

дхарму) і навертають людей на шлях будди.

Другий ранг пантеону становлять бодхісаттви. Буквальний переклад цього

слова — «істота, що прагне до просвітлення». Нею може бути людина або будь-

яка інша жива істота, яка прийняла рішення стати буддою. Бодхісаттвою був

Шак'ямуні до того, як став Буддою. Саме в цій якості він 550 раз

перероджувався на землі в різних живих істот. Кількість бодхісаттв

незчисленна. Щоб стати буддою, бодхісаттва повинен мати шість «духовних

досконалостей» — щедрість, моральність, терпеливість, мужність, здатність до

споглядання, мудрість. Завдяки цьому він співчуває всім живим істотам.

Найпопулярніші бодхісаттви: уособлення співчуття Авалокітешвара,

бодхісаттва мудрості Манджушрі, борець з хибними думками і тупістю

Ваджрапані та ін.

Третій ранг пантеону — архати і прат'єкабудди. Слово «архат» означає

гідний. Так називались люди, що досягли за життя найвищого рівня духовного

розвитку. До них належать учні та найближчі послідовники Шак'ямуні.

«Прат'єкабудда» дослівно — будда для самого себе. Він досягнув нірвани і

врятував самого себе, але проповіддю вчення серед інших не займається. Їх, як і

будд, може бути необмежена кількість.

Засновник буддизму — реальна історична особа. Його називають різними

іменами: Сіддхартха, Гаутама, Шак'ямуні, Будда, Татхагата, Джіна, Бхагаван та

ін. Ці імена означають: Сіддхартха — власне ім'я, Гаутама — ім'я роду,

Шак'ямуні — мудрець з племені шаків (або шакья), Будда — просвітлений,

Бхагаван — той, хто торжествує. Найуживаніше з імен — Будда, від якого

походить назва всієї релігії. Син князя з племені шаків Сіддхартха Гаутама

народився у VI ст. до н.е. За переказом, він був "чудом зачатий" (його мати

Майя побачила уві сні, що в її бік увійшов білий слон) і таким же незвичним

шляхом — із боку матері — народився. Гаутама помітно вирізнявся серед своїх

ровесників розумом і здібностями. Мудрі старці пророкували йому незвичайне

майбутнє. Оточений розкішшю, він знав лише радощі життя. Коли Гаутама

виріс і одружився, у нього народився син. Ніщо не затьмарювало його щастя.

Але якось, виїхавши за межі палацу, Гаутама побачив вкритого виразками

тяжкохворого, згодом — зігнутого від років убогого старого, далі —

поховальну процесію і, нарешті, зануреного у глибокі, тяжкі роздуми аскета. Ці

чотири зустрічі, оповідується в легенді, докорінно змінили світогляд і

поведінку безтурботного принца. Він довідався, що у світі існують нещастя,

хвороби, смерті, страждання. З гіркотою пішов Гаутама з отчого дому.

Поголивши голову, одягнувшись у благенький одяг, він почав мандрувати,

піддавши себе самокатуванню і самобичуванню, прагнучи спокутувати юні

роки розкішного і безтурботного життя, намагаючись пізнати велику істину.

Так пройшло близько 7 років. Якось, сидячи під деревом Бодхи (пізнання) і, як

звичайно, поринувши у глибоке самопізнання, Гаутама раптово «прозрів»:

пізнав таємниці і внутрішні причини круговерті життя, чотири священні істини,

тобто став Буддою, просвітленим. Після цього він просидів під священним

деревом кілька днів, не маючи змоги зрушити з місця. Цим скористався злий

дух Мара, який почав спокушати Будду, закликаючи його не сповіщати істини

людям, а відразу ж заглибитися у нірвану, тобто небуття. Однак Будда стійко

виніс усі спокуси і продовжував свій великий подвиг. Згодом він зібрав навколо

себе п'ятьох аскетів, що стали його учнями, і прочитав їм свою першу

проповідь, у якій стисло виклав основи свого вчення. За переказом, Будда