Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Міністерство аграрної політики та продовольства україниСтр 1 из 8Следующая ⇒
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ для проведення зовнішнього незалежного оцінювання якості підготовки фахівців ОКР "бакалавр" напряму 6.090201 "Водні біоресурси та аквакультура" з навчальної дисципліни "Гідробіологія" Київ "Аграрна освіта" 2012 Бентос – це: організми, які населяють товщу води; + організми, які населяють дно водойм; організми, які населяють поверхневий шар води; організми, які населяють поверхневу плівку води. Плейстон – це: + організми, одна частина тіла яких знаходиться над поверхнею води, друга – під поверхнею; організми, які населяють поверхневу плівку води; організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см; організми, які населяють дно водойм.
3. Планктонтами називають організми, які: + населяють товщу води; населяють поверхневу плівку води; утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води; організми, які населяють дно водойм.
4. Гіпонейстон – це: + організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см; організми, які населяють товщу води; організми, які населяють дно водойм; населяють поверхневу плівку води.
Перифітон – це: організми, які живуть у літоральній зоні; + організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води; організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см; населяють поверхневу плівку води.
Епінейстон – це: + організми, які населяють верхній бік плівки поверхневого натягу води у водоймах; організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води; організми, які населяють товщу води; організми, які населяють дно водойм.
7. Пелагобентос – це: організми, які населяють пелагіаль; + організми, які почергово ведуть планктонний і бентосний спосіб життя; організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води; організми, які населяють дно водойм.
8. Голопланктон – це: + організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води; організми, активне життя яких проходить у товщі води лише певний проміжок часу; організми, які населяють верхній бік плівки поверхневого натягу води; усі відповіді правильні.
9. Меропланктон – це: + організми, активне життя яких проходить у товщі води лише певний проміжок часу; організми, які населяють верхній бік плівки поверхневого натягу води; організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води; усі відповіді правильні.
10. До мікропланктону відносять організми з розміром тіла: + від 50 мкм до 0,5 мм; від 5 до 50 мкм; від 5 до 50 мм; від 1 до 4 мм.
11. До мезопланктону відносять організми з розміром тіла: від 50 мкм до 0,5 мм; від 5 до 50 мкм; + від 0,5 до 5 мм; від 6 до 50 мм.
12. До макропланктону відносять організми з розміром тіла від 50 мкм до 0,5 мм; + від 5 до 50 мм; від 0,5 до 4 мм; від 5 до 50 мкм.
13. Кріопланктон – це: населення літоральної зони водойм; + населення талої води снігу та льоду; населення бенталі; організми, які населяють пелагіаль.
14. Потамопланктон – це: планктон озер; + планктон рік; морський планктон; планктон лиманів.
15. Сестоном називають: сукупність організмів, які поселяються на різних предметах і живих тілах, які знаходяться у товщі води; + сукупність завислих у воді органо-мінеральних частинок та планктонних організмів; сукупність організмів, які населяють пелагіаль і бенталь водойм; усі відповіді неправильні.
Нектон – це: + організми, рухова активність яких достатня для подолання водних течій; організми, які або не здатні до активних рухів, або не можуть протистояти струменям води; організми, які населяють придонний шар водойм; організми, які населяють поверхневий шар води.
17. Життєвими формами є: + пелагос, бентос, нейстон; пелагіаль, бенталь, нейсталь; організми водойм, які займають однакове систематичне положення; перифітон, абісаль, літораль.
18. Планктон – це: + організми, які або не здатні до активних рухів, або не можуть протистояти струменям води;
організми, які населяють придонний шар водойм; організми, рухова активність яких достатня для подолання водних течій; організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води.
Нейсталь – це: дно із прилеглим до нього шаром води; товща води; + поверхневий шар води, який межує із атмосферою; життєва форма.
20. Екологічна валентність – це: міра резистентності гідробіонтів до дії одного чи сукупності чинників; + діапазон коливань чинника, який може витримувати вид; реакція гідробіонта на дію певного чинника; усі відповіді правильні.
