Визначення поняття економічна соціалізація та його складові

У широкому розумінні економічна соціалізація - це процес входження

підростаючого покоління в економічну сферу суспільства, шо має на увазі у неї економ. мислення, набуття навичок економічної поведінки і раелізація їх.

Суспільні явища які впливають на економічну соіалізацію: 1. соціально економічні проблеми суспільства; 2. особливості повсякденного життя, що відбуваються в даній соціальній групі; 3. Вплив ЗМІ;

Компоненти економічної соціалізації:

Когнітивний (пізнавальний) - засвоєння економічних знань які ми засвоюємо в процесі соціалізації;

Афективний (емоційний) - ставлення дитини до економічної реальності;

Біхевіористичний (поведінковий) - відображає зразки економічної поведінки які дитина засвоює на кожному віковому етапі;

Когнітивний характеризується такими ознаками: інформ. особистості знаходиться у прямій залежності від складності того чи іншого економічного явища і можливостями знайомство з його виявами у житті. Адекватність економічних уявлень визначається розвитком особистості;

Ефективний компонент може бути як позитивним так і негативним.

Поведінкова змінна економічної соціалізації характеризується через виділення таких елементів споживацької і трудової поведінки. Елементи споживацької поведінки:

рівень споживацьких ресурсів є обмеженим;

значна зовнішня залежність купівельних спроможностей;

придбання типових продуктів (послуг), яке зумовлюється віком особистості;

- планування покупок, їх вибір.

Напрями економічної соціалізації: 1. трудова діяльність; 2. споживацька діяльність; 3. економічна діяльність

До трудової поведінки відносяться: традиційна трудова діяльність повязана з діяльністю дитини + побутові обовязки; навчальна діяльність, професійна діяльність; Економічний світогляд (планування бюджету);

- поінформованість особистості знаходиться в прямій залежності від складності того чи іншого економічного поняття і можливості безпосереднього знайомства з його виявами у реальності;

Характеристики трудової поведінки:

традиційна трудова діяльність: домашня праця, самообслуговування;

професійна діяльність, професійні навички і якості;

планування фінансового доходу, фінансові витрати.

Під економізацією молоді розуміють реалізацію певних програм – освоєння ними певних професій і спеціальностей, систематична участь у виробництві матеріальних чи духовних цінностей.

Узагальнення даних соціологічних досліджень дозволяє зробити висновок, що сучасним молодим людям властиві три основних стратегії економічної поведінки, в залежності від того, як вони оцінюють роль трудової діяльності у своєму житті і в розвитку суспільства.

Перша, найбільш поширена – стратегія прагматичної економічної поведінки. Вона базується на відношенні до роботи виключно як до джерела матеріального благополуччя. Вона властива більшості юнаків та дівчат.

Другий тип стратегії економічної поведінки – байдужо-конформістський. Для її носіїв робота взагалі не представляє собою реальної цінності, головний принцип життя для них – всі роботи одинакові, а краще взагалі не працювати. Ця група молоді не баготочисельна. Прихильники такої життєвої стратегії орієнтуються, головним чином, на свою вдачу і готові як можна довше проіснувати на утриманні своїх батьків чи родичів. У випадку втрати робочого місця, вони легко змінюють професію і вид діяльності, так і не оволодівши професійними амбіціями. Вони не схильні до підвищення кваліфікації та професійний ріст на будь-якій роботі.

Третій тип стратегії економічної поведінки можна визначити як професійно-трудовий. Для її прихильників характерна орієнтація на роботу як на засіб розкриття і розвитку особистісних якостей, професійного росту, самоствердження в суспільстві. Вони прагнуть до такої роботи, яка б стала їхнім улюбленим ділом, викликала б задоволення, давала б можливість розвивати і застосовувати свої здібності і приносила б користь суспільству. Для цієї групи молоді властиві соціально-професійні стереотипи поведінки, що не дозволяє її опускатися до менш кваліфікаційної, хоча і більш оплачуємої роботи, яка принижує їхню професійну та особисту гордість. Такі молоді люди, як правило, кваліфіковані та добросовісні працівники.

Стадії економічної соціалізації

Козлова економічна периодизація (для дітей)

І вік 3-4 роки

Когнітивний компоненти: дитина знає назви економічних обєктів, але не розуміє їх значення; розвиваються елементарні знання про гроші та про купівлю, продаж.

Поведінковий компонент: обмежені можливості, зявляється перший трудовий досвід. Панує позитвне ставлення до економічної ситуації.

ІІ 5-6 поків

Когнітивний: економ. поняття пояснюються через певні дії. Розвивається поняття про числову цінність грошей.

Поведінковий: можливість до самостійного досввіду економічної поведінки. Зявляються кішенкові гроші.

Емоційний: негативне ставлення до економ. реальності.

ІІІ 7-8 років

Когнітивний: дитина освідомлює взаємозвязок окремих подій в системі еконоіки, економічного життя. Завершується розуміння цінності грошей. Усвідомлюється різниця між багацтвом і бідністю.

