Літературне оформлення результатів дослідження

перш ніж акцентувати увагу на суттєвих моментах літературного оформлення результатів досліджень, корисно поставити питання: чим відрізняється художній твір від наукового?

Відмінностей можна знайти багато, та найголовніше, що відрізняє ці два продукти творчої праці людини, є побудова, архітектоніка твору.

Що стосується письменника, то для нього побудова твору є одним із художніх засобів, завдяки якому він намагається якнайкраще донести до читача свої думки, а тому в архітектоніці художніх творів спостерігається велика мінливість.

У побудові ж наукових творів прослідковується добре помітна стандартна схема, що диктується специфікою наукової роботи, де доводиться опрацьовувати велику кількість робіт і ефективність цієї праці значно зростає, якщо вони виконані за єдиним зразком.

Найкраще це можна спостерігати на прикладі експериментальних наукових праць. Уже на рівні статей (хоч це може й не виділятися окремими пунктами) можна простежити такі моменти: вступ; аналіз літератури; завдання і організація досліджень; результати досліджень з їх обговорюванням; висновки або висновки і практичні рекомендації.

У випадку ж більш великих праць: студентських дипломних робіт, дисертаційних робіт, названі моменти повинні не тільки простежуватися, а й чітко виділятись. Більше того, в кожному із пунктів повинна викладатись досить строго визначена інформація.

Тепер висловимо деякі зауваження стосовно оформлення результатів досліджень у вигляді досить великого наукового твору.

У вступі, уже починаючи зі студентської дипломної роботи, обов’язково повинні розкриватися:

- актуальність обраної теми;

- мета роботи;

- теоретичне і практичне значення роботи.

А в більш солідних наукових працях тут повинно передбачатися і розкриття таких аспектів як предмет та об’єкт дослідження, наукова новизна.

Літературний огляд. Він пишеться для того, щоб науково обґрунтувати лише продекларовану у вступі актуальність зробленого дослідником наміру. Буває (у випадку оформлення дипломних робіт досить часто), що викладаючи цю главу, автори обмежуються тільки більш-менш розумним аналізом літературних джерел, забуваючи про синтез. А це те ж саме, якби, скажімо, хірург розітнув хворого, вилучив уже непридатну тканину чи орган, і забув зашити рану. В даному випадку синтезом, або підсумком, є стисле виділення таких моментів:

- що в обраній темі на даний період є усталеним і думки різних авторів тут одностайні;

- з яких аспектів спостерігаються різні точки зору;

- які аспекти вивчені недостатньо або взагалі не вивчені.

У другому і в третьому випадках робляться спроби пояснити розбіжності, розкрити причини недостатньої вивченості проблеми і, таким чином, акцентувати увагу на доцільності власних досліджень.

Завдання, методи і організація досліджень. Тут треба керуватися правилом, яке бере свій початок ще від Галілея: в науці мають цінність тільки відтворні дані – дослідник, виконавши те, що робив його попередник, повинен отримати такі ж результати. Із правила випливає, що методику дослідження треба описувати настільки деталізовано, щоб на основі цього можна було повторити дослідження і перевірити висновки, до яких прийшов автор, будь-яким дослідником чи зацікавленою особою. В науці, як відомо, на віру нічого не береться. В зв’язку з цим процитуємо одне цікаве місце із статті В.М. Заціорського: “У 1978 р. до нас приїздила група американських біомеханіків. На зустрічі в ДЦОЛІФКу їм було задане питання: “Чому ви майже ніколи не цитуєте радянські роботи в своїх публікаціях?”. Один із них – проф. Ч. Ділман, який зараз завідує лабораторією НОК США в Колорадо-Спрінгс, - відповів: “Я вивчав російську протягом двох років і почав читати “Теорію і практику”. Але я не розумію, звідки автори беруть свої результати і висновки. Слів багато, а методика не описується, статистичних даних немає. І я перестав читати російську літературу.”[87]

Для обробки отриманого фактичного матеріалу треба підбирати адекватні математично-статистичні методи. Суть сказаного ось у чому. Не слід переобтяжувати роботу надто складними обчисленнями, за частоколом яких втрачається смисл проблеми і відбувається самозачарування цифрами. Цікаво в зв’язку з цим відмітити таку деталь. Результати математичних досліджень тим вище ціняться чим простішим математичним апаратом вони були одержані. А в нематематичних дисциплінах (педагогічних, біологічних і ін.) спостерігається зворотна тенденція: громіздким математично-статистичним апаратом завуалювати мізерність отриманих результатів або ж хорошим результатам надати більшу наукоподібність.

