Подвоєння у словах іншомовного походження

У більшості загальних іменників іншомовного походження подвоєння не відбувається, наприклад: бароко, беладона, інтермецо, клас, колектив, лібрето, піанісимо, сума, піцикато та ін.

Подвоєння зберігається:

1. У словах: аннали (літопис), білль (законопроект), бонна (вихователь), брутто (вага товару з упаковкою), булла (папська грамота), ванна, вілла, мадонна, манна, мірра (рослина), мотто (дотепний вислів), мулла (релігійний служитель у мусульман), нетто (вага товару без упаковки), панна, пенні, тонна.

Розрізняйте: гама – ряд звуків у межах октави; послідовний ряд однорідних, але відмінних одне від одного предметів, явищ тощо; гамма – назва третьої букви грецького алфавіту.

2. При збігові однакових приголосних на межі префікса і кореня: імміграція ( але еміграція), ірреальний, сюрреалізм, аддукція, апперцепція, ірраціональний, інновація, контрреволюція.

3. У власних назвах і утворених від них словах, якщо подвоєння є в мові, звідки прийшло слово, наприклад: Голландія, голландський, Марокко, марокканець, Руссо, Шиллер, Апенніни, Ассирія, Аддис-Абеба, Андорра, Аттика, Брюссель, Бонн, Бессарабія, Веллінгтон, Еллада, Канни, Калькутта, Міссурі, Ніцца, Оттава, Пруссія, Таллінн, Філіппіни, Яффа, Аллах, Боккаччо, Будда, Ганнібал, Гіппократ, Одіссей, Муссоліні, Руссо, Теккерей, Аполлон, Віссаріон, Геннадій, Джонні, Алла, Анна, Аполлонія, Бетті, Віолетта, Жанна, Елла, Емма, Інна.

Уживання м’якого знака

У словах іншомовного походження м’який знак ставиться:

1. Після д, т, з, с, л, н перед сполученням -йо- та буквами я, ю, є, ї, що позначають по два звуки: конферансьє, ательє, Нью-Йорк, Ньютон, батальйон, віньєтка.

2. Відповідно до вимови після м’якого л перед приголосним і в кінці слова: альбінос, фільм, ельф, альков, Рафаель, спанієль.

Уживання апострофа

У словах іншомовного походження апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: комп’ютер, прем’єра, к’янті, Іх’ямас, Руж’є.

2. Після букв, що позначають тверді приголосні, у кінці префікса: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

3. Після часток д (від де) та о: д’Аламбер, д’Арк, О’Кейсі, О’Коннор. Але! Де Артаньян.

Апостроф не пишеться:

1. Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бюджет, бюро, кювет, рюкзак, бюрократ, бязь, пюре, пюпітр, фюзеляж.

2. Перед йо: курйоз, серйозний.

Правопис букви у

Буква у пишеться у словах, запозичених із французької мови, після букв, що позначають шиплячі приголосні ж, ш, а також у словах парфуми, парфумерія: брошура, журі, парашут, Жуль.

Запам’ятайте правопис таких слів іншомовного походження: конвеєр, феєрверк, феєрія, гієна, спанієль, фієста, фойє, майя, Фейєрбах, Гойя.

 

Правила передавання на письмі російських власних назв

1. Прізвища та географічні назви не перекладаються: Октябрь (місто) – Октябр, Майский (селище) – Майський, Филиппов (прізвище) – Філіппов.

2. Закінчення -ой, -ов у прізвищах зберігаються: Донской – Донськой, Петухов – Пєтухов.

3. Закінчення -ый, -ой у географічних назвах передається сполукою -ий: Веселый Лог – Веселий Лог, Крутой Хмель – Крутий Хміль.

4. Закінчення -ий після твердих приголосних передається -ий, після м’яких – -ій: Великий Устюг – Великий Устюг, Синий Гор – Синій Гор.

5. Закінчення -ая, -яя передається через -а, -я: Белая Гора – Біла Гора, Верхняя Тура – Верхня Тура.

6. Закінчення -ые, -ие передається літерою -і: Богатые Сабы – Багаті Саби, Великие Луки – Великі Луки.

7. Закінчення -ое, -ее в географічних назвах передається літерою -е: Богатое – Багате, Гремячее – Грем’яче.

8. Закінчення -(ь)е передається літерою -я: Забайкалье – Забайкалля, Приморье – Примор’я.

Зверніть увагу! У цих власних назвах один приголосний д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжується, а перед губними та р маємо тверду роздільну вимову, що позначається апострофом.

9. Географічні назви, що походять від присвійних прикметників, набувають іменникової парадигми закінчень: Киров – містом Кіровом, Пушкин – містом Пушкіном. Але! Кіровим, Пушкіним (прізвища).

10. Префіксальні прізвища та географічні назви передаються відповідно до правил правопису префіксів в українській мові: Беспалов – Безпалов, Подкопаев – Підкопаєв, Раздор – Роздор.

