Істероїдний (демонстративний) тип акцентуації 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Істероїдний (демонстративний) тип акцентуації



Особливості прояву акцентуації. Такі типи добре пристосовуються до різних ситуацій. Раціональна поведінка виражена слабо. В наявності емоційна поведінка.

Істероїдні риси нерідко намічаються з ранніх років (Юсевич, 1934 Певзнер, 1941 Michaux, 1952 Сухарева, 1959). Такі діти не виносять, коли при них хвалять інших, коли іншим приділяють увагу. Іграшки їм швидко набридають. Бажання привертати до себе погляди, слухати захоплення і похвалу стає насущною потребою. Вони охоче перед глядачами читають вірші, танцюють, співають і багато хто з них дійсно виявляє непогані артистичні здібності. Успіхи в навчанні в перших класах багато в чому визначаються тим, чи ставлять їх у приклад іншим...

Істероїдні підлітки повністю можуть задовольнити свою потребу бути в центрі уваги, беручи участь у художній самодіяльності, виступах молодіжних естрадних ансамблів, виконуючи обов’язки диск-жокея в школі на дискотеках, екскурсовода в шкільному музеї тощо. Надалі їм можна порекомендувати професії адміністратора, офіціанта, манекенниці, стюардеси, тобто такі види діяльності, де вони будуть «на виду».

Домінуючі риси: егоцентризм, ненаситна спрага постійної уваги до своєї особи, замилування собою, подиву, шанування, співчуття до себе. На худий кінець віддається перевага навіть обуренню чи ненависті, які спрямовані на їх адресу, але тільки не байдужність і байдужість – тільки не перспектива залишитися непоміченим ("прагнучі підвищеної оцінки", за Schneider, 1923). Всі інші якості істероїда живляться цією рисою. Сугестивність, яку нерідко висувають на перший план, відрізняється вибірковістю: від неї нічого не залишається, якщо обстановка навіювання чи саме навіювання не ллють воду на млин егоцентризму. Облудність і фантазування цілком спрямовані на прикрашання своєї персони. Удавана емоційність в дійсності обертається відсутністю глибоких щирих почуттів при великій експресії емоцій, театральності, схильності до красування і позерства.

Особливості спілкування. У такої особи коло спілкування це ті, хто явно чи неявно виражає своє замилування ним, боготворить його здібності і талант; докладає чимало зусиль для розширення кола шанувальників. Такий тип перебірливий у знайомствах і дружбі: це, як правило, або дуже відомі люди (щоб частина слави дісталася їм), або люди в чомусь програючі їм (для більшого контрасту з їхніми власними здібностями).

Особливості поведінки у конфліктах. Його відносини до людей головним чином визначаються тим, як вони відносяться до нього. Він легко долає поверхневі конфлікти, любуючись своїми стражданнями і стійкістю, добре пристосовується до різних ситуацій, при цьому раціональну поведінку його не видно а проявляється емоційність. Планування своєї діяльності такі особи здійснюють ситуаційно і слабо впроваджують в життя. Кропіткої і систематичної роботи вони уникають. Вони не уникають конфліктів, в ситуації конфліктної взаємодії почувають себе не погано.

Конфліктогенні ситуації: вільне чи мимовільне зачіпання його самолюбства; байдужість з боку навколишніх, а тим більше свідоме ігнорування його особистості; критика його досягнень, здібностей і таланту; вимушена самотність чи обмеження кола його спілкування, шанувальників; неможливість виявити себе повною мірою; попадання в безглузде чи смішне становище; відсутність яскравих подій і можливості виявити свої здібності; вимушене перебування впостійному психічномучи фізичному напруженні; удари по егоцентризму, викриття його вимислів, а тим більше їх висміювання.

Позитивні риси: ініціативність і завзятість; комунікабельність і цілеспрямованість; активність і спритність; яскраво виражені організаторські здібності; самостійність і готовність взяти на себе керівництво; енергійність, яка змінюється швидким виснаженням.