21. Еврибіонтними формами є: + організми, які володіють широкою екологічною валентністю; організми, які населяють усі відомі біотопи водойм із певним температурним режимом; організми, які населяють різноманітні біотопи морських вод; організми, які населяють різноманітні біотопи прісних вод.
22. Убіквісти – це: організми, які можуть існувати за умов різкої зміни температури; + організми із дуже високим ступенем еврибіонтності; організми із вузькою екологічною валентністю; організми, які можуть існувати у різних типах біотопів.
23. Схема, що правильно відображає передачу енергії у харчовому ланцюгу: + водорості–коловертки–веслоногі рачки–риби; веслоногі рачки–риби–водорості–коловертки; водорості–веслоногі рачки–риби–коловертки; коловертки–риби–веслоногі рачки–водорості.
Сукцесія – це: стан рівноваги екосистеми; + процес зміни екосистеми в часі під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників; адаптація популяцій; утворення водоростями продукції. 33. Компоненти гідробіоценозу, які є автотрофами: консументи 1 порядку; консументи 2 порядку; редуценти; + продуценти.
Сезонний показник – це: + відношення біомаси фітопланктону до біомаси зоопланктону; відношення чисельності зоопланктону до чисельності фітопланктону; відношення біомаси фітопланктону до чисельності зоопланктону; середньосезонна біомаса зоопланктону і фітопланктону. Хемосинтетики належать до: гетеротрофів; + автотрофів; консументів; зоофагів. Харчовий ланцюг – це: сукупність продуцентів; + шлях переміщення органічної речовини по трофічних рівнях; сукупність консументів І порядку; сукупність консументів ІІ порядку. 82. Тіло гіллястовусих ракоподібних поділяється на: голову, тулуб і ногу; + голову, тулуб і постабдомен; голову, тулуб і черевце; голову і тулуб. 83. Вчення про біологічну продуктивність водних екосистем розробив: + Вінберг; Шеннон; Гаузе; Хатчинсон. 84. Взаємодія риби і зоопланктону – це приклад: мутуалізму; паразитизму; коменсалізму; конкуренції; + хижацтва; стимуляції. 85. До представників бентосу належать: коловертки, одноденки, хірономіди, веслоногі раки; + одноденки, веснянки, хірономіди, молюски, олігохети; веснянки, інфузорії, гіллястовусі рачки, коловертки; коловертки, інфузорії, молюски, олігохети. 86. Первинну продукцію у водоймі за допомогою сонячної енергії утворюють: хемосинтетики; + фотосинтетики; гетеротрофи; паразити.
87. Для оцінювання ефективності впливу їжі на ріст використовують:
оксікалорійний коефіцієнт; + трофічний коефіцієнт; енергію приросту; формулу Шмальгаузена.
88. Під час алометричного росту: розмір особин збільшується із збереженням геометричної подібності; + пропорції тіла з віком змінюються; змінюється співвідношення маси окремих тканин; не змінюється співвідношення маси окремих тканин.
89. Одиниці, у яких вимірюється оксикалорійний коефіцієнт: г/м2 за одиницю часу; + Дж/мгО2; г/м2; г/м2 або Дж/м2 за одиницю часу.
90. Формами розмноження веслоногих ракоподібних є: + статевим шляхом з метаморфозом; партеногенетично і статевим шляхом; партеногенетично; статевим шляхом.
91. Під час гетерогенного росту: розмір особин збільшується із збереженням геометричної подібності; пропорції тіла з віком змінюються; + змінюється співвідношення маси окремих тканин; пропорції тіла з віком не змінюються.
92. Інтенсивність трансформації енергії із збільшенням маси особини: не змінюється; збільшується; + зменшується.
93. Ріст організмів, під час якого починається процес утворення матеріалу у формі зачатків, які відчуджуються, називається: гетерогенним; гомогенним; соматичним; + генеративним.
94. Термін "оксикалорійний коефіцієнт" означає: відношення маси особини до маси спожитого особиною кисню; + відношення кількості енергії, яка виділяється під час окиснення речовини, до маси спожитого кисню; відношення кількості енергії, яка виділяється під час окиснення речовини, до маси особини; відношення маси спожитого кисню до кількості енергії, яка виділяється під час окиснення речовини.