Поведінковий: для дитини стають звичайними певні економічні обвязки (купити хліб), накопичуються гроші на дорогі покупки.

Емоційний: критична оцінка всьго, що відбувається в суспільстві, уся негативна оцінка грунтується на думці батьків.

Іv 9-10 років

Когнітивний розвивається здатність розуміти економічні звязки, прогнозувати їх результат, дитина розуміє, що можна крімінально заробляти гроші.

Поведінковий: одиночний досвід трудової діяльності за гроші

Емоційний компонент: прояв негативного ставлення із ЗМІ.

Економічна соціалізація продовжується далі.

Поняття політичної соціалізації

ПС - це процес включення індивіда у політичну систему суспільства у результаті чого у нього формується особстісні якості завдяки яким він адаптується в даній системі. Адекватні уявлення про владу політику.

Вперше цей термін застосували у XIX ст. американський соціолог Ф. Гіддінс і французький соціопсихолог Г. Тард.

Специфічні риси політичної соціалізації дітей:

1. Політизація - усвідомлення дітьми того факту, що в Ураїні є влада, яка знаходиться над сімєю;

2. Персоналізація - особливість сприйняття дітей завдяки який політична влада виступає у вигляді конкретних осіб;

3. Інституалізація - перехід від персоналізованого сприйняття влади, до усвідомлення існування інших інституцій влади.

4. Ідеолізація- тенденція ідеолізувати політичну владу яка повязується з позитивними оцінками та емоціями.

Результатом політичної соціалізації є формування політичності особистості - це сукупність якостей, що забеспечують здатність особистості залучатися до політичного процесу.

Політичність – це сукупн якостей, що заб здатність особистості залучатися до політ процесу як його суб*єкт.

Прояви політичності:

1. Політична поінформованість (сутність знань про основні політичні події, що існують у сучасній політиці).

2. Наявність політичної позиції людини (визначення свого місця в соц. політичному просторі своєї країни)

3. Володіння навичками вдосконалення своїх інтересів повязаних з політичними позиціями.

Первинна соц. – починається з раннього дитинства, закладає фундамент подальшої політичної соціалізації: батьки, найближче оточення, вчителі.

Вторинна соц. - це формування власного ставлення до політичної системи, коли людина безпосередньо включена у політичне життя, взаємодіючи з певними політичними структурами: партіями, органами влади, політиками тощо: політичні партії, рухи, громадські організації, церкву, коло ділового спілкування.

Стадії пол.соц.

Стадії політичної соціалізації: 1. від 4 - 12 років - дитина починає розуміти, що крім батьківської влади є інша розвиваються емоційні компоненти як осіб політичних установ.

З 12 - 18 років щвидка інтеграція економічних та когнітивних компонентів політичних установок. До емоцій лодаються знання про політичну систему формуються певні політичні установки.

З 18 - до кінця життя життя стабілізація політичних установок на тому когнітивному рівни. Відбуваєьться подальший розвиток і поглиблення когнітивного змісту політичної соціалізації. Трансформація політичних поглядів під впливом суспільства життєвого досвіду.

З огляду на вікові зміни, виокремлюють такі етапи розвитку особи:

1-й – політична соціалізація в родині. Починається вже у віці 3-4 років, коли завдяки батькам, засобам масової інформації, найближчому оточенню дитина набуває перших знань про політику. На цьому етапі діти одержують різні уявлення про правильну або неправильну поведінку, вчинки. Під впливом настроїв і поглядів, що панують у сім'ї, часто “закладаються” політичні норми й цінності на все життя, які відзначаються неабиякою стійкістю.

2-й – політична соціалізація в школі. Відбувається не лише кількісне накопичення знань про політику, а насамперед формується ставлення до неї. Це відбувається значною мірою під впливом учителів, засобів масової інформації, а також стихійних чинників. За цей час дитина вивчає основні, загальновизнані в суспільстві цінності й погляди, набуває початкового досвіду соціальної практики, особливо через участь у діяльності дитячих організацій. Результати соціологічних досліджень свідчать, що найактивніше політичний світ дитини формується десь у 11-13 років.

3-й – політична соціалізація в суспільстві – додаються нові механізми трансляції політичних цінностей, зокрема неформальних (молодіжні групи, молодіжна субкультура загалом). Саме на цій стадії формується власне політичне “я”. У 16-річному віці люди одержують паспорт, а з 18 – юридичне право на участь у політичній діяльності.

4-й – політична соціалізація у дорослому житті – триває аж до досягнення людьми зрілого віку (40-60 років). На їхню політичну поведінку значною мірою впливають життєвий досвід, наявність дорослих дітей, сталість поглядів. Проте і в цей період люди вдосконалюються в політиці, краще й глибше оцінюють суспільно-політичні події, завдяки чому можуть вносити корективи у свої політичні погляди й поведінку.