Результати досліджень та їх обговорювання. Ця глава передбачає не просто описання того, що подане у вигляді таблиць, графіків, діаграм, схем, формул і т.д. Описання результатів дослідження треба поєднувати з обговоренням, тобто співставляти із тим, що вже мається в літературі, відмічати де спостерігаються співпадання точок зору, де маються розбіжності, а де, можливо, виявляються і цілком нові тенденції. І причому не тільки відмічати, а намагатися пояснювати, якщо доцільно, то і критикувати, і, як наслідок, пропонувати свою точку зору. І все це з посиланням на ті чи інші літературні джерела.

Висновки. Вони є стислим, лаконічним узагальненням тих підсумкових думок, якими закінчується літературний огляд, та думок, що народилися в процесі обговорення власних досліджень.

Виклад їх не повинен попереджуватись ніякими фразами, на кшталт: “Виконавши аналіз та обговорення власних досліджень...”, ”Результати виконаної роботи дозволили нам...” і т.п. Вони ідуть зразу ж після найменування “Висновки”.

Список літератури. Тут дуже важливо пам’ятати таке:

1. Всі без виключення літературні джерела, наведені в списку, повинні так чи інакше обговорюватись в тексті роботи.

2. В тексті роботи можна посилатися лише на авторів, що числяться в списку літератури, а також на тих, що згадуються в літературних джерелах, наведених у цьому списку. В останньому випадку це спеціально позначається. Пишеться слово “цитується” в скороченому вигляді “цит.”, поряд ставиться номер літературного джерела, де згадується про даного автора, і все це береться в дужки. Наприклад: /цит. по 6/.

Порушення цих пунктів свідчить про відсутність у автора потрібного наукового такту і негативно впливає на сприйняття роботи.

Контрольні питання

1. Чи можна запропонувати універсальний алгоритм підготовки, проведення і завершення науково-дослідного пошуку?

2. Як можна систематизувати методи наукових досліджень, що проводяться з метою вивчення фізичного виховання?

3. Як треба підбирати досліджуваних, щоб уникнути звинувачень в упередженості під час проведення процедури відбору?

4. Яка різниця між педагогічним експериментом і педагогічним спостереженням?

5. Який мінімум статистичних параметрів повинен бути у науковій публікації, щоб вона мала наукову цінність?

6. Настільки детально повинна бути описана методика досліджень у науковій публікації?

7. Чим відрізняється науковий твір від художнього?

8. Які є найпоширеніші способи підбору емпіричних формул?

 

Використана література

 

1. Артикул В. Бій під назвою “гопак”. //Україна. - 1992. - № 12.

2. Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. – М.: Медицина, 1986. – С. 211, 260-262.

3. Ареф’єв В.Г. Методика викладання фізичної культури в школі. – К.: 1995.

4. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. – М.: ФиС, 1978. – С. 43-44.

5. Аршавский И.А. К физиологическому анализу физического развития и его особенностей у новорождённых детей. //Физиология человека. – 1979. – 5. - № 2. – С. 254-259.

6. Авраменко В.А, Кучкин С.Н., Черников Ю.Т. Урок физической культуры мы строим так. //Теория и практика физической культуры. – 1990. - № 1. – С. 46-47.

7. Апанасенко Г.Л., Науменко Р.Г. Физическое здоровье и максимальная аэробная способность индивида. //Теория и практика физической культуры. – 1988. - № 4. – С. 30-31.

8. Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте. – М.: Медицина, 1979.

9. Алексеев А.В. педагогико-психологические методы оптимизации учебно-тренировочной и соревновательной деятельности. //Теория и практика физической культуры. – 1993. - № 2. – С. 33-34.

10. Алексеев А.В. Себя преодолеть. – М.: ФиС, 1978.

11. Биоэлектростимуляция в рефлексотерапии. Под редакцией Е.Л. Мачерет. - Одесса, 1988.

12. Братко-Кутинський О. Феномен України. - К.: Вечірній Київ, 1996. - С. 201, 202.

13. Бернштейн Н.А. О построении движений. - М., 1947.

14. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М.: 1966.

15. Бернштейн Н.А. О ловкости и ёё развитии. – М.: ФиС, 1991. – С. 267.

16. Боген М.М. обучение двигательным действиям. – М.: ФиС, 1985.

17. Бауэр В.А., Солодков С.С. Рациональное дозирование нагрузок при обучении технике движений детей-шестилеток. //Теория и практика физической культуры. – 1990. - № 11. – С. 18-21.

18. Болобан В.Н. Акробатическая подготовка гимнастов. В сборнике «Спортивная гимнастика».–К.:Здоров’я,1977.–С.68.

19. Бабанский Ю.К., Потишник М.М. Оптимизация педагогического процесса.–К.:Радянська школа, 1984.–С.151.

20. Вехи, интеллигенция в России, сборник статей 1909-1910. - М.: Молодая гвардия, 1991. – 462 с.

21. Волховник. - К., 1994. - С. 13.

22. Верховский Ф.В., Ратов И.П., Возняк С.В. Возможности предотвращения отрицательных феноменов межмышечной координации в спортивных упражнениях. // Теория и практика физической культуры. – 1970. - № 1.

