Становлення і розвиток СС (те, що виділено олівцем в зошиті)

Становлення і розвиток СС (те, що виділено олівцем в зошиті)

Економічна сутність СС. Принципи і роль СС.

Соц страхування є фін категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають в процесі розподілу та перерозподілу ВВП, шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, підтримки материнства, охорони здоров’я, втрати працездатності.

Суб’єктами СС є страховики, страхувальники, застраховані особи. Об’єктом держ СС виступає страховий випадок із настанням якого у застрахованої особи або члена її родини виникає право на одержання матеріального забезпечення і соц. Послуг.

Основні принципи СС:

-законодавче визначення умов і порядку здійснення СС;

-особиста відповідальність;

-принцип солідарності - роботодавці, працівники, держава беруть участь у фінансуванні страхування;

-організаційне самоврядування;

-принцип загальності;

-принцип обов’язковості;

-державне регулювання – контроль за умовами призначення допомоги.

Загальна структура системи С в Україні

1. Комерційне страх-ня (С відповідальності, особисте С, майнове С)

2. Загальнообовязкове держ СС (безробіття, втрати працездатності,від нещ випадків на вир-ві, пенсійне, медичне)

3.Нагромаджувальне пенсійне С

а)державне - Держ нагромадж.фонд,

б)недержавне – недерж пенс. фонди;страх. компанії з пенс.страх-ня; банки, що відкрили пенсійні депозитні рахунки.

Функції СС як складової соц. захисту населення

СС має такі функції:

1. Розподільча відбувається між окремими держ фондами, між бюджетами та соц фондами шляхом виплат пенсій і інших соц виплат шляхом направлення коштів на утримання органів управління, шляхом інвестування в ЦП.

2. Контролююча з дійснюється у формі фін контролю за рухом грошових коштів. Вона забезпечує повне і своєчасне надходження коштів до соц фондів і їх цільове використання 3.Стабілізуюча функція – це узгодження інтересів соц. Суб’єктів з принципових для життєдіяльності найманих працівників питань

4. Відтворювальна - забезпечення застрахованим покриття усіх витрат достатніх для нормального протікання відтворювального циклу

5. Компенсаційна – відшкодування збитку з втрати працездатності і здоров’я, оплата послуг з лікування і реабілітації

6. Захисна – підтримка сформованого матеріального рівня застрахованого, якщо звичайне джерело доходу перестає бути доступним

7. Формування грошових фондів, з яких покриваються витрати

8. Зменшення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих

Модель Бісмарка.

Отто фон Бісмарк заснував систему державного соціального забезпечення. Саме він був першим, хто запровадив закони про страхування на випадок інвалідності, медичне страхування, страхування на випадок нещасного випадку та пенсію на старість. Метою програми канцлера, яка називалася «прикладним християнством» було як привернути політичні симпатії робітників до юнкерського уряду, так і збільшити продуктивність їх праці. Пенсійний вік в законі про пенсійне забезпечення Бісмарком було встановлено 70 років, хоча середня тривалість життя робітника тоді в Німеччині була приблизно 45 років. Такі ж складові частини соціального забезпечення почали запроваджуватися й у інших європейських країнах.

У Німеччині була створена найрозвиненіша соціальна мережа. Широка система страхування на випадок хвороби, пенсійного страхування, страхування від нещасного випадку і в разі потреби догляду, а також по безробіттю захищає від фінансових наслідків життєвих проблем. Поряд з тим така соціальна система Німеччини охоплює такі виплати, які фінансуються і з бюджету: допомога на дітей, податкові пільги або забезпечення прожиткового мінімуму для пенсіонерів і непрацездатних.

Ця модель встановлює жорсткий зв’язок між рівнем соціального захисту та тривалістю професійної діяльності. В основі цієї моделі лежить механізм соціального страхування, отже соціальні видатки фінансуються, переважно, за рахунок страхових внесків роботодавців і застрахованих працівників. Таким чином, ця модель передбачає реалізацію правила еквівалентності, коли величина страхових виплат визначається насамперед величиною страхових внесків. В момент свого народження (1880-ті роки) німецька система соціального захисту відтворювала саме цю модель.

В класичному вигляді, ця модель базується на принципі соціального страхування і професійній солідарності, що передбачає існування страхових фондів, якими на паритетних засадах керують власники підприємств та наймані робітники. Такі фонди акумулюють соціальні відрахування з заробітної платні, за рахунок яких здійснюються страхові виплати. Фінансування таких систем відбувається, як правило, незалежно від державного бюджету, оскільки така модель соціального захисту суперечить принципу бюджетної універсальності (згідно якого бюджет повинен містити всі без виключення державні прибутки і видатки, не допускаючи зміни однієї суми за рахунок іншої).

Сьогодні ця модель, як правило, ґрунтується не лише на принципі соціального страхування. Для малозабезпечених членів суспільства, що не мають можливості отримувати страхові соціальні виплати (наприклад, через відсутність страхового стажу), соціальний захист реалізується через принцип соціальної допомоги. Мова йде про допоміжні механізми, які є відступами від початкових засад бісмарківської моделі. Таким чином, розвиток системи соціальної допомоги приводить до модифікації цієї моделі й збільшення частки бюджетного фінансування системи соціального захисту.