Негативні риси: ненадійність, облудність і лицемірство; схильність до інтриг, демагогії й опозиційності при незадоволеному егоцентризмі; задерикуватість і безшабашність; хвастощі неіснуючими успіхами; врахування гра у ватажка замість дійсного лідерства; необдуманий ризик (у присутності глядачів); тільки власних бажань; явно завищена самооцінка; образливість при зачіпанні особистості; схильність до гострих афективних реакцій, включаючи демонстрацію суїцидних спроб. У них розвинута патологічна схильність до брехні (бреше так, що сам собі вірить).

Галузь інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Основне задоволення приносить спілкування; щоб привертати увагу, приходиться не просто вчитися, а робити це краще усіх, дивувати своїми здібностями.

Такий тип віддає перевагу роботі поза обмежуючими рамками, найчастіше в сфері творчих професій і занять, де він може бути талановитим. Захоплення майже цілком зосереджуються в області егоцентричного типу хобі...

Віддається перевага тим видам мистецтва, які найбільш модні серед підлітків свого кола (у даний час найчастіше джазові ансамблі, естрада) або вражають своєю незвичайністю (наприклад, театр мімів)...

Наслідування йогів і хіпі представляє в цьому відношенні особливо благодатний ґрунт...

Самооцінка – надмірновисока (гіпердемонстративна, демонстративна). Самооцінка істероїдних підлітків далека від об'єктивності. Підкреслюються ті риси характеру, які в даний момент можуть справити враження.

Психопатологічний ризик: захворювання наістерію. Розвиток та формування характеру у бік нарцисизму.

Людей, особистість яких організована навколо підтримки самоповаги шляхом одержання підтвердження зі сторони, психоаналітики називають нарцисичними. Їхньому досвідові, очевидно, найкраще відповідає дефіцитарна модель: у внутрішньому житті подібних людей чогось бракує, цілісність і безперервність почуття власного Я і надавана йому цінність представляє для них фундаментальну проблему. Заклопотані тим, як вони сприймаються іншими, нарцисично організовані люди відчувають глибинне почуття, що вони обмануті і неулюблені. Вони можуть безупинно міркувати про видимі достоїнства - красу, славу, багатство, але не про більш приховані аспекти своєї ідентичності і цілісності. Спільним для нарцисичних особистостей, які по-різному себе проявляють, є притаманне їм відчуття або страх, що вони "не підходять", почуття сорому, слабкості і свого низького становища (Мак-Вільямс, 1998; Наранхо, 1998; Попов, Вид, 2000).

Стрижневою рисою нарцисичної особи є перебільшене відчуття власної значимості. Пацієнти не припускають, що можуть бути об'єктами для критики, і або байдуже її заперечують, або легко приходять від неї в лють. У них завищені домагання, бажання слави і багатства. Зневажливе відношення до потреб оточуючих і часта відмова від дотримання норм людського співіснування заради власних потреб робить їхні міжособистісні контакти тендітними. Заздрість поширюється не тільки на навколишніх, які домоглися соціального успіху, але й на тих, хто живе простим, але насиченим життям. Симпатія до інших зазвичай лише симулюється в маніпулятивних егоїстичних цілях (Попов, Вид, 2000).

Для діагностики нарцисичного типу характеру стан повинен відповідати не менше п'ятьом із наступних ознак (Мак-Вільямс, 1998; Наранхо, 1998; Попов, Вид, 2000):

1) переоцінка власної значимості, досягнень і талантів, очікування визнання своєї вищості без наявності виправдовуючих це якостей і досягнень;

2) фіксація на фантазіях про безмежний успіх, владу, розум, красу або ідеальну любов;

3) переконаність у своїй особливості, унікальності, можливості бути зрозумілими і прийнятими лише особливими або впливовими людьми або суспільними установами;

4) потреба в надмірному преклонінні перед собою;

5) необґрунтоване уявлення про своє право на привілейоване, пільгове становище, автоматичне задоволення бажань;

6) схильність експлуатувати, використовувати інших для досягнення власних цілей;

7) нестача емпатійності, небажання визнавати і рахуватися з почуттями і потребами навколишніх;

8) часта заздрість до навколишніх або переконання в заздрісному до себе відношенні;

9) зарозуміла, високомірна поведінка й установки.