23. Воробьёв А.Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. – М.: ФиС, 1977. – С. 223-224, 240, 242.

24. Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов. – М.: ФиС, 1988.

25. Верхошанский Ю.В. Программирование и организация тренировочного процесса. – М.: ФиС, 1985. - С. 60, 64.

26. Валик Б.В. Совершенствование двигательных навыков. //Физическая культура в школе. – 1990. - № 10. – С. 56.

27. Возрастная физиология: Руководство по физиологии. – Л.: Наука, 1975. – С. 227.

28. Вильчковский Э.С. Развитие двигательной функции у детей. – К.: Здоров’я, 1983. – С. 23-74.

29. Васильков Г.А. КПД урока и его слагаемые. //Физическая культура в школе. – 1988. - № 1. – С. 11-16.

30. Васильков Г.А. Методика подготовки и проведения соревнований. //Физическая культура в школе. – 1990. - № 2. – С. 53-55.

31. Внимание здоровью здоровых. Газета “Аргументы и факты” от 5-11.03.1988.

32. Виру А.А., Юримяз Т.А., Смирнова Г.А. Аэробные упражнения. – М.: ФиС, 1988. – С. 59.

33. Виру А.А. Физиологические основы оздоровительного эффекта. // Теория и практика физической культуры.– 1984. - № 9. – С. 18.

34. Верхошанский Ю.В. Актуальные проблемы современной теории и методики спортивной тренировки. // Теория и практика физической культуры. – 1993. - № 8.

35. Гостев Э.В., Сучилин И.Г. Обучающие машины адаптивного типа в технической подготовке. // Гимнастика. – 1981. – Выпуск 1.

36. Гаваа Лувсан. Очерки методов восточной рефлексотерапии. – К.: Здоров’я, 1992. – С. 13.

37. Гавердовский Ю.К., Боген М.М. Как найти “петушиное” словцо? (О деятельном подходе к обучению гимнастическим движениям). //Гимнастика. – 1986. – Выпуск 1. – С. 32-41.

38. Гальперин П.Я. Доклад, обобщающий исследования, представленные на соискание учёной степени доктора пед. наук. – М.: Издательство МГУ, 1965.

39. Гужаловский А.А. Развитие физических качеств у школьников. – Минск: Нар. Освита, 1978.

40. Гориневский В.В. Научные основы тренировки. //Физическая культура. – 1922. - № 1-5, - 1923. - № 1, (6-7).

41. Донченко Т. Научіть нас, козаченьки, славу повернути. //Спортивна газета. - 1990. - 15 вересня. - С. 4.

42. Доленко Ф.Л. Аспекты гипокинезии. // Теория и практика физической культуры. – 1987. - № 7.

43. Дипломна робота: Методичні рекомендації для студентів факультету фізичного виховання. (Артюшенко О.Ф, Погрібний А.С., Баєва О.В. та ін.) – Переяслав-Хмельницький: 1995.

44. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – К.: 1997.

45. Динбер Р.Д, Синельникова Э.М. Физкультура, возраст, здоровье. – М.: ФиС, 1985.

46. Дильман В.М. Липидный шунт в энергетическом гомеостазе организма. В кн.: Регуляция энергетического обмена и физическое состояние организма. – М.: Наука, 1978. – С. 141.

47. Детская спортивная медицина. Под редакцией С.Б. Тихвинского, С.В. Хрущёва. – М.: Медицина, 1980.

48. Данько Ю.И. основы возрастной физиологии мышечной деятельности. В кн.: Детская спортивная медицина. – М.: Медицина, 1980. – С. 12-34.

49. Эпштейн Н.М. Оценка результатов школьников на спортивных соревнованиях. – М.: 1969.

50. Жордочко Р.В., Соболєв Ю.Л., Соболєв Л.М. Розвиток гнучкості спортсмена. – К.: Здоров’я, 1980. – С. 8.

51. Зациорский В.М., Сазонов В.П. Биомеханические основы профилактики повреждений поясничной области позвоночника при занятиях физическими упражнениями (обзор). // Теория и практика физической культуры. – 1985. - № 7. – С. 33-41.

52. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. – М.: ФиС, 1966.

53. Зациорский В.М. Осторожно: статистика! // Теория и практика физической культуры. – 1989. - № 2. – С. 53.

54. Зациорский В.М. Двигательная активность как фактор антириска ишемической болезни сердца (обзор). // Теория и практика физической культуры. – 1986. - № 9. – С. 45.

55. Зациорский В.М. Влияние занятий спортом на продолжительность жизни. // Теория и практика физической культуры. – 1988. - № 5. – С. 14.

56. Зациорский В.М. Основы спортивной метрологии. – М.: ФиС, 1979.

