Перевірки технічного стану вогнегасників

1. Зовнішнім оглядом 1 – 2 рази на місяць;

2. Гідравлічним випробуванням.

 

Гідравлічні іспити вогнегасників провадяться, як правило, на спеціалізованих зарядно-випробувальних станціях добровільного пожежного товариства. Гідравлічним іспитам підлягають 25 % спільного числа наявних на об'єкті вогнегасників після закінчення 12 міс. із дня запровадження їх в експлуатацію і 50 % вогнегасників після закінчення двох років експлуатації. При подальшій експлуатації іспиту піддають 100 % вогнегасників, незалежно від терміна їхньої експлуатації. Вогнегасники, що не витримали гідравлічних іспитів, до подальшої експлуатації не припускаються і списуються з балансової вартості.

При постановці вогнегасників в експлуатацію вони повинні бути заряджені, опломбовані і мати бирку з вказівкою дати (місяць, рік) зарядки і дати чергового перезарядження і технічного огляду.

СО₂-вогнегасники заповнюють скрапленим обезводненим діоксидом вуглецю.

С0₂-вогнегасники поставляються заводами - виробниками, як правило, зарядженими і цілком укомплектованими. Отримані нові СО₂-вогнегасники контролюють зважуванням. З отриманої маси вичитають масу порожнього балона з вентилем, що указана в паспорті вогнегасника і вибита на його корпусі. Різниця мас виражає дійсну масу заряду вогнегасника, що не повинна бути менше указаної в паспорті на 250 гр. При більшій різниці мас споживач має право пред'явити рекламацію заводами - виробниками, а вогнегасники або повернути, або відправити на підзарядку. Після заповнення вогнегасник пломбують і передають в експлуатацію. Тривкість корпусів СО₂-вогнегасників перевіряють через 5 років експлуатації гідравлічним іспитом при тиску 22,5 МПа (225 кгс/см²) протягом 1 хв. Перед іспитами балони старанно промивають і зважують.

Корпуси нових пінних вогнегасників випробовують гідравлічним тиском 2 МПа (20 кгс/см²). Через 1 рік після початку експлуатації іспитам піддають 25 % вогнегасників від отриманої партії, через два роки - 50 %, через три роки – 100 %. Кількість заряду характеризується кратністю одержуваної піни. Для визначення кратності піни в скляний циліндр поміщають 0,01 обсягу розчину кислотної частини заряду (4,5 мл), а потім, дотримуючи запобіжних заходів, доливають 0,01 обсягу розчину лужної частини заряду (88мл). Змішувані розчини повинні мати температуру 20±2°С. Обсяг хімічної піни, що утвориться, V_п обчисляють з точністю до 5 мл.

ПЕРЕВІРКИ

1. Чистота, корпус повинен бути без пошкоджень;

2. Наявність бірки про строк зарядки;

3. Наявність пломби;

Наявність запобіжної чеки.

Випробування корпусу вогнегасника

Гідравлічному випробуванню підлягають:

- 25 % – через 12 місяців після введення в дію;

- 50 % – після 24 місяців;

- 100 % – після 36 місяців.

 

Випробувальний тиск визначається:

     Р_випр. ≥ 1,5 Р_роб.

     Р_випр. ≥ 1,25 Р_роб., але не менш ніж

     Р_випр. = Р_роб. + 3 кгс/см², (при Р_роб. ≤ 8 кгс/см²)

 

ВХП, ВЗ:

1. Наявність пробивника;

2. Наявність мембрани на сприску.

 

Термін випробування                                                     1 рік

Р_випр. , кгс/см²                                                            20

τ_випр. ,  хв.                                                        0,5

 

Порядок перевірки придатності заряду для ВХП

 

Термін перевірки – 1 раз на рік.

Показники перевірки:

1. Кратність піни κ ≥ 6.

2. Стійкість піни С ≥ 40 хв.

3. Реакція середовища рН ≈ 10.

 

               при t = 20 + 2 ⁰C

 

При періодичній перевірці визначають:

 

1. Довжину пінної струї   – 6 м (ВХП).

2. Час роботи                    – 60 с. (ВХП).

(τ_дії   визначають до L_стр.= 1 м)

 

Особливості зарядки

 

Розчин кислотної частини готовлять розчиненням її в 450 см³ при t = 80–100 ⁰С.

Розчин лужної частини готовлять розчином її в 8,5 л води при t = 18–30 ⁰С.

Кислотну частину після охолодження до t = 30 ⁰С заливають в кислотний стакан.

Лужну частину в корпус вогнегасника.

 

ВХПП, ВПП:

1. Справність насадку;

2. Стан сітки.

 

ВП:

1. Стан порошку у вогнегаснику;

2. Стан шлангів, пістолету;

3. Наявність ковпачка.

 

ВВ:

1. Наявність насадків – снігоутворювачів;

2. Наявність заряду;

3. Клейміння балону;

4. Строк придатності балона;

5. Стан запобіжної мембрани.

КЛЕЙМІННЯ ВВ:

                № 118287

                9.08.96

                Р150; П-225

                Е5 В8,1

 

СЖБ, ОАХ:

1. Стан насадків;

2. Наявність кришки (ОАХ);

3. Справність шлангів;

4. Стан балону для пуску (СЖБ);

5. Наявність заряду.

 

 

ВК:

1. Наявність пломби на регуляторі тиску;

2. Справність манометру.