Соціальне страхування в Німеччині поділяється на обов'язкове і добровільне, і до нього входять 5 основних компонентів: пенсійне, медичне, від нещасних випадків, по безробіттю та інвалідності.

Неоліберальна модель.

Інколи окремо виділяють неоліберальну модель (США), де проблеми соціального захисту розв’язуються переважно за участі профспілок. Система базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеження захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. Загалом при такій моделі забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.

Більшість американців (85%) становлять «середній клас» населення за рівнем достатку. Належність до середнього класу означає, що люди добре живуть, мають машини, користуються відпусткою і здатні сплатити, хоч би частково, навчання своїх дітей в університеті. Вище за середній клас - дуже багаті люди. Нижче — бідні. Бідність в Сполучених Штатах визначити важко. Як правило бідною вважається сім'я з трьох чоловік, річний дохід якої становить 8000 доларів або менше. Проте багато бідних мають дохід куди менший, ніж ця «мінімальна» сума. Бідним людям жити важко. Вони взагалі не працюють або заробляють не достатньо, для того щоб вистачало на їжу і інші потреби. Більшість живе у напівзруйнованих будинках, бездомні - живуть в притулках. Бідні не здатні оплатити навчання для дітей, медичну допомогу.

Мета системи - підтримка економічної системи вільного підприємництва, у якій кожен, що бажає працювати, може знайти собі роботу, здатну принести достатній дохід для безбідного життя. І завжди знаходиться кількість людей, що не змогли знати собі роботу відповідну своїм можливостям. Число безробітних осіб в країні коливається залежно від спільної економічної кон'юнктури, за офіційними даними в останні роки безробіття в США становить 7-8%.

Заходи для подолання бідності різноманітні. Один із заходів – це надання допомоги у соціальному забезпечення, що являє собою щомісячні суми, які виплачуються державою тим особам, чий дохід не забезпечує таких основних потреб, як їжа, дах і одяг. Медікейд — надання безкоштовної медичної допомоги і госпіталізації. Видача продовольчих купонів (книжечки спеціальних талонів, дійсних для придбання продуктів в будь-якому магазині). Шкільне харчування — безкоштовні сніданки і обіди для школярів. Розподіл надлишків продовольства — в рамках цієї програми уряд скуповує величезну кількість продовольчих продуктів і безкоштовно розподіляє їх серед бідних сімей.

У США навіть існує програма надання муніципального житла бідним. Житло надається в будинках, побудованих за рахунок бюджетних коштів. Відповідні органи штату та федерації стежать, щоб житло діставалося бідним сім’ям.

Ліберальна модель соціальної політики також є характерною для Великобританії. Формувалася вона за панування приватної власності, домінуванню ринкових відносин і під впливом ліберальної трудової етики.

Основними принципами даної моделі є мінімальна залученість держави в ринкові відносини, обмежене застосування заходів державного регулювання, соціальна підтримка громадян здійснюється за рахунок розвинених систем страхування виплат. Державою використовуються незначні трансфертні платежі, отримані внаслідок сплати податків, для надання допомоги та субсидій певним верствам населення. Матеріальна допомога має адресну спрямованість і надається на підставі перевірки її необхідності.

Страхувальник має право:

1) брати участь в управлінні Фондом через своїх представників у складі правління Фонду та правлінь відділень Фонду;

2) брати участь у підготовці пропозицій щодо визначення розміру страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

3) отримувати в органах управління Фонду безоплатно інформацію про порядок і умови сплати страхових внесків та використання страхових коштів Фонду;

4) на отримання інформації про результати проведення перевірки використання коштів Фонду;

5) на додаткове фінансування з коштів Фонду в разі перевищення суми фактичних витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, над сумою нарахованих страхових внесків;

6) на судовий захист своїх прав.

Страхувальник зобов'язаний:

2) нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

3) надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону;

4) вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів;

5) допускати посадових осіб органів Фонду, органу державного нагляду, інших контролюючих органів до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, використання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;

6) вести облік заробітної плати застрахованої особи та зберігати ці дані протягом строку, встановленого законодавством;

7) надавати на вимогу застрахованої особи відомості щодо заробітної плати, суми сплачених страхових внесків;

8) надавати виконавчій дирекції відділення Фонду відомості:

- про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати за встановленою формою звітності;

- про зміну відомостей про застраховану особу в десятиденний строк з дня одержання цих змін.

3. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників повинна подати заяву про взяття на облік у Фонді.

Управління СС на ВБ.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах. Представниками держави є представники від центральних органів виконавчої влади, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об'єднаннями та об'єднаннями роботодавців. Порядок делегування цих представників визначається сторонами самостійно.

Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином України або має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.

Строк повноважень членів правління Фонду становить 6 років і закінчується в день першого засідання нового складу правління Фонду.

Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління Фонду має двох заступників, які разом з головою представляють сторони.

Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загальної чисельності членів правління.

Повноваження правління Фонду:

-спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів,визначає перспективні та поточні завдання Фонду; -затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду, у тому числі виконавчої дирекції Фонду; -обирає голову правління Фонду та його заступників; -розглядає кандидатури на посади керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників та дає згоду на їх призначення в установленому порядку; -дає згоду на звільнення керівника виконавчої дирекції Фонду та його заступників, а в разі порушення ними законодавства чи статуту - вносить обов'язкове для врахування обгрунтоване подання про звільнення; -затверджує бюджет Фонду на поточний рік після встановлення ВРУ розміру страхових внесків та звіт про його виконання; -затверджує структуру органів Фонду, -затверджує порядок використання коштів з окремих видатків бюджету Фонду; -вирішує поточні питання щодо формування та використання резерву коштів Фонду; -вносить КМУ пропозиції про розмір страхових внесків для подання в установленому порядку ВРУ на затвердження.

 

Відповідальність платників страхових внесків на загальнообов”язкове соц. страх. на випадок безробіття (ЗССВБ)

Роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.

Із роботодавця утримуються:

- сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

- незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;

- незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

1. Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

У разі ухилення страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", від взяття на облік як платників страхових внесків або несвоєчасного подання заяви до робочих органів виконавчої дирекції Фонду про взяття на облік, на них накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які підлягають сплаті за період ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

3. Суми коштів, безпідставно стягнені із страхувальників, підлягають поверненню у триденний строк з дня винесення рішення про безпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.

4. Посадові особи, винні в порушенні строку реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасній та неповній їх сплаті, несуть адміністративну відповідальність згідно із законом.

Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду - центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості та їх заступники.

Характеристика матеріального забезпечення та соціальних послуг із загальнообов”язкового держ. соц. страх. на випадок безробіття (ЗОДСС ВБ)

1. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

2. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

3. Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

4. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків.

5. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

1. Видами забезпечення за цим Законом є:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; - допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; - допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; - профорієнтація; - пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; - інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

У разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:

- направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства;

- забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду ЗОДСС України на випадок безробіття.

Пенсії за вислугу років

Вислуга років – це особливий соц. Стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Цілі пенсійного забезпечення за вислугу років – встановлювати пенсії окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких веде до втрати проф. працездатності чи придатності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Законодавство вирізняє 4 категорії громадян: 1)військовослужбовці та службовці органів внутрішніх справ 2) працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу 3)держ службовці, судді, працівники прокуратури та митних органів 4) окремі категорії працівників національної економіки

Соціальні пенсії

Соц пенсії можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію. До осіб, які мають право на соц. Пенсію належать:

-інваліди 1 та 2 груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди 3 групи; - особи, які досягли пенсійного віку; - діти, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника; - діти-інваліди у віці до 16 років.

Розмір соц. Пенсій диференційований: від 30 до 200% мін пенсії за віком

Порядок обчислення пенсій

Населенням пенсійного віку вважаються:жінки, старші 55 років,стаж на роботі не < 20 р. чоловіки, старші 60 років, на роботі не < 25 р. Для обчислення пенсій враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу поспіль до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.При визначенні розміру пенсії вра­ховуються страховий стаж,заро­бітна плата особи.

Порядок визначення розміру пенсії за віком:   Пв= з_п*к_с, де П - розмір пенсії, грн; З_п — заробітна плата (дохід) застрахованої особи, з якої об­числюється пенсія, грн; К_с — коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. Складова формули:

К_С = С_М-В_С/(100%* 12), де К_г — коефіцієнт страхового стажу; С_м — сума місяців страхового стажу; В_с — величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).За період участі тільки в солідарній системі величина оцін­ки одного року страхового стажу дорівнює 1 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхуван­ня-0,8%.Коефіцієнт страхового стажу (К_с) визначається, виходячи із наявного страхового стажу за документами пенсійної спра­ви на час перерахунку пенсії.

Зп= Зс*(Ск/К), де З_п — заробітна плата (дохід) застрахованої особи, грн; З_с — середня заробітна плата працівників, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; С_к — сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кож­ний місяць; К — кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати.

Коефіцієнт заробітної плати за кожний місяць страхового стажу: Кз = Зв / Зс, де К₃ — коефіцієнт заробітної плати; З_в — сума заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону вра­ховується для обчислення пенсії за місяць, за який розрахо­вується коефіцієнт заробітної плати;З_с — середня заробітна плата працівників, зайнятих у галу­зях економіки України,за місяць,за який розраховується ко­ефіцієнт заробітної плати (доходу).

Головною умовою при призначенні пенсії по інвалідності є наявність певного страхового стажу на час настання інвалід­ності. Пенсію по інвалідності встановлюють залежно від групи інвалідності у таких розмірах: І група— 100%; II-90%; III — 50% пенсії за віком.

Становлення і розвиток СС (те, що виділено олівцем в зошиті)