57. Иоффе Л.А., Бобков Г.А. Терморегуляционные аспекты разминки. // Теория и практика физической культуры. – 1988. - № 4. – С. 24-28.

58. Иващенко Л.Я., Страпко И.П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями. – К.: Здоров’я, 1988. – С. 23-26.

59. Иващенко Л.Я. Дозирование нагрузок в базовой физической культуре: два подхода в решении проблемы. // Теория и практика физической культуры. – 1987. - №6. – С. 12.

60. Кащенко А.Ф. Оповідання про славне Військо Запорізьке низове. - К.: Веселка, 1992.

61. Кант. Критика чистого разума. - М.: Мысль, 1994.

62. Королёв Л.А., Соболевский В.И. Взаимосвязь метеотропных реакций и работоспособности спортсменов. // Теория и практика физической культуры. - 1989. - № 9.

63. Каптен Ю.Л. Основы медитации. – Самара, 1993. – С. 90-92, 145.

64. Коджаспиров Ю.Г. Игровая рационализация уроков. Вспомогательные и подводящие игры на уроках лёгкой атлетики, гимнастики. //Физическая культура в школе. – 1997. - № 5, 6, 7.

65. Карташов Н. Секунды длиною в жизнь. Газета Комсомольская правда от 15.07.1984.

66. Кладов Е.В. Особенности занятий со школьниками-левшами. //Физическая культура в школе. – 1996. - № 4. – С. 48-50.

67. Крупко Л.И. Тестированные подвижные игры для развития физических качеств: Методические рекомендации. – Черкассы: 1996.

68. Копылов Ю.А. Без простуд. Комплекс упражнений для профилактики простудных заболеваний. //физическая культура в школе. – 1994. - № 3. – С. 12-13.

69. Купер К. Новая аэробика. – М.: ФиС, 1979.

70. Купер К. Аэробика для хорошего настроения. – М.: ФиС, 1989.

71. Канаев И.И. Жорж Кювье. – Л.: Наука, 1976. – С. 65.

72. Келлер В.С., Платонов В.М. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів. – Львів: Українська Спортивна асоціація, 1993.

73. Колчинская А.З. Кислородные режимы организма детей и подростков. – К.: Наукова думка, 1973. – 320 с.

74. Лозко Галина. Українське народознавство. - К.: Зодіак-ЕКО, 1995. - с. 214.

75. Лесгафт П.Ф. Собрание педагогических сочинений. Т. 2. - М.: ФиС, 1952.

76. Лукьяненко В.П. Об одной вековой дискуссии. //Физическая культура в школе. – 1997. - № 3.

77. Лях В.И. В связи с проблемой неправорукости. //Физическая культура в школе. – 1989. - № 2. – С. 24.

78. Лисенко С. Учитель Силенко. – К.: Обереги, 1996. – С. 480.

79. Лукоянов В.В. Основные аспекты синтеза психофизической подготовки в спорте высших достижений. // Теория и практика физической культуры. – 1996. - № 9. – С. 62.

80. Мюллер Й. Історична дисертація про козаків... //Всесвіт. - 1988. - № 6. - с. 133.

81. Мовчан П. Мова - явище космічне. Літературна Україна. - 1989. - № 43,48.

82. Меерсон Ф.З. Адаптация сердца к большой нагрузке и сердечная недостаточность. – м.: Наука, 1975.

83. Менхин Ю.В. Важные нюансы изометрических упражнений. // Теория и практика физической культуры. – 1985. - №4. – С.45-47.

84. Менхин Ю.В. О выборе методик для развития скоростно-силовых качеств. // Теория и практика физической культуры. – 1986. - № 8. – С. 25-27.

85. Малахов Г.П. Целительные силы (биосинтез и биоэнергетика). – АО Комплект СПб, 1994. – С. 73.

86. Маркович Э.С. Курс высшей математики с элементами теории вероятностей и математической статистики. - М.: Высшая школа, 1972. – 326-331.

87. Могендович М.Р. Кольцевые рефлексы в развитии моторики ребёнка. Материалы седьмой научной конференции по вопросам возрастной морфологии, физиологии и биохимии. – М.: 1965. – С. 390-391.

88. Могендович М.Р. Кинезофилия и моторно-висцеральная координация. В кн.: Моторно-висцеральные координации и их нарушения. – Пермь: 1969. – 6-17.

89. Мудрість Української Правди. – К.: Обереги, 1996. – С. 259-268.

90. Майя Гогулан. Попрощайся с болезнями. – М.: Советский спорт, 1995. – С. 71-72, 81-82.

91. Матов В.В. Медицинские проблемы оздоровительной физической культуры. // Теория и практика физической культуры. – 1987. - № 2. – с. 44.

92. Матвеев Л.П. проблема периодизации спортивной тренировки. – М.: ФиС, 1964.