95. Видове різноманіття водойм визначається за допомогою: + індексу Шеннона; Індексу Зелінки-Марвана; індексу Пантле-Бука; індексу Чекановського-Сьоренсена. Осморегулятори – це: речовини, які регулюють тиск у тілі гідробіонтів; гідробіонти, в яких тонічність середовища така сама, як у зовнішньому середовищі; речовини, що виділяються гідробіонтами під час зміни тиску зовнішнього середовища; + гідробіонти, що здатні контролювати тонічність внутрішнього середовища.
Осмоконформатори – це: речовини, які регулюють тиск у тілі гідробіонтів; + гідробіонти, в яких тонічність середовища така сама, як у зовнішньому середовищі; речовини, що виділяються гідробіонтами під час зміни тиску зовнішнього середовища;
гідробіонти, що здатні контролювати тонічність внутрішнього середовища.
Природна кормова база – це: кормові ресурси водойм; + частина кормових ресурсів, яка може бути використана мешканцями водойми; частина кормової бази, яка вже використана мешканцями водойми; сукупність наявних у водоймі кормових ресурсів; харчові ланцюги.
Т олерантн і сть – це: + здатність організмів витримувати відхилення чинників середовища від оптимальних значень; здатність організмів витримувати несприятливі умови; реакція організмів на зміни дії абіотичних чинників; ступінь витривалості організмів до дії чинників середовища.
194. Автором індексу сапробності є: Шмальгаузен; Тіннеман; + Пантле-Бук; Вінберг.
195. Гідатофіти – це: + водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду; повітряно-водяні рослини; рослини, у яких листки плавають на поверхні; рослини вологих місць існування.
196. Гелофіти – це: водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду; + повітряно-водяні рослини; рослини, у яких листки плавають на поверхні; рослини вологих місць існування.
197. Плейстофіти – це: водяні рослини, повністю або більшою частиною занурені у воду; повітряно-водяні рослини; + рослини, у яких листки плавають на поверхні; рослини вологих місць існування.
198. У харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом І порядку є: веслоногі раки; + коловертки; риба; водорості.
199. У харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом ІІ порядку є: + веслоногі раки; коловертки; риба; водорості.
200. У харчовому ланцюзі: "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом ІІІ порядку є: веслоногі раки; коловертки; + риба; водорості.
201. У харчовому ланцюзі "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" продуцентом є: веслоногі раки; коловертки; риба; + водорості.
202. У харчовому ланцюзі: "водорості–коловертки–веслоногі раки–риба" консументом не є: веслоногі раки; коловертки; риба; + водорості.
203. Трофічний рівень у харчовому ланцюзі можуть утворювати гідробіонти: + різного таксономічного рангу; лише одного таксономічного рангу; організми із подібною будовою трофічного апарату; організми подібного розміру.
204. До продуцентів у водоймі відносять: + водорості і вищу водяну рослинність; лише водорості; усі організми, які продукують органічну речовину у водоймі; лише вищу водяну рослинність.
Сапрофіти – це: тварини, які живляться трупами інших тварин; + рослини, які живляться відмерлими рештками організмів або виділеннями тварин; організми із недорозвиненим трофічним апаратом; тварини, які живляться продуктами органічного розпаду.
Сапрофаги – це:
+ тварини, які живляться трупами інших тварин; рослини, які живляться відмерлими рештками організмів або виділеннями тварин; організми із недорозвиненим трофічним апаратом; тварини, які живляться продуктами органічного розпаду.
Сапрофіти належать до: + гетеротрофів; продуцентів; хемосинтетиків; фотосинтетиків.
Фотоавтотрофи належать до: + продуцентів; редуцентів; консументів; гетеротрофів.
Хемоавтотрофи належать до: + продуцентів; редуцентів; консументів; гетеротрофів.
Редуценти належать до: продуцентів; фотоавтотрофів; хемоавтотрофів; + гетеротрофів.