Для діагностики істеричного типу характеру стан повинен відповідати щонайменше чотирьом з нижченаведених якостей або поведінкових стереотипів(Мак-Вільямс, 1998; Наранхо, 1998; Попов, Вид, 2000):

1) показний характер, театральність поведінки або перебільшене вираження почуттів;

2) сугестивність, легке потрапляння під вплив оточуючих або ситуативних впливів;

3) поверхневий, лабільний афект;

4) постійний пошук збудливих переживань і діяльності, в яких суб'єкт знаходиться в центрі уваги;

5) неадекватне підкреслення своєї сексуальності в зовнішності і поведінці;

6) надмірна заклопотаність своєю зовнішньою привабливістю.

Психологічний ризик. Серед поведінкових проявів істероїдності в підлітків на перше місце варто поставити суїцидальність. Мова йде про несерйозні спроби, демонстрації, "псевдосуїциди", "суїцидальний шантаж"...

Способи при цьому обираються або безпечні (порізи вен на передпліччі, ліки з домашньої аптечки), або розраховані на те, що серйозна спроба буде попереджена оточуючими (готування до повішення, демонстрація спроби вистрибнути з вікна чи кинутися під транспорт на очах у присутніх і т.п.).

Рясна суїцидальна "сигналізація" нерідко передує демонстрації або супроводжує її: пишуться різні прощальні записки, робляться "таємні" визнання приятелям, записуються "останні слова" на магнітофоні і т.п.

Нерідко причиною, яка штовхнула істероїдного підлітка на "суїцид", називається невдала любов. Однак часто вдається з'ясувати, що це лише романтична завіса або просто вигадка. Дійсною причиною звичайно служать уражене самолюбство, втрата цінної для даного підлітка уваги, страх впасти в очах оточуючих, особливо однолітків, позбавитися ореола "обранця". Звичайно, знехтувана любов, розрив, перевага суперника чи суперниці завдають чуттєвого удару по егоцентризму істероїдного підлітка, особливо якщо всі події розгортаються на очах приятелів і подруг. Сама ж суїцидальна демонстрація з переживаннями оточуючих, суєтою, швидкою допомогою, цікавістю випадкових свідків дає чимале задоволення істероїдному егоцентризму...

Властива істероїдам "втеча в хворобу", зображення незвичайних таємничих захворювань приймають іноді в середовищі деяких підліткових компаній, які зокрема наслідують західних "хіппі", нову форму, виражаючи прагнення потрапити в психіатричну лікарню і тим самим здобути в подібному середовищі репутацію незвичайності. Для досягнення цієї мети використовується розігрування ролі наркомана, суїцидальні погрози і, нарешті, скарги, почерпнуті з підручників психіатрії, причому різного роду деперсоналізаційно-дереалізаційні симптоми і циклічні коливання настрою користуються особливою популярністю.

Алкоголізація або вживання наркотиків у істероїдних підлітків також іноді носить демонстративний характер...

У істероїдних підлітків зберігаються риси дитячих реакцій опозиції, імітації й ін. Найчастіше приходиться бачити реакцію опозиції на втрату або зменшення звичної уваги з боку рідних, на втрату ролі сімейного кумира. Прояви реакції опозиції можуть бути тими ж, що й у дитинстві, – відхід у хворобу, спроби позбутися від того, на кого переключилася увага (наприклад, змусити матір розійтися з вітчимом, який з'явився у її житті), але частіше ця дитяча реакція опозиції виявляється підлітковими порушеннями поведінки. Випивки, знайомство з наркотиками, прогули, злодійство, асоціальні компанії призначаються для того, щоб просигналізувати: "Поверніть мені колишню увагу, інакше я зіб'юся зі шляху!" Реакція імітації може багато чого визначати в поведінці істероїдного підлітка. Однак модель, обрана для наслідування, не повинна заслоняти саму персону, яку наслідують. Тому для імітації обирається образ абстрактний або особа, яка користується популярністю серед підлітків, але не має безпосереднього контакту з даною групою ("кумир моди"). Іноді ж наслідування ґрунтується на збірному образі: у погоні за оригінальністю відтворюються карколомні висловлення одних, незвичайний одяг інших, манера поводитися третіх і т.п.