93. Михайлов В.В., Минченко В.Г. распределение тренировочной нагрузки в годичных циклах подготовки спортсменов. // Теория и практика физической культуры. – 1988. - № 3.

94. Наливайко Д.С. Козацька християнська республіка. - К.: Дніпро, 1992. - С. 108.

95. Норберт Винер. Кибернетика или управление и связь в животном и машине. – М.: Наука, 1983.

96. Назаров В.Т. Биомеханическая стимуляция: явь и надежды. – Минск: Полымя, 1986.

97. Николаенко А. Новинка пятнадцатилетней давности. Газета Советский спорт от 4.06.1986.

98. Никифоров Ю.Б. Психорегуляцию в практику физического воспитания школьников. //Физическая культура в школе. – 1991. - № 6, 7.

99. Новолоцкий А.В. Физкультурный актив в пионерском лагере. //Физическая культура в школе. – 1986. - № 5.

100. Остапенко Л. Изометрия: мифы и реальность. // Газета “Советский спорт”. – 21.ХІІ. 1986.

101. Організаційно-методичні вказівки до конспекту уроку з фізичної культури: Методичні рекомендації. /аргунов О.С., Іващенко В.П., Чипиленко Л.І., Ярова В.Д./. – Черкаси: 1993.

102. Олимпийский резерв. Под ред. Л.В. Волкова. – К.: Здоров’я, 1982. – С. 142-150.

103. Остапенко Л. Не гонись за быстрым успехом. Газета Советский спорт от 26.IV. 1987 г.

104. Пилоян Р.А. Физкультура и спорт: пути перестройки. // Теория и практика физической культуры. - 1990. - № 7.

105. Пономарёв Н.И. Возникновение и первоначальное развитие физического воспитания. - М.: ФиС, 1970.

106. Платонов В.Н., Сахновський К.П. Подготовка юного спортсмена. – К.: Радянська школа, 1988. – С. 158, 249.

107. Пурани А.Б. Вечерние беседы со шри Ауробиндо. – Санкт-Петербург: 1994. Т. 2. – С. 83-84.

108. Пешкова А.П., Мятыга Е.Н. Опыт и методика проведения занятий дозированным бегом с дошкольниками в детском саду. // Теория и практика физической культуры. - 1990. - № 11. – С. 38-39.

109. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів, фізична культура (1-11 класи). – Київ: Перун, 1998. – С. 6.

110. Присяжнюк И.В. Уроки с сюжетными играми. //Физическая культура в школе. – 1990. - № 2. – С. 8.

111. Присяжнюк И.В. Уроки с сюжетными играми. //Физическая культура в школе. – 1990. - № 4. – С. 24-25.

112. Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека. – К.: Здоров’я, 1986.

113. Платонов В.Н. Подготовка квалифицированных спортсменов. – М.: ФиС, - 1986. – С.273, 238, 188.

114. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. – К.: Вища школа, 1984. – С. 195.

115. Платонов В.Н. Современная спортивная тренировка. – К.: Здоров’я, 1980. – С. 321-322.

116. Роджерс Э. Физика для любознательных. Т.2. - М.: Мир, 1972. - С. 86.

117. Ратов И.П. перспективы преобразования системы подготовки спортсменов на основе использования технических средств и тренажёров. // Теория и практика физической культуры. – 1976. - № 10. – С. 60-65.

118. Ратов И.П. Проблемы преодоления противоречий в процессе обучения движениям и реализация дидактических принципов. // Теория и практика физической культуры. – 1983. - № 7. – С. 40-44.

119. Розов В.И. Аутогенная тренировка в заключительной части урока. //Физическая культура в школе. – 1989. - № 10. – С. 30-32.

120. Силенко Л.Т. Мага Віра. Видання ОСІДУ Рун віри, 1979. - С. 210, 416-417, 421, 1123, 1309, 1354.

121. Сірополко С. Історія освіти на Україні. - Львів, 1937. - С. 5-19.

122. Силенко Л. Гість з храму предків. - К.: Обереги, 1996. - С. 26.

123. Сатпрем. Шри Ауробиндо, или путешествие сознания. - Бишкек: Киргизский филиал Инкоцентра РИА Новости, МП “Глобус”.

124. Сучилин Н.Г. Анализ спортивной техники. // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 7.

125. Семёнов Ю.А. Формирование двигательных навыков в плавании с использованием программных установок. // Теория и практика физической культуры. - 1984. - № 5.

126. Сучилин Н.Г., Усатый В.Г., Селиванова Т.С. Электростимуляция движений. //Гимнастика. – 1986. – Выпуск І.

127. Сон А.М. Режим тренировочных занятий гимнастов, осваивающих программу массового разряда. // Теория и практика физической культуры. – 1987. - №2.

128. Стрельцов А.А. Новое дыхание для бегунов?! // Теория и практика физической культуры. – 1991. - № 4. – С. 14-18.