Консументи належать до: продуцентів; фотоавтотрофів; хемоавтотрофів; + гетеротрофів.
Іонний коефіцієнт – це: відношення кількості іонів K+ до кількості іонів Mg 2+; + відношення суми іонів K+ і Na+ до суми Ca2+ і Mg 2+; сумарна кількість іонів у воді; відношення кількості іонів Na+ до кількості іонів Ca2+.
Динаміка популяції – це: зростання чисельності популяції; зміни в часі видового складу; + зміни в часі чисельності, вікового і статевого складу популяції; незмінність популяції.
Евтрофування – це: заболочення біотопу; + збагачення водних мас біогенними речовинами; незворотні зміни у водоймі, які призводять до її загибелі; усі відповіді неправильні.
Види-едифікатори – це: + домінантні види, які своєю життєдіяльністю модифікують середовище і таким чином впливають на інших членів угруповання; рідкісні і малочисельні види; домінатні види із найвищим значенням індексу домінування; види із максимальною чисельністю.
Детритофаги належать до: еврифагів; + стенофагів; поліфагів; сапрофагів.
Добовий раціон – це: + кількість корму, яка споживається твариною протягом доби; кількість корму, яка засвоюється твариною протягом доби; відношення кількості спожитого твариною корму до кількості засвоєного корму протягом доби; відношення кількості засвоєного твариною корму до кількості спожитого корму протягом доби.
224. Еугалинні води мають солоність: + 30–40‰; 0,5–30‰; понад 40‰; до 0,5-1‰.
225. Прісні води мають солоність: 30–40‰; 0,5–30‰; понад 40‰; + до 0,5-1‰.
226. Гіпергалинні води мають солоність: 30–40‰; 0,5–30‰; + понад 40‰; до 0,5-1‰.
227. Солоність морських вод сягає значень: + 30–40‰; 0,5–29‰; 41–50‰; понад 50‰.
228. Ацидофільні стеноіонні форми: + надають перевагу кислим водам; надають перевагу лужним водам; надають перевагу водам із нейтральним значенням рН;
229. Алкаліфільні стеноіонні форми: надають перевагу кислим водам; + надають перевагу лужним водам; надають перевагу водам із нейтральним значенням рН;
230. Під час біоіндикації рівня забруднення водойми органічною речовиною використовують: індекс Шеннона; індекс Жакара; + індекс Пантле-Бука; індекс Гаєвської.
231. Сапробність водойми дозволяє встановити: рівень токсикологічного навантаження на водойму; + рівень органічного забруднення водойми; рівень інтоксикації важкими металами; рівень радіологічного забруднення водойми.
232. Для гідробіонтів у водоймі найбільш характерним просторовим розподілом є: безладний; одноманітний; + плямистий; рівномірний.
233. До внутрішньопопуляційних відношень можна віднести: коменсалізм; + утворення зграй та скупчень; протокооперацію; аменсалізм.
234. До внутрішньопопуляційних відношень можна віднести: коменсалізм; + пряму боротьбу і взаємодопомогу; мутуалізм; аменсалізм.
235. До внутрішньопопуляційних відношень можна віднести: мутуалізм; протокооперацію; + конкуренцію і біохімічне інгібування; аменсалізм.
236. Питома продукція – це: кількість органічної речовини, яка утворюється за певний проміжок часу; + кількість органічної речовини, яка утворюється популяцією за одиницю часу на одиницю маси; кількість органічної речовини, яка акумулюється у гідробіонтах; кількість органічної речовини, яка передається на наступний трофічний рівень.
237. Інтенсивність продукування органічної речовини є вищою: + у популяціях, утворених організмами дрібних розмірів; у популяціях, утворених організмами більших розмірів; не залежить від розміру гідробіонтів.
238. До біотичних чинників, які сприяють самоочищенню водойми, належить: + дихання гідробіонтів; продукування гідробіонтами органічної речовини; життєдіяльність гідробіонтів не впливає на самоочищення водойми; смертність гідробіонтів.
