Поняття матерії. Форми існування та рівні її структурної організації.

Поняття матерії (від лат. materia-речовина) сформувалося ще в античній філософії, в якій багато філософів пояснювали світ, виходячи з нього самого. Вперше поняття матерія (hule), зустрічається у Платона. Матерія в його розумінні - якийсь позбавлений якостей субстрат (матеріал), з якого утворюються тіла різної величини і контурів; вона безформенна, невизначена, пасивна. Надалі матерія, як правило, ототожнювалася з конкретною речовиною або атомами. У міру розвитку науки і філософії поняття матерії поступово втрачає тілесно-конкретні риси і стає все більш абстрактним. Воно покликане охопити нескінченне різноманіття всього, що реально існує і не зводиться до свідомості.

У діалектико-матеріалістичній філософії матерія визначається як об’єктивна реальність, дана нам у відчуттях, існує незалежно від людської свідомості і відображається нею. Це визначення – що найбільш приймається в сучасній філософській літературі. Матерія – це єдино існуюча субстанція. Вона вічна і нескінченна, нестворювана і незнищувана, невичерпна і знаходиться в постійному русі, здібна до самоорганізації і віддзеркалення. Вона є – причиною в самій собі (Б. Спіноза). Всі ці властивості (субстанційність, невичерпність, незнищенність, рух, вічність) невід’ємні від матерії і тому називаються її атрибутами. Невід’ємні від матерії також простір і час.

Матерія – це складна системна організація. За сучасними науковими даними в структурі матерії можна виділити два великі основні рівні (принцип ділення - наявність життя): неорганічна матерія (нежива природа) і органічна матерія (жива природа).

Неорганічна природа включає наступні структурні рівні:

1. Елементарні частинки – найдрібніші частинки фізичної матерії (фотони, протони, нейтрино, тощо), кожна з яких має свою античастку. В даний час відомо більше 300 елементарних частинок (включаючи античастки), у тому числі і так звані «віртуальні частинки», що існують в проміжних станах дуже короткий час. Характерна особливість елементарних частинок – здібність до взаємних перетворень.

2. Атом – найдрібніша частинка хімічного елементу, що зберігає його властивості. Він складається з ядра і електронної оболонки. Ядро атома складається з протонів і нейтронів.

3. Хімічний елемент – сукупність атомів з однаковим зарядом ядра. Відомо 110 хімічних елементів (21 отримані штучно), з яких складаються всі речовини неживої і живої природи.

4. Молекула – найменша частинка речовини, що володіє всіма її хімічними властивостями. Складається з атомів сполучених хімічними зв’язками.

5. Планети – найбільш масивні тіла Сонячної системи, що рухаються по еліптичних орбітах навколо Сонця та інших зірок.

6. Планетарні системи.

7. Зірки – газові (плазмові) кулі, що світяться, подібні до Сонця: у них розміщена велика частина речовини Всесвіту. Утворюються з газо – пилового середовища (головним чином водню і гелію).

8. Галактики – гігантські до сотень млрд. зірок сонячні системи, зокрема, наша Галактика (Чумацький шлях), яка містить більше 100 млрд. зірок.

9. Система галактик.

Органічна природа (біосфера, життя) має наступні рівні (види самоорганізації):

1. Доклітинний рівень – дезонуклеїнові кислоти, рибонуклеїнові кислоти, білки. Останні – високомолекулярні органічні речовини, побудовані з 20 амінокислот, складають (разом з нуклеїновими кислотами) основу життєдіяльності всіх організмів.

2. Клітина – елементарна жива система – основа будови і життєдіяльності всіх рослин і тварин.

3. Багатоклітинні організми рослинного і тваринного світу окремі види або їх сукупність.

4. Популяція – сукупність видів одного вигляду, що тривало займають певний простір і відтворюють себе протягом великого числа поколінь.

5. Біоценоз – сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють дану ділянку суші або водоймища.

6. Біогеоценоз (екосистема) – однорідна ділянка земної поверхні, єдиний природний комплекс, утворений живими організмами і місцем їх існування.

По розмірах матерія ділиться на три рівні:

1. Мікросвіт – світ гранично малих, безпосередньо не спостережуваних мікрооб’єктів, просторова розмірність яких від 1·10 до 10 см., а час життя від нескінченності до 1 сек.

2. Макросвіт – сукупність об’єктів, розмірність яких співвідносна з масштабом людського досвіду: просторові величини виражаються в міліметрах, сантиметрах, кілометрах, а час – в секундах, хвилинах, годинах, роках.

3. Мегасвіт – світ величезних космічних масштабів і швидкостей, відстань в якому вимірюється світловими роками (а швидкість світла 300000 км/с), а час існування космічних об’єктів – мільйонами і мільярдами років.