129. Сермеев Б.В. Спортсменам о воспитании гибкости. – М.: 1970.

130. Сотникова А.Г. Внеурочные занятия по физическому воспитанию в средних школах США. // Теория и практика физической культуры. – 1990. - № 3.

131. Священна книга обрядів. Товариство рідної української національної віри, 1991. – С. 65.

132. Славин В.П. Физкультурный актив в пионерском лагере. //Физическая культура в школе. – 1982. - № 5.

133. Талызина Н.Ф. Теоретические проблемы программированного обучения. – М.: Издательство МГУ, 1975.

134. Теоретичні основи та передумови професійно-прикладної фізичної підготовки: Навчальний посібник. /Іващенко В.П., Чипиленко Л.І., Самоха А.Р. та ін./. - Черкаси: 1997.

135. Ухтомский А.А. Собрание сочинений, Т. ІІІ. -Л.: 1951. - С. 113-114.

136. Уілмор Дж. Х., Костілл Д.Л. Фізіологія спорту і рухової активності (переклад з англійської). - К.: Олімпійська література, 1997. - С. 294.

137. Фарфель В.С. Управление движениями в спорте. – М.: ФиС, 1975.

138. Франко І.Я. У кузні: Твори в двох томах. Т.2. – К.: Дніпро, 1981. – С. 378.

139. Филин В.П. Теория и методика юношеского спорта. – М.: ФиС, 1987.

140. Франк-Каменецкий М.Д. Самая главная молекула. - М.: Наука, 1983.

141. Хан А.Н. Теория урока физической культуры. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1989.

142. Хрущёв С.В. Врачебный контроль за физическим воспитанием школьников. – М.:Медицина, 1980. – С.129-131.

143. Харре Д. Учение о тренировке. – М.:ФиС, 1971. – С.94-95

144. Цвек Станіслав. Планування навчально-виховного процесу з фізичної культури. //Фізичне виховання. – 1997. – № 2. – С. 9-10.

145. Чижевский О.Л. Космічний пульс життя, земля в обіймах сонця, геліотараксія. – М.: Мысль, 1995. – С. 33.

146. Черкесов Ю.Т. Как обезвредить спорт. // Теория и практика физической культуры. - 1996. - № 3.

147. Чижевский А.Л. На берегу Вселенной. Годы дружбы с Циолковским. - М.: Мысль, 1995. - с. 351, 352.

148. Чхаидзе Л.В. Об управлении движениями человека. – М.: ФиС, 1970.

149. Шри Ауробиндо Гхош. Синтез йоги (перевод с английского). - Санкт-Петербург: Алетейя, 1992.

150. Шапошникова В.И. Индивидуализация и прогноз в спорте. - М.: ФиС, 1984.

151. Шмальгаузен И.И. В кн.: Рост животных. – М. – Л.: Биомедгиз, 1935. – с.8.

152. Шаулин В.Н. Один из вариантов. // Физическая культура в школе. – 1986. - № 6. – С. 12-15.

153. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. Т.І. - К.: Наукова думка, 1990. - С. 236.

154. Якимов А.М. О кризисе “официальной” методики тренировки в циклических видах спорта. // Теория и практика физической культуры. – 1990. - № 2. – С. 43-44, 52.

155. Rubner M. Das Problem der Lebensdauer u. Scine Berichungen zur Wachstum u. Ernährung. München-Berlin. 1908.

156. Selye H. The stress of life. Montreal. 1956.

157. Selye H. The story of the adaptation Syndrome. 1960.

Зміст

 