239. Для кількісного оброблення проб зоопланктону використовують: + камеру Богорова; сітку Апштейна; батометр Рутнера; чашка Кольквитця.
240. Кількість органічної речовини, яка утворюється популяцією за одиницю часу на одиницю маси – це: біологічна продукція; + питома продукція; чиста продукція; валова продукція.
Стеногалинними формами є: гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі температур; + гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі коливань солоності; гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі коливань насиченості води киснем; гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі температур.
Стенотермними формами є: гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі температур; гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі коливань солоності; гідробіонти, які живуть у широкому інтервалі коливань насиченості води киснем; + гідробіонти, які живуть у вузькому інтервалі температур.
243. Стратифікація вод – це: перемішування верхніх шарів води; вихід глибинних вод на поверхню; + розподіл щільності води по вертикалі; відсутність перемішування води.
244. Ритми розмноження гідробіонтів найбільшою мірою залежать від: + надходження сонячної радіації; температурного режиму; розміру гідробіонтів; припливів і відпливів.
245. Автогенна сукцесія спостерігається під час: + зміни біотопу самим біоценозом; зміни біотопу внаслідок зовнішніх чинників; зміни біотопу автотрофним компонентом біоценозу та зовнішніми чинниками; зміни біотопу за рахунок інтродукованих видів.
246. Екзогенна сукцесія спостерігається під час: зміни біотопу самим біоценозом; + зміни біотопу внаслідок зовнішніх чинників; зміни біотопу автотрофним компонентом біоценозу та зовнішніми чинниками; зміни біотопу за рахунок автотрофного компоненту.
Чутливість – це: здатність витримувати без шкоди для себе певний ступінь забруднення; + здатність реагувати на мінімальні концентрації токсикантів; здатність реагувати на максимальні концентрації токсикантів; здатність витримувати різні концентрації токсикантів.
Стійкість – це: + здатність витримувати без шкоди для себе певний ступінь забруднення; здатність реагувати на мінімальні концентрації токсикантів; здатність реагувати на максимальні концентрації токсикантів; здатність нейтралізувати певний рівень інтоксикації.
249. У Світовому океані водорості найбагатше представлені: + діатомовими і перидінієвими; золотистими; зеленими і синьо-зеленими; синьо-зеленими.
250. Основну біомасу зоопланктону у Світовому океані утворюють: коловертки; + нижчі ракоподібні; найпростіші; найпростіші і коловертки.
251. Організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води: + голопланктон; меропланктон; кріопланктон; пагон.
252. Організми, активна життєдіяльність яких проходить у товщі води лише певний проміжок часу: голопланктон; + меропланктон; кріопланктон; пагон.
253. Видове різноманіття гідробіонтів більше: у помірних широтах; + у тропічних широтах; однакове незалежно від широти; у субтропічних широтах.
254. Із підвищенням температури на кожні 10 ºС обмінні процеси гідробіонтів прискорюються у: 1,5 рази; + 2–3 рази; 4–5 разів; 6–7 разів.
255. Із підвищенням температури пасивний солевий обмін гідробіонтів: зменшується; + збільшується; не змінюється.
256. Гомойоосмотичні гідробіонти: + здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини, незалежно від осмотичного тиску середовища; не здатні зберігати більш менш постійний осмотичний тиск під час зміни солоності води; здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини залежно від осмотичного тиску середовища.
257. Пойкілоосмотичні гідробіонти: здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини, незалежно від осмотичного тиску середовища; + не здатні зберігати більш менш постійний осмотичний тиск під час зміни солоності води; здатні зберігати постійний осмотичний тиск крові і тканинної рідини залежно від осмотичного тиску середовища.
258. Активність "натрієвого насосу" у гідробіонтів пов’язана: + із переносом Na+через клітинні мембрани; із значною акумуляцією Na+у клітинах; із регуляцією пасивного сольового обміну; із переносом Mg2+через клітинні мембрани.
259. Пойкілотермні гідробіонти: + організми з непостійною температурою тіла, яка змінюється залежно від температури середовища; тварини з постійною, стійкою температурою тіла, яка майже не залежить від температури довкілля; тварини з постійною, стійкою температурою тіла, яка залежить від температури довкілля.
