Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Залежно від властивостей речовин і матеріалів, умов їх застосування і обробки приміщення за вибухопожежною і пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій - А, Б, В, Г, Д.

 

До категорії А належать приміщення, де перебувають спалимі та легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 28^оС, а також речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або одне з одним; при утворенні вибухонебезпечних сумішей розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5 кПа.

 

До категорії Б відносять приміщення, у яких є пил та волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху вище 28^оС та спалимі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні та пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5 кПа.

 

До категорії В належать приміщення, де перебувають спалимі та важкоспалимі рідини, тверді спалимі та важкоспалимі речовини та матеріали (у тому числі пил і волокна), а також речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря та одне з одним тільки горіти (за умови, що ці приміщення не відносять до категорії А чи Б).

До категорії Г належать приміщення» в яких є неспалимі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також спалимі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується виділенням променевого тепла, іскор та полум'я.

 

До категорії Д відносять приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали у холодному стані.

ЗАСОБИ ТА СПОСОБИ ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ

Пожежу, яка виникла, можна ліквідувати, якщо усунути один з трьох чинників, необхідних для горіння: горючу речовину, окисник, джерело тепла.

Горіння припиняється:

— при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її займання;

— при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

— при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння.

 

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.

До фізичних способів припинення горіння відносять:

• охолодження зони горіння або горючих речовин;

• Розбавлення реагуючих речовин у зоні горіння негорючими речовинами;

• ізоляція реагуючих речовин від зони горіння.

Хімічний спосіб припинення пожежі - це хімічне гальмування реакції горіння.

До основних засобів гасіння пожежі (з допомогою яких здійснюється той чи інший спосіб припинення горіння) належать:

• вода (у вигляді струменя або в розпиленому стані);

•   інертні гази (вуглекислий газ, азот);

• піни хімічні та повітряномеханічні;

• порошкові суміші;

• покривала з брезенту та азбесту.

Вода - найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:

• великою теплоємністю (теплота пароутворення 539 кал/г);

• високою термічною стійкістю (розкладається при температурі вище 1700^оС;

• значним збільшенням об'єму при пароутворенні (1 л води при випаровуванні утворює більше 1700 л пари);

• охолоджує зону горіння.

Воду застосовують у вигляді потужних струменів дощу і як пару. Струменем води збивають полум'я і одночасно охолоджують поверхню. Струменем води гасять тверді спалимі речовини; дощем - тверді, волокнисті сипучі речовини, а також легкозамисті та спалимі рідини (спирт, трансформаторна олія тощо).

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м³, невеликих загорань на відкритих установках.

Водою не можна гасити:

• речовини, які вступають у реакцію з водою і виділяють спалимі речовини (металевий натрій, калій, магній, карбід кальцію);

• метали, нагріті до температури вище 1500^оС, тому що вода розкладається з виділенням гримучого газу.

Інертні гази (вуглекислота, азот, аргон та їн,) особливо доцільно застосовувати тоді, коли гасіння водою може спричинити вибух, або поширення горіння, або ж пошкодження апаратури, обладнання, цінностей.

Вуглекислота - газ без кольору і запаху. Він важчий від повітря в 1,5 раза; при 0^оС і Р = 36 атм легко переходить у рідкий стан, тоді його називають вуглекислотою.

 З 1 л рідкої вуглекислоти при t = 0^оС утворюється 506 л газу. Зберігається в стальних балонах. Подача кислоти проводиться через раструби - диффузори, внаслідок чого відбувається переохолодження кислоти, що виходить, і утворення вуглекислого снігу.

 

При використанні вуглекислоти необхідно враховувати її токсичність. При вдиханні повітря, яке містить 10% СО₂, настає параліч дихання і смерть.