Визначення доведення як логічної процедури. 109. Характеристика структури довення. 110. Основні форми демонстрації.

Доведенням називають логічну процедуру, в ході якої встановлюється істинність певного положення за допомогою положень, істинність яких уже встановлена раніше.

Структура доведення складається із:

- тези - думка або положення, істинність якого потрібно довести. Теза може бути сформульована як на початку доведення, так і будь-який момент доведення. У судовій практиці розрізняють основну тезу і підлеглу тезу. Однією із основних властивостей тези є те, що вона повинна бути істинною.

- аргументів - думка, істинність якої уже встановлена раніше, і яка може бути використана для обґрунтування істинності довільного положення. До аргументів відносять: 1) факти дійсності; 2) закони; 3) аксіоми; 4) дефініції; 5) раніше доведені положення.

- демонстрації - спосіб, форма зв'язку тези і аргументів. Демонстрація як процес виведення тези із аргументів завжди має форму умовиводу. можна розрізнити два види демонстрації:

1) у формі дедуктивного умовиводу

2) у формі індуктивного умовиводу.

Визначення прямого доведення. 112. Основа поділу доведень на прямі і непрямі. 114. Хід побудови апагогічного доведення. 115. Визначення розділового доведення.

Усю множину доведень поділяють на прямі та непрямі. Підставою такого поділу є спосіб доведення.

П р я м и м називається доведення, в якому теза безпосередньо випливає із аргументів. Пряме доведення застосовують тоді, коли наявна достатня кількість аргументів.

У тих випадках коли аргументів недостатня кількість, застосовують непряме доведення. Не п р я м и м доведенням називається такий вид доведення у якому істинність тези випливає із хибності антитези.

А н т и т е з о ю називають положення, яке суперечить тезі.

Розрізняють два види непрямого доведення:

- апагогічні - доведенням від супротивного. В апагогічному доведенні процес обґрунтування тези нібито відводиться у бік від поставленої мети. Тобто замість того щоб послатися на аргументи, які прямо і позитивно підтверджують істинність тези, висувають судження, яке суперечить тезі, потім із нього виводяться наслідки, що приводять до суперечності. Це дає підставу відкинути антитезу і визнати істинність тези.

Стратегія апагогічного доведення така.

Щоб обґрунтувати довільну тезу потрібно здійснити такі кроки:

- висувають антитезу, яку тимчасово вважають істинною;

- із неї виводять відповідні наслідки. Якщо дані наслідки суперечать дійсності, положень, істинність яких визнана раніше, то цим самим встановлюється хибність антитези і визнається істинність тези.

- розділові - Його суть полягає в побудові розділового судження, одним із елементів якого є теза. Інші структурні елементи цього розділового судження є несумісними із тезою. За формою, або за демонстрацією цей вид доведення репрезентований розділово-категоричним умовиводом. Встановлюючи хибність усіх несумісних із тезою суджень, приходять до істинності тези. Розділове судження повинно бути вичерпним, тобто в ньому повинні бути перераховані всі можливості, що існують в універсумі даного міркування. у непрямому доведенні обґрунтовують хибність суджень, які певним чином пов'язані з тезою. Тому у непрямому доведенні можуть виникати помилки.

 

Характеристика спростування як логічної процедури. 117. Визначення видів спростування. 118. Способи спростування тези. 119. Спростування аргументів і демонстрації.

С п р о с т у в а н н я м називається така логічна операція, за допомогою якої встановлюють хибність або необгрунтованість тези.

Існує три види спростування:

1) Спростування тези - це логічна операція, завдяки якій встановлюється хибність тези.

а) спростування тези фактами

б) спростування тези шляхом доведення істинності нової тези - В основі цього способу спростування лежить закон виключеного третього. Досить у ході дискусії довести, що істинною є нова теза, як попередня буде відкинута.

в) спростування тези шляхом виведення із неї наслідків, що суперечать дійсності - Процедура спростування тези таким способом передбачає такі кроки:

1. Вводиться припущення, що наявна тези істинна;

2. Із прийнятої тези виводять наслідок.

3. Застосовують правило умовно-категоричного силогізму. "Якщо наслідок хибний, то основа буде хибною".

2) Спростування аргументів

1. встановлення хибності аргументів;

2. встановлення недостатності аргументів відносно тези - Цей спосіб спростування передбачає констатацію недостатності аргументів для висунутої тези, тобто істинності аргументів не вистачає для визнання істинності тези. У таких випадках потрібно відшукати нові аргументи.

3. виявлення сумніву в істинності аргументів - Суть цього виду спростування полягає у встановленні такого факту, що аргументи на які посилаються в даному доведенні самі потребують доведення їх істинності.

4. виявлення сумніву в надійності джерела аргументів - Суть даного способу спростування полягає в демонстрації недовіри до автора, що висловлює аргумент, або до фактичного матеріалу, на якому базується цей аргумент.

3) Спростування демонстрації. Суть цього виду спростування полягає у знаходженні помилок у формі доведення. Відомо, що формою доведення виступає завжди конкретний вид умовиводу. Тому-то виявлення порушень правил при побудові такого умовиводу, є підставою для визнання доведення неспроможним.