Вступ
Частина перша. Теорія фізичного виховання
Розділ І. Теорія і методика фізичного виховання як наукова і учбова дисципліна
	1. Предмет теорії і методики фізичного виховання
	2. розвиток знань про фізичне виховання і виникнення теорії і методики фізичного виховання як спеціальної дисципліни
	3. Розвиток знань про фізичне виховання в Україні
	4. Значення теорії і методики фізичного виховання в системі наукових знань про фізичне виховання
	5. Характеристика основних понять
Розділ ІІ. Фізичне виховання як феномен (явище), обумовлений виникненням і розвитком людської спільноти
	1. Причини виникнення і розвитку фізичного виховання
	2. Фізичне виховання як соціальна система та її зв’язок з іншими системами суспільства
	3. Розвиток фізичного виховання як соціальної системи після жовтневого (1917-го року) перевороту
	4. Основні напрямки фізичного виховання країни
	5. Характеристика системи фізичного виховання, яка функціонує в нашій країні
Розділ ІІІ. Самовиховання як головний чинник формування особистості
	1. Правильне мислення має волю, мету, відвагу
	2. Правильне хотіння має любов, справедливість, послідовність
	3. Правильне виконання має відповідальність, точність, дисципліну
	4. Правильне ставлення до себе й оточення властиве повноцінному “Я”: повноцінне “Я” незалежне, небайдуже, узгоджене
	5. Правильне харчування має якісну поживу, національне вариво, обрядність
	6. Правильна любов має ненависть і ощадність, співпереживання і жертовність, душевну красу і вірність
	7. Правильна віра має природне народження, блаженне розуміння і правильне призначення
Розділ ІV.Засоби фізичного виховання
	1. Характеристика природних сил та гігієнічних факторів як засобів фізичного виховання
	2. Характеристика фізичних вправ (ФВ) як головного специфічного засобу фізичного виховання
	3. Виникнення і розвиток ФВ, їх класифікація
	4. Техніка ФВ і характеристика основних підходів до її оцінки
	5. Фактори, що визначають ефективність впливу ФВ на організм людини
Розділ V. Методи фізичного виховання
	1. Характеристика методів організації навчально-виховної роботи
	2. Коротка характеристика методів виховання
	3. Методи навчання і методи розвитку фізичних якостей
	4. Методи контролю і самоконтролю за ходом і результатами навчально-виховного процесу
Розділ VІ. Рухові уміння і навики
	1. Коротка характеристика побудови рухового поводження нервовою системою людини
	2. Короткий виклад базової інформації, необхідної для успішного вирішення завдань фізичної освіти
	3. Характеристика програмованого навчання руховим діям
	4. Перенос навиків
Розділ VІІ. Рухові (фізичні) якості
	1. Сила як фізична якість людини і основні моменти методики її розвитку
	2. Прудкість (бистрота) як фізична якість людини і основи методики її розвитку
	3. Витривалість як фізична якість людини і особливості методики її розвитку
	4. Гнучкість як фізична якість людини і особливості методики її розвитку
	5. Спритність як інтегральне проявлення моторики і характеристика її, виходячи із уявлення про ієрархічну структуру побудови рухів людини
Розділ VІІІ. Побудова і зміст процесу навчання руховим діям
	1. Характеристика базового етапу навчання руховим діям
	2. Характеристика етапу формування рухового уміння
	3. Етап формування рухового навика
	4. Етап формування уміння вищого порядку
Розділ ІХ. Особливості реалізації дидактичних принципів в фізичному вихованні
	1. Принцип усвідомлювання й активності
	2. Принцип наочності і його характерні особливості
	3. Принцип доступності та індивідуалізації
	4. Принцип систематичності навчання
	5. Характеристика принципу поступовості
	6. Принцип міцності засвоєння навчального матеріалу
Розділ Х. Заняття фізичними вправами як структурні одиниці процесу фізичного вдосконалення людини
	1. Урочні заняття – основні у вирішенні завдань фізичного вдосконалення людей
	2. Організаційно-методичне забезпечення урочних занять
	3. Керівна роль педагога на занятті
	4. Підготовка педагога до проведення заняття
	5. Педагогічна оцінка заняття
	6. Коротка характеристика неурочних занять
Розділ ХІ. Педагогічні дослідження в фізичному вихованні
	1. Поглиблене вивчення обраних для дослідження питань чи проблеми
	2. Підбір досліджуваних
	3. Методи, що використовуються в наукових дослідженнях з фізичного виховання
	4. Обробка і аналіз дослідницького матеріалу
	5.Літературне оформлення результатів дослідження
Використана література

 

[1] Биоэлектростимуляция в рефлексотерапии. Под ред. Е.Л. Мачерет. - Одесса, 1988.

[2] Силенко Л.Т. Мага Віра. Видання ОСІДУ РУНВіри. 1979. - с. 1354.

[3] Наливайко Д.С. Козацька християнська республіка. - К.: Дніпро, 1992. - С. 108.

[4] Сірополко С. Історія освіти на Україні. - Львів, 1937. - С. 5-19.

[5] Силенко Л. Гість з храму предків. - К.: Обереги, 1996. - С. 26.

[6] Силенко Л.Т. Мага Віра. Видання ОСІДУ РУНВіри. 1979. - С. 210, 1123.

[7] Братко-Кутинський О. Феномен України. - К.: Вечірній Київ, 1996. - С. 201, 202.

[8] Мюллер Й. Історична дисертація про козаків... //Всесвіт. - 1988. - № 6. - С. 133.

[9] Кащенко А.Ф. Оповідання про славне Військо Запорізьке низове. - К.: Веселка, 1992.

[10] Артикул В. Бій під назвою “гопак”. //Україна. - 1992. - № 12.

[11] Донченко Т. Научіть нас, козаченьки, славу повернути. //Спортивна газета. - 1990. - 15 вересня. - С. 4.

[12] Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. Т.І. - К.: Наукова думка, 1990. - сС 236.

[13] Пилоян Р.А. Физкультура и спорт: пути перестройки. // Теория и практика физической культуры. - 1990. - № 7.