Афотична зона водойм – це: зона водойм без доступу сонячних променів; + найбільш освітлена зона водойм; зона поверхневого шару водойм; зона придонного шару водойм.
Організми плейстону – це: + організми, одна частина тіла яких знаходиться над поверхнею води, друга – під поверхнею; організми, які населяють поверхневу плівку води; організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см; організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води.
299. Гіпонейстон – це: + організми, які населяють верхній шар води товщиною 5 см; організми, які населяють товщу води; організми, які населяють дно водойм; організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води.
300. Організми пелагобентосу – це: організми, які населяють пелагіаль; + організми, які почергово ведуть планктонний і бентосний спосіб життя; організми, які утворюють обростання на живих і неживих об’єктах за межами придонного шару води; організми, які населяють дно водойм.
301. Макропланктон представлений організмами з розміром тіла: + більше 5 см; більше 5 мм; більше 5 мкм; більше 5 м.
302. Життєвими формами є: + пелагос, бентос, нейстон; пелагіаль, бенталь, нейсталь; організми водойм, які займають однакове систематичне положення. організми водойм, які займають певне місце у трофічному ланцюгу.
303. До еврибіонтних форм відносять: + організми, яким притаманна широка екологічна валентність; організми, які населяють усі відомі біотопи водойм із певним температурним режимом; організми, які населяють різноманітні біотопи морських вод; організми, які населяють різноманітні біотопи.
Сезонний показник означає: відношення біомаси фітопланктону до чисельності зоопланктону; середньосезонна біомаса зоопланктону і фітопланктону; + відношення біомаси фітопланктону до біомаси зоопланктону; відношення чисельності зоопланктону до чисельності фітопланктону. Трофічний ланцюг – це: + шлях переміщення органічної речовини по трофічних рівнях; сукупність консументів І порядку; сукупність консументів ІІ порядку; сукупність продуцентів. 319. У водоймі первинну продукцію за допомогою сонячної енергії утворюють: гетеротрофи; паразити; хемосинтетики; + фотосинтетики.
320. Формами розмноження веслоногих ракоподібних є: статевим шляхом з метаморфозом; партеногенетично і статевим шляхом; + партеногенетично; кон’югація.
321. Гетерогенний ріст характеризується: збільшенням розміру особин із збереженням геометричної подібності; зміною пропорцій тіла з віком; + зміною співвідношення маси окремих тканин; збільшенням розміру особин без збереження геометричної подібності.
До сапрофагів відносять: рослини, які живляться відмерлими рештками організмів або виділеннями тварин; організми із недорозвиненим трофічним апаратом; + тварини, які живляться трупами інших тварин; тварини, які живляться продуктами розпаду органічних речовин.
Добовий раціон – це: відношення кількості спожитого корму твариною до кількості засвоєного корму протягом доби; + кількість корму, яку споживає тварина протягом доби; кількість корму, яка засвоюється твариною протягом доби; відношення кількості засвоєного твариною корму до кількості спожитого корму протягом доби.
350. Морські води мають солоність: понад 40‰; + 30–40‰; 0,5–30‰; до 0,5‰.
351. Оцінювання забруднення водойми органічною речовиною можна провести за допомогою: індексу Шеннона; + індексу Пантле-Бука; індексу Жакара; індексу Маргалефа.
352. Конкуренцію та біохімічне інгібування відносять до: мутуалізму; протокооперації; + внутрішньопопуляційних відношень; фабричних зв’язків.
ГПК – це: мінімальна концентрація шкідливих речовин у воді, за якої зберігається придатність води для певного типу водокористування; + максимальна концентрація шкідливих речовин у воді, за якої зберігається придатність води для певного типу водокористування; концентрація шкідливих речовин у воді, за якої не зберігається придатність води для певного типу водокористування; концентрація шкідливих речовин, яка не впливає на життєдіяльність гідробіонтів.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 162; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.156.140 (0.4 с.) |