Головна потреба: бути у центрі уваги, справляти враження.

Захисні механізми психіки – витиснення, придушення.

Особливості психокорекційних заходів. В індивідуальній роботі з такими підлітками необхідно поступово уточнювати реальні цілі їхньої діяльності, навчати їх довгострокового прогнозу та різноманітних засобів досягнення своїх цілей, без втручання за межі особистості іншої людини.

НЕСТІЙКИЙ ТИП АКЦЕНТУАЦІЇ

Kraepelin (1915) назвав представників цього типу невтримними, нестійкими (При подібності назв "лабільний" і "нестійкий" варто вказати на те, що перше відноситься до емоційної сфери, а друге – до поведінки). Schneider (1923) і Stutte (1960) більш підкреслили у своїх назвах нестачу волі ("безвладні", "слабовільні"). Їхня безвільність виразно виступає, коли справа стосується навчання, праці, виконання обов'язків і боргу, досягнення цілей, які ставлять перед ними рідні, старші, суспільство. Однак у пошуку розваг представники цього типу також не виявляють напористості, а скоріше пливуть за течією.

Особливості прояву акцентуації. Такий тип акцентуації часто спостерігається в дітей, що перенесли травму мозку. Тому до них потрібний особливо тактовний підхід. З дитинства вони неслухняні, непосидючі, всюди «сунуть свій ніс»,але при цьому боягузливі, бояться покарань, легко піддаються впливу інших дітей.

Домінуючі риси: слабовілля: нездатність до вольових зусиль по виконанню обов'язків, зобов’язань, досягненню цілей і виконанню установлених вимог; постійна тяга до розваг, задоволень і ледарства; байдужність до майбутнього: живе тільки сьогоденням; ухилення від труднощів і неприємностей; боягузтво і безініціативність; поверховість контактів; залежність від впливу оточуючих людей і власних спонук; ненадійність виконання зобов'язань і обіцянок.

Особливості спілкування. Низький рівень контактності, мовчазність, похмурість, по можливості улесливість та прислужливість, схильність до хамства, постійних конфліктів, не уникають суперечок з начальством, в сім’ї деспотичні та жорстокі, безладність і безцільністьконтактів; у групах однолітків схильний до ролі підручного для лідера; може бути в складі декількох груп, приймаючи правила і стиль поведінки кожної з них.

Особливості поведінки у конфліктах. Схильність до конфліктів, невротичних зривів, іноді в результаті діагностується психопатія. Цей тип особистості імпульсивний і недостатньо контролює себе. Поведінка такої людини є не передбаченою, він веде себе викликаючи і агресивно, часто не задумуючись під час суперечок про етичні норми спілкування. Несамокритичний, і багатьох своїх невдачах схильний обвинувачувати інших. Не може грамотно планувати свою діяльність, чи планомірно втілювати заплановане в життя. Із попереднього досвіду не робить ніяких висновків.

Конфліктогенні ситуації: тверде підпорядкування дисциплінарним вимогам, особливо якщо це потрібно робити тривалий час; обмеження в спілкуванні з людьми, що допомагають розважатися; необхідність тривалих зусиль і концентрації сил на якійсь роботі; необхідність приймати конкретні рішення і нести за них відповідальність; гіперопіка, тотальний контроль.

Позитивні риси: при відсутності приступу гніву - добросовісність, любов до дітей, тварин. відкритість і товариськість; доброзичливість і послужливість; швидкість переключення в справах і спілкуванні; щира готовність виконати прохання.