[14] Вехи, интеллигенция в России, сборник статей 1909-1910. - М.: Молодая гвардия, 1991. – 426 с.

[15] Сатпрем. Шри Ауробиндо, или путешествие сознания. - Бишкек: Кыргызский филиал Инкоцентра РИА Новости, МП “Глобус”.

[16] Бернштейн Н.А. О построении движений. -М., 1947.

[17] Пилоян Р.А. Физкультура и спорт: пути перестройки. // Теория и практика физической культуры. - 1990. - № 7.

[18] Черкесов Ю.Т. Как обезвредить спорт. // Теория и практика физической культуры. - 1996. - № 3.

[19] Роджерс Э. Физика для любознательных. Т.2. - М.: Мир, 1972. - С. 86.

[20] Шри Ауробиндо Гхош. Синтез йоги (перевод с английского). - Санкт-Петербург: Алетейя, 1992.

[21] Кант. Критика чистого разума. - М.: Мысль, 1994.

[22] Лозко Галина. Українське народознавство. - К.: Зодіак-ЕКО, 1995. - С. 214.

[23] Силенко Л.Т. Мага Віра. Видання ОСІДУ РУНВіри. 1979. - С. 1309.

[24] Мовчан П. Мова - явище космічне. Літературна Україна. - 1989. - № 43.48.

[25] Волховник. - К., 1994. - С. 13.

[26] Силенко Л.Т. Мага Віра. Видання ОСІДУ РУНВіри. 1979. - С. 416-417.

[27] Шапошникова В.И. Индивидуализация и прогноз в спорте. - М.: ФиС, 1984.

[28] Королёв Л.А., Соболевский В.И. Взаимосвязь метеотропных реакций и работоспособности спортсменов. // Теория и практика физической культуры. - 1989. - № 9.

[29] Чижевский А.Л. На берегу Вселенной. Годы дружбы с Циолковским. - М.: Мысль, 1995. - С. 351, 352.

[30] Франк-Каменецкий М.Д. Самая главная молекула. - М.: Наука, 1983.

[31] Ухтомский А.А. Собрание сочинений. Т. ІІІ. -Л.: 1951. - С. 113-114.

[32] Уілмор Дж. Х., Костілл Д.Л. Фізіологія спорту і рухової активності (переклад з англійської). - К.: Олімпійська література, 1997. - С. 294.

[33] Пономарёв Н.И. Возникновение и первоначальное развитие физического воспитания. - М.: ФиС, 1970.

[34] Лесгафт П.Ф. Собрание педагогических сочинений. Т. 2. - М.: ФиС, 1952.

[35] Сучилин Н.Г. Анализ спортивной техники. // Теория и практика физической культуры. - 1996. - № 7.

[36] Верховский Ф.В., Ратов И.П., Возняк С.В. Возможности предотвращения отрицательных феноменов межмышечной координации в спортивных упражнениях // Теория и практика физической культуры. – 1970. - № 1.

[37] Фарфель В.С. Управление движениями в спорте. – М.: ФиС, 1975.

[38] Бернштейн Н.А. О построении движений. – М.: 1949.

[39] Семёнов Ю.А. Формирование двигательных навыков в плавании с использованием программных установок. // Теория и практика физической культуры. – 1984. - № 5.

[40] Гостев Э.В., Сучилин И.Г. Обучающие машины адаптивного типа в технической подготовке. // Гимнастика. – 1981. – Выпуск 1.

[41] Фарфель В.С. Управление движениями в спорте. – М.: ФиС, 1975.

[42] Лукьяненко В.П. Об одной вековой дискуссии. // Физическая культура в школе. – 1997. - № 3.

[43] Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М.: 1966.

[44] Чхаидзе Л.В. Об управлении движениями человека. – М.: ФиС, 1970.

[45] Норберт Винер. Кибернетика или управление и связь в животном и машине. – М.: Наука, 1983.

[46] Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. – М.: Медицина, 1986. – С. 211, 260-262.

[47] Сучилин Н.Г., Усатый В.Г., Селиванова Т.С. Электростимуляция движений. // Гимнастика. – 1986. – Выпуск І.

[48] Чхаидзе Л.В. Об управлении движениями человека. – М.: ФиС, 1970.

[49] Ареф’єв В.Г. Методика викладання фізичної культури в школі. – К.: 1995.

[50] Воробьёв А.Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. – М.: ФиС, 1977. – С. 242.

[51] Зациорский В.М., Сазонов В.П. Биомеханические основы профилактики повреждений поясничной области позвоночника при занятиях физическими упражнениями (обзор). //Теория и практика физической культуры. – 1985. - № 7. – С. 33-41.

[52] Дж. Уилмор, Д.Л. Костилл. Физиология спорта и двигательной активности (перевод с английского). - К.: Олимпийская литература, 1997. – С. 68-69.

[53] Меерсон Ф.З. Адаптация сердца