Основні засади теорії економічного зростання. Сутність і форми економічного зростання.

Під екон. зрост. розуміють збільш. обсягів в-ва т і п, тобто збільш. реального ВВП. Обсяг в-ва може збільш. двома шляхами: 1) на умовах усунення рецесійного розриву, тобто розриву між сукупним попитом і пот. ВВП; 2) на умовах збільш. пот. ВВП. Графічна інтерпретація двох шляхів зрост. обсягів виробництва представлена на рис. 10.1 і 10.2.

Зрост. обсягів в-ва не збільш. виробн. потенціал економіки, тобто пот. ВВП, а здійснюється завдяки наближенню сукупного попиту до рівня довгостр. сукупної пропозиції, яка дор. пот. ВВП: АS^L = Y₂=Y_p. Тому збільш. обсягів в-ва в такий спосіб є не зрост. економіки, а екон. відновленням, тобто поверненням економіки до стану повної зайнят. Збільш. ВВП від Y ₁ до Y ₂ забезпечується за рахунок зрост. сукупного попиту, про що свідчить переміщ. кривої сукупного попиту з АD ₁ в АD ₂.

Зрост. обсягів в-ва спирається на збільш. виробн. потенціалу економіки, тобто пот. ВВП. Збільш. обсягів в-ва в такий спосіб свідчить про зрост. масштабів економіки, тобто про екон. зрост.. Обсяг в-ва збільш. від Y ₁ до Y ₂, тобто настільки, наск. збільш. довгостр. сукупна пропозиція і пот. ВВП. Про це свідчить переміщ. кривої довгостр. сукупної пропозиції з в .

Крива сукупного попиту переміщ. з АD ₁ в АD ₂, тобто на відстань переміщ. кривої АS^L. При цьому впродовж довгостр. періоду зрост. ціни.

Під екон. зрост. слід розуміти довгостр. зрост. обсягів в-ва за рахунок збільш. пот. ВВП і на умовах адекватного зрост. сукупного попиту.

Екон. зрост. вимір. 2 показниками. 1-ий — річний темп приросту реального ВВП; 2-ий — річний темп приросту реального ВВП на душу нас..

Екон. зрост. може відбуватися і без екон. розвитку, але екон. розвиток неможливий без екон. зрост..

Осн. показником екон. розвитку є індекс людського розвитку, який обчислюється за спец. методикою як середньозважена величина від індексів чотирьох показників, які характеризують рівень людського розвитку з різних сторін (очікувана тривалість життя, яка визначається при народженні, виходячи із рівня смертності в даний період часу; грамотність дорослого нас., яка передбачає вміння читати і писати; рівень охоплення нас. початковою, середньою та вищою освітою; індикатор матер. добробуту, в основі якого лежить реальний ВВП на душу нас., обчислений згідно з паритетом купівельної спроможності).

Розрізняють 2 форми екон. зрост.: екстенс. (обсяг в-ва зрост. лише за рахунок збільш. обсягів факторів в-ва при їх незмінній ефект.) та інтенсивне. (зрост. обсягів в-ва відбувається лише завдяки підвищ. продукт. виробн. факторів, то це означає, що економіка зрост. на чисто інтенс. основі). У реальній економіці не буває чисто екстенс. або чисто інтенс. екон. зрост..

47. Теорії економічного зростання.

Кейнс. теорія екон. зрост. зародилася в 40-х рр ХХ ст.. Засновники: англ. ек. Р. Харрод і амер. — Є. Домар (головну роль в екон. зрост. відіграють інвест. як компонент AD і як засіб нагромадж. капіталу та збільш. виробн. потенціалу ек.). В моделі Харрода-Домара джерелом інвестув. є заощадж., які залежать від доходу і норми заощадж., тобто .

Три важливих припущення моделі Харрода-Домара: - капіталомісткість є незмінною внаслідок негнучкості цін в короткостр. періоді та нейтральності техн. прогресу (); - норма заощадж. в довгостр. періоді має тенденцію до стабільності; - інвест. дор. заощадж.

Оск. норма заощадж. (s) і капіталомісткість є постійними, то і темп екон. зрост. теж має бути постійним (Харрод назвав «гарантованим»).

Прихильники кейнс. теорії доходять до висновку про необхідність держ. регулювання процесу нагромадження капіталу з метою підтримання в довгостр. періоді стійких темпів зрост. економіки. При цьому головним об’єктом держ. регулювання мають бути інвест..

З сер. 50-х рр ХХ ст. з’явилася неоклас. теорія екон. зрост., в основу якої були покладені наступні положення неоклас. екон. теорії: - вартість продукту створ. факторами в-ва (працею і капіталом, кожний з яких робить свій внесок в її утворення); - ціни виробн. факторів, в якості яких виступають з/п і прибуток, дор. їх граничним продуктам; - зв’язок між збільш. факторів в-ва і зрост. продукту описується за доп. виробн. ф-ії.

Прикладом неоклас. виробн. ф-ії є виробн. ф-ія Коба-Дугласа: Y=A ^. K^aL^1-a, де А – продукт. наявної технології, а – частка капіталу у виробл. продукті, 1-а – частка праці у виробл. продукті.

2 властивості: - володіє властивістю постійної віддачі від масштабу (тобто при збільш. к-сті праці і капіталу на певний %, обсяг в-ва збільш. на той самий %); - виробн. ф-ія Коба-Дугласа є нелінійною і характер. спадною граничною продукт. капіталу, згідно з якою кожна додаткова од. капіталу забезпечує в-во меншого обсягу продукту, ніж попередня. Чим більше застосов. капіталу, тим нижчою є його гранична продукт..

Кейнс. і неоклас. теорії екон. зрост. будувалися на екзоген. основі, тобто в їх моделях темп зрост. економіки є ф-ією екзогенно визначених параметрів (норма заощаджень, приріст нас. капіталомісткість). В подальшому стали виникати нові теорії екон. зрост., які пішли по шляху поступової ендогенізації параметрів моделі («теорії ендогенного зрост.»). Згідно з цими теоріями параметри моделей екон. зрост. почали визначатися не за межами цих моделей, а в процесі їх побудови.