Негативні риси: Емоційність реакцій, злобність і жорстокість, іноді з елементами садизму, застрягання афекту, інертність моторики і мислення, авторитарність, дратівливість, гарячкуватість, неадекватні спалахи гніву та злості з рукоприкладством, послаблений контроль за своїми діями (аморальна поведінка), безвільність, тяга до порожнього проведення часу і розваг; балакучість і хвастощі; угодовство; лицемірство і боягузтво; безвідповідальність; схильність до афективних спалахів і повної розгальмованості при неможливості задовольнити свої потреби.

Галузь інтересів, найбільш цікава професійна діяльність. Фізична праця, атлетичні види спорту, через свою невживчивість часто міняють місце роботи. Підлітки даного типу виявляють підвищену схильність та тягу до розваг, при чому не перебираючи, а також до неробства та ледарства. У них відсутні будь-які серйозні, у тому числі професійні інтереси. Вони майже не думають про своє майбутнє. Під впливом чергового захоплення може почати добре вчитися чи навпаки запускати заняття; на уроках відволікається, увага непостійна; домашні завдання виконує неохоче і нерегулярно; знання поверхневі і безсистемні. На роботі такий тип ненадійний, тому що в будь-який момент може підвести: за ним потрібний постійний і тактовний контроль.

Самооцінка. Самооцінка нестійких підлітків нерідко відрізняється тим, що вони приписують собі або гіпертимні, або конформні риси.

Психопатологічний ризик: захворювання на психопатію.

Для діагностики психопатичного типу характеру стан повинен відповідати щонайменше трьом з нижченаведених якостей або поведінкових стереотипів(Мак-Вільямс, 1998; Наранхо, 1998; Попов, Вид, 2000):

1) безсердечна байдужість до почуттів інших, нездатність до емпатії;

2) виразна і стійка безвідповідальність і зневаження соціальними нормами, правилами й обов'язками;

3) нездатність до підтримки стійких відносин при відсутності утруднень у їхньому встановленні;

4) вкрай низька фрустраційна толерантність і низький поріг появи агресивної, у тому числі насильницької поведінки;

5) відсутність усвідомлення своєї провини або нездатність брати уроки з негативного життєвого досвіду, особливо покарання;

6) виражена схильність обвинувачувати навколишніх або пропонувати підходящі пояснення поведінці, яка приводить до конфлікту із суспільством;

7) постійна дратівливість (Попов, Вид, 2000).

Психологічний ризик. схильні до алкоголізації, характерна реакція емансипації: вони вимагають від батьків не тільки свободи, але й прав на матеріальні блага. Характерно:безініціативність, легке підпорядкування іншим, невміння довести справу до кінця, тяжіння до задоволень, бездіяльності. Відмічаються втечі з уроків. Такі особи легко потрапляють в компанію асоціальних підлітків, рано починають палити, вживати спиртні напої, захоплюються азартними іграми, рано набувають сексуальний досвід. Вони нерідко кидають навчання, ніяка робота їх не приваблює, наслідують того, хто обіцяє негайні розваги. Схильні до бродяжництва, відмічаються часті втечі з дому.

Підлітки нестійкої акцентуації схильні до афективних вибухів, сила яких ніяк не відповідає незначності поводу. Існує коротке замикання між сприйняттям та дією. Афект або не стримується, або слабко стримується та не переробляється, він швидко виливається у формі сильної розрядки, після якої настають жаль та каяття.

Головна потреба: фізіологічна (розрядці фізіологічних потягів та афективних переживань)

Захисні механізми психіки – проекція.

Особливості психокорекційних заходів. Треба також навчити збудливого підлітка соціально схвалюваним засобам розрядки агресивного стану. Наприклад, відчувши в собі зростаюче роздратування, не «зривати злість» на оточуючих, а розрядитися шляхом рухової активності: бокс, біг, вибивання пилу з килима, забивання цвяхів тощо.

Дуже ефективною є скрита корекція, що заснована на прищеплюванні позитивних рис характеру, формуванні стриманості та самоконтролю, переконанні користі позитивної поведінки.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 518; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.143.5.244 (0.043 с.)