11. Буквосполуки -жск-, -зск- передаються через -зьк-: Норвежское море – Норвезьке море, Харцызск – Харцизьк. Але! Даргомыжский – Даргомижський.

Написання російських прізвищ прикметникової форми

 

№	Буква в рос. мові	Буква в укр. мові	Позиція	Приклади
1.	е	е	1) після приголосних;	Лермонтов, Некрасов
2) у суфіксі -ев- після ж, ч, ш, щ, ц, р	Бестужев, Тютчев, Губарев, Вархушева
2.	е	є	1) на початку слова;	Єсенін, Єршов, Євдокимов
2) у середині слова після голосних, апострофа, м'якого знака;	Санаєв, Валуєв, Аляб 'єв, Прокоф 'єв, Афанасьєв, Григор 'єв
2) у суфіксах -єв-, -єєв-після приголосних, крім ж, ч, ш, щ, ц, р;	Тургенєв, Федосєєв, Менделєєв, Алексєєв, Матвєєв
4) у корені, якщо російська євідповідає українській і.	Бєдний (бідний), Лєсков (ліс), Рєпін (ріпа), Сєров (сірий), Столєтов (літа)
3.	е	йо	на початку слова і складу	Йолкін, Соловйов, Бугайов
ьо	у середині та в кінці складу	Карасьов, Корольов, Тьоркін, Семьоркін
е	в утвореннях від імен, спільних для російської та української мов	Артемов, Семенов, Федоров
о	під наголосом після ч, ш	Щипачов, Рогачов, Грачов, Лихачов
4.	э	е	завжди	Ельконін, Ешпаєв
5.	ы	и	завжди	Черних, Рибаков, Циганков
6.	и	и	1) після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосними;	Тучин, Рощин, Циркунов, Шишков
2) в утвореннях від назв та імен, спільних для російської та української мов;	Куликов, Рибовський, Гаврилін, але Філіппов, Нікітін, Ніколаєв
3) у префіксі при-;	Пришвін, Привалов
4) у суфіксах -ик, -ич, -иц, -иш, -ович, -євич.	Гачич, Голик, Котельников, Новиков, Григорович, Голицин, Радищев
і	на початку слова та після приголосних, крім ж, ч, ш, щ	Іванов, Пушкін, Багіров, Ашкін, Гагарін, Мічурін
ї	після голосних, апострофа, м'якого знака	Гур’їн, Воїнов, Захар’їн, Ільїн

Пунктуація

Пунктуація – це зібрання правил про постановку розділових знаків у письмовому тексті, а також і самі розділові знаки, які використовуються на письмі.

Основне призначення пунктуації – сприяти розчленуванню письмової мови для полегшення її сприймання.

Сучасна українська пунктуація ґрунтується на трьох принципах: граматичному, смисловому та інтонаційному.

За граматичним принципом розділові знаки ставляться відповідно до граматичної структури речень.

Смисловий принцип вимагає врахування значення окремих елементів речення і смислових відношень між цими елементами у структурі речення.

Суть інтонаційного принципу полягає в тому, що розділові знаки ставляться відповідно до інтонації.

Розділові знаки у кінці речення

У кінці розповідного чи спонукального речення, якщо воно вимовлене без окличної інтонації, ставиться крапка, наприклад: Труд переростає у красу (П.Тичина). Радійте, співайте пісні голосні, квітками заквітчуйте чола ясні (Олександр Олесь).

Зверніть увагу! Крапка не ставиться у кінці вставних і вставлених речень, після заголовків.

Знак питання ставиться у кінці питального речення, наприклад: А де тут дорога до Рідного краю? (Симоненко).

Знак питання не ставиться в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням: Сказати мусить кожен з нас, чи він народу вірний син, чи тільки раб похилий він (Грінченко).

Але: коли головне речення питальне, тоді в кінці складнопідрядного речення з непрямим питанням знак питання ставиться: Ти не чув хіба сьогодні, як гриміли тут громи? (Олександр Олесь).

Підсилена питальна інтонація передається двома або трьома знаками питання: Де ж слава ваша?? (Шевченко).

Знак оклику ставиться:

У кінці окличного речення: Землі на світі кращої немає! (В.Сосюра).

2. У кінці речень, що мають у своєму складі слова слава, хвала, ганьба, як, який, що за, до чого ж: На небокраї яка краса огнів сія! (В.Сосюра).

3. Підсилена оклична інтонація передається двома чи трьома знаками оклику в кінці речення: Розвернися ж, розстелися ж, убогая ниво!!! (Т.Шевченко).

4. Складна інтонація оклику – питання передається на письмі знаками ?! або !? Наприклад: Іване! Брате! Як ти встиг?! (Л.Костенко).

Три крапки використовується для передачі незакінченого, обірваного або перерваного мовлення: Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води... (В.Сосюра).